Версiя для друку Обговорити в форумi

Митець і час

Дорогі «світличани»! Щастя і добра вам у Новому році, міцного здоров’я і перемог! Подаю на ваш розгляд матеріал про цікаву людину, власне, про її працю задля українства. Може, й кримчанам буде цікаво дізнатися, що в нас є такі доробки, якими слід пишатися не одному поколінню.

З потужної когорти творчої інтелігенції — дітей України, — розсіяних по світу буремними вітрами ХХ століття, для нас, їхніх краян, відомими стали тільки окремі імена, що заяскравіли найперше на політичному полі. Навіть двадцять літ незалежності не змогли відчутно й наочно заповнити такі «білі плями» нашого вимушеного незнання. Тож немало українців — буденних жертовних трудівників на ниві українства у країнах поселення залишаються для нас щойно відкритими, та ще не широко знаними зірками. Хоч їхні доробки, випромінене ними світло душі на тій чи іншій ділянці суспільного, насамперед, культурного, духовного життя заслуговують пильної уваги, зваженої оцінки та загальнолюдського пошанівку.
Серед таких скромних культуртрегерів і палких захисників доброго імені України, пропагандистів її справжніх літературних скарбів назвемо Богдана Осиповича Мельника із села Велика Плавуча Козівського (колись Бережанського) району, де він побачив світ 28 січня 1914 року. Відомо, що приблизно у той час у парламенті Австро-Угорщини група українських послів, згуртованих представником від Бережанщини Тимотеєм Старухом, ставили перед урядом і цісарем вимогу про відвернення війни з царською Росією, війни, спровокованої убивством престолонаслідника Фердинанда в Сараєво (Боснія).
Наводимо цей факт тому, що наступні криваві події на арені Першої світової, трагічні долі мільйонів людей дивним чином віддзеркалились на життєвих стежках Богдана Осиповича та його рідних через неповні тридцять літ. З фахом учителя він у 1939 році опинився на території Польщі, окупованій гітлерівцями, а батько й мати з сестрою стали насильно вивезеними у 1941 році (як заможні селяни) більшовиками у Сибір; брат Мирослав дещо пізніше поліг як вояк УПА у бою проти московських окупантів.
Тернова доріжка провела скитальця повоєнною Німеччиною, таборами для переміщених осіб, де, завдяки організованій українській громаді біженців, закінчив трирічну школу англійської мови, якою оволодів настільки ґрунтовно, що став фаховим перекладачем. Згодом був перевезений в Англію, відтак переселився в Канаду, де працював на різних роботах. Довелося йому пережити і матеріальні труднощі, і сімейні драми. Та провідною зіркою для Богдана Мельника світила мрія і спрагла охота долучити свої можливості для користі української справи. Мав переконання, що добре ім’я України можна утвердити у світі завдяки перекладам творів корифеїв нашої літератури. Тож наполегливо взявся перекладати твори Івана Франка англійською мовою. Це не була праця на замовлення якогось журналу чи організації, а справді поклик серця. За це, як відомо, гонорарів не виплачують. Зате вся робота, від машинопису і до видавництв, пов’язана з чималими труднощами й фінансовими затратами, з постійним фізичним і душевним напруженням.
Перекладач усвідомлював: іншомовний твір буде читабельним в чужому середовищі лише тоді, коли найточніше відповідатиме оригіналу за всіма лексичними тонкощами, смисловими відтінками. Передати багатство української мови англійською — справа не з легких. Тим більше, коли йдеться про твори титана мислі і праці — Івана Франка. Не дивно, що для того пан Богдан віддав немало літ і чи не весь, поза основою роботою, вільний час. Зате доконаною працею мав цілковите право бути радим.
Поминемо труднощів на перекладацькому шляху Богдана Осиповича, назвемо лише результати.
Про них найбільш обширно, «поіменно», сказав голова видавничого комітету «Бережанська земля» сл. п. Лев Бабій у статті до другого тому однойменного видання, що побачило світ у 1998 році в Торонто: «Переклади творів Івана Франка англійською мовою: «Лис Микита» (віршем і прозою), «Мойсей», «Панські жарти», «Біблійне сотворення світу у світлі науки», «Перехресні стежки», «Основи суспільності», «Страшний суд»; німецькою мовою: «Лис Микита» (прозою), за Наталею Забілою — «Слово про Ігорів похід» (віршем), «Чарівна хустина» (казка, віршем); з англійської українською, — А. Демчина «Зі сходу на захід» (спогади з німецької неволі); У. Ранке-Гайнеманн «Відкинути дітвацькі речі» (студії євангелій)». А ще роком пізніше Б. Мельник кількома примірниками машинописного варіанту оприлюднив переклад українською твору вченого фізика й біолога Дж. Броновскі під заголовком «Похід людини вгору». (J. Bronowski, The Ascent of Man, Britishk Broadcasting Corporation, 1976).
У такий самий спосіб, у той же 1999 рік, наш краянин надав українське звучання понад 200-сторінковій праці: Давид А. Яллоп, «В ім’я Боже», квітень 1984 р. Якщо взяти прикінцевий запис перекладача на с. 203, то стане зрозуміло, що трудився він над цим твором не один рік, поки подав його на суд невеликої кількості читачів. (І «Похід людини вгору», і «В ім’я Боже» пан Богдан Мельник у 2000 р. надіслав мені поштою, як і власний мемуарний твір «Проти течії». Не маючи змоги видати ці твори більшим числом (накладом), передаю їх в користування Тернопільського обласного краєзнавчого музею).
Загалом перекладацький доробок п. Мельника на 2000 рік нараховував двадцять два твори. Як можемо судити, найпильнішої уваги він надав перекладам творів Івана Франка, особливо поемі-казці «Лис Микита». Саме її у 2000 році наш трудівник випустив своїм коштом окремим виданням у Торонто, подавши на кожній сторінці паралельно строфи оригіналу і перекладу англійською. Двісті цих двомовних книг перекладач передав знову ж своїм коштом для вузівських бібліотек України через обласний Музей Книги у Бережанах.
Дарунок справді неоціненний. На жаль, не можемо тут навести відгуки на нього наших читачів, котрі, вочевидь, контактували з перекладачем «напряму».
Зате на іншу ґрунтовну працю Б. Мельника — переклад англійською мовою безсмертної травестійної поеми «Енеїда» Івана Петровича Котляревського, завершену й видану книгою у Торонто (Канада) 2004 року, не забарився схвильований відгук чудового письменника, організатора і головного редактора альманаху «Весела Січ» (м. Запоріжжя) Петра Павловича Ребра. У статті, поданій у двох номерах «Веселої Січі» за 2006 рік «І. Котляревський заговорив англійською», написано: «Що й казати, це неординарна подія, сенсація планетарного масштабу: побачила світ «Енеїда» у перекладі мовою Шекспіра! Зауважимо: вперше!.. Знаменно, що цю нелегку творчу працю здійснив канадець українського походження Богдан Мельник, який мешкає в Торонто...». Подано теж копію обкладинки та однієї сторінки перекладу.
А в листі до автора цих слів П. П. Ребро захоплено писав: «Якби п. Мельник зробив лише підрядний переклад «Енеїди», то і за це заслуговував би на вдячність поколінь. А то ж маємо повноцінний віршований переклад! Це просто диво!»
Таких високих оцінок праці нашого краянина, сподіваємося, прозвучало багато. Від кожного читача в Україні і за океаном, у бібліотеках ВНЗ, яким п. Б. Мельник подарував цей труд.
На превеликий жаль, сьогодні не маємо змоги сказати про дальшу долю біографічного мемуарного 520-сторінкового твору пера Богдана Осиповича «Проти течії», написаного до 1997 року й поданого паралельно англійською. Професор університету в Оттаві Патриша Морлі про неї сказала, зокрема: «Мене зворушила історія вашого життя проти течії», а кореспондент Ширлі Мей дав таку оцінку: «Ваша книжка написана чудово... я перший раз у житті розумію в маленькій мірі історію всього українського народу».
Власне, ці слова яскраво засвідчують важливість, високу вартість і значення перекладацького труда Богдана Мельника, адже саме завдяки таким дерзновенним душевним устремлінням жертовних одиниць світ краще і ближче пізнає Україну, доторкається душею до чарів красного письменства наших велетів і пророків.
Жителі с. Плавуча Велика, всього району й області, як, врешті, всієї України повинні знати ім’я скромного й самовідданого перекладача Богдана Мельника, патріота, який старався, щоб англомовний світ по-братньому відчував радощі й уболівання його рідного краю.
На завершення розмови хочу повідомити, що Богдан Мельник якнайретельніше долучився до виходу у світ в 1998 році об’ємного другого тому видання «Бережанська земля». Як мовний редактор, він подбав про чітке дотримання правописних норм за словником Григорія Голоскевича 1929 р., який і тепер «лишається найкращим соборним українським правописом», що витримав майже десять перевидань. Сподіваємося, що кожен читач, гортаючи сторінки раритетного другого тому «Бережанської землі», відчує глибоке душевне тепло редактора. А мовою літературознавці нададуть належної уваги оригінальним і перекладним творам Б. Мельника, що, на нашу думку, гідно можуть поповнити золоті запаси українського письменства.
Якщо сьогодні для нас це просто диво відкриття цієї творчої особистості, то завтра, надіємось, станемо перед дивом осмисленого справжнього мистецького подвигу скромного працелюба і палкого патріота, уродженця Великої Плавучі, трударя на ниві українства.
Спом’янімо його добрим серцем!

Василь САВЧУК,
член НСЖУ
м. Бережани,
Тернопільська область

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2014 > Тема "Українці мої..."