Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 17.01.2014
ЩЕДРИЙ ВЕЧ╤Р У КОСМАЧ╤

Народознавство

Важливим етапом р╕здвяних обрядод╕йств поряд ╕з колядуванням ╓ щедрування, поез╕я якого ма╓ сво╖ особливост╕ ╕ ╓ супутником традиц╕йного святкового громадського сп╕лкування. Якщо колядування мало поважний, урочистий характер, то щедрування допускало грайлив╕ розважальн╕ елементи. Маланчин гурт влаштовував вит╕вки, кепкував з ледар╕в, нероб. Ц╕ сатирично-гумористичн╕ мотиви, як правило, присутн╕ в п╕снях ╕грового обряду новор╕ччя, що ма╓ в народ╕ назву «Маланка»:

Наша Меланка – не робоча,
На н╕й сорочка парубоча...
Люди ╕дуть на жнива,
А Меланка – на пива!
Люди ╕дуть з серпами,
А Меланка – з шклянками!
Люди нажали по с╕м к╕п,
А Меланка – один сн╕п!
П╕шла Меланка на м╕стечко,
А там купила пов╕смечко,
Пряла вона ц╕лоденно
Й напряла одне веретено!
Дала вона куркам мотати,
Когут ухопив – зачив т╕кати!
Зб╕глися люди – в церкв╕ дзвонили,
Когута з веретеном всюди ловили,
Всюди ганяли – та не зловили,
Зате Меланку вс╕ похвалили...

Так╕ грайлив╕, забавн╕ тональност╕ характерн╕ щедр╕вкам вс╕╓╖ Укра╖ни. Щедрувальники, як╕ складалися в б╕льшост╕ випадк╕в виключно з чолов╕к╕в чи парубк╕в, у такий спос╕б висм╕ювали недбалих господинь, як╕ не в╕дзначалися сво╓ю працьовит╕стю, порядком в осел╕ та в господарств╕. Правда, дел╕катн╕сть народного етикету в так╕й критиц╕ полягала в тому, що розв╕нчування ╖╖ концентрувалося не на конкретн╕й адресатц╕, а на неохайно й ком╕чно переодягненому в ж╕ноче вбрання парубков╕, ╕ кожна господиня мала п╕дставу мислити, що та критика ╖╖ не стосу╓ться. Що ж до самого Маланчиного гурту, то в╕н сп╕вав про дбайливу господиню, охайну, мудру ╕ розумну. Вона вм╕╓ ╕ хоче дати лад ╕ на пол╕, ╕ б╕ля худоби, ╕ д╕точок догляне та васильк╕в ╕ м’яти поп╕д в╕кнами б╕ля хати насадить. Про таку ╜аздиню в Космач╕ на Гуцульщин╕ щедрують:

╫осподарю, ╜осподарочку,
Пусти в хату Меланочку.
╫осподарю, ╜осподарочку,
Дай Меланц╕ гор╕вочку.
Меланочка чисто ходит,
Н╕ц ти в хат╕ не пошкодит,
Меланочка чисто жи╓ –
Прип╕ч мастит, лави ми╓...

«Чисто ходить» – значить вбира╓ться в чисту ношу, а ще й до того чисто живе, чепурить комин, ми╓ лави, дба╓ про порядок ╕ чистоту в ╜ражд╕. Таку щедр╕вку космацьк╕ щедрувальники сп╕вають ╕ в кепських господинь саме з повчальною метою, аби ота недбала ╜аздиня взялася за розум, сл╕дкувала за собою, чепурила свою оселю, як це ╕ належить робити ж╕нц╕. Виконавц╕в щедр╕вок укра╖нц╕ охрестили по-р╕зному: в одних м╕сцевостях – щедрувальники, в ╕нших цей звичай назива╓ться або «водити козу», або «маланкування», але в╕н наповнений одним ╕ тим самим зм╕стом. В основному героями ватаги щедрувальник╕в ╓ Меланочка ╕ Васильчичок, ╕ щедр╕вка часто-густо розпочина╓ться прив╕танням господарям та одразу вихвалянням Меланки ╕ Василя, як у сел╕ Вишавська Долина на п╕друмунськ╕й Гуцульщин╕:

Щедрий веч╕р, добрий веч╕р!
Добрим людям на цес веч╕р!
Пишна, файна Меланочка,
А ще кращий Васильчичок.

А дал╕ щедрувальники перепов╕дають господарям, як Меланка пос╕╓ в городчику васильок, як буде його шанувати, трич╕ на день поливати, бур’ян полоти, а в╕дтак той васильок зривати, до гол╕вки прикладати ╕ русу косу запл╕тати. Тут йшлося не про саму господиню, а про ╖╖ працьовиту дочку, яка с╕яла ╕ доглядала васильок для в╕ночка, оч╕куючи старост╕в.
В╕ншування в Маланчиних п╕снях здеб╕льшого таке, як ╕ в колядках. Т╕льки щедрувальники не скупляться на жарти, на всяк╕ ╕гри, особливо ма╓ себе проявити Коза як символ достатку та доброго прибутку укра╖нського селянина. Господар╕ частують щедрувальник╕в, обов’язково пригощають ╖х чаркою та р╕зними стравами, але вже не п╕сними. В селах Воронезько╖ област╕, наприклад, на Щедрий Веч╕р ма╓ бути щедра вечеря ╕ особливо смачн╕ млинц╕, бо, як запевняли мене там стар╕ селянки, млинц╕ – це промен╕ сонця. Коли ╖х вип╕кали, то висловлювали так╕ побажання: «Щоби сонечко так землю прип╕кало, як вогонь млинц╕, да щоб весной ╕ л╕том все так росло, як ето т╓сто на млинц╕!».
На Гуцульщин╕, зокрема в Космач╕, на Щедрий Веч╕р благословляв ╜азда св╕й р╕д. В╕н брав у руки запашний калач, коновку ╕ йшов до сх╕д сонця до криниц╕ не оглядаючись. Опускав калач три рази у воду в криницю ╕ промовляв уголос: «Водичко-сестричко – свята служничко! Не купа╓си хл╕б у вод╕, а я в здоров’ю та в сил╕! Благослови, водичко, цей колач та мене силою над╕ли!». Тод╕ набирав води у писану коновку ╕ знову приказував: «Не воду беру, а м╕д ╕ вино! Най буде благословенне воно!». Трич╕ так сказавши, ╜азда йшов до сво╓╖ ╜ражди, заходив у хату, клав б╕ля печ╕ коновку з водою ╕ брав в обидв╕ руки калач, доторкався ним три рази до голови сво╓╖ найдорожчо╖ дружини ╕ казав: «Абис така була, Паранько, у Бога ╕ людий велична, як Василь величний! Най Бог благословит тебе ╕ я благословлю!». Дружина дякувала, вклякала на кол╕на ╕ ц╕лувала той калач. Так робили по черз╕ ╕ ╖хн╕ д╕ти. А на Новий р╕к, на Васил╕я, ус╕ вмивалися тою водою до сх╕д сонця ╕ в╕рили, що матимуть щастя ╕ грош╕ упродовж ц╕лого року, та люди ╖х шануватимуть.
Сповнений яскравою предков╕чною символ╕кою (хл╕б ╕ вода), зворушливими емоц╕йно наснаженими д╕ями (доторкання до голови, вклякання, ц╕лування з членами родини) та поетичним замовлянням ╕ благословенням, цей обряд входив у правила етикету кожно╖ космацько╖ родини.
Багатою ╕ яскравою поез╕╓ю оповите сп╕лкування укра╖нц╕в у день новор╕ччя. До хл╕боробського укра╖нського роду приходять зас╕вальники, в╕таються з господарями ╕ зас╕вають дол╕вку хати пшеницею або житом, висловлюючи при цьому вс╕ляк╕ побажання. Гуцульщина – г╕рський край, але вона н╕ в чому не випада╓ з загальнонац╕онального масиву укра╖нсько╖ народно╖ традиц╕╖. У селах Веселин╕вського району Микола╖всько╖ област╕ бажають так: «На щастя, на здоров’я, на Новий Р╕к, роди, Боже, жито-пшеницю, всяку ярицю, кращу, як минулий р╕к». А космацьк╕ хлопчики-зас╕вальники на Новий р╕к бажають: «На щист╕, на здоров’╖, на Новий р╕к, аби вам родило краще, як тор╕к! З Новим роком, з новов днинов, з новов доньков Василинов!». Зрозум╕ло, побажання з «новою дочкою Василиною» чи «новим сином Василем» у Космач╕ пос╕вальники адресували т╕льки молодим безд╕тним с╕м’ям або таким, в яких було мало д╕тей. Причому етикет гуцул╕в не дозволяв ходити зас╕вати д╕вчатам, а лише хлопцям. Власне, так╕ пос╕вання на Новий р╕к в укра╖нц╕в були ╕ залишаються маг╕чними ╕ виступали як чаклування добрих сил, тим паче, що наш╕ предки святкували Новий р╕к у березн╕, коли для них головною метою було закласти добрий урожай ╕, зокрема, урожай зб╕жжя.
Под╕бне ма╓мо на Бойк╕вщин╕. У сел╕ П╕дг╕рки зас╕вальники поздоровляли господар╕в:

С╕йся, родися, жито, пшениця,
 всяка пашниця!
На щастя, на здоров’я,
 на довгий в╕к,
Щоб вам уродило краще, як тор╕к:
Конопл╕ – п╕д стелю,
 а лен – по кол╕на
╤ аби вас хрищених голова не бол╕ла!

У т╕ часи без вирощування конопель ╕ льону не мислилося життя кожно╖ селянсько╖ родини, бо з цих рослин ткали полотно ╕ одягали всю с╕м’ю.
Сьогодн╕, окр╕м традиц╕йних в╕ншувань, рясно з’являються нов╕тн╕, бо творчий процес у фольклор╕ н╕коли не зупиня╓ться. У цьому нас переконують сьогодн╕ пос╕вальники в сел╕ Шешори на Гуцульщин╕, в╕ншуючи односельц╕в:

С╕ю, с╕ю, зас╕ваю,
З Новим роком
 вас в╕таю!
Щоб ви м╕ряли щастя
низкою,
А син╕в ╕ дочок – колискою!
Щоб кожна жона – цв╕ла, як весна,
А кожен чолов╕к,
 щоб жив сто один р╕к!
Та щоб були Ви здоров╕,
Як зима у Чорногор╕!

Разом з тим, упродовж останн╕х десяти рок╕в в Укра╖н╕ набули масового поширення р╕здвян╕ ╕ новор╕чн╕ в╕рш╕, сво╓р╕дн╕ монострофи, як╕ пишуть як на пошт╕вках, так ╕ безпосередньо в листах з нагоди свят. Цей вид творчост╕ також ма╓ пряме в╕дношення до збагачення традиц╕йного етикету ╕ набува╓ такого загального поширення, що нав╕ть усно переда╓ться з уст в уста, як народн╕ п╕сн╕. Як я переконався, у сел╕ Брустури на Гуцульщин╕ загальнопоширеною ╓ така в╕тальна монострофа:

Хай рад╕сть приносить вам
 кожна година,
В╕д горя хоронить молитва свята,
Й щасливою буде
 житт╓ва стежина
Для вас ╕ родини на мног╕ л╕та!
А в м╕ст╕ Коломи╖ на Покутт╕ на р╕здвяних пошт╕вках популярною була така монострофа:
Щоб в Р╕здвян╕ свята –
хата колядниками була багата,
Щоб в╕д Йордансько╖ води
 були здоров╕ ви завжди!

На окрему увагу заслугову╓, вважаю, ╕ такий сегмент укра╖нсько╖ словесност╕ сп╕лкування, як новор╕чне в╕тальне в╕ншування. Воно на гран╕ фольклору й авторсько╖ л╕тературно╖ творчост╕ варту╓ окремого спец╕ального досл╕дження. Тут т╕льки принаг╕дно звертаю на нього увагу. Це в╕ншування ма╓ давн╕ корен╕ – згадаймо розма╖те в╕ншування до р╕зних родинних ╕ громадських оказ╕й з укра╖нсько╖ фольклорно-л╕тературно╖ традиц╕╖ ще XVIII ст. (З╕нов╕╖в, Смержинський, Танський, Некрашевич та ╕н.). У нов╕ш╕ часи, з поширенням осв╕ти, ця традиц╕я т╕льки посилювалася. Середовище с╕льсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, народних учител╕в, мабуть, ╖╖ найкраще акумулювало. У цьому план╕ хочу послатися на приклад р╕здвяного в╕ншування народно╖ вчительки, етнографа ╕ письменниц╕ Ольги Дучим╕нсько╖. У лист╕ до Федора Погребенника 19 с╕чня 1963 року вона зас╕вала йому: «...С╕ю, с╕ю, пос╕ваю, з Новим Роком Вас в╕таю! (Кажуть також «з Василем» в╕таю). Щоб Василь Вас хоронив, злого в хату не пустив, вс╕м добром Вас благословив, щоб прожили Ви св╕й в╕к ╕ забагли ще хоч р╕к так прожити в гаразд╕, веселост╕ ╕ добр╕, а ╫аздиня все весела много д╕ток щоб навела, щоб д╕ждали много внук╕в, а в╕нчали ще правнук╕в, щоб родився ячм╕нь, овес, щоб сходився Р╕д увесь, а бджоли нехай носять м╕д, щоб був здоров увесь Ваш Р╕д, щоб см╕явся до Вас весь св╕т, щоб Ви прожили по сто л╕т, в щастю, в здоров’ю, в круз╕ Родини, сто раз д╕ждали ще це╖ днини! А на т╕м слов╕ будьте здоров╕, Божий дар споживайте, нас не забувайте!». Авторц╕ цього в╕ншування було у той час 90 л╕т, вона, як кажуть, уже сво╖м довгим в╕ком вв╕брала традиц╕ю народного в╕ншування.
Але сутн╕сть традиц╕╖ саме у тому ╕ поляга╓, що ╖╖ п╕дтримують ╕ молодш╕ покол╕ння. А ось якими в╕ршованими рядками зачинають писати р╕здвяного листа в с. Шешори на Гуцульщин╕:

П╕д Р╕к Новий ╕ в добрий час
Щирий прив╕т ми шлем до вас:
Здоров’я й щастя зичим вам,
Ус╕й Родин╕ й д╕точкам!
Хай рад╕сть д╕м ваш звеселить,
А в дв╕р – достаток загостить!
╤ ще бажа╓м ласки з неба,
╤ пом╕ч Божу у потреб╕.

За давньою традиц╕╓ю в укра╖нц╕в Р╕здвян╕ та Великодн╕ свята в╕дзнача╓ разом уся родина, ╕ за тою ж традиц╕╓ю напередодн╕ цих свят пише р╕д до роду в╕тальн╕ листи. ╤ хай ц╕ побажання видаються на перший погляд простими ╕, може, шаблонними, однак вони сприймаються дуже вт╕шно, бо написан╕ з добрим нам╕ром, в╕д щирого серця. До того ж так╕ в╕тання-в╕ншування родин╕, друзям, знайомим у форм╕ р╕здвяних в╕рш╕в стали вже сво╓р╕дною нормою традиц╕йного сп╕лкування.
Проте другий Свят-Веч╕р, Йордан, ╕ пов’язан╕ з ним фольклорн╕ твори Гуцульщини, пор╕вняно з попередн╕ми святами, ма╓ невеликий репертуар. На галицькому Покутт╕, Под╕лл╕ селяни ще щедрують, на Гуцульщин╕, Слобожанщин╕, Буковин╕ – колядують. Ус╕ впродовж Р╕здвяних свят одн╕ з одними поводяться дуже шанобливо, вв╕чливо, ╜речно. На Йордан колядки вже мають трохи ╕нш╕ мотиви ╕ здеб╕льшого починаються так, як у сел╕ Розтоки на буковинськ╕й Гуцульщин╕:

На Черемош╕ ледок р╕вненький,
На т╕м ледочку – хрестик б╕ленький,
Красний, б╕ленький –
 з леду тесаний,
В╕нком ╓ловим в╕н закв╕тчаний.

Традиц╕йн╕ в╕тальн╕ мотиви доповнюються ╕ йорданськими, як у с. Кривор╕вня на галицьк╕й Гуцульщин╕:

Вас, пишн╕ ╜азди, ми вс╕ в╕та╓м,
Вс╕х из родинов вас велича╓м.
На многа л╕т
 вам цих св╓т диждати,
Из вод йорданських
 гаразд черпати...

Поез╕я р╕здвяних звича╖в укра╖нц╕в ╓ найц╕кав╕шою ╕ найбагатшою у р╕чно-календарному цикл╕, але вона ще мало вивчена. Через тривале ╖╖ нищення войовничими ате╖стами багато поетичних твор╕в уже втрачено назавжди. Втрата ця – це зб╕днення «мови» поетично-обрядового сп╕лкування, морального самовиховання, духовност╕.

Дмитро ПОЖОДЖУК,
заслужений майстер народно╖ творчост╕ Укра╖ни
село Космач Кос╕вського району
╤вано-Франк╕всько╖ област╕
Фото Юр╕я Б╕лака (Франц╕я)

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукра╖нську загальнопол╕тичну ╕ л╕тературно-художню газету «Кримська св╕тлиця» та ╕нш╕ культуролог╕чн╕ видання ДП «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура ╕ життя», журнали «Укра╖нська культура», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», «Музика», «Пам’ятки Укра╖ни: ╕стор╕я та культура») можна в будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ зв’язку Укра╖ни. У кра╖нах далекого заруб╕жжя оформити передплату на ц╕ видання можна через сайт www.presa.ua на стор╕нц╕ «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окрем╕ прим╕рники видань в електронн╕й верс╕╖ можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-як╕й кра╖н╕ св╕ту. Дов╕дки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12789

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков