Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2766)
З потоку життя (5885)
Душі криниця (3307)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1625)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Гульнара Бек╕рова, ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук: ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 РОЦ╤ МОЖНА ПОР╤ВНЯТИ З╤ ЗНИЩЕННЯМ РОС╤╢Ю КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
18 травня 1944 року - траг╕чний день в ╕стор╕╖ кримських татар. Пам'ять про нього завжди буде...


MH17 ЗБИВ РОС╤ЙСЬКИЙ «БУК» З╤ СКЛАДУ 53-╖ БРИГАДИ З КУРСЬКА
Про це заявив голова крим╕нального в╕дд╕лення нац╕онально╖ пол╕ц╕╖ Н╕дерланд╕в В╕льберт Полл╕сен


ДОСЛ╤ДНИКИ П╤ДТВЕРДЖУЮТЬ ЗАГИБЕЛЬ СЕМИ М╤ЛЬЙОН╤В В╤Д ГОЛОДОМОРУ
На цьому наголосив перший в╕це-прем'╓р-м╕н╕стр Укра╖ни, голова Всеукра╖нсько╖ правозахисно╖...


РОЗСЛ╤ДУВАННЯ ДЕПОРТАЦ╤╥ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
Орган╕затором заходу виступив Кримськотатарський ресурсний центр.


МИНУЛА 32 Р╤ЧНИЦЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКО╥ КАТАСТРОФИ
26 кв╕тня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоц╕ Чорнобильсько╖ АЕС стався потужний...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 14.02.2014
САНКТ-ПЕТЕРБУРГ, ВУЛИЦЯ МОХОВА

До 200-р╕ччя Кобзаря
Оточення Шевченка

Пани Енгельгардти — Павло ╕ Соф╕я, а з ними й Тарас Шевченко прибули ╕з В╕льно до Санкт-Петербурга 9 лютого 1830 року, «по об╕д╕». У «Прибавлениях к № 36 Санкт-Петербургских ведомостей» (четвер, 12 лютого) в рубриц╕ «Приехавшие в столичный город Санкт-Петербург 9-го февраля 1831 года» занотовано: «Из Вильны генерала от инфантерии Римского-Корсакова гвардии Уланского полка ротмистр Энгельгардт». Перша адреса в Санкт-Петербурз╕, за якою поселилися Енгельгардти, а отже, й Шевченко, — будинок надв╕рного радника Щербакова на вулиц╕ Мохов╕й, 138 (нин╕ — Мохова, 26).

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ, ВУЛИЦЯ МОХОВА

Поблизу помешкання Енгельгардт╕в був будинок Василя Енгельгардта, брата Павла Васильовича. Той перебував на служб╕ в головного управителя шлях╕в сполучення генерала в╕д кавалер╕╖ герцога Олександра Вюртемберзького ╕ виконував функц╕╖ чиновника для особливих доручень. У цьому ж в╕домств╕ з кв╕тня 1831 року почав працювати й Павло.
Будинок надв╕рного радника Миколи Щербакова був другим л╕воруч вулицею Моховою, якщо нею йти в напрямку Литейного проспекту, в╕д ╖╖ перехрестя з вулицею Пестеля. У протилежний б╕к — набережна Фонтанки, м╕ст Пестеля, а за ним праворуч — к╕нець Л╕тнього саду. У лист╕ до редактора «Народного чтения» Тарас так описував сво╖ прогулянки в цьому парку: «Я в светлые весенние ночи бегал в Летний сад рисовать со статуй, украшающих сие прямолинейное создание Петра... О первых литературных моих опытах скажу только, что они начались в том же Летнем саду в светлые, безлунные ночи» (Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти т. — Т. 5. — К., 2003. — С. 197). В╕д п╕д’╖зду будинку Щербакова до вор╕т парку йти було хвилин п’ять-десять, а якщо за Шевченком «б╕гти», — то й того менше.
У Санкт-Петербурз╕ перед юним Шевченком постали неповторн╕ в сво╖й крас╕ арх╕тектурн╕ ансамбл╕, площ╕, вулиц╕, набережн╕. Однак на кожному кроц╕ юнаков╕ впадали в око й соц╕альн╕ контрасти м╕ста: за розк╕шними декорац╕ями, створеними талантом К.-Б. Растрелл╕, Дж. Кваренги, К. Росс╕, в╕дкривалися картини народних злигодн╕в, убозтва, безпросв╕тност╕.
Це м╕сто, «народжене ╕мперською стати столицею», серцем «регулярно╖ держави» Петра I, стало великим, г╕гантським вт╕ленням ╓вропейсько╖ правильност╕, вражаючо╖, красиво╖, розкреслено╖ «продуманост╕», але разом ╕з тим, ╖╖ ж, ╕мпер╕╖, аз╕атського бездушшя, холодно╖ нелюдськост╕. Рос╕йськ╕ класики в╕д Пушк╕на до Досто╓вського та Блока, захоплюючись «П╕вн╕чною Пальм╕рою», дуже тонко в╕дчували цю суперечн╕сть. Наш╕ велик╕ сп╕вв╕тчизники, насамперед Шевченко, дивилися на «Петропол╕с» — слово, яке ╕нод╕ вживав Кобзар, — ясними, гострозорими очима, в╕льними в╕д п’янкого ╕мперського захоплення. Шевченков╕ слова звучать як вирок. У поем╕ «Сон» Павло Полуботок проклина╓ Петра:

«О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На ╖х трупах катованих!»
 (Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти т. — Т. 1. — К., 2003. — С. 275).

У Санкт-Петербурз╕ Тараса Григоровича оточували кращ╕ майстри пензля ╕мпер╕╖, доля подарувала нагоду дал╕ вчитися малювати й познайомитися з найв╕дом╕шими художниками, поетами, видавцями.
Тарас у перший р╕к перебування в столиц╕ виконував не т╕льки чорнову роботу як козачок, а й, так би мовити, мистецьку: Енгельгардт в╕ддавав хлопця розписувати орнаменти в прим╕щеннях багат╕╖в, арабески плафон╕в у палацах. А вже 1832 року Шевченка було законтрактовано в науку до майстра петербурзького живописного цеху Василя Григоровича Ширя╓ва (1795 — р. с. н.), який зобов’язався навчити юнака «…живописи, как-то: рисовать, писать мифологические и исторические фигуры и фарцорнамент, цветы и разные украшения по стенам и потолку клеевыми и масляными красками». П╕зн╕ше Шевченко нав╕ть пере╖хав на Загородн╕й проспект, на горище дому Ширя╓ва, де прожив понад ш╕сть рок╕в. Сьогодн╕ на цьому будинку встановлено мемор╕альну дошку.
Укладення контракту саме з Ширя╓вим було не випадковим: Василь Григорович походив з дворових селян смоленсько╖ пом╕щиц╕ кап╕танш╕ Г. Огон-Догановсько╖, знайомо╖ рос╕йського публ╕циста-народника Олександра Енгельгардта (1832-1893), родича Шевченкового власника.
Про ширя╓вський еп╕зод життя Тарас згаду╓ так у сво╖й рос╕йськомовн╕й «Автобиографии»: «В 1832 году мне исполнилось 18 лет, и так как надежды на мою лакейскую расторопность не оправдались, то он (помещик), вняв неотступной моей просьбе, законтрактовал меня на четыре года разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву. Ширяев соединял в себе все качества дьячка-спартанца, дьякона-маляра и другого дьяка-хиромантика…» (Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти т. — Т. 5. — К., 2003. — С. 192).
Арт╕ль Василя Ширя╓ва виконувала в╕дпов╕дальн╕ розписи буд╕вель. П╕зн╕ше в пов╕ст╕ «Художник» Тарас Шевченко так згадував про свого вчителя: «Он был цеховой мастер живописного и малярного цеха, держал постоянно трех, иногда и более замарашек в тиковых халатах под именем учеников и, смотря по надобности, от одного до десяти нанимал, поденно и помесячно, костромских мужичков — маляров и стекольщиков, — следовательно, он был в своем цеху не последний мастер и по искусству, и по капиталу».
П╕д кер╕вництвом Василя Григоровича Ширя╓ва Тарас пробу╓ малювати й ╕сторичн╕ композиц╕╖. Найвизначн╕ш╕ з них — «Смерть Лукрец╕╖», «Смерть В╕рг╕н╕╖», «Смерть Богдана Хмельницького». Створювалися вони, можливо, як п╕дготовч╕ еск╕зи для декоративних розпис╕в, що ╖х замовляли арт╕л╕ Ширя╓ва. Ц╕ малюнки, виконан╕ за класицистичними канонами, св╕дчать про зац╕кавлен╕сть молодого художника ╕сторичною тематикою, в як╕й би виявлялися висок╕ громадськ╕ ╕деали, патр╕отизм, захист скривджених та поневолених.
Найусп╕шн╕ше учень Ширя╓ва Тарас Шевченко опановував малювання орнамент╕в, кв╕т╕в та прикрас. Саме в╕н готував рисунки тих «орнаментов и арабесок», якими був розписаний Великий театр у Санкт-Петербурз╕. На малюнку акварел╕ста Василя Садовникова (1800-1879) «Зал Великого театру» видно, як розписано плафон, стелю над оркестром та лож╕ театру. Шевченкознавець Петро Жур (1914–2002) в╕днайшов к╕лька доказ╕в того, що саме Шевченко виконував цю роботу. По-перше, про це св╕дчить контракт проведення живописних роб╕т арт╕ллю Ширя╓ва. По-друге, в пов╕ст╕ «Художник» ╓ згадка про реставрац╕йн╕ роботи: «В воскресенье поутру явился мой приятель. И на спрос мой, почему он не был в Летнем саду, сказал мне, что у них начиналася работа в Большом театре (в то время Кавос переделывал внутренность Большого театра) и что по этой причине он теперь не может посещать Летний сад» (Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти т. — Т. 4. — К., 2003. — С. 126).
╢ п╕дстави гадати, що арт╕ль Ширя╓ва брала участь ╕ в оздобленн╕ будинку дружини брата Шевченкового пана — Василя Енгельгардта. Прекрасне оформлення цього прим╕щення, перебудованого в 1829 роц╕ арх╕тектором Павлом Жако (1798-1860), розписи залу, виконан╕ П. Скотт╕, викликали захоплення. «Когда это помещение было отстроено и отделано, — писав один ╕з журнал╕в, — весь Петербург сбегался смотреть на это удивительное, тогда несравненное явление. Весь город был полон толками про готическую и китайскую комнаты».
Можливо, ╕ квартиру Павла Енгельгардта в будинку Щербакова, ╕ його розк╕шний каб╕нет, з ╕рон╕╓ю згадуваний Шевченком у пов╕ст╕ «Художник» — «...все это роскошно, дорого, великолепно, но все это по-японски великолепно», — розписував Тарас разом ╕з сво╖м учителем.
Середовище «П╕вн╕чно╖ Пальм╕ри», знайомство з в╕домими людьми Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ не могло не вплинути на культурний ╕ духовний розвиток юного Тараса. На п╕дстав╕ вивчених арх╕вних документ╕в назвемо к╕лька пр╕звищ молодих художник╕в, у кол╕ яких перебував Шевченко.
╤ван Трохимович Хруцький (1806-1870) ╕ Гнат Степанович Щедровський (1815-1870)… Обидва вих╕дц╕ з Литви, наприк╕нц╕ 20-х та на початку 30-х рок╕в ХV╤╤╤ стол╕ття навчалися у В╕льно, в художника Яна Рустема, згодом — жили в Санкт-Петербурз╕ й були, як ╕ Тарас Шевченко, «сторонн╕ми учнями Академ╕╖ мистецтв». Якщо про знайомство Шевченка з ними у В╕льно важко судити, то ╖хн╕ пост╕йн╕ зустр╕ч╕ й творче сп╕лкування в Санкт-Петербурзькому «Товариств╕ заохочування художник╕в» не п╕длягають жодному сумн╕ву. Причому знайомство Тараса Шевченка з Гнатом Щедровським могло в╕дбутися ще 1835 року: коли вперше оц╕нювалися рисунки «стороннього учня» Шевченка, було розглянуто й роботу «молодого художника Г. С. Щедровського». В журнал╕ зас╕дань Ком╕тету зазначено, що то були рисунки «юнака, хлопчика та ж╕нки» з картини О. ╢. ╢горова.
Повторю╓мо, знайомство Шевченка з в╕домими особистостями Санкт-Петербурга розширювало його св╕тогляд, збагачувало духовно. Укра╖нський ╕сторик, мовознавець, ф╕лолог-ор╕╓нтал╕ст Омелян Пр╕цак (1919-2006) у робот╕ «Шевченко — пророк» досл╕див, що вже за два роки п╕сля викупу з кр╕пацтва 26-л╕тнього Тараса Григоровича трактували як р╕вного соб╕ у найвищих колах Санкт-Петербурга, зокрема в ╕нтелектуальних. Серед його знайомих бачимо поет╕в, художник╕в ус╕х галузей, музикант╕в, вокал╕ст╕в, митц╕в сцени, журнал╕ст╕в, письменник╕в, вчених-професор╕в, в╕йськовик╕в, бюрократ╕в. М╕ж ними чимало з титуловано╖ аристократ╕╖.
Через Греб╕нку ╕ Брюллова визволений ╕з невол╕ Шевченко ув╕йшов до салон╕в найвищого товариства столиц╕ ╕мпер╕╖. Переглядаючи списки гостей, запрошених брати участь у товариських та л╕тературно-мистецьких вечорах, можна стверджувати, що молодий художник ╕ поет Тарас Шевченко не т╕льки був там бажаним гостем, але й користувався атракц╕╓ю салон╕в. ╤з збережених списк╕в гостей пода╓мо для прикладу виб╕р учасник╕в двох таких вечор╕в.
У вечор╕ 27 кв╕тня 1840 року в дом╕ рос╕йського поета й перекладача Олекс╕я Струговщикова (1808-1878) брали участь так╕ особи: Петро Бас╕н (1783-1877), професор живопису Академ╕╖ мистецтв; В╕ссар╕он Б╓л╕нський (1811-1848), пров╕дний л╕тературний критик; Карл Брюллов ╕ його брат Олександр (1798-1877), професор арх╕тектури Академ╕╖ мистецтв; ╤ван В╕тал╕ (1794-1855), визначний скульптор; генерал барон Павло Вревський (1805-1855); Михайло Гедеонов (1814-1854), цензор драматичних твор╕в; Михайло Глинка (1804-1857), видатний оперний композитор; Едуард Губер (1814-1847), рос╕йський поет ╕ перекладач; Павло Каменський (1810-1875), рос╕йський белетрист ╕ цензор; брати Кукольники (укра╖нського роду): Нестор (1809-1869), рос╕йський поет ╕ драматург, Павло — ╕сторик ╕ етнограф (1795-1884); Андр╕й Лод╕ (1812-1870), артист-тенор; Микола Маркевич (1804-1860), укра╖нський поет, етнограф та ╕сторик; князь Володимир Одо╓вський (1803-1869), рос╕йський письменник ╕ теоретик музикознавства; ╤ван Пана╓в (1812-1862), рос╕йський фейлетон╕ст; Микола Рамазанов (1815-1867), рос╕йський скульптор; граф Володимир Сологуб (1804-1882), рос╕йський письменник; Дмитро Струйський (1806-1856), рос╕йський поет ╕ музичний критик; ╤ван Сосницький (1794-1877), визначний рос╕йський актор; граф Фед╕р Толстой (1783-1873), скульптор, в╕це-президент Академ╕╖ мистецтв; Сильвестр Щедр╕н (1791-1850), художник-пейзажист; Як╕в Яненко (1800-1852), художник-портретист.
А на вечор╕ Миколи Маркевича 9 травня 1840 року, окр╕м багатьох названих у попередньому списку, були Фадей Булгар╕н (1785-1859), журнал╕ст, видавець газети «Северная Пчела»; пом╕щик Григор╕й Галаган (1819-1888), етнограф, знайомий Шевченка; Микола Греч (1787-1867), рос╕йський ф╕лолог ╕ журнал╕ст; Олександр Дрейшток (1818-1869), п╕ан╕ст ╕ композитор; генерал ╤ван Корбеня (1800-р.с.н.); Петро Корсаков (1790-1844), перекладач ╕ цензор (пропустив «Кобзаря»); Карл Ма╓р (1799-1862), п╕ан╕ст ╕ композитор, учитель Глинки; Олександр Никитенко (1805-1877), професор рос╕йсько╖ словесност╕ Санкт-Петербурзького ун╕верситету, мемуарист, редактор «Журнала Министерства народного просвещения» ╕ цензор; Микола Пол╓вой (1796-1846), письменник, ╕сторик, журнал╕ст ╕ критик; Микола Р╕гельман (1817-1888), чиновник канцеляр╕╖ ки╖вського генерал-губернатора, товариш Шевченка; Осип Сеньковський (1800-1858), ор╕╓нтал╕ст ╕ визначний рос╕йський журнал╕ст («Барон Брамбеус»; польського роду), редактор «Библиотеки для чтения»; пом╕щики Тарновськ╕ з Л╕вобережно╖ Укра╖ни; граф Павло Толстой, фл╕гель-ад’ютант; граф Олекс╕й Шереметь╓в, чиновник М╕н╕стерства внутр╕шн╕х справ; Карл Штер (1824-1889), н╕мецький г╕сть, музика-скрипаль.
Що ж нин╕ нагаду╓ в Санкт-Петербурз╕ про перебування в м╕ст╕ укра╖нського пророка? Товариство ╕мен╕ Тараса Шевченка з любов’ю уклало «Шевченк╕вську» мапу «П╕вн╕чно╖ Пальм╕ри», де вказано м╕сця, пов’язан╕ з життям ╕ творч╕стю Кобзаря. Зробимо й ми невеликий хронолог╕чний тур, й уявимо, що йдемо за Тарасом Шевченком...
Окр╕м вулиц╕ Мохово╖ та Л╕тнього саду, прим╕тним у б╕ограф╕╖ Кобзаря був Ан╕чковий палац на Невському проспект╕. Тут за участ╕ царсько╖ с╕м’╖ в╕дбулася лотерея–роз╕граш портрета Василя Жуковського, спец╕ально написаного Карлом Брюлловим задля викупу поета з кр╕посно╖ невол╕. На виручен╕ 2500 рубл╕в асигнац╕ями була куплена свобода Тараса Шевченка (1838 р╕к, 22 кв╕тня). У цей час Шевченко мешкав на 4-й л╕н╕╖ Васил╕вського острова; там написав ╕ поему «Катерина» (1838-1839).
На Шевченк╕вськ╕й мап╕ Санкт-Петербурга позначено й Академ╕ю мистецтв, де митець «посещал классы Академии художеств и вскоре сделался одним из любимых учеников-товарищей Карла Брюллова… Совершился быстрый переход с чердака мужика-маляра Ширяева в великолепную мастерскую величайшего живописца нашего века». В Академ╕╖ Тарас Григорович ╕ мешкав, туди ж повернувся п╕сля заслання. У сво╓му щоденнику «Журнал», писаному в засланн╕, Шевченко пише: «Видел во сне Академию художеств» (Шевченко Т. ПЗТ у 12-ти т. — Т. 5. — К., 2003. — С. 42). П╕сля повернення ╕з заслання Тарас Григорович отримав тут звання академ╕ка з грав╕рування на м╕д╕. У 1964 роц╕ в Санкт-Петербурзьк╕й академ╕╖ мистецтв влаштовано к╕мнату-музей Тараса Шевченка.
Одночасно з навчанням у Академ╕╖ мистецтв Тарас Шевченко слухав лекц╕╖ в Санкт-Петербурзькому ун╕верситет╕ — на т╕й сам╕й набережн╕й Неви Васил╕вського острова. В╕н став людиною р╕зноб╕чно осв╕ченою, тонким знавцем ╕ ц╕нителем зах╕дного мистецтва — живопису та музики.
В Аптекарському провулку Санкт-Петербурга колись розташовувалася редакц╕я укра╖нського часопису «Основа», де друкувалися перш╕ в╕рш╕ Тараса Шевченка, а на п’ят╕й л╕н╕╖ Васил╕вського острова в дом╕ Костюрина в 1840-1844 роках Тарас Григорович написав поеми «Гайдамаки», «Сл╕па», «Гамал╕я», «Сон». Тут встановлено мемор╕альну дошку.
Перша книга поета «Кобзар» надрукована 1840 року в друкарн╕ Ф╕шера на ╤тал╕йськ╕й вулиц╕. Було тод╕ Тарасу Шевченку 26 рок╕в.
Ще одне доленосне Санкт-Петербурзьке Шевченкове м╕сце — Трет╓ в╕дд╕лення на Фонтанц╕. Тут у 1847 роц╕ перед в╕дправкою в солдати ╕ засланням поета тримали в попередньому ув’язненн╕. Тут Тарас Григорович написав цикл «В Каземате. Моим соузникам посвящаю».
На п╕вноч╕ Васил╕вського острова, на Смоленському цвинтар╕, знаходиться м╕сце першо╖ — до перепоховання поета «на Вкра╖н╕ мил╕й» — могили Тараса Шевченка (1861). У 1989 роц╕ тут встановлено пам’ятний знак — великий кам╕нь. Недалеко в╕д Смоленського православного цвинтаря ╓ вулиця, яка названа ╕м’ям укра╖нського поета.
На вулиц╕ Горохов╕й, у прим╕щенн╕ училища, 1898 року в╕дбулося перше з╕брання Петербурзького укра╖нського товариства ╕мен╕ Тараса Шевченка.
У 20-т╕ роки ХХ стол╕ття за проектом латв╕йського скульптора Ян╕са Т╕льберга (1880-1972) поряд ╕з сучасною станц╕╓ю метро «Горьковская» встановлено перший Санкт-Петербурзький монумент Тарасу Шевченку з написом: «Великому украинскому поэту-крестьянину (1814-1861) великий русский народ». Пам’ятник було виконано в г╕пс╕; в╕н швидко зруйнувався ╕ був демонтований. У 2000 роц╕ на Каменеостровському проспект╕ Петроградсько╖ сторони було встановлено новий монумент Тарасу Шевченку в бронз╕. Це — подарунок скульптора та живописця Леон╕да Молодожанина (1915-2009), громадянина Канади. На його в╕дкритт╕ були присутн╕ укра╖нський ╕ рос╕йський президенти.

В╕ктор ЖАДЬКО,
письменник, публ╕цист, лауреат М╕жнародного культурно-наукового фонду Тараса Шевченка «В сво╖й хат╕ своя й правда, ╕ сила, ╕ воля» 2012 року


Санкт-Петербург.
К╕мната Т. Шевченка в Академ╕╖ мистецтв

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12871

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков