Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДЕ КРИНИЦЮ КОПАТИ?
Наш╕ традиц╕╖


КАЛИНА ПОНАД ПОЛИННИМ ШЛЯХОМ
Нотатки про нов╕ поез╕╖ ╢ви Пономаренко


СТЕЖКАМИ ДУХОВНОСТ╤
В╕д видано╖ першо╖ зб╕рки до друго╖ - “П╕д склеп╕нням дивосв╕ту” (Червоноград: ФОП...


╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
Перш╕ 4 роки Незалежност╕ про «Просв╕ту» в Феодос╕╖ майже н╕хто н╕чого не знав....


МИТРОФАН НАВЧА╢ Д╤ВЧАТ МУДРОСТ╤
Ще з давн╕х час╕в чомусь саме з днем Митрофана (17 червня) пов'язували традиц╕ю передавати...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 17.01.2014
ЗЕМЛЯК ШЕВЧЕНКА В╤Н ╤ КРИМСЬКОГО ПЕЙЗАЖУ

До 200-р╕ччя Кобзаря

Коментуючи творч╕ уподобання художника В╕ктора ╤вановича Даниленка, прац╕вники С╕мферопольського художнього музею припустили, що його улюбленою порою року, яка надиха╓ по-особливому, ╓ зима, та, як виявилося, в╕н просто в╕ддав данину календарев╕ — адже виставка в╕дбулася одразу ж п╕сля Р╕здвяних свят. Вт╕м, зима на його акварелях д╕йсно особлива: по-перше, вона суто кримська, бо ╕з-п╕д сн╕гових шапок рясно визира╓ ще не опале листя, а по-друге, сн╕г в╕д╕гра╓ р╕зноман╕тними, п╕д час теплими барвами, насиченими не морозним сяйвом, а прив╕тним сонечком, що так актуально для нин╕шньо╖ зими.
Найвражаюч╕ш╕ з цих картин написан╕ в стил╕ пуантел╓ — це малюнок крапочками, малюсенькими штришками, що нагадують чи то вишивку хрестиком, чи то спец╕альний фотопап╕р з видавленим в╕зерунком.
Та мене найб╕льше вразили не зимов╕ пейзаж╕, ╕ пров╕дним здався ╕нший мотив. Це покручен╕ стовбури дерев, нап╕воголене кор╕ння, той самий каркас, що трима╓ усю надбудову. За осв╕тою арх╕тектор, В╕ктор ╤ванович ╕ тут, здавалося б, проекту╓ м╕цну споруду, рель╓фну, неповторну, а то ╕ взагал╕ чудернацьку.
Не пригадаю випадку, щоб художник-пейзажист переквал╕ф╕кувався на арх╕тектора, а ось арх╕тектори та скульптори чи не вс╕ малюють — це ╓дина можлив╕сть побачити за к╕лька дн╕в результат сво╓╖ прац╕, зупинити мить натхнення, поки воно не розв╕ялося, як хмаринка, ╕ не зм╕нило св╕й образ. А його предметом може стати зовс╕м не обов’язково щось надзвичайне. Ось серед в╕ков╕чного кам╕ння жовт╕ють скромн╕, але рясн╕ кв╕ти. А це кв╕тне б╕лим якесь дике дерево ╕ теж на безлюдд╕. Кв╕тне щовесни, десятил╕ттями, та чи було хоча би раз кому помилуватися оц╕╓ю його скромною, первозданною красою, окр╕м художника, оц╕нити цю дивовижну суперечлив╕сть ╕ гармон╕ю, як╕ панують у храм╕, спроектованому самою природою?
До реч╕, зображення храм╕в — це ще одна улюблена тема В╕ктора Даниленка. В╕н ╕ зараз, вже в досить поважному в╕ц╕ продовжу╓ працювати над в╕дродженням Свято-Успенського монастиря, що в Бахчисара╖, куди його особливо вабить сп╕в╕снування там за найближчого сус╕дства к╕лькох рел╕г╕й. Взагал╕ ж, працюючи ╕з 1970 року головним арх╕тектором в Кримськ╕й науково-реставрац╕йн╕й майстерн╕ ╕нституту КримНД╤проект, в╕н взяв участь у в╕дновленн╕ найвидатн╕ших пам’яток арх╕тектури п╕вострова, таких, як Генуезька фортеця в Судаку, Ханський палац у Бахчисара╖, мечеть Джума-Джам╕ в ╢впатор╕╖, фортеця ╢ни-Кале у Керч╕, Воронцовський та Л╕вад╕йський палаци, музе╖ ╤. Айвазовського, О. Гр╕на, М. Волошина, за що арх╕тектор був нагороджений орденом Преподобного Нестора Л╕тописця. Тож ╕ живе майстер водночас н╕бито у двох св╕тах: тому, де все завмерло ╕ пану╓ лише пам’ять, й нин╕шньому, м╕нливому, швидкоплинному, де не встиг озирнутися, а вже ╕з мр╕йливого студента Ки╖вського ╕нженерно-буд╕вельного ╕нституту перетворився на маститого фах╕вця, а незабаром зазнав ╕ нелегких в╕кових втрат.
Ще к╕лька рок╕в тому товаришував ╕ сп╕впрацював В╕ктор ╤ванович з╕ сво╖м колегою по профес╕йному цехов╕, який був також читачем та добрим товаришем «Кримсько╖ св╕тлиц╕», заслуженим арх╕тектором Укра╖ни Юхимом Васильовичем Крикуном. В╕ктор ╤ванович художньо оформив три останн╕ книги зд╕бного письменника-кра╓знавця, в одн╕й ╕з яких виступив як сп╕вавтор. Та вже не розд╕лити Юхиму Васильовичу рад╕сть свого товариша з приводу тако╖ приголомшливо╖, усп╕шно╖ виставки, як ╕ власний 90-л╕тн╕й юв╕лей в╕дсвяткувати не довелося, який припав на нин╕шн╓ Р╕здво, — лишилися лише його кам’ян╕ споруди та книги, останню з яких п╕д назвою «Посошок» вже б йому не завершити без допомоги в╕рного товариша, котрий взяв на себе вс╕ друкарськ╕ клопоти. Ось так ╕ перетворю╓ться швидкоплинне у в╕чне. Можливо, саме ця метаморфоза так ╕ хвилю╓, коли дивимося на витвори мистецтва, як╕ змушують замислитися над законами буття.
╢ у В╕ктора ╤вановича ╕ ще одна запов╕тна тема. «Я — його земляк», — з горд╕стю пов╕домля╓ художник, вказуючи на портрет Тараса Григоровича Шевченка, розм╕щений на окремому стенд╕ в музе╖. ╤ не просто земляк, нав╕ть зда╓ться, що Тарас Григорович на малюнку чимось схожий на самого художника — у нього в очах так╕ ж сам╕ жив╕ вогники, н╕бито в╕н лише чека╓ нагоди, аби посм╕хнутися. Осмислюючи ╕ переосмислюючи його образ, зрештою, не лише художники, а ми вс╕ усв╕домлю╓мо, що у кожного Шевченко може бути сво╖м, ╕ це зовс╕м не обов’язково набурмосений д╕дусь, який несе на сво╖х плечах тяготи усього укра╖нського народу. Для В╕ктора Даниленка Тарас Григорович насамперед талановитий художник, який працював у близьк╕й для нього манер╕.
— Особливо мен╕ подобаються його акварел╕, — розпов╕да╓ В╕ктор ╤ванович. — Але малював в╕н ╕ просто пером чи ол╕вцем. Тож я ╕ вир╕шив до двохсотр╕ччя Тараса Григоровича вдихнути в ц╕ незавершен╕ роботи нове життя — я п╕дготував 12 акварелей, використовуючи Шевченк╕вськ╕ сюжети, а там, де бракувало якихось деталей, довелося включити власну фантаз╕ю — таку можлив╕сть мен╕ дало непогане знання творчост╕ Тараса Григоровича, що базу╓ться на б╕ограф╕чному матер╕ал╕. Так з’явилася, наприклад, Шевченкова хата, хоча це були просто контури, а ще — тин, глечик, багато ╕ншого я дозволив соб╕ домалювати на св╕й розсуд, скориставшись досв╕дом реставратора.
Народився В╕ктор Даниленко ╕ насправд╕ в Шевченк╕вських краях, на Черкащин╕, в м. Тальне. Та то були передво╓нн╕ часи, й невдовз╕ батька моб╕л╕зували на в╕йськову службу, яку в╕н проходив б╕ля самого кордону з Польщею. А дал╕ були евакуац╕я, поранення ╕ госп╕таль дорогою на Ки╖вщину. Оселилися мати з сином у Каневському район╕ (й тут ╖хн╕ шляхи з Тарасом Григоровичем знову «перетнулися»). П╕сля в╕йни до с╕м’╖ при╓днався ╕ батько, який встиг потрапити у полон, втекти, к╕лька рок╕в в╕дпартизанити ╕ зак╕нчити в╕йну в регулярних в╕йськах у Н╕меччин╕. До Криму прибув В╕ктор ╤ванович п╕сля зак╕нчення ╕нституту, за направленням, але за багато рок╕в не забув н╕ батьк╕вщину, н╕ р╕дну мову.
Тут ╕ пропрацював ус╕ ц╕ роки, а заодно пров╕в 5 сво╖х художн╕х виставок. ╤ ось тепер прив╕тати його з╕бралося кер╕вництво Художнього музею, представник М╕н╕стерства культури АРК, колеги ╕ друз╕. А ще чи не половина присутн╕х — це журнал╕сти, як╕ за р╕здвян╕ кан╕кули скучили за роботою.
Оглянути виставку, де експону╓ться 60 роб╕т, можна буде до 28 с╕чня. А взагал╕ у художника ╓ ще багато ц╕кавого, що в╕н готовий продемонструвати поц╕новувачам мистецтва наступного разу. Ну а найзм╕стовн╕ш╕ роботи, звичайно ж, попереду. Зв╕дки мен╕ це в╕домо? Погляньте хоча б на картини «В л╕с╕ туман», «Дерева-пенс╕онери», «Б╕ля джерела», «Бук — патр╕арх Криму». Бачите, як м╕цно тримаються ц╕ дерева кор╕нням за життя, як спрагло тягнуться г╕лками до сонця? Тож ╕ сприймаю ╖х як прообраз самого художника, у якого ще попереду найважлив╕ш╕ творч╕ здобутки.
Виставц╕ у музе╖ ╖╖ орган╕затори дали назву «Земли полуденной волшебные края…». Вони д╕йсно чар╕вн╕, особливо якщо дивитися на них очима художника.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12776

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков