Версiя для друку Обговорити в форумi

Збирались довго: то погодні умови тримали, то буденні справи гальмували. І ось, нарешті, ми в дорозі. Канікули зимові, а настрій весняний, бо надворі ясно, сонячно. Сьогодні ми їдемо в гості до Лесі Українки. Везе нас учителька української мови та літератури Л. Л. Смоляр, велика шанувальниця творчості Лесі, яка вміє через поезію Лесі і її особисте життя виховувати в нас стійкість, толерантність, наполегливість у всьому.
Учителька під час подорожі ще раз нагадує нам про перебування Лесі в Криму, зупиняється на кожному періоді відвідування Криму. Звучать поезії, написані в нашому рідному чарівному краї: «Морська тиша», «Коли втомлюся я життям щоденним», «Грай, моя пісне», «Бахчисарай», «Бахчисарайський палац», «Татарочка». Проїжджаючи Байдарські ворота, чуємо про них з вірша Л. Українки «Байдари».
Ми в Ялті, йдемо стежками, якими ходила Леся, підіймаємось сходами її будиночка, в якому їй, мабуть, було затишно, добре, коли їй здоровилось. Екскурсовод С. О. Кочерга свою розповідь веде залами-кімнатами, і вже Леся постає перед нам не стільки як поетеса, а як людина: ось звичайні речі, що ними користувалась, фортепіано, за яким імпровізувала, друкарська машинка, на якій записувала свої думки-шедеври. Схвилювала особиста доля поетеси. Не зовсім була вона щасливою, але якою відданою і вірною у стосунках з Сергієм Мержинським, смерть якого стала поштовхом до написання твору «Одержима». Так, дійсно, вона була одержимою у всьому: у коханні, у творчості. Леся Українка для нас як зірочка — і така далека, і така близька. Пишаємось, що вона проживала в нашому краї, була закохана в нього, він надихав Лесю на написання прекрасних поезій. Ми захоплені цією поїздкою, за яку щиро дякуємо своїй учительці Л. Л. Смоляр, директору школи В. О. Савченко і спонсору поїздки С. О. Лісейцеву.

Учні 8-11 класів православної школи «Маріамполь»
м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема ""Джерельце""