"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "Урок української"
#52 за 27.12.2013
ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ, РЕВОЛЮЦ╤ЙНИЙ, БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ...
Якого кольору Свобода?
У ц╕ «╢вромайданн╕» дн╕ я в думках неодноразово повертався до статт╕ нашого передплатника, льв╕вського професора Степана Вовканича «А кам╕нь ╕ понин╕ там...» («КС» в╕д 08.11.2013). У н╕й автор висловлю╓ сумн╕в у доц╕льност╕ червоно-чорного прапора: «Я — людина такого в╕ку, що добре пам’ята╓ л╕сових хлопц╕в. Хоча ми були малими пастушками, але наш╕ матер╕ вже тод╕ передавали для них (пригадався Майдан) пир╕жки, коли вони стояли л╕тн╕м табором у Карпатах на меж╕ с╕л Мшанець ╕ Гал╕вка. Але н╕коли, н╕ тод╕ в ╖хн╕м табор╕, н╕ п╕зн╕ше, окр╕м нин╕шнього державного прапора, ╕ншого — не бачив. За час╕в тотал╕таризму напередодн╕ травневих чи жовтневих комун╕стичних святкувань н╕хто, протестуючи, не вив╕шував на будинках с╕льських чи м╕ських рад чорно-червоний прапор. Кадеб╕сти зн╕мали прапори кольору нин╕шнього — державного стягу. (...) Нам треба консол╕дувати нац╕ю, а не «декомпозицировать» кра╖ну чи то парт╕йно, чи то рег╕онально, чи то конфес╕йно. Нов╕ г╕мнотворц╕ завжди будуть заохочуватися ззовн╕». ...Я пригадую, як його п╕дняли вперше на одному з ки╖вських м╕тинг╕в. Червоно-чорний прапор виглядав на той час майже загрозливо. Кияни не розум╕ли, що в╕н означа╓, яку пол╕тичну силу представляють ц╕ незвичн╕ кольори. У багатьох була п╕дозра, що з’явився в╕н на м╕тингу завдяки провокаторам. Пам’ятаю, як пом╕ркован╕ патр╕оти намагалися переконати молодик╕в, що його тримали: мовляв, тут ще до синьо-жовтого кияни як сл╕д не звикли, а ви дода╓те ще свого деструктиву. Попервах ледь не билися, а пот╕м махнули рукою. Не кожен ╕ зачепить радикал╕в, адже вони, як правило, см╕лив╕ш╕. До того ж воюють за ту ж Укра╖ну, що й пом╕ркован╕ патр╕оти. Тепер н╕би звикли. По-сво╓му захища╓ червоно-чорний прапор «св╕тличанка» з Житомирщини Людмила Возняк: — Укра╖нц╕ щось чули про розпуск УПА? Н╕, не було поки наказу про демоб╕л╕зац╕ю... А раз так, то справа повстанц╕в живе, ╕ житиме знамено ╖хн╓! А ось парт╕йних прапор╕в («свобод╕вського», «Батьк╕вщини», «УДАРу»), д╕йсно, не треба. Адже ╓ багато безпарт╕йних людей, ╓ нав╕ть рег╕онали, як╕ п╕дтримують ╓вро╕нтеграц╕ю! Уяв╕ть соб╕, як вони будуть почуватися на м╕тингу п╕д «свобод╕вським» прапором... То чому ми повинн╕ штучно зменшувати к╕льк╕сть наших прихильник╕в? Встиг переговорити на цю тему з колишн╕м охоронцем Романа Шухевича Любомиром Полюгою ╕ його дружиною Даркою. Колишн╕ пол╕тв’язн╕ кажуть, що червоно-чорн╕ кольори були символ╕кою ОУН, а не УПА. Не такий вже й великий в╕дсоток повстанц╕в мав безпосередн╓ в╕дношення до ОУН. Переважно селянська УПА воювала виключно п╕д синьо-жовтими прапорами. Так що професор Вовканич ма╓ рац╕ю, ╕ молодь наша помиля╓ться, коли пов’язу╓ червоно-чорний прапор з УПА. Але, думаю, що н╕хто вже в╕д цього прапора не в╕дмовиться, оск╕льки в╕н у певн╕ моменти об’╓дну╓ найсм╕лив╕шу, найжертовн╕шу частину сусп╕льства. Подив╕ться на цю прекрасну поставу житомирянки, на ╖╖ гарн╕ оч╕! Х╕ба ж вона в╕ддасть знамено? Тому залиша╓ться ╓дине мудре р╕шення: використовувати прапор там, де в╕н моб╕л╕зу╓ б╕льш╕сть. Але не використовувати там, де люди категорично його не сприймають. Скаж╕мо, в Севастопол╕ на Графськ╕й пристан╕. Краще робити акцент на ефективн╕й робот╕ з масами, ан╕ж спод╕ватися, що радикальний прапор вир╕шить за нас ус╕ наш╕ проблеми. Поки що червоно-чорне знамено ╓ сво╓р╕дним «датчиком» ситуац╕╖ в Укра╖н╕. Значна частина населення, справд╕, його категорично не сприйма╓, оск╕льки «просв╕тлена» пророс╕йськими ЗМ╤. ╥м зда╓ться, що курс на визнання УПА ╓ антирос╕йським, деструктивним, антигуманним. А так╕ радикальн╕ прапори здаються ╖м ледь не фашистськими символами. ╤нша частина Укра╖ни вважа╓, що боротьба УПА була справедливою, ╕ укра╖нськ╕ повстанц╕ були радше символом гуман╕зму, ан╕ж жорстокост╕. Але й ця частина ╓ нетерплячою ╕ недостатньо орган╕зованою. Зам╕сть того, щоб якомога швидше донести правду до сх╕дняк╕в ╕ вс╕ сили зосередити на перемоз╕ укра╖нських ЗМ╤ над пророс╕йськими, вони намагаються прискорити плин под╕й радикал╕змом. Як ╕ професор Вовканич, я схильний думати, що свого часу це таки була провокац╕я, виг╕дна Кремлю. Рос╕ю категорично не влаштову╓ монол╕тне укра╖нство. Якщо на якомусь етап╕ ╕стор╕╖ не вда╓ться плодити перевертн╕в ╕ яничар╕в, тод╕ рос╕йськ╕ спецслужби плодять... радикал╕в. Щоб плутались п╕д ногами, дискредитували справу, в╕дтягували на себе увагу. Пам’ятаю, як у 1990 роц╕ я особисто намагався переконати Дмитра Корчинського, що цей прапор не на час╕, бо вс╕ люди дивляться саме на нього, а не слухають оратор╕в на м╕тингу. У Корчинського не було жодного аргументу на користь тримання цього прапора. В╕н сказав лише коротку фразу: «Я так хочу». Тод╕ Дмитро вважав себе козаком ╕ зверхньо ставився до пом╕ркованих «свинопас╕в». Тепер уже нав╕ть найб╕льш╕ романтики зрозум╕ли, що л╕дер «Братства» ╓ н╕ким ╕ншим, як вишколеним, продажним, цин╕чним провокатором. Куди йому до козак╕в? ╤ все ж тепер не варто прид╕ляти п╕двищену увагу наявност╕ червоно-чорного прапора. Я бачив його на барикадах Майдану — ╕ минулого, ╕ нин╕шнього. Нав╕ть кримчани тепер його залюбки використовують. Думаю, в╕н прописався в укра╖нському сусп╕льств╕ всерйоз ╕ надовго. Виходить так, що укра╖нський народ навчився «перетравлювати» кремл╕вськ╕ провокац╕╖, нав╕ть обертати ╖х соб╕ на користь.
Серг╕й ЛАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12726
|