"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
#1 за 03.01.2014
ЛЮБ╤ТЬ ╥╥ ВО ВРЕМЯ ЛЮТЕ…
З ╕стор╕╖ пам’ятник╕в Т. Шевченку
Думка про пам’ятник Т. Шевченку вперше виникла одразу ж по його смерт╕. Вже п╕д час похорону студенти Ки╖вського ун╕верситету в сво╖х промовах висловлювали мр╕╖ про час, коли «над могилою сього великого мужа воздвигнеться пам’ятник, що буде св╕дчити про славу його». Через деякий час простий дерев’яний хрест над могилою поета на Чернеч╕й гор╕ звалився. 1883 року брат Тараса Шевченка, Варфолом╕й, подолавши багато труднощ╕в, нарешт╕ одержав в╕д ки╖вського губернатора дозв╕л поставити нового хреста. Хрест-пам’ятник заввишки в 6 м був вилитий з чавуну в Ки╓в╕ у грудн╕ 1883 року. З одного боку на хрест╕ були дати народження й смерт╕ поета, а з ╕ншого — Шевченков╕ слова:
Свою Укра╖ну люб╕ть, Люб╕ть ╖╖… Во время люте, В останню тяжкую минуту За не╖ Господа мол╕ть.
Генерал-губернатор наказав затримати видачу хреста з ливарн╕, поки не буде знищено «крамольн╕ слова». Як св╕дчать останн╕ под╕╖, укра╖нська влада бо╖ться до цього часу того, що ми будемо любити свою Укра╖ну, а прояви любов╕ до не╖ вважа╓ крамольними. 1901 року Союз л╕тератор╕в звернувся до м╕н╕стерства внутр╕шн╕х справ за дозволом поставити Т. Шевченку пам’ятник у Ки╓в╕, але дозволу не дали. П╕сля встановлення у 1903 роц╕ в Полтав╕ пам’ятника зачинателю ново╖ укра╖нсько╖ л╕тератури ╤вану Котляревському лог╕чним постало питання про встановлення пам’ятника ╕ Тарасу Шевченку, який п╕дняв нову укра╖нську л╕тературу на св╕товий р╕вень. 17 вересня 1904 року Золотон╕ська пов╕това земська управа ухвалила р╕шення створити спец╕альний фонд для збору кошт╕в на побудову пам’ятник╕в Тарасу Шевченков╕. ╥й дозволили збирати кошти лише в межах Золотон╕ського пов╕ту (у той час Полтавсько╖ губерн╕╖). Тод╕ Полтавська губернська земська управа в╕д себе порушила клопотання про дозв╕л збирати кошти на пам’ятник по вс╕й Рос╕╖. Полтавський губернатор був проти цього, ╕з свого боку просив м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ в╕дхилити це клопотання. 15 вересня 1905 року до Ки╖всько╖ Думи над╕йшла пропозиц╕я в╕д гласних-укра╖нц╕в при╓днатись до постанови Золотон╕ського та Полтавського земств у справ╕ спорудження пам’ятника Т. Шевченку в Ки╓в╕. Ки╖вська Дума визнала за «бажане й необх╕дне» спорудити такий пам’ятник, обрати ком╕тет ╕ ув╕йти в зв’язок ╕з Полтавським та Золотон╕ським земствами для об’╓днано╖ д╕яльност╕. Такий ком╕тет було обрано 27 вересня 1905 року. У кв╕тн╕ 1908 року вже було розпочато збирання кошт╕в на пам’ятник по вс╕й Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. Об’╓днаний ком╕тет почав свою д╕яльн╕сть. До його складу ув╕йшли найвидатн╕ш╕ укра╖нц╕-патр╕оти того часу: М. Коцюбинський, М. Лисенко, М. Грушевський, ╢. Чикаленко, В. Симиренко, В. Кричевський, Л. Старицька-Чернях╕вська, В. Леонтович та ╕нш╕. Не зважаючи на запеклий спротив рос╕йських шов╕н╕стичних та реакц╕йних к╕л, Об’╓днаний ком╕тет з╕брав уже 120 тисяч карбованц╕в. На той час це була дуже велика сума. Встановити пам’ятник планували до 100-р╕ччя Т. Шевченка, але перешкодила в╕йна. Коли у 1917 роц╕ було створеного в Укра╖н╕ Центральну Раду, заступник ╖╖ голови В. Винниченко намагався зрушити з м╕сця питання про спорудження пам’ятника Т. Шевченку в Ки╓в╕. Але тод╕шн╕ обставини були надто несприятлив╕ для цього, а з╕бран╕ грош╕ стали втрачати свою варт╕сть. 1918 року, за гетьмансько╖ влади, м╕н╕стр закордонних справ Д. Дорошенко намагався повернутися до цього питання, але без усп╕ху: Укра╖на була у вогн╕ оборонних во╓н ╕ революц╕йних збурень. З╕ спогад╕в скульптора Леон╕да Молодожан╕на стало в╕домо, як радянська влада ставились до спорудження пам’ятника Т. Шевченку: у 1938 роц╕ Каганович ╕з Хрущовим при╖хали в Лен╕нград подивитись, який пам’ятник Т. Шевченку створював тод╕ скульпторМ. Ман╕зер. Побачивши скульптуру. Каганович сказав, що «цей Шевченко буде закликати до повалення колгоспного устрою», ╕ разом з Хрущовим розвалив зроблене скульптором. ╤ все ж пам’ятник Т. Шевченку був створений ╕ встановлений у Ки╓в╕, в парку навпроти Нац╕онального ун╕верситету, а м╕сце б╕ля нього стало святим для нескорених укра╖нц╕в. Там проходять ╖хн╕ м╕тинги, народн╕ в╕ча, особливо «во время люте, в останню тяжкую минуту».
МИРГОРОДСЬКА ВЕЖА З ГРАФ╤Т╤ СУЧАСНОГО ПАТР╤ОТА
Вокзал, холодний грудень, кол╕йн╕ мереж╕, Славетний Миргород. У цей тривожний час Тарасов╕ слова на привокзальн╕й веж╕ Покликали мене, мов кликав сам Тарас: «Свою Укра╖ну люб╕ть, люб╕ть ╖╖… Во время люте…» Що б в╕н сказав, — о, нам його б тепер почути! Про наш Майдан, про той злочинний чийсь наказ. Про нашу владу, лицем╕рну ╕ зухвалу, Що зневажа╓ г╕дн╕сть нашу — в котрий раз! Про спротив наш ус╕м прихильникам розвалу, — Про нас, про «в╕льну» Укра╖ну без прикрас? Висока вежа поблизу Мемор╕алу, Звертаюсь щиро до Небес, як╕ без меж. Вузька стежина поряд в’╓ться в╕д вокзалу, Поет-пророк ходив по н╕й, можливо, теж*.
* У Миргород╕ Т. Шевченко написав поему ╕ два в╕рш╕.
Петро МОСКАЛЕНКО Миргород — Ялта
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12760
|