Версiя для друку Обговорити в форумi

Ось і розпочався 2014 рік, він для мене підсумковий. Я закінчую 9-й клас. Настав час розмірковувати про свою майбутню професію. Я люблю тварин – може, мені стати ветеринаром? Та ні, Айболить з мене не вийде, я боюсь зробити боляче і не можу бачити, коли тварина не може сказати, що болить...
Може, мені стати вчителем початкових класів… А може, педагогом-організатором… А ось і нагода поспілкуватись з нашим шкільним організатором Людмилою Вікторівною Юрійчук. Відбулась велика подія в нашій школі. Ми відсвяткували 150-річчя Грушівської (Салинської) школи. Відбувся великий концерт, на якому звучали пісні, вірші трьома мовами (російською, українською, кримськотатарською), танці народів Криму виконували учні, випускники нашої школи, звучали спогади випускників різних років, які супроводжувались слайдами з історії школи. Однією з ведучих цього торжества і була Людмила Вікторівна. Йду до неї на розмову.
— Людмило Вікторівно, скажіть, чим подобається ваша професія, чи складно було підготувати таке свято?
— Для мене професія вчителя — це продовження сімейної династії, а щодо торжества, то це — історія моєї школи, де навчались мої рідні, я закінчила цю школу, моя донька пішла в перший клас тут. А готувати свято було не складно, навіть цікаво, коли поруч так багато однодумців. Працювали всі. Галина Степанівна Мустафаєва, директор нашої школи, знайшла таких людей, які передавали інформацію через Інтернет, по телефону, поштою, бо самі не могли приїхати. А скільки фотографій, архівних документів принесли наші односельчани… Та ти бачила їх на стендах, але це лише маленька частка того, що є тепер у нас в архіві!
— А що вам більш за все запам’яталося з цього свята?
— Та спогадів буде багато і на все життя… Але я була щаслива бачити і чути свою першу вчительку Н. І. Богатирьову, класного керівника Г. З. Кравчук. Свято не закінчилось, а мені вже хотілось ще зустрічі. Та вона відбудеться вже скоро — у лютому. А я розкрию тобі секрет, що Галина Степанівна вже готується до 155-річчя нашої школи.
— А як ви думаєте, я зможу стати вчителем!
— Аліночко, мені сподобалось, як ти спілкувалась зі мною, а може, тобі стати журналістом?
— Дякую за пораду! Я тепер подумаю над цим.
Після тієї розмови я вирішила написати статтю до «Кримської світлиці», це моя перша спроба. Може, й справді колись із мене вийде журналіст?

Аліна СЕДНЕНКОВА,
учениця 9-А класу Грушівської школи І-ІІІ ступенів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2014 > Тема ""Джерельце""