Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2761)
З потоку життя (5872)
Душі криниця (3302)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1444)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1623)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УРОКИ КРИМУ: ПОПРИ ТРАВМУ, МИ МА╢МО ЗНАЙТИ СИЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Виступ учасника Нестор╕всько╖ групи ╢вгена Гл╕бовицького у Кримському дом╕ п╕д час вечора,...


ОДИНОЧН╤ П╤КЕТИ В КРИМУ: ВИКЛИК ОКУПАНТАМ
Б╕льше 80 суд╕в у справах кримськотатарських патр╕от╕в провела в один день т.зв. "кримська влада"...


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Поширюйте цього листа. Ма╓мо застоювати себе, св╕й Край. Хто, як не ми?


КОР╤ННЕ НАСЕЛЕННЯ ВИТ╤СНЯЮТЬ З КРИМУ
Про це йдеться в допов╕д╕ "Пол╕тичн╕ пересл╕дування в Рос╕╖": ш╕сть м╕сяц╕в 2017 року.


10 МАЛОВ╤ДОМИХ ФАКТ╤В ПРО КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПРАПОР
Блакитний кол╕р прапора означа╓ чистоту, свободу ╕ чесн╕сть




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 14.02.2014
ЧИ СТАВ БИ КРИМ «ОРДЕНОМ НА ГРУДЯХ ПЛАНЕТИ», ЯКБИ НЕ УКРА╥НСЬК╤ МОЗОЛ╤?

«Нерушимая дружба, коммунистическое отношение колхозников к труду в артели им. Калинина видны везде и всюду. Ранним утром по улице прошумели колхозные автомашины: шоферы, а среди них — половина переселенцев с Украины, отправилась в Симферополь за удобрениями. Спешит на работу в семенной склад бригадир по техническим и масличным культурам Григорий Александрович Шевченко. Он из Канева, с родины великого кобзаря Украины — Тараса Шевченко. В прошлом году его бригада собрала по 34 центнера шалфея с гектара, намного перевыполнив плановое задание. Сейчас бригада готовит к весне семена. С утра до вечера стучат сортировки и триера. Члены бригады — переселенки с Черниговщины — Вера Доля и Софья Сумко показывают пример высокопроизводительного труда всем колхозникам: ежедневно они выполняют почти по полторы нормы.
Колхоз полностью обеспечил себя семенами всех культур для весеннего сева, завершил их очистку, проверил на всхожесть. Семена хранятся в сухом и чистом помещении. Несмотря на это, агроном МТС в колхозе т. Редько, прибывший в Крым с Киевщины, напоминает заведующему складом переселенцу с Черниговщины т. Гапоненко:
— Посматривай хорошенько, Евгений Михайлович, не сыреют ли, не греются ли семена.
В прошлом году овощеводческая бригада, которой руководит украинец с Умани Павел Криничный, собрала с каждого гектара по 465 центнеров поздней капусты, бригада Савелия Логвинова немного меньше — по 445 центнеров. Это задело самолюбие коренного жителя Краснокрымки, и он решил в этом году во что бы то ни стало обогнать своего товарища. В этом социалистическом соревновании крепнет дружба бригад, состоящих наполовину из переселенцев с Украины...
И. Поляков.
Колхоз им. Калинина Зуйского района.
«Крымская правда», № 12 (9417) за 17.01.1954 г.

ЧИ СТАВ БИ КРИМ «ОРДЕНОМ НА ГРУДЯХ ПЛАНЕТИ», ЯКБИ НЕ УКРА╥НСЬК╤ МОЗОЛ╤?

Здавалося б, пол╕тичн╕ д╕яч╕, як╕ не мають н╕яких стосунк╕в з фах╕вцями з псих╕атр╕╖, не повинн╕ серйозно перейматися проблемами, на яких ╕стор╕я ╕ саме життя вже давно поставили крапку. У таких випадках люди зважають на нову ╕сторичну ситуац╕ю. З урахуванням ╖╖ вони ╕ намагаються оп╕куватися реальними земними справами, перш за все дбати про добробут та благополуччя у сво╖х оселях, сел╕, м╕ст╕ ╕ загалом у держав╕. Адже нав╕ть школярев╕, який не вельми сумл╕нно вивчав ╕стор╕ю, видаються безглуздими намагання окремих сучасних рос╕йських пол╕тик╕в, певних пол╕тичних сил порушувати ╕ зм╕нювати устален╕ м╕жнародн╕ норми сп╕вжиття, кордони м╕ж державами та перелицьовувати карту св╕ту. Добре в╕домо, що цей шлях завжди приводить кра╖ни ╕ сусп╕льство не лише до конфронтац╕╖, але й спричиня╓ виникнення глобальних катастроф.
Гадаю, що нав╕ть ╕мперсько-шов╕н╕стичн╕ пол╕тичн╕ яструби у сучасн╕й Рос╕╖ не наважаться порушувати питання про в╕дм╕ну безпрецедентного продажу США в 1867 роц╕ Аляски, прихоплено╖ ще у перш╕й половин╕ ХV╤╤╤ стол╕ття, або вимагати в╕д Китаю повернення «исконно русского» м╕ста Порт-Артура (Люйшуня). Якщо стати на цю досить небезпечну стезю, то питань постане дуже багато, адже з ХV стол╕ття Рос╕я за рахунок сус╕д╕в у к╕лькасот раз╕в розширила свою територ╕ю.
Проте пол╕тика подв╕йних стандарт╕в, притаманна царськ╕й Рос╕╖, б╕льшовицькому СРСР та нов╕тн╕й Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, ╕деолог╕я богообраност╕ та мес╕ан╕зму, як╕ завжди ятрили «загадочную русскую душу», заважають певним силам ще й сьогодн╕ змиритися з актом при╓днання Криму до Укра╖ни в 1954 роц╕.
Незважаючи на ц╕лковиту ясн╕сть зазначено╖ проблеми, юридичну бездоганн╕сть оформлення передач╕ в 1954 роц╕ Кримсько╖ област╕ Укра╖н╕ та ц╕лу низку м╕ждержавних ╕ м╕жнародних угод та експертиз, питання про лег╕тимн╕сть цього акту продовжу╓ хвилювати рос╕йських пол╕тик╕в. Зауважимо, що проблема постала лише п╕сля 1991 року, коли розвалився СРСР, а агон╕зуюч╕й Рос╕╖ не вдалося разом з Чорноморським флотом (в╕н за лог╕кою та зг╕дно з ╕снуючим на той час м╕жнародним правом ╕ укладеними угодами м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕йською Федерац╕╓ю мав належати наш╕й держав╕) перетягнути у рос╕йське п╕дданство ╕ Крим. Особливою заповзят╕стю упродовж найважчих ╕ найнебезпечн╕ших для незалежност╕ Укра╖ни 1991-1995 рр. вир╕знялися вс╕ляк╕ м╕сцев╕ кримськ╕ антиукра╖нськ╕ сили на кшталт РДК, «Русского блока», «Союза советских офицеров» та численних «Русских общин», конгрес╕в та р╕зноман╕тних шов╕н╕стичних контор, створених за сол╕дно╖ п╕дтримки «братского государства». Вс╕ вони вимагали (╕ дос╕ вимагають) негайного повернення на ╕сторичну батьк╕вщину, але кожен з них неодм╕нно хот╕в би прихопити з собою ще й Крим. Були й так╕, яким ╕ Криму видавалося мало. Наполягали нав╕ть на поверненн╕ Рос╕╖ вс╕╓╖ П╕вденно╖ та Сх╕дно╖ Укра╖ни.
Ц╕лком законом╕рно, що на пороз╕ думських та президентських перегон╕в у Рос╕╖ «кримське питання» знову випливло на пол╕тичну поверхню. Проте, зрозум╕вши безперспективн╕сть заз╕хань на повернення «города русской славы» Севастополя та Криму загалом, наприк╕нц╕ минулого року рос╕йськ╕ пол╕тики й пол╕ттехнологи зосередили увагу на «исторически русском» Азовському мор╕, Таманськ╕й кос╕ та п╕щаному остров╕ Тузла (Середньому). Н╕хто з ╕н╕ц╕атор╕в та самих виконавц╕в безглуздого буд╕вництва гребл╕ не зважав н╕ на величезн╕, викинут╕ на в╕тер, в╕рн╕ше, у воду, кошти, та неминучу еколог╕чну катастрофу. Дуже тривожить те, що рос╕йське сусп╕льство не обурилось цим небезпечним пол╕тичним авантюризмом та еколог╕чним вандал╕змом. Невил╕ковно хворий на ╕мперський шов╕н╕зм «старший брат» одностайно задекларував, що нев╕домий для вс╕х п╕щаний остр╕в у Керченськ╕й протоц╕ для нього важлив╕ший в╕д добросус╕дських в╕дносин з Укра╖ною. А мали б порушити хоча б к╕лькасот громадян велико╖ Рос╕╖ (перш за все рос╕йськ╕ демократи, якщо вони там водяться) перед владою питання: х╕ба не доц╕льн╕ше величезн╕ кошти платник╕в податк╕в викидати не на в╕тер, а на врятування гинучого рос╕йського села або у п╕вн╕чних рег╕онах, або у зон╕ класичних чорнозем╕в? ╤сну╓ в Рос╕╖ й ╕нший пишний букет соц╕ально-економ╕чних проблем. ╤ вельми помиляються т╕ з кримських ура-╕мперських патр╕от╕в, коли вважають, що в Рос╕╖ ╖х не ╕сну╓. Вони, можливо, не так╕ численн╕, але ще болюч╕ш╕, н╕ж в Укра╖н╕.
Виклика╓ подив, що деяк╕ пророс╕йськи налаштован╕ депутати кримського парламенту (а вони, до реч╕, ╓ теж громадянами Укра╖ни ╕ мали б оп╕куватися ╕нтересами держави, в як╕й вони живуть ╕ яка ╖х году╓), аби п╕дняти св╕й п╕дупалий пол╕тичний рейтинг у сусп╕льств╕, продовжують експлуатувати акт при╓днання Криму до Укра╖ни у 1954 роц╕. Намагаючись пос╕яти розбрат та неспок╕й у сусп╕льств╕, збурити кримське населення, яке т╕льки почало оговтуватися в╕д пол╕тичних ╕ етн╕чних протистоянь, вони знову нав’язують сво╖м виборцям думку про неправомочн╕сть р╕шень вищих законодавчих орган╕в СРСР, РРФСР та УРСР стосовно при╓днання Кримсько╖ област╕, називають це «подарком Хрущёва», якого виставляють не те що симпатиком, а затятим укра╖нським нац╕онал╕стом.
Аби внести певну ясн╕сть у це питання ╕ покласти край пол╕тичним провокац╕ям, ╕нсинуац╕ям, спекуляц╕ям ╕ пл╕ткам ще раз повернемося до визначно╖ под╕╖, яка в╕дбулася у лютому 1954 року, — прийняття р╕шення про введення Кримсько╖ област╕ до складу Укра╖нсько╖ РСР.
Правов╕ аспекти передач╕ не лише в╕тчизняними, але й сол╕дними м╕жнародними орган╕зац╕ями достатньо вивчен╕. Вони визнан╕ юридично бездоганними. Тим, хто ц╕кавиться цим питанням, рекоменду╓мо звернутися до фундаментального досл╕дження професора В. Буткевича «Право на Крим». Праця вперше видрукувана в газет╕ «Л╕тературна Укра╖на», виходила вона ╕ окремим виданням. З публ╕кац╕й останн╕х рок╕в раджу також уважно почитати працю в╕домого ╕сторика, професора Володимира Серг╕йчука «Укра╖нський Крим» (Ки╖в, 2001). На жаль, вона чомусь «не д╕йшла» до кримського читача, особливо до навчальних заклад╕в. Тому упродовж 2003 року ╖╖ друкувала «Кримська св╕тлиця».
Вельми ╕нформативною у так званому «кримському питанн╕» ╓ ╕ анал╕тична праця Михайла Лук╕нюка «Укра╖на, Крим, Рос╕я» (Ки╖в, 2000 р.).
Ми св╕домо не використову╓мо зазначен╕ джерела, вир╕шивши поглянути на проблему зсередини, тобто ╕з самого Криму. Для цього нам довелося вдатися до вивчення рег╕ональних статистичних матер╕ал╕в та проглянути кримську пресу, що видавалася напередодн╕ передач╕ област╕, тобто упродовж всього 1953 року ╕ з початку наступного 1954-го до самого травня.
Опрацювавши ц╕ джерела, д╕йшли висновку, що витоки р╕шення про передачу Кримсько╖ област╕ з╕ складу РРФСР до складу Укра╖нсько╖ РСР потр╕бно шукати в траг╕чному для п╕вострова 1944 роц╕. Для Криму Велика В╕тчизняна в╕йна ск╕нчилася весною 1944-го. Безперечно, упродовж 1941-1944 рок╕в народне господарство кра╖ни зазнало величезних збитк╕в, оск╕льки п╕востровом дв╕ч╕ прокочувалися руйн╕вн╕ хвил╕ в╕йни. Руйн╕вн╕ насл╕дки в╕йни як в Криму, так ╕ в ╕нших рег╕онах Укра╖ни, Б╕лорус╕╖ та в окупованих областях Рос╕╖ ╕стотно не в╕др╕знялися. Вс╕м ╖м протягом тривалого часу не вдавалося досягти дово╓нного р╕вня виробництва. Але в Криму економ╕чна та соц╕альна ситуац╕я у пово╓нну добу виявилася надзвичайно складною, нав╕ть катастроф╕чною. Значною м╕рою кризу економ╕ки, особливо с╕льськогосподарського виробництва, тут спричинила масова депортац╕я кримськотатарського народу, грек╕в, в╕рмен╕в, чех╕в та болгар. А в перш╕ дн╕ в╕йни з Криму було вивезено ще й понад 50 тисяч н╕мц╕в, як╕ мешкали тут ще з час╕в Катерини II. Отже, загальна к╕льк╕сть вивезеного з Криму люду сягала близько 300 тисяч. Якщо ж урахувати, що доросле чолов╕че населення воювало на фронтах ╕ зазнало значних втрат, п╕сля депортац╕╖ кримських татар та ╕нших нац╕ональних меншин п╕востр╕в практично обезлюдн╕в. Оф╕ц╕йна статистика св╕дчить, що за час в╕йни населення в Криму зменшилося вдв╕ч╕ ╕ до травня 1944 року становило 780 тисяч ос╕б, а п╕сля депортац╕╖ кримських татар тут лишилося близько 500 тисяч. Якщо говорити образно, то вс╕х п╕сляво╓нних мешканц╕в Криму можна було з╕брати на територ╕ях сучасного С╕мферополя та Феодос╕╖.
Уже в перш╕ дн╕ ╕ м╕сяц╕ п╕сля визволення Криму в╕д фашистських окупант╕в с╕льське господарство, занедбане в╕йною, зазнало величезних збитк╕в. Стал╕нсько-бер╕╖вськ╕ опричники, н╕би навмисно, приурочили виселення кримських татар до розпалу весняних роб╕т, коли повинн╕ були закладатися основи майбутнього урожаю. У б╕льшост╕ кримських с╕л уже вл╕тку не було кому з╕брати й м╕зерн╕ дарунки земл╕. По моторошно безлюдних, понищених та пограбованих татарських селищах та садибах бродили лише зголодн╕л╕ коти та собаки.
Перша хвиля переселенц╕в до Криму з глибинних областей Рос╕╖ не принесла бажаних насл╕дк╕в. Люд ╕з л╕систо╖ Рос╕╖ важко приживався в степу ╕ не м╕г адаптуватися до г╕рсько╖ м╕сцевост╕. Ще важче переселенцям давалася вельми складна й специф╕чна землеробська культура. Сади, виноград, еф╕роноси, тютюн, техн╕чн╕ культури, нав╕ть кукурудзу рос╕йськ╕ переселенц╕ побачили в Криму вперше у сво╓му житт╕.
Якщо в 1940 роц╕ площа пос╕в╕в у Криму становила 987,4 тисяч╕ гектар╕в, то у 1950-му вона зменшилась майже на 100 тисяч (881,9 тис. га). До в╕йни степовий Крим спец╕ал╕зувався на вирощуванн╕ високояк╕сних сорт╕в ц╕нних пшениць. Площа озимо╖ пшениц╕ в Криму в 1940 роц╕ складала 447,5 тис. га, а в 1950-му зменшилася майже вдв╕ч╕ (257,5 тис. га). Значно скоротилися площ╕ ╕ техн╕чних культур (72,9 тис. га в 1940 роц╕ ╕ 53,6 тис. га в 1950 роц╕).
У вельми занедбаному стан╕ опинилися ╕ так╕ пров╕дн╕ галуз╕ кримсько╖ економ╕ки, як сад╕вництво, виноградарство та виноробство. Пор╕вняно з 1940 роком у вс╕х категор╕ях господарств площа сад╕в зменшилась на 6 тисяч гектар╕в ╕ становила в 1950 роц╕ 20 тис. га. На присадибних д╕лянках фруктов╕ дерева вирубали через непом╕рн╕ податки, як╕ запровадив батько Стал╕н, а в колгоспах ╕ радгоспах ╖х використовували на дрова. Професор Л. М. Ро провину за знищення 3 500 га сад╕в у кримських господарствах переклав, безперечно, на фашистських окупант╕в. Одначе, якщо бути об’╓ктивними, не меншу послугу в руйнац╕╖ кримського сад╕вництва зробили й окупанти внутр╕шн╕.
Ще невт╕шн╕ша картина стану с╕льськогосподарського виробництва Криму у п╕сляво╓нн╕ роки вимальову╓ться при знайомств╕ з оф╕ц╕йними статистичними матер╕алами щодо врожайност╕ пров╕дних культур. Нав╕ть досить поб╕жне ознайомлення з ними для кожно╖ неупереджено╖ ╕ пол╕тично незаангажовано╖ людини переконливо покаже справжню причину «щедрого дарунка Хрущова». Отже, набер╕мося терп╕ння, аби осмислити ц╕ ун╕кальн╕ статистичн╕ дан╕. В 1913 роц╕ середн╕й урожай зернових культур на кримськ╕й земл╕ складав 11,2 ц/га, в 1940-му — 10,7, а в 1950 роц╕ — 3,9 ц/га. В╕дпов╕дно урожайн╕сть пров╕дно╖ зерново╖ культури — озимо╖ пшениц╕ становила 13,1 ц/га в 1913 роц╕, 11,5 ц/га в 1940-му ╕ 4,4 ц/га в 1950 роц╕. Ще до революц╕╖ кримськ╕ селяни в середньому по рег╕ону в посушливому степу одержували по 5 ц/га соняшнику. В 1940 роц╕ за колгоспно-радгоспно╖ системи господарювання спромоглися п╕двищити цей показник лише на 0,8 ц/га. А в 1950 роц╕ врожайн╕сть соняшнику в Криму становила 1,7 ц/га. Пор╕вняно з дово╓нним пер╕одом вдв╕ч╕ зменшилась урожайн╕сть тютюнових плантац╕й (з 7 ц/га до 3,3 ц/га), картопл╕ (з 68 ц/га до 35 ц/га), овоч╕в (з 120 ц/га до 61 ц/га) ╕ в 2,5 раза — винограду (з 26,1 ц/га до 11,5 ц/га).
╤стотно знизилась ╕ врожайн╕сть сад╕в. У сприятливому для сад╕вництва 1950 роц╕ середня врожайн╕сть кримського саду становила 42,7 ц/га, а в 1940-му цей показник складав 53,6 ц/га. В наступн╕ роки врожай фрукт╕в у кримських садах зменшився майже вдв╕ч╕ ╕ вар╕ював у межах 20-22 ц/га. В дореволюц╕йн╕ часи майже такий урожай у приватних садах збирали з одного-двох дерев кримських Синап╕в.
За к╕льк╕стю погол╕в’я велико╖ рогато╖ худоби у вс╕х категор╕ях господарств у Криму на початку 50-х рок╕в спостер╕галось р╕зке в╕дставання в╕д дово╓нних показник╕в. Якщо в 1940 роц╕ погол╕в’я велико╖ рогато╖ худоби сягало 244,8 тисяч╕ гол╕в, то в 1950 роц╕ воно зменшилось до 215,9 тисяч╕ гол╕в. Майже на 50 тисяч зменшилося погол╕в’я кор╕в (121,2 тис. в 1940-му ╕ 86,3 тисяч╕ в 1950 роц╕), свиней в╕дпов╕дно з 127 тисяч до 84,3 тисяч╕, овець та к╕з — з 961,4 тисяч╕ до 556,7 тисяч╕ гол╕в.
Кримська область у п╕сляво╓нну пору з року в р╕к не виконувала плани державно╖ закуп╕вл╕ вс╕х вид╕в с╕льськогосподарсько╖ продукц╕╖. В 1950 роц╕ пор╕вняно з 1940 роком Крим майже в 5 раз╕в скоротив продаж зерна (з 425,7 тисяч╕ тонн у 1940 роц╕ до 92,9 тисяч╕ тонн у 1950-му), в три рази — тютюну (в╕дпов╕дно з 5,9 до 1,8 тис. тонн), вдв╕ч╕ — овоч╕в (з 60,3 до 31,1 тисяч╕ тонн), майже в 5,5 раза — картопл╕ (з 22,7 до 4 тисяч тонн), в 5 раз╕в — еф╕роол╕йних культур (з 9,1 до 1,8 тис. тонн), майже вдв╕ч╕ — винограду (з 9,8 тисяч╕ тонн до 6,5 тисяч╕ тонн), в 2,5 раза — шерст╕. Значно зменшилась також в област╕ ╕ закуп╕вля худоби у жив╕й ваз╕ — 10,9 тисяч╕ тонн у 1940-му ╕ 8,1 тисяч╕ тонн у 1950 роц╕.
Аби можлив╕ опоненти не звинуватили нас у переб╕льшенн╕ господарських негаразд╕в Криму, спробу╓мо на економ╕чний стан рег╕ону у п╕сляво╓нн╕ роки подивитися очима самих мешканц╕в област╕. Для цього погорта╓мо пожовт╕л╕ в╕д часу стор╕нки «Крымской правды» — органу Кримського обкому КПРС. Не будемо анал╕зувати весь пер╕од, а зосередимо увагу лише на 1953 роц╕, що в╕ддзеркалю╓ стан економ╕ки, зокрема с╕льськогосподарського виробництва, напередодн╕ передач╕ област╕ до складу Укра╖ни. ╤ зупинимося лише на деяких галузях: виноградарств╕, сад╕вництв╕ та овоч╕вництв╕...
Перший секретар Ялтинського м╕ськкому парт╕╖ С. Медунов у газет╕ «Крымская правда» в╕д 1 вересня 1953 року пов╕домля╓: «Переважна б╕льш╕сть виноградник╕в посаджена багато рок╕в тому. Так, у радгосп╕ «Гурзуф» 80 га виноградник╕в закладено 80-100 рок╕в тому, а в радгосп╕ «Г╕рський» — 60-70 рок╕в тому. Ц╕ насадження безсистемн╕, сильно зр╕джен╕. Урожайн╕сть таких виноградник╕в — 12 ц/га. Незважаючи на це, в район╕ реконструйована лише десята частина площ╕. Виноградарство ведеться по-старому. Не вс╕ насадження поставлен╕ на шпалеру. Виноградн╕ кущ╕ уражен╕ м╕льдью та о╖д╕умом».
Про р╕вень догляду за виноградниками св╕дчить ╕ професор П. Т. Болгар╓в: «П╕сля сад╕ння рослини лишаються беззахисними в╕д худоби та с╕льськогосподарських шк╕дник╕в. Не прид╕ляли належно╖ уваги ╕ догляду за ними. Тому посаджен╕ рослини гинули, держав╕ ╕ колгоспам завдавалося велико╖ шкоди. Темпи посадки попередн╕х рок╕в не можна визнати задов╕льними» («Крымская правда», 8 жовтня 1953 р╕к).
Дуже занедбаною виявилася ця важлива галузь не лише в рядових колгоспах та радгоспах област╕, але й у спец╕ал╕зованих господарствах Кримського виноробного тресту. За пов╕домленням кореспондент╕в «Крымской правды» Г. Тет╓нкова ╕ В. Дюн╕на, нав╕ть у ф╕рмових магазинах не можна було придбати марочн╕ вина «Сонячна долина», «Судак», «Кагор», «Ташли». Майже половину продукц╕╖ заводи Кримського винтресту змушен╕ були виготовляти з прив╕зного виноматер╕алу, оск╕льки власного винограду в господарствах вирощували дуже мало. Зазначен╕ автори пишуть: «Упродовж останн╕х рок╕в радгоспи збирають вельми низьк╕ врожа╖ ╕ погано забезпечують сировиною заводи. Нов╕ плантац╕╖ розширюються пов╕льно, а стар╕ скорочуються та зр╕джуються. Зам╕сть оновлення плантац╕й трест пропону╓ радгоспам списувати стар╕ виноградники як економ╕чно збитков╕. В радгосп╕ «Сонячна долина» списано 30 га виноградник╕в, у радгосп╕ «Феодос╕йський» заплановано списати 24 га занедбаних плантац╕й.
Пов╕льно створюються нов╕ плантац╕╖. Зам╕сть 210 га по тресту ╖х посаджено лише 31 га. У радгосп╕ «Сонячна долина» одержали лише 16,1 ц/га винограду, тод╕ як до в╕йни вирощували по 60 ц/га сонячних яг╕д. У господарств╕ низька культура агротехн╕ки. На 316 га м╕жряддя плантац╕й зовс╕м не оброблен╕. Стар╕ безсистемн╕ насадження взагал╕ не обробляються» («Крымская правда» в╕д 7 червня 1953 р.).
До в╕йни алуштинськ╕ виноградники славилися високими врожаями ╕ забезпечували виробництво ун╕кальних марочних вин. Проте упродовж десяти п╕сляво╓нних рок╕в нов╕ господар╕ так ╕ не спромоглися в╕дродити цю галузь. Науковий сп╕вроб╕тник ╕нституту «Магарач» П. К╕балов у газет╕ «Крымская правда» за 11 вересня 1953 року писав: «Незважаючи на сприятлив╕ природн╕ умови ╕ забезпечен╕сть Алуштинсько╖ МТС тракторами, машинами ╕ землеобробною техн╕кою, а також потужну енергетичну базу, урожай винограду в останн╕ роки лиша╓ться досить низьким. Головна причина — систематичне невиконання або неяк╕сне проведення агротехн╕чних заход╕в. У колгоспах майже не впроваджуються нов╕ досягнення науки та передового досв╕ду».
Про катастроф╕чний стан сад╕вничо╖ галуз╕ у п╕сляво╓нн╕ роки св╕дчить ╕нформац╕я Т. Григор’╓ва з К╕ровського району: «Минуло╖ осен╕, як ╕ ран╕ше, виноградар╕ та сад╕вники району не порадували Батьк╕вщину й себе достатком винограду ╕ фрукт╕в. Майже всюди урожай був досить низький... В колгосп╕ ╕м. Маленкова сад посаджено давно. Минуло╖ осен╕ мали б з╕брати перш╕ плоди, а ╖х зовс╕м не було. Та й чи можна спод╕ватися на виконання плану ╕ тепер, якщо сад перетворено у випас для худоби» («Крымская правда», 16 с╕чня 1954 р.).
Нав╕ть через десять рок╕в п╕сля в╕йни овоч╕вництво в Криму не досягало дово╓нних показник╕в ╕ було неспроможним задовольнити потреби м╕сцевого населення. Газета «Крымская правда» у передов╕й статт╕ 14 серпня 1953 року, анал╕зуючи стан галуз╕, писала: «На жаль, сучасний стан овоч╕вництва у наш╕й област╕ не задовольня╓ потреби населення у св╕жих овочах у зимовий та весняний пер╕оди. ╤ цього року багато колгосп╕в незадов╕льно впоралися з пос╕вом нас╕ння ╕ посадкою розсади, несво╓часно ╕ на низькому р╕вн╕ провадять догляд за рослинами. Городи поросли бур’янами, ╜рунт сво╓часно не розпушу╓ться, несво╓часно проводять поливи. Ранн╕х овоч╕в колгоспи ╕ радгоспи здали до см╕шного мало. Масовий зб╕р ╕ здача овоч╕в розпочалися лише в червн╕.
Усього в Криму на к╕нець 1953 року нараховувалося лише ш╕сть теплиць. У кв╕тн╕ 1953 року облвиконком прийняв постанову про буд╕вництво теплиць в Алуштинському, Бахчисарайському, ╢впатор╕йському, Зуйському, Сакському ╕ Старокримському районах. Проте ця постанова так ╕ лишилася не виконаною («Крымская правда», 14 серпня 1953 року).
Як же оц╕нювала стан с╕льського господарства област╕ в перш╕ п╕сляво╓нн╕ роки обласна парт╕йна орган╕зац╕я ╕ яку роль в╕д╕гравала вона у в╕дродженн╕ галуз╕? Якщо оц╕нювати д╕яльн╕сть парт╕йних ╕ господарських орган╕в за к╕нцевими результатами, то сл╕д визнати, що внесок обласно╖ «кер╕вно╖ ╕ спрямовуючо╖ сили» у той час у розбудову с╕льського господарства був досить низьким, а д╕яльн╕сть ╖╖ — малоефективною. Виявилася безперспективною ор╕╓нтац╕я обласного кер╕вництва на поновлення трудових ресурс╕в рег╕ону лише за рахунок переселенц╕в з Рос╕╖. Ще тод╕, коли Крим був у склад╕ РРФСР, стало зрозум╕лим, що у цьому вельми складному ╕ примхливому природно-кл╕матичному рег╕он╕ можуть прижитися лише люди з древньою степовою землеробською культурою.
Сьогодн╕ нин╕шн╕й головний редактор незалежно╖ в╕д сов╕ст╕ та ╕сторично╖ правди газети «Крымская правда» Михайло Бахар╓в та його «боевая подруга» Тетяна Рябчикова, безнад╕йно хвор╕ на укра╖нофоб╕ю, намагаються переконати дов╕рливого читача в тому, що «украинское нашествие на Крым» започаткував 1954 р╕к. Про ╕сторичн╕ укра╖нськ╕ корен╕ на ц╕й земл╕ не варто дискутувати з фах╕вцями такого ╜атунку. Але ж тепер╕шн╕й шеф «Крымской правды» мав би читати видання сво╖х попередник╕в. ╥хня р╕дна «Крымская правда» 12 с╕чня 1954 року — ще до передач╕ Криму Укра╖н╕ — писала: «Глибоко╖ осен╕ 1952 року в колгосп ╕м. Кал╕н╕на Зуйського району прибули переселенц╕. ╥х було 86 с╕мей, вс╕ з Укра╖ни, з Черн╕г╕вщини. Тривалий час у колгосп╕ не ладилося з тваринництвом. Для худоби не вистачало прим╕щень, корм╕в, на ферм╕ дуже низькою була трудова дисципл╕на. Потр╕бно було вживати р╕шучих заход╕в». Найр╕шуч╕шим заходом, виявля╓ться, стало переселення працьовитих укра╖нських селян. «За два роки, — пише кореспондент ц╕╓╖ газети ╤. Поляков, — у колгосп╕ здали в експлуатац╕ю свинарник та телятник, кожний на 100 гол╕в, ╕ кор╕вник на 120 гол╕в». «Тепер кор╕вники колгоспу, — захоплю╓ться кореспондент, — являють собою св╕тл╕ тепл╕ прим╕щення. На фермах д╕ють п╕дв╕сна дорога, автопо╖лки, працю╓ кормокухня». На жаль, така ╕дил╕чна картина спостер╕галася не на вс╕х фермах ╕ не в кожне кримське село в 1952 роц╕ переселяли сотн╕ с╕мей укра╖нських селян. Цей процес значно пожвав╕ша╓ впродовж весни 1954 року ╕ триватиме в 60-70-т╕ роки.
Якщо бути об’╓ктивним, то питання про зм╕ну переп╕дпорядкування Кримсько╖ област╕ ╕деолог╕чно та економ╕чно було об╜рунтоване на вересневому пленум╕ ЦК КПРС 1953 року, присвяченому проблемам с╕льського господарства. На ньому з ╜рунтовною допов╕ддю виступив беззаперечний знавець ц╕╓╖ галуз╕ Микита Хрущов. Саме тод╕ його ╕ було обрано Першим секретарем ЦК КПРС, Головою ж Презид╕╖ ЦК та Головою Ради М╕н╕стр╕в поки що залишався Г. М. Маленков.

Петро ВОЛЬВАЧ

(Продовження в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12868

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков