Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2013 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 29.11.2013
МОЛОДИЙ ТАРАС ШЕВЧЕНКО ПОСТАВ У ВОЛИЦ╤

До 200-р╕ччя Кобзаря

10 ЛИСТОПАДА НАЗАВЖДИ ВПИШЕТЬСЯ В ╤СТОР╤Ю СЕЛА ВОЛИЦЯ ╤ СОКАЛЬЩИНИ ЗАГАЛОМ: ДО 200-Л╤ТТЯ В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ ТУТ УРОЧИСТО В╤ДКРИТО ПАМ’ЯТНИК ТАРАСОВ╤ ГРИГОРОВИЧУ ШЕВЧЕНКУ.

На урочистост╕ з╕бралися мешканц╕ с╕л Волицько╖ с╕льсько╖ ради, педагоги та учн╕, вих╕дц╕ з Волиц╕ та Комарева, представники м╕сцево╖ та районно╖ влади, громадськ╕сть району.
Перед урочистим в╕дкриттям у прим╕щенн╕ школи пройшла мультимед╕йна презентац╕я лекц╕╖ «Пам’ятники Т. Г. Шевченку в Укра╖н╕ ╕ св╕т╕. ╥хня роль ╕ значення у формуванн╕ позитивного ╕м╕джу Укра╖ни», яку пров╕в шевченкознавець Руслан Тел╕пський з Луцька. Водночас сокальський митець Анатол╕й Покотюк представив власну виставку роб╕т, присвячену Великому Кобзарев╕.
Пам’ятник встановили у центр╕ села перед адм╕нбудинком ПАФ «Б╕лий Ст╕к» та с╕льсько╖ ради. Ще зранку жител╕ прикрасили вулиц╕ нац╕ональними прапорцями, вив╕сили Державн╕ прапори на дом╕вках. З полудня линула музика духового оркестру Сокальського районного дому п╕д кер╕вництвом Петра Криштофа.
Для жител╕в Волиц╕ це був особливий день, якого чекали дек╕лька м╕сяц╕в. ╤дея спорудження монумента зародилася п╕д час Шевченк╕вського свята у Народному дом╕ с. Комар╕в 10 березня цього року. За ╖╖ реал╕зац╕ю взявся оргком╕тет – Над╕я Б╕лик, Олег ╤ванчина, Мар╕я Король, Михайло Антонюк, Петро Грабовий, Стефан╕я Шевчук, Степан Солдат, Св╕тлана Стецюк, отець ╤ван Б╕гун, отець Роман Демкович. Допомагала громада. Активну участь взяла колишня вчителька м╕сцево╖ школи, виховник «Юн-С╕ч╕» Мар╕я Король, яка збирала кошти, шукала меценат╕в. Велику п╕дтримку та допомогу в орган╕зац╕╖ свята також надала кер╕вник апарату Сокальсько╖ РДА Мар╕я Христинич.
Поки селяни сходилися та з’╖жджалися, М. Христинич розпов╕ла гостям про с╕льську раду, ╕стор╕ю Волиц╕ та Комарева, визначних та талановитих вих╕дц╕в з цих с╕л. Зокрема, про скромного, але доброго господаря ╕ справжнього патр╕ота села ╕ Укра╖ни Олега ╤ванчину, завдяки якому тут постав пам’ятник великому Кобзарев╕. Загальна варт╕сть скульптури склада╓ понад 200 тисяч гривень, з яких левову частку вид╕лила ПАФ «Б╕лий Ст╕к».
...З самого ранку у м╕сцевих храмах в╕дбулися Свят╕ Л╕тург╕╖, п╕сля яких параф╕яни автокефально╖ та греко-католицько╖ церков з хоругвами та прапорами вирушили до пам’ятника. ╥х зустр╕ли у вишитих строях жител╕ села, учасники художньо╖ самод╕яльност╕ с╕л Волиця, Комар╕в та Зубк╕в, гост╕ та д╕ти.
Розпочалася урочиста церемон╕я з Г╕мну Укра╖ни. Державний прапор на флагштоц╕ п╕дняли депутати с╕льсько╖ ради Ольга Х╕мко ╕ Михайло Тиктор, кра╓знавець Павло Бугай, пров╕дний прац╕вник агроф╕рми «Б╕лий Ст╕к» Петро Грабовий.
А за якусь мить ведуча – прац╕вниця ПАФ «Б╕лий Ст╕к», членкиня Союзу укра╖нок Зубкова Галина Ващук надала право зняти полотнище з пам’ятника Олегу ╤ванчин╕, Мар╕╖ Король, Над╕╖ Б╕лик. П╕д дружн╕ оплески присутн╕х та багатоголосе «Як умру, то поховайте…», який з п╕днесенням виконав зведений хор с╕л Волиця, Комар╕в та Зубк╕в, постав дорогий образ молодого Тараса Шевченка з╕ св╕чкою, який сидить за столом ╕ пише. Золотом виблискують на пам’ятнику знайом╕ слова: «Св╕точ нац╕╖ – такий великий, як Укра╖на! Як св╕т! В╕н – наша доля ╕ запов╕т». Над проектом працював скульптор Микола Король з синами Тарасом ╕ Мар’яном. Концепц╕й пам’ятника було к╕лька, однак зупинилися на образ╕ молодого Шевченка з╕ св╕чкою та пером у руках. Отц╕ – вих╕дц╕ с╕л Волиця та Комар╕в – ╤ван Б╕гун, Роман Демкович, Володимир Жарський, Микола Шульган, о. Богдан Манчур, о. Павло Поц╕луйко, диякон Микола Поц╕луйко освятили пам’ятник.
Першою до м╕крофона ведуча запросила голову оргком╕тету з╕ встановлення пам’ятника, Волицького с╕льського голову Над╕ю Б╕лик. ╥╖ святкове в╕тання доповнюють ось так╕ промовист╕ рядки: «Сьогодн╕шн╕й день для жител╕в с╕л Волиця та Комар╕в ╓ особливим. Сьогодн╕ зд╕йснилася наша мр╕я. Тарас Шевченко прийшов у наше село ╕ постав з каменю тут перед нами. Я пишаюся, що ╓ дочкою укра╖нського народу, який мав такого сина. Адже в Укра╖н╕ нема╓ дом╕вки, де б не поважали, не любили ╕ не шанували Великого Кобзаря. В╕н був не лише поетом, а борцем за волю, за долю людей».
Над╕я Б╕лик вручила подяку в╕д громад Волиц╕ та Комарева за вагомий ╕ над╕йний внесок щодо спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку з нагоди 200-л╕ття з Дня народження поета директору ПАФ «Б╕лий Ст╕к», меценату Олегу ╤ванчин╕. Подяки отримала також Мар╕я Король, яка носила у серц╕ ╕дею створення пам’ятника, та скульптор Микола Король з синами Тарасом ╕ Мар’яном, як╕ реал╕зували творчий задум у камен╕.
Шевченко писав незабутн╕ поез╕╖, в яких плакав ╕ см╕явся, благословляв ╕ проклинав. Один з таких його твор╕в – «Розрита могила» — прочитала Св╕тлана Стецюк.
Директор ПАФ «Б╕лий Ст╕к» Олег ╤ванчина подякував ус╕м прац╕вникам агроф╕рми, жителям села за пожертви на пам’ятник, невтомному ╕н╕ц╕атору – Мар╕╖ Король, яка доклала ст╕льки здоров’я ╕ сил, щоб тут постав пам’ятник, ус╕м, хто доклався до його буд╕вництва, та зазначив: «В╕рю, що на пораду до Кобзаря, з радостями ╕ сумом, приходитимуть односельчани, починаючи в╕д учн╕в ╕ до старших людей. Сюди приходитимуть за благословенням ╕ т╕, хто ставатиме на рушничок щастя. Наша Волиця ╓ п╕д покровом Матер╕ Божо╖, а в╕д сьогодн╕ — п╕д покровом Тараса Шевченка».
Враз над Волицею полинуло «По д╕бров╕ в╕тер в╕╓» у виконанн╕ вокального тр╕о бандурист╕в Сокальсько╖ школи мистецтв ╕м. В╕ктора Матюка — Над╕╖ Коз╕й, Мар╕╖ Дубик, Галини Мульки.
╤н╕ц╕атор спорудження пам’ятника Мар╕я Король подякувала жертводавцям за кошти та ус╕м, хто прийшов в╕ддати шану ╕ честь Великому Кобзарю. По-особливому звучала з ╖╖ вуст Шевченкова поез╕я: «...Кайдани порв╕те, // ╤ вражою злою кров’ю // Волю окроп╕те». В╕с╕мдесятир╕чна ж╕нка запевнила односельчан, що не збира╓ться на цьому зупинятися, у ╖╖ планах – зак╕нчити буд╕вництво Народного дому у р╕дному сел╕, ╕ у буд╕вл╕, яку не можуть зак╕нчити 31 р╕к, залуна╓ Шевченк╕в «Запов╕т». Адже п╕дроста╓ молоде покол╕ння, яке теж зна╓ ╕ любить Шевченка. У цьому переконалися присутн╕, коли до м╕крофона п╕д╕йшла учениця м╕сцево╖ школи Натал╕я Антонюк, яка з пафосом продекламувала в╕рш Кобзаря «Мен╕ однаково...».
Невдовз╕ запанувала особлива аура, яка притаманна лише Шевченк╕вському святу. Слова в╕тань перепл╕талися ╕з п╕снями на слова Т. Г. Шевченка та його в╕ршами, як╕ тут, б╕ля його пам’ятника, сприймалися по-особливому. Здавалося, що це сам Кобзар промовля╓ до нас кр╕зь стол╕ття.
— Сьогодн╕шня под╕я – в╕дкриття пам’ятника Тарасу Шевченку ╓ знаковою не лише для жител╕в Волицько╖ с╕льсько╖ ради, але й Сокальського району в ц╕лому, – п╕дкреслила у виступ╕ голова Сокальсько╖ РДА Наталя Карташова. – В╕н став знаною ф╕гурою не т╕льки в укра╖нськ╕й, але й св╕тов╕й л╕тератур╕, здобувши тим самим право на безсмертя. Його «Кобзар» ╓ в кожн╕й укра╖нськ╕й родин╕. Його вивчали ╕ вивчають напам’ять, по ньому вчаться читати. ╤ саме тому, ми сьогодн╕ з╕бралися, щоб вклонитися ╕ вшанувати великого Кобзаря. Я розум╕ю, що така под╕я була б неможливою, якби не територ╕альна громада. Велике спасиб╕ Вам за це! Окремо дякую меценату, людин╕ добро╖ вол╕ Олегу ╤ванчин╕, який тихою ╕ невтомною працею любить Укра╖ну, любить св╕й край, любить людей. Низький Вам укл╕н за це!
Оп╕сля знову звучали Шевченков╕ полум’ян╕ строфи. ╥х читали д╕ти, доросл╕, аматори художньо╖ самод╕яльност╕, депутати та кер╕вники району. Вони актуальн╕ сьогодн╕ як н╕коли, бо Шевченк╕вське слово нам правду возв╕стить: про нас самих, про нашу г╕дн╕сть й св╕дом╕сть. Його м╕с╕я – це м╕с╕я охоронця укра╖нсько╖ нац╕╖.
— Укра╖на прокинулась у Шевченков╕, – зазначив у в╕тальному слов╕ з нагоди свята депутат районно╖ ради, пом╕чник народного депутата Степана Курп╕ля Олег Кожушко. – В╕н прийшов, коли чаша народного терп╕ння переповнилась вщерть. В╕н врятував нас, нашу мову, нашу честь. В╕н в╕дтворив ╕ сотворив Укра╖ну. Нам потр╕бно вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну В╕тчизну.
О. Кожушко вручив депутатов╕ районно╖ ради, заслуженому прац╕внику с╕льського господарства, директору ПАФ «Б╕лий Ст╕к» Олегу ╤ванчин╕ подяку за громадянську позиц╕ю в╕д народного депутата Укра╖ни Степана Курп╕ля.
Зведений хор с╕л Волиця, Комар╕в та Зубк╕в п╕д кер╕вництвом художнього кер╕вника Галини Климчук виконав п╕сню «Реве та стогне Дн╕пр широкий...», яку п╕дхопили вс╕ присутн╕.
Оп╕сля ведуча Галина Ващук зачитала в╕тання в╕д праправнука Тараса Григоровича Шевченка по родинн╕й л╕н╕╖ брата Йосифа, автора книги «Кор╕ння Шевченкового роду» Миколи Лисенка для волицько╖ громади: «Щиро в╕таю вас з в╕дкриттям пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку. Бажаю Вам Божого благословення, безмежного щастя. Люб╕ть Укра╖ну так, як ╖╖ любив наш Тарас».
За невмируще слово та незламний дух укра╖нц╕ люблять ╕ шанують Поета, встановлюють у сво╖х населених пунктах йому пам’ятники. «╤ нин╕ в камен╕ постав наш св╕точ, наш пророк у сел╕ Волиця. Протягом багатьох рок╕в укра╖нська нац╕я вижила ╕ збереглася, завдяки в╕р╕ в Бога ╕ збереженню р╕дно╖ культури, завдяки ген╕ю, на якого завжди дивилася, з яким завжди зв╕рялася, до якого завжди поверталася у нелегку хвилину, який в сво╖х словах завжди був пророчим... Тарас Шевченко – наш ген╕й — завжди стоятиме на сторож╕ Укра╖нсько╖ держави ╕ завжди вказуватиме нам шлях, що нам робити ╕ куди йти», – зазначив голова Сокальсько╖ районно╖ ради ╤гор Дацюк.
...Шлях до Шевченка для кожного з нас ╓ шляхом до себе. ╤ ми йдемо до гарячо╖ св╕чки його слова, засв╕чено╖ на багато в╕к╕в для вс╕х наступних покол╕нь. «Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос – б╕льш н╕чого. А серце б’╓ться – ожива, як ╖х почу╓!..». Бо вони прост╕ та йдуть з самого серця.
— Кожен з нас, перегортаючи стор╕нки «Кобзаря», щоразу знаходить для себе т╕ слова, як╕ Т. Г. Шевченко хот╕в сказати кожному з нас, – говорила депутат обласно╖ ради Ганна Костюк. – В╕н був укра╖нцем та патр╕отом. Його поетичн╕ строфи змушують нас задуматись: чи ╓ ми справжн╕ми патр╕отами Укра╖ни, чи просто ╓ такими на словах. В╕н ╓ нашим духовним учителем та наставником. З його уст пролунали так╕ слова: «Обн╕м╕ться ж, брати мо╖. Молю вас, благаю!..», як╕ актуальн╕ для нас нин╕, бо цього об’╓днання браку╓ кожн╕й родин╕, кожн╕й громад╕, браку╓ наш╕й Укра╖н╕.
Розхвилював присутн╕х ╕ виступ голови фракц╕╖ ВО «Свобода» у Сокальськ╕й районн╕й рад╕ Тараса Стародуба, який наголосив, що «поява Т. Г. Шевченка та його творчост╕ у Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ – це було як гр╕м серед ясного неба, то була шокотерап╕я для рос╕йського царизму. Феномен Т. Шевченка поляга╓ в тому, що в╕н боровся за душу людини. Це була боротьба не за щось матер╕альне, а саме за душу як елемент невмирущост╕ людини. Не маючи за собою збройно╖ сили, в╕н поставив на захист «отих н╕мих раб╕в» слово. Вони його нищили по засланнях, вони його цькували, заборонами таврували, але вони його не знищили… ╤ це знаково, що нин╕ тут, на волицьк╕й земл╕, в так╕й прекрасн╕й постат╕ в╕н постав. Не таким, яким його малювали в радянськ╕ часи: старий, замучений, а молодий, яскравий, енерг╕йний, такий, який в╕н був по життю. Не змогли його таврувати н╕ в царськ╕й Рос╕╖, н╕ за б╕льшовизму, як наших ╕нших геро╖в. В╕н був во╕стину народним поетом, в╕н був безсмертним, незнищенним ╕ таким залиша╓ться.
Сьогодн╕ вироста╓ в Укра╖н╕ покол╕ння, яке часто соромиться заговорити р╕дною мовою чи розгорнути укра╖нську книжку. Р╕вень в╕дпов╕дальност╕ у сусп╕льств╕ впав. Людина сво╖ми д╕ями с╕╓ знев╕ру ╕ водночас жал╕╓ться, що н╕хто н╕ в що не в╕рить. Х╕ба за таку Укра╖ну боровся, мучився, але не каявся Т. Г. Шевченко?! Я глибоко переконаний, що хто не ма╓ вдома на стол╕ Б╕бл╕╖ – не може себе називати християнином, хто не ма╓ на стол╕ «Кобзаря» – не може називати себе укра╖нцем. Сьогодн╕, стоячи перед монументом Тараса Шевченка, ми повинн╕ усв╕домити, що його дух т╕льки тод╕ пов╕рить у щир╕сть ╕ поважн╕сть нашого святкування, коли ми не словами, а д╕лами доведемо, що ╓ г╕дними представниками нескорено╖ ╕ нездоланно╖ укра╖нсько╖ нац╕╖».
Т. Стародуб передав в╕тання громад╕ в╕д л╕дера ВО «Свобода» Олега Тягнибока з приводу в╕дкриття у сел╕ пам’ятника Великому Кобзарев╕ до 200-р╕ччя в╕д дня його народження. «Шевченко жив, живе ╕ буде жити пом╕ж нас. Склада╓мо шану, помол╕мося за його гр╕шну ╕ святу душу. Дяку╓мо Богу, що дав нам Пророка. ╤ стояти тут йому в╕чно з кв╕тами всенародно╖ любов╕», – сказала на завершення урочистостей ведуча Галина Ващук.
Враз угору знялося дзв╕нке багатоголосе «Многая л╕та». Оп╕сля п╕д звуки духового оркестру Сокальського народного дому, який виконав «Думи мо╖, думи мо╖», учасники урочистого заходу поклали жив╕ кв╕ти до пам’ятника великому Кобзарю та вклонилися йому.
Волиця стало тринадцятим селом на Сокальщин╕, де встановлено пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. В╕д народу до народу, з кра╖ни в кра╖ну ╕де по планет╕ Шевченко. ╤де друге стол╕ття. ╤ н╕коли не припинитись його ход╕, бо вона в╕чна, як в╕чний народ, з якого в╕н п╕шов у св╕т...

Любов ПУЗИЧ,
Василь СОРОЧУК

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2013 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12608

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков