Версiя для друку Обговорити в форумi

Вчителько моя...

Нещодавно до когорти педагогів, які творчо співпрацюють з нашою газетою, а це переважно вчителі української мови та літератури, долучилася вчителька фізики і математики із СНВК «Лінгвіст» — Олена Маратівна Томенко. Вона надіслала нам розповідь про перемогу її вихованців у конкурсі «Колосок» (читайте у сьогоднішньому «Джерельці»!). Ми ж попросили Олену Маратівну — вчительку вищої категорії з понад 20-літнім стажем роботи в школі — трохи розповісти нашим читачам про себе й заодно поділитися своїми секретами успіху.

— Олено Маратівно, а якою ученицею були ви?
— У школі я вчилася добре з усіх предметів, але більше подобалися точні науки. Магія чисел і формул, пошук різних способів розв’язування задач, доведення теорем, «стрункість» в міркуваннях — мене полонили. До того ж мені та моїм однокласникам пощастило з класним керівником. Тетяна Анатоліївна Холодняк — це чудова вчителька фізики, яка прищепила нам любов до свого предмета, а головне — навчила нас бути людьми. З нею ми побували практично у всіх куточках нашого дивовижного Криму. Більшість моїх однокласників, беручи приклад з нашого класного керівника, стали цілеспрямованими й наполегливими у житті. Хто мріяв вступити до ВНЗ, той і вступив, і взагалі — всі влаштувалися у житті. Семеро учнів з нашого випуску стали педагогами: вчителями початкових класів, викладачами англійської, російської, української мов, є математик, а я — фізик. Не можу сказати, що я — з династії педагогів, батьки — службовці, а от бабуся Лідія Михайлівна була завідувачем дитячого садочка, так що «педагогічний ген» у мене від неї!
— Як розпочинався ваш учительський шлях і чого на сьогодні вже досягли?
— Свою спеціальність я здобувала у нашому Таврійському національному університеті на фізичному факультеті. На останньому курсі навчання пішла працювати в сімферопольську школу № 20. Чудовий педагогічний колектив цієї школи, директор Г. І. Древетняк підтримали мене, допомогли оволодіти професією й успішно довчитися. Потім я вийшла заміж, стала мамою, а до вчителювання повернулася у новий великий дружний педагогічний колектив сімферопольської школи № 4. З великою вдячністю згадую, як допомагали колеги, ділилися досвідом, секретами майстерності.
Та згодом доля привела мене до школи-саду «Лінгвіст». Робота з творчими, ініціативними педагогами, яких очолює директор Наталя Дмитрівна Куликова, стала для мене справжнім подарунком долі. У «Лінгвісті» Наталя Дмитрівна створила всі умови і для розвитку творчого та навчального потенціалу дитини, і для професійного зростання педагогів. Можна сказати, що у нас зібрався колектив учителів-однодумців, котрі люблять свою справу, підтримують одне одного, завжди готові прийти на допомогу, щиро радіють успіхам своїх вихованців. Наші школярі можуть розвивати і вдосконалювати себе у різних видах діяльності, для них у другій половині дня працюють гуртки — не тільки мовні, а й спортивний, хореографічний, журналістики.
Вже 11 років я — частинка цього чудового колективу, викладаю фізику і математику, здобула вищу кваліфікаційну категорію. Мої учні ставали призерами другого і третього етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з математики та фізики. Торік наша команда посіла перше місце в міському конкурсі «Математик-Лінгвіст», ми беремо участь у «фізико-математичних боях», а також у турнірах за Малий і Великий Кубки природознавчого науково-популярного журналу «Колосок», у конкурсах «Кенгуру», «Лимон».
І знаєте, хоч маю чимало всяких відзнак і грамот за свою педагогічну працю, для мене, як і для кожного вчителя, найвищою оцінкою роботи є те, що наші вихованці уміють перемагати.
 — Олено Маратівно, зважаючи на всі ці перемоги, напевне, ви знаєте якусь особливу «формулу успіху», яку передаєте своїм учням?
— Нічого особливого! Просто нам, педагогам, треба мати мету і наполегливо йти до неї, не зупинятися на досягнутому, постійно вчитися, знаходити нові творчі ідеї, розвиватися, вдосконалюватися і захоплювати своїм прикладом дітей — як це робила колись моя улюблена вчителька Тетяна Анатоліївна.
Наприкінці нашої розмови Олена Маратівна зізналася, що робота в школі настільки зачарувала і полонила її, що чоловік Степан Степанович, окрилений її прикладом, теж прийшов працювати у школу вчителем інформатики й трудового навчання.
Бажаємо вам і надалі, Олено Маратівно та Степане Степановичу, разом сіяти зерна знань і добра, досягнень і перемог, які проростають, продовжуються у ваших вихованцях!

Розмовляла Любов СОВИК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема "Українці мої..."