Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 03.01.2014
ДОБРА ПАН╤ КОЛЯДА ДО ГОСПОДИ ЗАГЛЯДА

Безсмертна поез╕я Р╕здва

От що ви з подивом завважите, гортаючи р╕здвян╕ стор╕нки газет минулих ╕ давно минулих л╕т: автори, що жили в р╕зн╕ часи ╕ походили з р╕зних укра╖нських кра╖в, висловлюючи сво╖ думки ╕ почуття з приводу Р╕здва Христового, н╕би змовлялися м╕ж собою — достоту т╕ сам╕ слова повторюються, т╕ сам╕ образи. Все про казкове «колись давно», про дитяч╕ роки, про чист╕ зор╕ ╕ б╕л╕ сн╕ги... Все про колядник╕в з╕ зв╕здою ╕ вертепом... Мовби сл╕в браку╓. ╤ таки браку╓! ╤ добре, що це так — це засв╕дчу╓, що Р╕здво — над ус╕ма словами, ╕ це «над» у Святвеч╕рню мить бере нас до себе, в╕дбира╓ мову ╕ п╕дносить над землею... ╤ тому коли пот╕м-пот╕м ми згаду╓мо: сн╕г... веч╕р... зор╕... ялинка... коляда.., то це т╕льки символи, т╕льки зовн╕шн╕ знаки незабутнього ╕ невимовного стану нашо╖ душ╕. ╤ це д╕╓ться не лише з нами, сентиментальними укра╖нцями, а з ус╕м християнським людством: т╕ сам╕ знаки, т╕ сам╕ символи, а коли чита╓ш, то сльози стискають горло — верта╓ться те в╕чне р╕здвяне «над» ╕ знову п╕дносить нас над землею, над часом...
Мороз ╕ сн╕г, ╕ зор╕, ╕ колядники п╕д в╕кнами... ╤ родина с╕да╓ за мудро-п╕сний святвеч╕рн╕й ст╕л так поважно, що в ту мить кожен з челяд╕ зда╓ться святим... Х╕ба це можна передати словами?
Тому й поети, нав╕ть велик╕ з них, пишучи про Р╕здво, знову й знову вертаються, як ус╕ ми, до дитинства. Поети, нав╕ть стор╕чн╕, — завжди д╕ти... Дитяча душа в╕дкрита до невимовно-м╕стично╖ сутност╕ цього свята з такою безпосередн╕стю ╕ дов╕р’ям, з такою рад╕стю, яко╖ пот╕м вистача╓ на все життя, ╕ яка, мов над╕йна Божа запорука, переда╓ться в╕д покол╕ння до покол╕ння.

Петро ЧАСТО

БОГДАН ЛЕПКИЙ
НА СВЯТИЙ ВЕЧ╤Р

Сн╕жок паде, як ср╕бний пух,
Мороз малю╓ кв╕ти;
Накритий ст╕л, в кут╕ д╕дух,
Пустують в с╕н╕ д╕ти...
Гай, к╕лько то минуло л╕т!
А я так добре чую
Кожух╕в шелест, скрип чоб╕т,
╤ щиру п╕сню тую.
Далекий св╕т, великий час,
Пливуть л╕та р╕кою,
А я все пам’ятаю вас,
Як йдете з колядою...
Зас╕ли ╜азди на лавках,
Найстарший на покуттю.
Тр╕щать склянки
В сильних руках,
На стелю мечуть кутю.
Говорять, що важк╕ л╕та,
Не вродили ячмен╕,
Що правди ╖м н╕де нема,
╤ — затискають жмен╕.
Говорять: оком де не кинь,
Усюди кривда й горе;
Чи сяк, чи так, ти, хлопе, гинь,
Б╕да тебе поборе...
Говорять, — а слова летять
Молитвою до Бога.
Та чи д╕йдуть, чи долетять?
Щаслива ╖м дорога!..

╤ВАН ╤РЛЯВСЬКИЙ
У СВЯТ-ВЕЧ╤Р

Летять роки... ╤ знов, як сон,
Як бачене давно обличчя,
Нав╕╓ спогад╕в вогонь
Цей веч╕р та╓мничий.
Ах, ск╕льки радощ╕в старих,
Зата╓них та не забутих,
Не збили нам прудк╕ в╕три,
Ан╕ зав╕╖ лют╕.
В душ╕, наповнен╕й чуттям,
Далек╕ загоряють св╕ч╕,
А дзвони грають — як ╕ там —
В тво╓му серц╕, трич╕.
╤ рветься думкою в туман
Кр╕зь далечини нев╕дом╕,
Туди, де манить р╕дний храм
Та св╕тло твого дому.
╤ бачим молодечий шлях
В село сн╕гами чи р╕кою,
На н╕м лишила ти в сн╕гах
Дитинство з колядою.
Летять роки... ╤ знов, як сон,
Як бачене давно обличчя,
Нав╕╓ спогад╕в вогонь
Цей веч╕р та╓мничий.

╢ВГЕН СВЕРСТЮК
НИН╤ СВЯТ-ВЕЧ╤Р

Нин╕ Свят-Веч╕р.
Я сам, з листами.
Тиша — на ц╕лий св╕т.
Музика й зор╕. Зор╕ т╕ сам╕,
Що й дв╕ тисяч╕ л╕т.
Пам’ять дитинства,
Молитва мами.
Р╕дн╕ в серпанку н╕мих розлук.
Р╕дн╕ усм╕шки — десь за сн╕гами
Сотн╕ братерських-
сестринських рук.
Вузлик гостинц╕в —
як н╕жна пам’ять —
Дотик любови благов╕стив
Св╕там холодним у с╕ру безв╕сть
Найб╕льшу тайну, найб╕льше з див.
В тремт╕нн╕ св╕чки молитва мами
╤ в╕чн╕ зор╕ над св╕том мук.
А за горами, а за сн╕гами
Тайна любови
кр╕зь н╕ч ╕ тьму переда╓ться
в╕д покол╕ння до покол╕ння.

БОГДАН-╤ГОР АНТОНИЧ
Р╤ЗДВО

Народився Бог на санях
в лемк╕вськ╕м м╕стечку Дукл╕.
Прийшли лемки у крисанях
╕ принесли м╕сяць круглий.
Н╕ч у сн╕гов╕й зав╕╖
крутиться довкола стр╕х.
У долон╕ у Мар╕╖
м╕сяць — золотий гор╕х.

КОЛЯДА

Тешуть тесл╕ з ср╕бла сани,
стелиться сн╕жиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя Боже повезуть.
Тешуть тесл╕ з ср╕бла сани,
сняться веснян╕╖ сни.
На тих санях Ясна Пан╕,
оч╕ наче у сарни.
Ходить сонце у крисан╕,
спить слов’янське╓ Дитя.
╥дуть сани, плаче Пан╕,
сн╕гом стелиться життя.

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
Р╤ЗДВЯНИЙ СОНЕТ

Незм╕нний св╕дку пращур╕в мо╖х.
Золотооке небо! Ясний св╕те!
Тоб╕ мо╖ замислен╕ прив╕ти.
Акорди перших сп╕в╕в р╕здвяних.
Казки ╕╓рогл╕ф╕в золотих,
Незримих рук ус╕м в╕дом╕ кв╕ти!
Як бачить вас ╕ серцю не рад╕ти,
Як не забуть ус╕х турбот земних.
П╕д дальн╕й звук
урочистого дзвону
Ви воскресали вбогий Вифле╓м
╤ схилену над яслами Мадонну.
Ви св╕тите перед Великим днем
Над б╕дною кривавою землею —
Нового св╕ту новою зорею.

ОЛЕКСА СТЕФАНОВИЧ
СВ╤ЖЕ╢ С╤НО, ЯСЛА КЛЕНОВ╤...

Св╕же╓ с╕но, ясла кленов╕,
Ясна Дитина...
Д╕ва Мар╕я коси шовков╕
Стеле для сина.
Б╕ле ягнятко дише на Бога,
Сиве╓ дише, —
Дишуть на Бога, щоби для Ньогс
Було тепл╕ше.
В неб╕ черкають
крила об крила:
Янгол╕в — сила.
В неб╕ н╕коли так не дзвонила
П╕сня зрад╕ла.
Дзвонить ялина десь у д╕бров╕,
В луз╕ — калина...
Св╕же╓ с╕но, ясла кленов╕,
Ясна Дитина.

ЯР СЛАВУТИЧ
НА Р╤ЗДВО

Мен╕ приснилась б╕ла паляниця,
Накритий ст╕л ╕ соняшна кутя,
╤ понад хатою в лету жар-птиця,
Що ловить зор╕ й зна╓ майбуття.
Я часто бачу: гра╓ сн╕гов╕я,
М╕цн╕ морози — дуб аж посиз╕в,
А ти сто╖ш на покут╕, як мр╕я,
Як Божа Мати серед образ╕в.
С╕м’я с╕да╓ до святного столу,
Де пахне сн╕п ╕ де п’янить узвар;
З ясно╖ стел╕, мов з небес, додолу
Лампадка ронить ся╓во, як жар.
Дзвенить молитва
над столом святково,
╤ на дол╕вц╕ с╕но шелестить...
О не забути боговите слово,
Що вс╕м ясило благодатну мить!
Мен╕ приснилась б╕ла паляниця,
Накритий ст╕л ╕ соняшна кутя...
Нехай нав╕ки спомином ╕скриться
Той добрий час — на все мо╓ життя!

АНАТОЛ╤Й ЗАГРУДНИЙ
* * *
Йде по м╕сту Коляда,
Аж висп╕ву╓ хода.
Вс╕м розносить в╕ншування,
Подарунки, побажання.
Д╕тям — казку-забавлянку,
Колисаночку-сп╕ванку.
Старшим д╕точкам на згадку —
Милу серденьку колядку,
А д╕вчатам в нагороду —
╤з калини н╕жну вроду.
Козакам — звитяжну вдачу.
Вище голову, козаче!
А ж╕нкам ╕ молодицям
Зичить щастя, як годиться.
Будьте, людоньки, здоров╕,
При добробут╕, любов╕!
Мови р╕дно╖ краса
Хай у душах воскреса!
Р╕дна п╕сня щоб звучала,
╤ колиска не мовчала!
* * *
Коляд, коляд, коляда,
Йде колядка молода.
Принесла колядка-г╕стя
В╕ншування ув об╕йстя:
— Д╕ти неньки Укра╖ни,
Будьте щир╕ та гостинн╕,
╤ щаслив╕, ╕ багат╕,
╤ розумн╕, ╕ завзят╕.
Хай зд╕йсняться ваш╕ мр╕╖,
Вс╕ бажання ╕ над╕╖,
Щоби усм╕шки весел╕
Кучерявились в осел╕.
Будьте чемн╕ та здоров╕,
Береж╕ть зерно любов╕, —
╤ в╕дродиться з родини
Добра слава Укра╖ни!
З╕ святом вас,
╤з Колядою!
* * *
Добра пан╕ Коляда
До господи загляда:
— В╕дчиняйте двер╕,
Кличте до вечер╕!
Щедро пригощайте
╤ ще гривень дайте:
На машину тр╕шки, —
Не ходити ж п╕шки!
А я вам — колядку.
Жив╕ть у достатку.
Щиру вдачу майте
╤ мене згадайте.
* * *
Коляд, коляд, колядниця,
У господар╕в св╕тлиця
Не св╕тлиця, — вишиванка,
Чисто цяця-забавлянка.
Господиня, як той мак,
А господар — то козак.
Зустр╕чайте Коляду,
Я колядку вам спряду
З╕ см╕шиночок-дзв╕ночк╕в
╤ пшеничних колосочк╕в,
╤з намистечка калини
╤ св╕танк╕в Укра╖ни.
Прив╕тайте Коляду,
Пригощайте до ладу,
А за щедр╕сть, добр╕ люди,
Вам достаток завжди буде,
А ще любощ╕ в осел╕
╤ сп╕ваночки весел╕,
╤ см╕шинки-веселинки,
╤ дитинонька-картинка.

В╤РА БАГ╤РОВА
КОЛЯДА

Ой, патлата ╕ хвостата
У мороза борода!..
Нин╕ свята, завтра свята —
Йде прадавня коляда.
Коляда, коляда,
Йде прадавня коляда.
Я у д╕дов╕м кожушку
По м’яких сн╕гах бреду,
Перебрався за пастушка
╤ дарую коляду.
Коляду, коляду,
╤ дарую коляду:
«Будьте щедр╕ та весел╕,
Будьте в ласц╕ у Р╕здва!»
Кожн╕й хат╕ та осел╕
Залишаю ц╕ слова.
Ц╕ слова, ц╕ слова,
Залишаю ц╕ слова.
Ой, патлата ╕ хвостата
У мороза борода!..
Нин╕ свята, завтра свята —
Йде прадавня коляда.
Коляда, коляда,
Йде прадавня коляда.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12767

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков