"Кримська Свiтлиця" > #50 за 13.12.2013 > Тема ""Джерельце""
#50 за 13.12.2013
СН╤ЖНА З╤РОНЬКА ГОРИТЬ...
1 ГРУДНЯ ВИПОВНИЛОСЯ 100 РОК╤В В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПЛАТОНА ВОРОНЬКА
Платон Микитович ВОРОНЬКО — видатний укра╖нський дитячий поет. На його в╕ршах виростають ц╕л╕ покол╕ння укра╖нсько╖ малеч╕. Ц╕ в╕рш╕ наст╕льки улюблен╕, що ╕нод╕ зда╓ться, н╕би вони ╕снували в╕чно — «Падав сн╕г на пор╕г», «Хвалився к╕т, що в╕н убр╕д Дн╕про перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато ╕нших. Народився письменник 1 грудня 1913 р. у с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщин╕. У дитинств╕ хлопець виховувався вдома, а з одинадцяти рок╕в — в Охтирському дитячому м╕стечку, де й зак╕нчив семир╕чну школу. Пот╕м навчався в Харк╕вському автошляховому ╕нститут╕ та Московському л╕т╕нститут╕. Учасник Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, командир п╕дрозд╕лу п╕дривник╕в партизанського з’╓днання Ковпака. Майже вс╕ сво╖ л╕тературн╕ прем╕╖ отримав за «доросл╕» в╕рш╕, але справжню славу здобули його неповторн╕ поез╕╖ для д╕тей. Пров╕дна тема творчост╕ П. Воронька — праця. К╕лька десятил╕ть ходить по кра╖н╕ Дитинства хлопчик Помагай — роботящий, чесний, завжди готовий прийти на допомогу. Враховуючи здатн╕сть дитини до насл╕дування, ╖╖ бажання бути кращою, поет радить:
Ось ╕ ти часу не гай, Будь, як хлопчик Помагай!
З в╕рш╕в останн╕х рок╕в Платон Микитович дуже любив «П╕сню вороного», жарт╕вливу, де об╜рунтовувалося власне пр╕звище:
Коли був я тонконогим лошаком, Називали мене люди вороньком, Запл╕тала в сизу гриву к╕сники Мила юнка, що водила до р╕ки...
Платон Воронько — «поет-п╕сняр» (за словами М. Рильського). К╕лька десятк╕в його в╕рш╕в покладено на музику, окрем╕ з них стали популярними п╕снями. Серед найв╕дом╕ших дитячих твор╕в: зб╕рки в╕рш╕в «Вс╕м по с╕м», «Читаночка», «Сн╕жна з╕ронька горить», «Обл╕тав журавель», «Казка про Чугайстра» та багато ╕нших. Пропону╓мо уваз╕ «джерелят» к╕лька дитячих в╕рш╕в поета.
ГРА У СН╤ЖКИ
╤з дор╕жки до дор╕жки Полет╕ли влучн╕ сн╕жки, ╤ почався б╕лий б╕й, Закрутився у сув╕й. Закрутився, покотився, П╕д горою зупинився. Зверху сн╕г ╕ знизу сн╕г, ╤ н╕хто узнать не м╕г, Де чи╖ стирчали н╕жки. Ой, весела гра у сн╕жки!
К╤Т НЕ ЗНАВ
Падав сн╕г на пор╕г, К╕т зл╕пив соб╕ пир╕г. Поки смажив, поки п╕к, А пир╕г водою ст╕к. К╕т не знав, що на пир╕г Треба т╕сто, а не сн╕г.
СН╤ЖНА З╤РОНЬКА ГОРИТЬ...
Сн╕жна з╕ронька горить В мене на в╕конц╕. Як погасне, ╕нша вмить Спалахне на сонц╕. Ск╕льки ╖х, живих, ясних, Вранц╕ мерехт╕ло! Це малята з╕р н╕чних В гост╕ прилет╕ли.
ПОМАГАЙ
Через поле, через гай Ходить хлопчик Помагай. Бачить хлопчик — садять сад, В╕н пом╕г к╕нчити ряд. Вмить прин╕с в╕дро води ╤ полив аж два ряди. Р╕й ╕з пас╕ки п╕шов — Помагай роя знайшов. Обходивши луг ╕ л╕с, В╕н в село його прин╕с. За селом копали став, — Помагай в╕зок д╕став. Ц╕лий день возив п╕сок, Аж вищав його в╕зок. Помагая у труд╕ Знають л╕тн╕ й молод╕, Ось ╕ ти часу не гай, Будь, як хлопчик Помагай!
ХОДИТЬ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ (За П. Вороньком)
По пухкенькому сн╕жку, З подарунками в м╕шку, По земл╕ ╕з краю в край Ходить Святий Миколай. Побував в╕н у Карпатах, Де ялиночок багато, На Пол╕сс╕, на Волин╕ — Скр╕зь на наш╕й Укра╖н╕. ╤ до Криму зав╕тав — В кожн╕м дом╕ побував, В кожн╕й школ╕, в дитсадочку Клав гостинц╕ у куточку. Не минув в╕н ╕ «Св╕тлиц╕»: Подарунки у торбинц╕ В╕н прин╕с для «джерелят» — Славних хлопц╕в ╕ д╕вчат. Побажав в╕н «джерелятам» — Не хвор╕ть, не нудьгувати. Добре вчитися у школ╕, Не л╕нитися н╕коли. Бути чемними з батьками, З друзями, з учителями. Добрих справ вс╕м побажав Та й п╕шов-помандрував… Через поле, через гай У Джанкой, в Бахчисарай, В ╢впатор╕ю до моря, В Ялту через син╕ гори. Не минув ╕ Судака, Бо ж хода його легка. Об╕йшов д╕дусь весь Крим, Зав╕тав у кожен д╕м. Подарунки вс╕м роздав ╤ п╕шов-помандрував… Бо його вс╕ виглядають, Бо на нього вс╕ чекають… Чемний хлопчику, чекай, Чемна д╕вчинко, чекай ╤ тод╕ обов’язково, В цьому я даю вам слово, Зав╕та╓ Миколай!
Данило КОНОНЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 13.12.2013 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12674
|