Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ФЕДОРА СТЕПАНОВА…
Символ╕чно-скорботно якось склалося – 15 с╕чня, у третю р╕чницю смерт╕ кримського...


«╢ ЛЮДИ, ЯК СКЕЛЯ…»
15 с╕чня минуло вже три роки в╕д то╖ траг╕чно╖ мит╕, коли перестало битися серце поета,...


ВОЛОДИМИРА БАЛУХА ЗАСУДИЛИ ДО 3 РОК╤В ╤ 7 М╤СЯЦ╤В КОЛОН╤╥
ПОРОШЕНКО - ПРО ВИРОК БАЛУХУ: ОКУПАНТИ НЕ ЗЛАМАЮТЬ УКРА╥НСЬКОГО ДУХУ


У ЦЬОМУ СВ╤Т╤ СУМНО БЕЗ ЧОРНОВОЛА…
Чорнов╕л був ╕ залишився ╕сторичною альтернативою, нереал╕зованою можлив╕стю –...


В╤Н ПРАГНУВ ЗРОБИТИ СВ╤Т КРАЩИМ
Пам’ят╕ Федора Степанова




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 24.01.2014
ДАВАЙТЕ СП╤ЛКУВАТИСЯ!

Болить душа. ╤ це найпереконлив╕ший доказ щодо ╖╖ ╕снування. Бо не голова, не зуб, не поперек ╕ не к╕нц╕вка — болить щось позаматер╕альне, в╕д чого одразу ж ╕ саме життя ста╓ немилим. ╤ так майже завжди, коли вмикаю телев╕з╕йн╕ новини. Бо, окр╕м неодм╕нних дорожн╕х пригод, пожеж, повеней та вбивств, тележурнал╕сти розпов╕дають нам про чиюсь зн╕вечену хворобою долю ╕ здеб╕льшого йдеться про малечу, з╕ стражданнями яко╖ змиритися найважче, — бо безневинн╕.
«Кримська св╕тлиця» теж колись збирала грош╕ на л╕кування 18-р╕чного хлопця, який мав понад 70% оп╕к╕в шк╕ри. На Р╕здво сво╖ми обгор╕лими руками практично без пальц╕в в╕н намалював образ Пресвято╖ Богородиц╕, який ми розм╕стили на перш╕й полос╕. Розпов╕ли про хлопця ╕, звичайно ж, просили грошей, бо на той час увесь матер╕альний ресурс родини було вичерпано. А оп╕кова хвороба — р╕ч п╕дступна, в цьому я переконалася п╕зн╕ше, в╕дв╕давши в оп╕ковому центр╕ С╕мферополя ж╕ночку, яка за к╕лька дн╕в померла, хоча п╕д час нашо╖ зустр╕ч╕ була ще досить жвавою. ╥й пересадили 95% обпечено╖ шк╕ри, останн╕ 5 в╕дсотк╕в пересадити не змогли: за верс╕╓ю л╕кар╕в ╕ сус╕д╕в у ╖╖ д╕тей зак╕нчилися грош╕. ╤ це вир╕шило людську долю.
Потерп╕лий юнак видужав. Його мати вже 13 рок╕в п╕д час зустр╕чей (а живуть вони в мо╓му м╕крорайон╕) дяку╓ «Кримськ╕й св╕тлиц╕», нашим чудовим сердечним людям, бо родина, яка ставилася до укра╖нства швидше зневажливо, н╕ж хоча б нейтрально, спочатку звернулася до «Крымской правды», та не дочекалася в╕д ╖╖ читач╕в н╕чого.
З часом я дов╕далася, що жертвували грош╕ саме т╕, у кого ╖х було найменше. Понад 10 рок╕в я не випробовувала наших читач╕в на милосердя, усв╕домлюючи, що вс╕х не нагоду╓ш, не вил╕ку╓ш, не забезпечиш найнеобх╕дн╕шим. ╤ ось у Р╕здвяному номер╕ ми знову звернулися до читач╕в з проханням про допомогу для ╕нвал╕да на в╕зку, одинокого в╕с╕мдесятир╕чного Миколи ╤вановича Меташопа. У нього проблеми — транспортн╕, ╕ просимо ми не на «Жигул╕», а на в╕зок-«позашляховик» — тобто такий, на якому можна здолати старокримськ╕ дороги.
Випробування на милосердя «без кордон╕в» витримало лише дво╓ наших читач╕в. Це вчитель-пенс╕онер ╕з ╢впатор╕╖ Василь Томчук ╕ мешканка Чорноморського, наша пост╕йна читачка ╕ шанувальниця Марина Волошина. Сьогодн╕ — розпов╕дь про пан╕ Марину (по-перше, — об╕цяли, а по-друге, вона того справд╕ варта!).
Народилася Марина Марк╕вна на В╕нниччин╕, в с. Ковал╕вка Немир╕вського району (каже, славилося це село сво╖ми ковалями). Батька репресували, коли вона була ще немовлям, ╕ зна╓ його пан╕ Марина лише по фотограф╕ях та бачила ув╕ снах. Вперше — у двадцятир╕чному в╕ц╕. ╥х тод╕ розд╕ляло поле жита. Тож дума╓, що батько на той час був ще живий, але перебував десь далеко. Другий сон бачила недавно, в╕н вже н╕чого не м╕г об╕цяти — тато був 1904 року народження ╕ навряд чи м╕г належати до довгожител╕в. Мати Марини Марк╕вни так все життя ╕ прожила одна, в 37 рок╕в втративши чолов╕ка. А ще поховала трьох старших за Марину д╕ток — двох ╖╖ братик╕в ╕ сестричку, котр╕ померли в╕д голоду. Який в╕н на смак, той голод, добре зна╓ ╕ сама Марина Марк╕вна.
Особливо закарбувалося у пам’ят╕, як ходили вони з мат╕р’ю до церкви на причастя. Дуже, до безтями хот╕лося ╖сти. ╤ хоча у матус╕ було ╕з собою чотири картоплини, вона не зважала на прохання дитини — спочатку треба було причаститися. ╤ тут не витримала ╕нша параф╕янка, у яко╖ був ╕з собою шматочок хл╕ба. Вона вже ладна була ним под╕литися, та все-таки погодилася з мат╕р’ю, що сл╕д дотриматися церковних канон╕в ╕, пересилюючи себе, попросила дитину: «Зачекай тр╕шки!». «Тьотю, то дайте мен╕ хоча б його понюхати!» — просила чотирир╕чна Марина.
Вона й зараз зна╓ ц╕ну хл╕бов╕ ╕ шану╓ його понад усе. Буханка ма╓ обов’язково лежати так, як пеклася, ╕ н╕ кр╕шечки не викида╓ться на см╕тник, хоча, проживаючи разом з р╕дними, пан╕ Марина не почува╓ться матер╕ально обмеженою.
А ще вона бо╖ться самоти ╕ дуже жал╕╓ людей, як╕ лишилися на схил╕ рок╕в без р╕дних. «Н╕чого не бува╓ страшн╕шого!» — каже ж╕нка, щиро сп╕вчуваючи Микол╕ ╤вановичу.
«Я ц╕ную життя, бо доводилося бути за крок до смерт╕», — розпов╕да╓ вона, пригадуючи, як потрапила в л╕карню з перитон╕том. ╤ ще пан╕ Марина переконана — кожн╕й людин╕ поверта╓ться запод╕яне нею зло ╕ зна╓ чимало таких приклад╕в.
Себе Марина Марк╕вна назива╓ щасливою. ╤ я думаю: «Бо заслужила!». Адже це вона за тридев’ять земель при╖здила до С╕мферополя, аби п╕дтримати нашого редактора, коли попередня влада Газетно-журнального видавництва нищила «Кримську св╕тлицю». При╖здила, просто щоб постояти п╕вгодини в коридор╕ п╕д дверима, де йшла судова тяганина з приводу в╕дновлення редактора на робот╕. Це було все, ради чого вже немолода ж╕нка проводила 7 годин в дороз╕. Та вона не могла ╕накше, бо ма╓ п╕двищене почуття справедливост╕, яке ╕ цього разу змусило ╖╖ зробити грошовий переказ ╕нш╕й людин╕, котр╕й сьогодн╕ важче, н╕ж ╖й сам╕й.
Ось така вона, наша Марина Марк╕вна Волошина, яка, до реч╕, 10 с╕чня в╕дсвяткувала св╕й день народження. Тож користуюся нагодою, щоб прив╕тати ╖╖ в╕д ╕мен╕ усього нашого колективу. Дуже хот╕лося б, аби доля завжди була до не╖ справедливою ╕ повернула ╖й сторицею все, що заборгувала в дитяч╕ та юн╕ роки, ╕ за себе, ╕ за маму, ╕ за тата, ╕ за померлих брат╕в, ╕ за сестру.
Люб╕ читач╕! Можливо, ще хтось хоче розпов╕сти про свою долю? Можливо, ви ма╓те проблеми, з якими не подужа╓те впоратися, чи можете дати пораду тим, у кого вони ╓? Давайте об’╓днувати сво╖ зусилля, давайте сп╕лкуватися! А для тих, у кого виникне все ж таки бажання п╕дтримати Миколу ╤вановича Меташопа, нагадую його адресу: м. Старий Крим, вул. Майська, 16.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12815

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков