Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МОЛИТВА ЗА УЧИТЕЛЯ
Цей зах╕д-рекв╕╓м вилився у сп╕льну молитву присутн╕х за Мирославу Козак - маму, бабусю, друга,...


Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»
Сумна зв╕стка долинула з Мел╕тополя – п╕шла з життя Тамара Володимир╕вна БОЙКО, колишня...


СТАН ЗДОРОВ'Я СЕНЦОВА ПОГ╤РШИВСЯ…
Про це пов╕домив Громадському адвокат Дмитро Д╕нзе п╕сля в╕дв╕дин Сенцова.


МАТИ КОЛЬЧЕНКА: В╤Н ВИГЛЯДА╢ НЕДОБРЕ
В╕н дуже худий, бл╕дий. Мене це хвилю╓. Намагалася його якось п╕дгодувати за ц╕ три дн╕. Буду...


ПОПРОЩАЛИСЯ З ЛЕВКОМ ЛУК’ЯНЕНКОМ…
Левкo Лук’яненко був сп╕взасновником Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ групи ╕ автором Акта...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 03.01.2014
РУДАНСЬКИЙ ╤ КРИМ

Ущерть переповнений над╕ями на щасливе сво╓ майбутн╓, р╕шуч╕стю розпочати нове життя негайно, та ще з невеличкою обшарпаною вал╕зою в руках, у як╕й чи не найц╕нн╕шим скарбом був поетичний рукопис господаря, ╖хав Степан Васильович Руданський до Криму.
Дипломований л╕кар (зак╕нчив Петербурзьку медико-х╕рург╕чну академ╕ю) ╕ нев╕домий укра╖нський поет прибув до Ялти в 1861 роц╕. Початок перебування Руданського в Ялт╕ н╕чим рад╕сним його не ощасливив. Зарплата новоприбулого л╕каря виявилася м╕зерною. Руданський не розгубився — п╕дшукав для себе ще й додаткову роботу.
У вересн╕ 1863 року в╕н писав братов╕: «Тепер я дуже якось став мило дивитися на людей, бо й мен╕ якось зробилося лучче. К╕нчилось мо╓ тридцятил╕тн╓ голодування. Добився я таки економ╕╖ Воронова… ╤ я вже зможу каждий день св╕й об╕д мати…»
Матер╕альна скрута не облишила його ╕ в Ялт╕. Руданський не накопичив тут, на посад╕ л╕каря, бодай найменших статк╕в, оск╕льки був людиною безкорисливою, уважною до пац╕╓нт╕в, що чесно й сумл╕нно служила справ╕ й обов’язку, л╕куючи до того ж б╕дняк╕в безкоштовно. За все те його сердечне тепло, медичн╕ знання ╕ майстерн╕сть ялтинц╕ любили й поважали свого молодого л╕каря. А в╕дтак, у 1869 роц╕ Степана Руданського обрали почесним мировим суддею с╕мферопольсько-ялтинсько╖ мирово╖ округи.
Не зазнав щастя Степан Руданський ╕ в родинному житт╕. Доля вже так розпорядилася, що не стала йому дружиною землячка Мар╕я Княгницька, яку покохав у молодому в╕ц╕ ╕ як╕й присвятив свою безсмертну п╕сню «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну». Самотн╕м мешкав у Петербурз╕, самотн╕м при╖хав до Ялти.
Ул╕тку 1872 року Крим охопила еп╕дем╕я холери. Степан Васильович як карантинний л╕кар ╕ пост╕йний член сан╕тарно╖ ком╕с╕╖ Ялти, опинившись у еп╕центр╕ боротьби ╕з заразою, зосереджував сво╖ зусилля на виведенн╕ джерел ╕ндукц╕╖, його д╕╖ зустр╕ли шалений оп╕р з боку тих же сво╖х злостивц╕в, як╕ намагалися уникнути проф╕лактичних заход╕в, звинуватити л╕каря ╕ його колег у вс╕х б╕дах.
У боротьб╕ з еп╕дем╕╓ю Степан Руданський сам заразився холерою, що було б не дивно, оск╕льки його колишня недуга, туберкульоз, була лише приспана в орган╕зм╕.
3 травня 1873 року, маючи тридцять дев’ятий р╕к життя, поет помер. Поховали Степана Васильовича Руданського на красивому узг╕р’╖ массандр╕вського кладовища Ялти. Над морем.
Страдницький шлях поета ск╕нчився; помер в╕н, принижений ╕ ображений, серед людей чужих ╕ духовно далеких. Г╕рк╕ слова, написан╕ в╕с╕мнадцятил╕тн╕м Руданським, п╕дтвердились його життям ╕ смертю:
Сирота я безродний
Десь загину в чужин╕.
╤ н╕хто очей холодних
Не закри╓ там мен╕.
╤ нер╕дною рукою
Буду в землю я зарит
╤ тепленькою сльозою
Н╕хто гроба не зросить («Сирота я безродний…»)
Степан Руданський — автор понад двохсот в╕ршованих гуморесок, к╕лькох поем ╕ в╕ршових хрон╕к, водев╕лю, ряду л╕ричних поез╕й ╕ балад. Ус╕ сво╖ поетичн╕ твори поет називав сп╕вомовками.
Жива душа поез╕╖ Степана Руданського пробилася до читач╕в через кам╕нн╕ мури валу╓вських заборон, через цвинтарний морок царсько╖ цензури. Народ врятував поез╕╖ Руданського в╕д загибел╕, таким чином, хоча б по смерт╕ поета, скрасивши його нещасливу долю.
╤ сьогодн╕ Степан Руданський продовжу╓ чарувати нас задушевн╕стю сво╖х л╕ричних поез╕й, веселим ╕ водночас вражаючим см╕хом гуморесок. Твори поета читають м╕льйони його нащадк╕в. Д╕йсно, за справедливими словами Максима Рильського, життя ╕ творча д╕яльн╕сть Степана Руданського «справд╕ заслугову╓ на найдорожчий у св╕т╕ титул — народного поета».
Св╕т поез╕╖ Степана Васильовича Руданського великий, прекрасний. Цей св╕т живий, в╕н з нами, бо творч╕сть поета йде в╕д чистого глибокого джерела народно╖ мудрост╕ до кожно╖ людини. Треба т╕льки в╕дшукати стежину до цього джерела у сво╓му серц╕.
А в пам’ят╕ — незабутн╓ хвилююче сходження до могили Степана Руданського з╕ сво╖ми учнями, переможцями IX Всекримського конкурсу, присвяченого Лес╕ Укра╖нц╕ «Змагаймось за нове життя!», Христиною Ждан ╕ Андр╕╓м Галинським.
Посмертн╕й слав╕ поета можуть позаздрити найв╕дом╕ш╕ л╕тератори. Творч╕сть Степана Васильовича Руданського не вмерла в забутт╕.

Зоя ПИПЧЕНКО,
учитель Стальн╕всько╖ ЗОШ I-III ступен╕в
Джанкойський район, АР Крим
(Використано передмови ╕ прим╕тки до видань Степана Руданського)

Пам’ятник на могил╕ С. Руданського в Ялт╕

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12763

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков