Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2736)
З потоку життя (5825)
Душі криниця (3286)
Українці мої... (1425)
Резонанс (1439)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1620)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ Ф╤ЛЬМ «КРИМ, ЯК ЦЕ БУЛО» З’ЯВИВСЯ У В╤ЛЬНОМУ ДОСТУП╤
«Крим, як це було» - це ╕стор╕я оф╕цер╕в, солдат╕в та матрос╕в, як╕ п╕д час...


ПОРТНИКОВ: ЯНУКОВИЧУ ГОТУВАЛИ ВТЕЧУ ТА ПОВЕРНЕННЯ НА ЧОЛ╤ КОЛОНИ ОКУПАНТ╤В
Чотири роки тому В╕ктор Янукович вт╕к до Рос╕╖. Зараз обставини його зникнення з Ки╓ва, а пот╕м ╕...


ВОЛИНЬ В╤ДКРИВА╢ ТА╢МНИЦ╤
Синьоока Волинь осп╕вана у п╕снях ╕ поез╕ях. Ц╕каво, що назва «Волинь» як означення...


«Р╤ДНА ШКОЛА» ТВОРИЛА УКРА╥НСЬКИЙ СВ╤Т В УМОВАХ БЕЗДЕРЖАВНОСТ╤
Важко переоц╕нити внесок подружжя в розбудову укра╖нсько╖ справи. Ут╕м, найб╕льше вража╓ той...


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КРИЛО Л╤ТАКА ЗНИЩИВ ВИБУХ ЗСЕРЕДИНИ
Про це йдеться в висновках польсько╖ п╕дком╕с╕╖, що займа╓ться повторним розсл╕дуванням...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 03.01.2014
В╤ТРЯНИХ МЛИН╤В СКЕЛЕТИ

(З ╤СТОР╤╥ СТАРОГО В╤ТРЯНОГО МЛИНА. ЗА МАТЕР╤АЛАМИ МУЗЕЙНО╥ ЕКСПЕДИЦ╤╥)

«Стоять у тривожн╕м задум╕
В╕тряних млин╕в скелети.
Це ж ваш╕ крила дали життя
М╕льйонам людей планети…»
╤ван Бойко

«В╕тряних млин╕в скелети»… Як╕ страшн╕ слова викарбував луцький поет ╕ художник ╤ван Бойко п╕сля побаченого на околицях с╕л, де ще стоять залишки в╕тряних млин╕в на Волин╕. В минулому ц╕ дерев’ян╕ велетн╕ прикрашали кра╓вид кожного укра╖нського села. В деяких селах ╖х стояло по два-три. А у сел╕ Четвертня Маневицького району, наприклад, ╖х було аж чотири. Двадцять рок╕в тому я ще застав там т╕льки два. Одного з них на початку 90-х рок╕в минулого стол╕ття вдалося демонтувати, перевезти ╕ спорудити на берез╕ Рокин╕вського ставка, що за 12 к╕лометр╕в в╕д Луцька. В╕н став мов першою ласт╕вкою майбутньо╖ експозиц╕╖ просто неба «Козацький зим╕вник» — Музею ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕-скансен. Нин╕ у ньому розм╕щена ще й тематична експозиц╕я «Млини Волин╕». Той в╕тряк вдалось врятувати ╕ реан╕мувати та дати йому нове життя. Кожна делегац╕я тепер намага╓ться б╕ля нього сфотографуватися, заглянути всередину, доторкнутись до масивних робочих деталей.
Таких в╕тряних млин╕в на Волин╕ було понад 420. Нин╕ залишилось лише 18! На зм╕ну природн╕й енерг╕╖ в╕тру прийшла цив╕л╕зац╕я у вигляд╕ електроенерг╕╖, яка вит╕снила з ужитку дар Всесв╕ту ╕ мудр╕сть предк╕в. Про в╕тряки почали забувати. Стар╕ м╕рошники в╕дходили до духу сво╖х предк╕в. Молод╕ – «задравши штани, б╕гли за комсомолом». Всеукра╖нське товариство охорони пам’яток ╕стор╕╖ ╕ культури, яке довгий час очолював невтомний академ╕к Петро Тронько (нин╕ пок╕йний), спромоглося лише на те, щоб з╕брати невелику колекц╕ю в╕тряк╕в ╕ створити в експозиц╕╖ просто неба в Пирогов╕ на Ки╖вщин╕, Переяслав-Хмельницькому, у Львов╕ в Шевченк╕вському гаю.
Вс╕ в╕тряки радянською владою були нац╕онал╕зован╕, стояли на баланс╕ в колгоспах. Переважну б╕льш╕сть ╖хн╕х власник╕в, колишн╕х господар╕в, оголосили куркулями ╕ репресували. Одних розстр╕ляли як ворог╕в народу, ╕нших – депортували до «б╕лих медвед╕в».
Так сталося ╕ з в╕тряним млином, що у сел╕ Яр╕вка Горох╕вського району. Нещодавно Музей ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕-скансен зд╕йснив м╕н╕-експедиц╕ю щодо виявлення ╕ обстеження пам’яток народно╖ арх╕тектури. Те, що ми побачили на околиц╕ села Яр╕вка, було для нас шоком. Колишню могутню в╕тряну споруду уже не можна було назвати в╕тряним млином. Це були залишки того велетня, що давав хл╕б насущний багатьом покол╕нням односельчан.
— Його збудував у 1923 роц╕ ще м╕й батько, Дмитро Михайлович, — розпов╕да╓ чолов╕к похилого в╕ку, до якого ми п╕д╕йшли в╕д в╕тряка. Це – Георг╕й Дмитрович Залевський, перший нащадок власника колишнього в╕тряного млина.
— Будували його п’ять рок╕в, — продовжу╓ спомини чолов╕к. — Недо╖дали, недосипали, тяжко працювали по господарству. Вс╕╓ю родиною тягнулися, щоб спорудити в╕тряк. Шестеро д╕тей треба було нагодувати ╕ одягнути. Хоч батько був столяром, та хати соб╕ спочатку не збудував, а все в╕ддавав в╕тряку. С╕м’я жила в нап╕вземлянц╕ нап╕вголодною, але в╕рила, що в╕тряк закрутиться ╕ стане краще жити велик╕й родин╕. ╤ крила закрутились, в╕тряк зашум╕в ╕ запрацював могутн╕й велетень. Не т╕льки крутились крила, а й сам в╕тряк крутився навколо сво╓╖ в╕с╕. Якщо треба було його повернути до в╕тру, в ╕нший б╕к, то м╕г це зробити ╕ один м╕рошник. Ч╕пляв м╕цну мотузку до дишла, яке було завдовжки у 9 метр╕в, що встромлялося в так зван╕ паязди, ╕ повертав «бараном», тобто леб╕дкою. В╕тряк слухався як живий орган╕зм.
Тод╕ ми трохи оклигали в╕д злидн╕в. Батько молов людям пшеницю на борошно, дерть ╕ брав за це «герц», тобто м╕рку – 9 к╕лограм з одного метра.
— ╤ довго в╕н молов людям? — запитую в д╕да.
— Не встигли ми ожити б╕ля нашого годувальника, як почалася в╕йна. У 1939 роц╕ прийшли н╕мц╕. Трохи побули ╕ в╕д╕йшли. Тепер ми уже зна╓мо, що був Пакт Молотова-Р╕бентропа. А тод╕ дивувалися: чого ж це н╕мецьк╕ солдати так мирно з нами поводилися ╕ невдовз╕ покинули край?
В сел╕ жили н╕мц╕ ще до в╕йни. У сел╕ Соф╕╖вц╕ стояло два в╕тряки. Н╕мц╕ ╖х збудували. Добр╕ були майстри ╕ господар╕. Гарн╕ мали хати ╕ садиби, облаштували садки, стави. Та в 1940 роц╕ Г╕тлер видав указ, щоб вс╕ н╕мц╕, як╕ мешкали за кордоном, поверталися на батьк╕вщину, до Н╕меччини, в Трет╕й рейх.
— В сел╕ Теришковця також був в╕тряк. Наш дядько Тихон, батьк╕в брат, його там купив. Проте виторгу з нього не мав, бо багато було в╕тряк╕в у селах. То в╕н його невдовз╕ продав ╕ ви╖хав на Пол╕сся в село Омельяне Кам╕нь-Каширського району ╕ там знову купив в╕тряка. Жив соб╕ ╕з с╕м’╓ю, н╕кого не ч╕пав. Та прийшли сов╓ти. Прикле╖ли йому тавро «куркуля». Арештували ╕ припаяли йому аж 25 рок╕в каторги, а старш╕й дочц╕ – 10 рок╕в дали. Всю с╕м’ю вивезли в ╤ркутську область. Нав╕ть п╕сля смерт╕ Стал╕на не дали повернутися на Укра╖ну. Вимучений в тих концтаборах там ╕ помер. Було йому лише 62 роки. А який крепкий був чолов╕к.
— А вашу с╕м’ю не розкуркулили за в╕тряк? — запитую в д╕да.
— О, було в нас лихо за «других сов╓т╕в», — прищуривши оч╕, повол╕ розпов╕да╓ старий чолов╕к. Батьков╕ також прикле╖ли ярлика, що куркуль. Адже мав в╕тряка власного, значить, – «куркуль». Батько в╕дчував, що ко╖ться в кра╖, не противився ╕ в╕дразу вступив до колгоспу ще в 1947 роц╕. Все одно – «куркуль». ╤ який же в╕н куркуль, коли хата у нас 5 на 5 метр╕в? Стр╕ха п╕д соломою, клуня дерев’яна хита╓ться. Ком╕с╕я при╖жджала з району, все оглядала, м╕ряла. Нам пощастило, що в батька в район╕ був шк╕льний товариш, в той час заслужений фронтовик ╕з медалями ╕ орденами. В╕н, мабуть, ╕ допом╕г нас в╕дмазати в╕д тих комун, як╕ ходили ╕ все переписували та обкладали податками. Ми тод╕ нав╕ть удома не ночували, бо боялися, що н╕ччю прийдуть яструбки ╕ вс╕х поженуть до вокзалу. Млин за батьком числився аж до 1953 року. Пот╕м остаточно перейшов до колгоспу. По два рази на тиждень при╖жджали перев╕ряюч╕. Достеменно перераховували все зерно ╕ борошно, що було у в╕тряку.
— То до якого ж року молов в╕тряний млин? — ще раз запитую у старожила.
— Молов, добре молов наш годувальник аж до 1966 року. Люди возили зерно т╕льки на осипку. Жорна мали зам╕нити, та не встигли зробити добро╖ справи. В╕тряк ще довго стояв у справному стан╕, н╕би оч╕куючи, коли зайде справжн╕й господар ╕ запустить жорна в роботу. Коли головував у колгосп╕ Володимир Андр╕йович Жигун, то мав плани знову його запустити в роботу. Та не встиг. Царство йому небесне. Тод╕ не поремонтували, а тепер ╕ погот╕в, — махнув рукою старий. — Н╕кому в╕н вже не потр╕бен.
Та, н╕. Помиля╓тесь, пане доброд╕ю. В╕н потр╕бен ╕ нам, ╕ наступним покол╕нням. Щоб не обривався ланцюг нашо╖ ментальност╕, автентичност╕ ╕ автохтонност╕. Щоб сучасники ╕ майбутн╓ покол╕ння знали, як╕ були мудр╕ та працьовит╕ наш╕ предки, як вони вм╕ло використовували сили природи, не шкодячи ╖й.
Цього в╕тряка ще можна врятувати, коли громадою взятись за справу.
Тому пропоную:
1. В╕дшукати кошти на проведення рят╕вних роб╕т в╕тряка у с. Яр╕вка Горох╕вського району та перевезти його ╕ встановити на територ╕╖ експозиц╕╖ просто неба Музею ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕, що в селищ╕ Рокин╕ Луцького району.
2. Порушити клопотання перед Волинською ОДА, паном Б. П. Кл╕мчуком, який ╓ по духу гуман╕тарником ╕ меценатом, волинськими народними депутатами-благод╕йниками, головами благод╕йних фонд╕в (С. Мартиняком, ╤. ╢реме╓вим, ╤. ╤вах╕вим, ╤. Палицею) про вид╕лення кошт╕в для рят╕вних роб╕т в╕тряка ╕ не т╕льки в сел╕ Яр╕вка, а й вс╕х в╕тряк╕в, що залишилися на Волин╕.
Музей ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕-скансен готовий орган╕зувати експедиц╕╖ ╕ прийняти до свого гурту експозиц╕╖ просто неба цих старих велетн╕в-красен╕в, що годували стол╕ттями наш люд.
Як писав ╤ван Бойко:
«Хай п╕д скрип реставрованих крил
Ми воскреснем з душевних могил…»

Олександр СЕРЕДЮК,
директор Музею ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕-скансен, член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12770

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков