"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2014 > Тема "Душі криниця"
#3 за 17.01.2014
ЩЕДРИЙ ВЕЧ╤Р У КОСМАЧ╤
Народознавство
Важливим етапом р╕здвяних обрядод╕йств поряд ╕з колядуванням ╓ щедрування, поез╕я якого ма╓ сво╖ особливост╕ ╕ ╓ супутником традиц╕йного святкового громадського сп╕лкування. Якщо колядування мало поважний, урочистий характер, то щедрування допускало грайлив╕ розважальн╕ елементи. Маланчин гурт влаштовував вит╕вки, кепкував з ледар╕в, нероб. Ц╕ сатирично-гумористичн╕ мотиви, як правило, присутн╕ в п╕снях ╕грового обряду новор╕ччя, що ма╓ в народ╕ назву «Маланка»:
Наша Меланка – не робоча, На н╕й сорочка парубоча... Люди ╕дуть на жнива, А Меланка – на пива! Люди ╕дуть з серпами, А Меланка – з шклянками! Люди нажали по с╕м к╕п, А Меланка – один сн╕п! П╕шла Меланка на м╕стечко, А там купила пов╕смечко, Пряла вона ц╕лоденно Й напряла одне веретено! Дала вона куркам мотати, Когут ухопив – зачив т╕кати! Зб╕глися люди – в церкв╕ дзвонили, Когута з веретеном всюди ловили, Всюди ганяли – та не зловили, Зате Меланку вс╕ похвалили...
Так╕ грайлив╕, забавн╕ тональност╕ характерн╕ щедр╕вкам вс╕╓╖ Укра╖ни. Щедрувальники, як╕ складалися в б╕льшост╕ випадк╕в виключно з чолов╕к╕в чи парубк╕в, у такий спос╕б висм╕ювали недбалих господинь, як╕ не в╕дзначалися сво╓ю працьовит╕стю, порядком в осел╕ та в господарств╕. Правда, дел╕катн╕сть народного етикету в так╕й критиц╕ полягала в тому, що розв╕нчування ╖╖ концентрувалося не на конкретн╕й адресатц╕, а на неохайно й ком╕чно переодягненому в ж╕ноче вбрання парубков╕, ╕ кожна господиня мала п╕дставу мислити, що та критика ╖╖ не стосу╓ться. Що ж до самого Маланчиного гурту, то в╕н сп╕вав про дбайливу господиню, охайну, мудру ╕ розумну. Вона вм╕╓ ╕ хоче дати лад ╕ на пол╕, ╕ б╕ля худоби, ╕ д╕точок догляне та васильк╕в ╕ м’яти поп╕д в╕кнами б╕ля хати насадить. Про таку ╜аздиню в Космач╕ на Гуцульщин╕ щедрують:
╫осподарю, ╜осподарочку, Пусти в хату Меланочку. ╫осподарю, ╜осподарочку, Дай Меланц╕ гор╕вочку. Меланочка чисто ходит, Н╕ц ти в хат╕ не пошкодит, Меланочка чисто жи╓ – Прип╕ч мастит, лави ми╓...
«Чисто ходить» – значить вбира╓ться в чисту ношу, а ще й до того чисто живе, чепурить комин, ми╓ лави, дба╓ про порядок ╕ чистоту в ╜ражд╕. Таку щедр╕вку космацьк╕ щедрувальники сп╕вають ╕ в кепських господинь саме з повчальною метою, аби ота недбала ╜аздиня взялася за розум, сл╕дкувала за собою, чепурила свою оселю, як це ╕ належить робити ж╕нц╕. Виконавц╕в щедр╕вок укра╖нц╕ охрестили по-р╕зному: в одних м╕сцевостях – щедрувальники, в ╕нших цей звичай назива╓ться або «водити козу», або «маланкування», але в╕н наповнений одним ╕ тим самим зм╕стом. В основному героями ватаги щедрувальник╕в ╓ Меланочка ╕ Васильчичок, ╕ щедр╕вка часто-густо розпочина╓ться прив╕танням господарям та одразу вихвалянням Меланки ╕ Василя, як у сел╕ Вишавська Долина на п╕друмунськ╕й Гуцульщин╕:
Щедрий веч╕р, добрий веч╕р! Добрим людям на цес веч╕р! Пишна, файна Меланочка, А ще кращий Васильчичок.
А дал╕ щедрувальники перепов╕дають господарям, як Меланка пос╕╓ в городчику васильок, як буде його шанувати, трич╕ на день поливати, бур’ян полоти, а в╕дтак той васильок зривати, до гол╕вки прикладати ╕ русу косу запл╕тати. Тут йшлося не про саму господиню, а про ╖╖ працьовиту дочку, яка с╕яла ╕ доглядала васильок для в╕ночка, оч╕куючи старост╕в. В╕ншування в Маланчиних п╕снях здеб╕льшого таке, як ╕ в колядках. Т╕льки щедрувальники не скупляться на жарти, на всяк╕ ╕гри, особливо ма╓ себе проявити Коза як символ достатку та доброго прибутку укра╖нського селянина. Господар╕ частують щедрувальник╕в, обов’язково пригощають ╖х чаркою та р╕зними стравами, але вже не п╕сними. В селах Воронезько╖ област╕, наприклад, на Щедрий Веч╕р ма╓ бути щедра вечеря ╕ особливо смачн╕ млинц╕, бо, як запевняли мене там стар╕ селянки, млинц╕ – це промен╕ сонця. Коли ╖х вип╕кали, то висловлювали так╕ побажання: «Щоби сонечко так землю прип╕кало, як вогонь млинц╕, да щоб весной ╕ л╕том все так росло, як ето т╓сто на млинц╕!». На Гуцульщин╕, зокрема в Космач╕, на Щедрий Веч╕р благословляв ╜азда св╕й р╕д. В╕н брав у руки запашний калач, коновку ╕ йшов до сх╕д сонця до криниц╕ не оглядаючись. Опускав калач три рази у воду в криницю ╕ промовляв уголос: «Водичко-сестричко – свята служничко! Не купа╓си хл╕б у вод╕, а я в здоров’ю та в сил╕! Благослови, водичко, цей колач та мене силою над╕ли!». Тод╕ набирав води у писану коновку ╕ знову приказував: «Не воду беру, а м╕д ╕ вино! Най буде благословенне воно!». Трич╕ так сказавши, ╜азда йшов до сво╓╖ ╜ражди, заходив у хату, клав б╕ля печ╕ коновку з водою ╕ брав в обидв╕ руки калач, доторкався ним три рази до голови сво╓╖ найдорожчо╖ дружини ╕ казав: «Абис така була, Паранько, у Бога ╕ людий велична, як Василь величний! Най Бог благословит тебе ╕ я благословлю!». Дружина дякувала, вклякала на кол╕на ╕ ц╕лувала той калач. Так робили по черз╕ ╕ ╖хн╕ д╕ти. А на Новий р╕к, на Васил╕я, ус╕ вмивалися тою водою до сх╕д сонця ╕ в╕рили, що матимуть щастя ╕ грош╕ упродовж ц╕лого року, та люди ╖х шануватимуть. Сповнений яскравою предков╕чною символ╕кою (хл╕б ╕ вода), зворушливими емоц╕йно наснаженими д╕ями (доторкання до голови, вклякання, ц╕лування з членами родини) та поетичним замовлянням ╕ благословенням, цей обряд входив у правила етикету кожно╖ космацько╖ родини. Багатою ╕ яскравою поез╕╓ю оповите сп╕лкування укра╖нц╕в у день новор╕ччя. До хл╕боробського укра╖нського роду приходять зас╕вальники, в╕таються з господарями ╕ зас╕вають дол╕вку хати пшеницею або житом, висловлюючи при цьому вс╕ляк╕ побажання. Гуцульщина – г╕рський край, але вона н╕ в чому не випада╓ з загальнонац╕онального масиву укра╖нсько╖ народно╖ традиц╕╖. У селах Веселин╕вського району Микола╖всько╖ област╕ бажають так: «На щастя, на здоров’я, на Новий Р╕к, роди, Боже, жито-пшеницю, всяку ярицю, кращу, як минулий р╕к». А космацьк╕ хлопчики-зас╕вальники на Новий р╕к бажають: «На щист╕, на здоров’╖, на Новий р╕к, аби вам родило краще, як тор╕к! З Новим роком, з новов днинов, з новов доньков Василинов!». Зрозум╕ло, побажання з «новою дочкою Василиною» чи «новим сином Василем» у Космач╕ пос╕вальники адресували т╕льки молодим безд╕тним с╕м’ям або таким, в яких було мало д╕тей. Причому етикет гуцул╕в не дозволяв ходити зас╕вати д╕вчатам, а лише хлопцям. Власне, так╕ пос╕вання на Новий р╕к в укра╖нц╕в були ╕ залишаються маг╕чними ╕ виступали як чаклування добрих сил, тим паче, що наш╕ предки святкували Новий р╕к у березн╕, коли для них головною метою було закласти добрий урожай ╕, зокрема, урожай зб╕жжя. Под╕бне ма╓мо на Бойк╕вщин╕. У сел╕ П╕дг╕рки зас╕вальники поздоровляли господар╕в:
С╕йся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця! На щастя, на здоров’я, на довгий в╕к, Щоб вам уродило краще, як тор╕к: Конопл╕ – п╕д стелю, а лен – по кол╕на ╤ аби вас хрищених голова не бол╕ла!
У т╕ часи без вирощування конопель ╕ льону не мислилося життя кожно╖ селянсько╖ родини, бо з цих рослин ткали полотно ╕ одягали всю с╕м’ю. Сьогодн╕, окр╕м традиц╕йних в╕ншувань, рясно з’являються нов╕тн╕, бо творчий процес у фольклор╕ н╕коли не зупиня╓ться. У цьому нас переконують сьогодн╕ пос╕вальники в сел╕ Шешори на Гуцульщин╕, в╕ншуючи односельц╕в:
С╕ю, с╕ю, зас╕ваю, З Новим роком вас в╕таю! Щоб ви м╕ряли щастя низкою, А син╕в ╕ дочок – колискою! Щоб кожна жона – цв╕ла, як весна, А кожен чолов╕к, щоб жив сто один р╕к! Та щоб були Ви здоров╕, Як зима у Чорногор╕!
Разом з тим, упродовж останн╕х десяти рок╕в в Укра╖н╕ набули масового поширення р╕здвян╕ ╕ новор╕чн╕ в╕рш╕, сво╓р╕дн╕ монострофи, як╕ пишуть як на пошт╕вках, так ╕ безпосередньо в листах з нагоди свят. Цей вид творчост╕ також ма╓ пряме в╕дношення до збагачення традиц╕йного етикету ╕ набува╓ такого загального поширення, що нав╕ть усно переда╓ться з уст в уста, як народн╕ п╕сн╕. Як я переконався, у сел╕ Брустури на Гуцульщин╕ загальнопоширеною ╓ така в╕тальна монострофа:
Хай рад╕сть приносить вам кожна година, В╕д горя хоронить молитва свята, Й щасливою буде житт╓ва стежина Для вас ╕ родини на мног╕ л╕та! А в м╕ст╕ Коломи╖ на Покутт╕ на р╕здвяних пошт╕вках популярною була така монострофа: Щоб в Р╕здвян╕ свята – хата колядниками була багата, Щоб в╕д Йордансько╖ води були здоров╕ ви завжди!
На окрему увагу заслугову╓, вважаю, ╕ такий сегмент укра╖нсько╖ словесност╕ сп╕лкування, як новор╕чне в╕тальне в╕ншування. Воно на гран╕ фольклору й авторсько╖ л╕тературно╖ творчост╕ варту╓ окремого спец╕ального досл╕дження. Тут т╕льки принаг╕дно звертаю на нього увагу. Це в╕ншування ма╓ давн╕ корен╕ – згадаймо розма╖те в╕ншування до р╕зних родинних ╕ громадських оказ╕й з укра╖нсько╖ фольклорно-л╕тературно╖ традиц╕╖ ще XVIII ст. (З╕нов╕╖в, Смержинський, Танський, Некрашевич та ╕н.). У нов╕ш╕ часи, з поширенням осв╕ти, ця традиц╕я т╕льки посилювалася. Середовище с╕льсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, народних учител╕в, мабуть, ╖╖ найкраще акумулювало. У цьому план╕ хочу послатися на приклад р╕здвяного в╕ншування народно╖ вчительки, етнографа ╕ письменниц╕ Ольги Дучим╕нсько╖. У лист╕ до Федора Погребенника 19 с╕чня 1963 року вона зас╕вала йому: «...С╕ю, с╕ю, пос╕ваю, з Новим Роком Вас в╕таю! (Кажуть також «з Василем» в╕таю). Щоб Василь Вас хоронив, злого в хату не пустив, вс╕м добром Вас благословив, щоб прожили Ви св╕й в╕к ╕ забагли ще хоч р╕к так прожити в гаразд╕, веселост╕ ╕ добр╕, а ╫аздиня все весела много д╕ток щоб навела, щоб д╕ждали много внук╕в, а в╕нчали ще правнук╕в, щоб родився ячм╕нь, овес, щоб сходився Р╕д увесь, а бджоли нехай носять м╕д, щоб був здоров увесь Ваш Р╕д, щоб см╕явся до Вас весь св╕т, щоб Ви прожили по сто л╕т, в щастю, в здоров’ю, в круз╕ Родини, сто раз д╕ждали ще це╖ днини! А на т╕м слов╕ будьте здоров╕, Божий дар споживайте, нас не забувайте!». Авторц╕ цього в╕ншування було у той час 90 л╕т, вона, як кажуть, уже сво╖м довгим в╕ком вв╕брала традиц╕ю народного в╕ншування. Але сутн╕сть традиц╕╖ саме у тому ╕ поляга╓, що ╖╖ п╕дтримують ╕ молодш╕ покол╕ння. А ось якими в╕ршованими рядками зачинають писати р╕здвяного листа в с. Шешори на Гуцульщин╕:
П╕д Р╕к Новий ╕ в добрий час Щирий прив╕т ми шлем до вас: Здоров’я й щастя зичим вам, Ус╕й Родин╕ й д╕точкам! Хай рад╕сть д╕м ваш звеселить, А в дв╕р – достаток загостить! ╤ ще бажа╓м ласки з неба, ╤ пом╕ч Божу у потреб╕.
За давньою традиц╕╓ю в укра╖нц╕в Р╕здвян╕ та Великодн╕ свята в╕дзнача╓ разом уся родина, ╕ за тою ж традиц╕╓ю напередодн╕ цих свят пише р╕д до роду в╕тальн╕ листи. ╤ хай ц╕ побажання видаються на перший погляд простими ╕, може, шаблонними, однак вони сприймаються дуже вт╕шно, бо написан╕ з добрим нам╕ром, в╕д щирого серця. До того ж так╕ в╕тання-в╕ншування родин╕, друзям, знайомим у форм╕ р╕здвяних в╕рш╕в стали вже сво╓р╕дною нормою традиц╕йного сп╕лкування. Проте другий Свят-Веч╕р, Йордан, ╕ пов’язан╕ з ним фольклорн╕ твори Гуцульщини, пор╕вняно з попередн╕ми святами, ма╓ невеликий репертуар. На галицькому Покутт╕, Под╕лл╕ селяни ще щедрують, на Гуцульщин╕, Слобожанщин╕, Буковин╕ – колядують. Ус╕ впродовж Р╕здвяних свят одн╕ з одними поводяться дуже шанобливо, вв╕чливо, ╜речно. На Йордан колядки вже мають трохи ╕нш╕ мотиви ╕ здеб╕льшого починаються так, як у сел╕ Розтоки на буковинськ╕й Гуцульщин╕:
На Черемош╕ ледок р╕вненький, На т╕м ледочку – хрестик б╕ленький, Красний, б╕ленький – з леду тесаний, В╕нком ╓ловим в╕н закв╕тчаний.
Традиц╕йн╕ в╕тальн╕ мотиви доповнюються ╕ йорданськими, як у с. Кривор╕вня на галицьк╕й Гуцульщин╕:
Вас, пишн╕ ╜азди, ми вс╕ в╕та╓м, Вс╕х из родинов вас велича╓м. На многа л╕т вам цих св╓т диждати, Из вод йорданських гаразд черпати...
Поез╕я р╕здвяних звича╖в укра╖нц╕в ╓ найц╕кав╕шою ╕ найбагатшою у р╕чно-календарному цикл╕, але вона ще мало вивчена. Через тривале ╖╖ нищення войовничими ате╖стами багато поетичних твор╕в уже втрачено назавжди. Втрата ця – це зб╕днення «мови» поетично-обрядового сп╕лкування, морального самовиховання, духовност╕.
Дмитро ПОЖОДЖУК, заслужений майстер народно╖ творчост╕ Укра╖ни село Космач Кос╕вського району ╤вано-Франк╕всько╖ област╕ Фото Юр╕я Б╕лака (Франц╕я)
ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукра╖нську загальнопол╕тичну ╕ л╕тературно-художню газету «Кримська св╕тлиця» та ╕нш╕ культуролог╕чн╕ видання ДП «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура ╕ життя», журнали «Укра╖нська культура», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», «Музика», «Пам’ятки Укра╖ни: ╕стор╕я та культура») можна в будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ зв’язку Укра╖ни. У кра╖нах далекого заруб╕жжя оформити передплату на ц╕ видання можна через сайт www.presa.ua на стор╕нц╕ «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окрем╕ прим╕рники видань в електронн╕й верс╕╖ можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-як╕й кра╖н╕ св╕ту. Дов╕дки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12789
|