Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК НА Т╤ ЧОРНОБРИВЦ╤ ПОГЛЯНУ… А ╥Х – 400 К╤ЛОМЕТР╤В
Ця людина власним прикладом показу╓ – як будувати кв╕тучу Укра╖ну, для чого треба геть...


ВАДИМУ МИХАЙЛОВИЧУ РО╥КУ, СИНОВ╤ КРИМСЬКО╥ УКРА╥НСЬКО╥ ГЕРО╥Н╤-ВИШИВАЛЬНИЦ╤ В╤РИ СЕРГ╤╥ВНИ РО╥К, 29 ВЕРЕСНЯ ВИПОВНЮ╢ТЬСЯ 80 РОК╤В!
Хай кв╕тне, береже й окрилю╓ Вас безсмертний мамин обер╕г-рушничок, шановний Вадиме Михайловичу,...


МОЛИТВА ЗА УЧИТЕЛЯ
Цей зах╕д-рекв╕╓м вилився у сп╕льну молитву присутн╕х за Мирославу Козак - маму, бабусю, друга,...


Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»
Сумна зв╕стка долинула з Мел╕тополя – п╕шла з життя Тамара Володимир╕вна БОЙКО, колишня...


СТАН ЗДОРОВ'Я СЕНЦОВА ПОГ╤РШИВСЯ…
Про це пов╕домив Громадському адвокат Дмитро Д╕нзе п╕сля в╕дв╕дин Сенцова.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 03.01.2014
ВАСИЛЬ СТУС – ПОЕТ ╤ ПАТР╤ОТ

Поет ╕ час

6 с╕чня 1938 року народився Василь Стус

Як став поетом, Василь Стус розпов╕да╓ у власн╕й дуже коротк╕й автоб╕ограф╕╖ до зб╕рки «Зимов╕ дерева», надрукован╕й у 1970 роц╕ в Брюссел╕ (Бельг╕я). Там в╕н висловив головне кредо свого життя, якого дотримувався до останнього подиху, проте ми, читач╕, не можемо його сприймати однозначно. Чому? Суд╕ть сам╕. Стус пише: «Ненавиджу слово «поез╕я». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише в╕рш╕. Деяк╕ з них — як на мене — путящ╕. ╤ думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любов╕, дола╓ природне почуття зненавист╕, зв╕льня╓ться в╕д не╖, як од скверни. Поет — це людина. Насамперед. А людина — це, насамперед, доброд╕й. Якби було краще жити, я б в╕рш╕в не писав, а робив би коло земл╕. Ще зневажаю пол╕тик╕в. Ще ц╕ную здатн╕сть чесно померти. Один з найкращих друз╕в — Сковорода» (Ки╖в, 1969).
Отже, Василь Стус не вважав себе поетом, але ми зна╓мо, що за сво╖ поетичн╕ твори, зокрема за зб╕рку «Дорога болю», в╕н був в╕дзначений у 1991 р. Шевченк╕вською прем╕╓ю (посмертно), а за свою останню зб╕рку «Пал╕мпсести», яка вийшла за кордоном у 1985 р. п╕д час його другого ув’язнення, Стус був висунутий на здобуття найвищо╖ у св╕т╕ Нобел╕всько╖ прем╕╖ славетним н╕мецьким л╕тератором Генр╕хом Беллем. ╤ ц╕лком можливо, що саме це висунення прискорило смерть пол╕тв’язня.
В╕дтак, за вс╕ма ознаками — Василь Стус був не просто поетом, яких в Укра╖н╕ багато, а видатним, нав╕ть ген╕альним поетом, якого шану╓ весь св╕т!
Проте Василев╕ друз╕-«ш╕стдесятники», котр╕ його добре знали по боротьб╕ проти радянського режиму та по перебуванню у концтаборах, стверджують, що «головним твором Стуса ╓ його життя» (╢вген Сверстюк). Публ╕цист з Лен╕нграда Михайло Хейфець, що перебував разом ╕з Василем у Мордов╕╖, ╕з сумом зазначав: «На зон╕ у мене виникло почуття, що мало хто з укра╖нц╕в усв╕домлював, який великий поет живе серед них у наш час». «В особистому сп╕лкуванн╕ мене вражало у Василев╕ те, що при зовн╕шн╕й величавост╕ в╕дчувалась у ньому внутр╕шня невпевнен╕сть у соб╕. Здавалось, в╕н не розум╕╓ справжнього масштабу свого обдарування. Мабуть, в╕дсутн╕сть зримого усп╕ху в л╕тератур╕ (того, що зветься «л╕тературною славою») та обережне ставлення однодумц╕в вплинуло на його самооц╕нку».
Чому ж укра╖нц╕ не дуже звертали увагу на твори Стуса? Я бачу дв╕ головн╕ причини. По-перше, майже вс╕ митц╕-«ш╕стдесятники», так╕, як ╤ван Св╕тличний, ╤гор Калинець, Микола Руденко та багато ╕нших, писали в╕рш╕ у концтаборах. Бо для творчих людей, ╕нтел╕гент╕в поез╕я була чи не ╓диним способом не збожевол╕ти у цьому ворожому тюремному св╕т╕, в умовах пост╕йного знущання, приниження людсько╖ г╕дност╕ й виснажливо╖ прац╕. Тому ув’язнен╕ укра╖нц╕ й не вир╕зняли Стуса-поета серед ╕нших в╕ршар╕в.
По-друге, мова Василя Стуса дуже незвична, хоча й укра╖нська. Наприклад, Микола Руденко прямо казав, що в╕н не розум╕╓ його писань. Чому? Оск╕льки Василь у творчост╕ дотримувався не звично╖ нам Шевченк╕всько╖ сп╕вучост╕, а схилявся до стриманих у форм╕, часто неримованих зразк╕в зах╕дно╓вропейсько╖ культури, яка на той час в Укра╖н╕ майже не застосовувалась. Його в╕рш╕ сповнен╕ неолог╕зм╕в та сл╕в у незвичному вигляд╕, коли д╕╓слова стають ╕менниками ╕ навпаки, наприклад, жевр╕ти перетворю╓ться на жевр╕сть, а пазур╕, дзьоби на «опазурились солов’╖, одзьобились на наш╕й Укра╖н╕». Поет вигаду╓ багато нових д╕╓прикметник╕в: скол╕нен╕, прочернене, г╕льотинований, зчужилий, надсило, визорений; створю╓ складн╕ слова, особливо з частиною само — самовтрата, самовигнання, самосмерть.
Нав╕що в╕н так робить? З метою зробити кожне слово у в╕ршах максимально влучним, надати йому подв╕йний зм╕ст, нову глибину, за рахунок чого весь тв╕р ста╓ б╕льш компактним ╕ водночас б╕льш виразним. В╕рш «Над ос╕нн╕м ставом» ╕з зб╕рки «Веселий цвинтар», написаний наприк╕нц╕ 60-х рок╕в, ╓ одним ╕з зраз-к╕в концентрац╕╖ новотвор╕в у В. Стуса ╕ переда╓ його в╕дчуття траг╕чност╕ майбутнього:

Цей став пов╕сплений, ос╕нн╕й
 чорний став,
як антрацит вид╕нь
 ╕ крем╕нь крику,
виблиску╓ Люципера очима.
П’янке безодня лащиться до н╕г.
Криваво рветься з нього вороння
майбутнього.
 Летить крилатолезо
на утлу синь, високогорл╕ сосни
╕ на пропащу голову мою.
Охрипл╕ оч╕ зб╕глися в одне —
повторення оцього чорноставу,
насилу вбгане в череп.
Неприхищений,
а чу╓ш, чу╓ш протяг у душ╕?

Треба зазначити, що ще Андр╕й Малишко, який робив анотац╕ю на його першу публ╕кац╕ю у «Л╕тературн╕й газет╕» в 1959 р., пом╕тив: «Добре знання мови визнача╓ культуру цього молодого зд╕бного л╕тератора», а Михайло Хейфець згаду╓: «Книга, яку в╕н пост╕йно носив при соб╕ на зон╕, називалась «Словник пол╕ських гов╕рок». Тобто поет наполегливо працював над вдосконаленням знання р╕дно╖ укра╖нсько╖ мови, оск╕льки саме мова була його вт╕хою й ╕нструментом боротьби ╕з радянською владою.
Тепер пропоную повернутись до питання, яке поставила на початку: ким же насправд╕ був Василь Стус — поетом чи незламним борцем проти тотал╕тарного режиму? На м╕й погляд, ц╕ дв╕ ╕постас╕ Стуса доповнювали одна одну ╕ стимулювали обидв╕ до розвитку.
Спробу╓мо поб╕жно досл╕дити еволюц╕ю особистост╕ Василя Семеновича за допомогою його твор╕в у скороченому вигляд╕.
У молод╕ роки в╕н поводився як перес╕чна людина:

Учора, як м╕ж сосон догоряв
м╕й день домашн╕х клопот╕в,
 я думав:
життя — занадто довге задля нас...
Добутися б до п’ятниц╕,
 на тиждень
бодай хоч раз п╕рнути в самоти
невистояний алкоголь.
 Спинитись
обличчям до п╕тьми.
 Хай буде сн╕г
╤ хай на лиця пада╓ схолол╕. (Х.1963)

Одружившись, в╕дчував себе ц╕лком щасливим:

На робот╕ дружина.
 У яслах — син.
Тиша. Розкошуй.
Поки години п╕к — сиди.
 Вт╕шайся...
Порожнеча щастя.
Дякую, Господи! (1969)

Але з часом Василь усе б╕льше вивча╓ поез╕ю св╕ту, занурю╓ться у ф╕лософ╕ю, дума╓. Через це надходить усв╕домлення абсурдност╕ радянського життя.

Отак живу: як мавпа серед мавп,
чолом прогр╕шним
 ╕з тавром зажури
все б’юся об тверд╕ кам╕нн╕ мури,
як ╖хн╕й раб, як раб,
 як ниций раб...

Добра осв╕та, точн╕ше самоосв╕та, допомага╓ зрозум╕ти, що м╕ж проголошеними гаслами демократ╕╖ у СРСР ╕ тим, що в╕дбува╓ться в д╕йсност╕, — пр╕рва. Св╕дом╕сть поета почина╓ роздвоюватись:

Мен╕ зда╓ться, що живу не я,
а ╕нший хтось
 живе за мене в св╕т╕
в мо╖й подоб╕. Н╕ очей, н╕ вух,
н╕ рук, н╕ н╕г, н╕ рота. Очуж╕лий
в сво╓му т╕л╕. ╤, кавалок болю,
╕, самозамкнений,
 у тьмущ╕й тьм╕ завис...

М╕ж тим хрущовська в╕длига зак╕нчилась, ╕накодумц╕в почали саджати в тюрми. У вересн╕ 1965 року Стус разом ╕з ╤ваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом виступають проти репрес╕й в ки╖вському к╕нотеатр╕ «Укра╖на». П╕сля того Василя митт╓во в╕драхували з асп╕рантури, працювати йому також не дають. КДБ диха╓ в потилицю, наказу╓ друкарн╕ знищити вже набрану зб╕рку «Круговерть», дають оц╕нку його критиц╕. Поет саркастично кида╓ сл╕дчим в╕рш:

Балухат╕ мистецтвознавц╕!
Вам незручно в цив╕льному одяз╕,
вам дуже незручно,
коли ши╖ не душить к╕тель,
коли ноги не чують провалля
д╕агоналевих гал╕фе.
Балухат╕ мистецтвознавц╕!
Вам даремно ╕спитувати мене:
я знаю вс╕ ходяч╕ цитати
з патентованих класик╕в...
То який же я в б╕са
 неблагонад╕йний?

Знаючи англ╕йську, н╕мецьку, французьку мови, Стус робить переклади з Гете, Г. Лорки, готу╓ статт╕ про творч╕сть Г. Белля, Б. Брехта, досл╕джу╓ творч╕сть укра╖нських попередник╕в В. Св╕дзинського, П. Тичини... Його роботи н╕де не друкують, х╕ба трохи за кордоном та у самвидав╕. Тод╕ митець почина╓ писати в╕дкрит╕ листи до Сп╕лки письменник╕в, ЦК КПУ, Верховно╖ Ради, КДБ... Нарешт╕ його почули. 13 с╕чня 1972 р. Василь Стус заарештований разом ╕з правозахисниками ╤. Св╕тличним, ╢. Сверстюком, ╤горем та ╤риною Калинцями. У вересн╕ в╕н отримав вирок: 5 рок╕в концтабор╕в (Мордов╕я), 3 роки поселення (Колима).
Як не дивно, душа поета в╕дчула полегшення. Тепер в╕н точно знав: його шлях — це шлях боротьби з радянським режимом за свободу Укра╖ни до к╕нця, до загину.
Як добре те, що смерт╕
 не боюсь я
╤ не питаю, чи тяжкий м╕й хрест.
Що вам, богове,
 низько не клонюся
в передчутт╕ недов╕домих верств.
Що жив-любив
 ╕ не набрався скверни,
ненавист╕, прокльону, каяття.
Народе м╕й, до тебе я ще верну,
╕ в смерт╕ обернуся до життя
сво╖м стражденним
╕ незлим обличчям,
як син, тоб╕ доземно поклонюсь,
╕ чесно гляну в чесн╕ тво╖ в╕ч╕.
╤ чесними сльозами об╕ллюсь...
20.01.1972

У сво╖х подальших творах поет ╕ син укра╖нського народу об’╓днались в незламного борця за волю Укра╖ни.

╤рина МОЛЧАНОВА
м. Мар╕уполь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12765

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков