Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 28.02.2014
«ХТОСЬ СКАЗАВ: ЦЕ Ж НЕБЕСНА СОТНЯ ЙДЕ НА НЕБО ЗА УКРА╥НУ...»

Героям – слава!

* * *
На Майдан╕ сьогодн╕ тихо.
Плаче св╕чка, звучать молитви,
Вже прогнали страшне ми лихо,
╤ не чути вже грому битви.
Перемога! Вже Укра╖ну
Гвалтувать не дамо н╕кому!
Але ск╕льки ж прекрасних хлопц╕в
Не повернуться вже додому.
Повертаються в домовинах
Прапорами ╕ кв╕тами вкрит╕.
Це найкращ╕ Сини Укра╖ни
Зека зв╕рами п╕дло вбит╕!
Коли ╖хали, ╖м говорили —
«Там стр╕ляють ╕ можуть вбити».
Та Вкра╖ну вони любили,
В╕льно й чесно хот╕ли жити.
В серц╕ смуток ╕ туга сьогодн╕,
Ллються сльози по вс╕й кра╖н╕.
Хтось сказав –
це ж НЕБЕСНА СОТНЯ
Йде на небо за Укра╖ну...
Боже милий – спаси Укра╖ну,
Хай в н╕й правда ╕ в╕ра
воскреснуть!
Хай пов╕к ╖╖ захища╓
Ця святая СОТНЯ НЕБЕСНА...

Андр╕й ГЛУЩИК
м. Костоп╕ль


З минулого «чорного» четверга — з 20 лютого й по сьогодн╕ Укра╖на продовжу╓ хоронити сво╖х кращих син╕в ╕ дочок, як╕ загинули п╕д час останн╕х найкривав╕ших сутичок на барикадах у центр╕ Ки╓ва, а найб╕льше — в╕д куль снайпер╕в, котр╕ отримали злочинний наказ стр╕ляти по мирних людях. 88 т╕льки оф╕ц╕йно п╕дтверджених М╕н╕стерством охорони здоров’я смертей! Страшна, кривава, нелюдська ц╕на за ту тишу, яка сто╖ть тепер над Майданом. За те, що Янукович уже не президент ╕ оголошений у розшук разом з його найближчими попл╕чниками Пшонкою, Захарченком та компан╕╓ю. За те, що раптом «прозр╕л╕» рег╕онали тепер масово виходять з правлячо╖ колись парт╕╖ ╕ наввипередки таврують свого вчорашнього боса-тирана. За те, що переформатована Верховна Рада Укра╖ни, очолювана в╕дтепер опозиц╕╓ю, взялася наводити лад у розтерзан╕й, розграбован╕й, сплюндрован╕й, але не скорен╕й кра╖н╕. Не скорен╕й, завдяки саме ╖м, полеглим Героям Майдану...
Що ж ма╓мо тепер зробити, як д╕яти, щоб в╕ддячити нашим Героям, наш╕й УКРА╥НСЬК╤Й НЕБЕСН╤Й СОТН╤, за ╖хню найвищу жертву?

20 лютого 2014 року, Майдан Незалежност╕. «Небесна сотня»  так через к╕лька дн╕в назвуть загиблих товариш╕. Фото Reuters

Список загиблих складений на основ╕ даних, з╕браних «╢вромайданом SOS», МОЗ, МВС, медиками Майдану, журнал╕стами Рад╕о «Свобода» та ╕нших ЗМ╤.

НЕБЕСНА СОТНЯ
СПИСОК ЗАГИБЛИХ ГЕРО╥В УКРА╥НИ

Вербицький Юр╕й, 50 рок╕в, актив╕ст ╢вромайдану з╕ Львова. Його викрали 21 с╕чня разом з актив╕стом ╤горем Луценком з Олександр╕всько╖ л╕карн╕ в Ки╓в╕. Наступного дня в л╕с╕ б╕ля Ки╓ва було виявлено т╕ло Юр╕я Вербицького, який помер в╕д катувань на сильному мороз╕, його руки були зв’язан╕ скотчем. У МВС заявили, що Юр╕й Вербицький «помер в╕д переохолодження, а т╕лесн╕ ушкодження, як╕ в╕н отримав, не пов’язан╕ з╕ смертю».
Горошишин Максим, 25 рок╕в, з села Грушк╕вка Кам’янського району Черкасько╖ област╕. Максим отримав сильне отру╓ння газами на Грушевського, внасл╕док чого почалася пневмон╕я. До л╕карн╕ потрапив ще у св╕домост╕. М╕сяць боровся за життя, лежав у 17-й л╕карн╕ Ки╓ва. Помер у н╕ч на 20 лютого.
Жизневський Михайло, 25 рок╕в, громадянин Б╕лорус╕, входив до Самооборони Майдану. Загинув 22 с╕чня п╕д час под╕й на Грушевського в╕д наскр╕зного вогнепального поранення в серце.
Калиняк Богдан, 52 роки, родом з Коломи╖ ╤вано-Франк╕всько╖ област╕. Працював слюсарем на завод╕ «С╕льмаш», пот╕м став приватним п╕дпри╓мцем. Допомагав ╢вромайдану грошима та товаром. 28 с╕чня помер у шпитал╕ в ╤вано-Франк╕вську. М╕ський голова Коломи╖ ╤гор Слюзар розпов╕в, що Богдан Калиняк два м╕сяц╕ з невеликими перервами стояв на Майдан╕ ╕, маючи р╕дну сестру в Ки╓в╕, не ходив до не╖, щоб в╕д╕гр╕ватися. П╕сля того, як на Грушевського чолов╕ка полили крижаною водою з водомета, в╕н захвор╕в, запустив хворобу. При цьому брав на себе найважч╕ завдання: н╕чн╕ чергування, допомагав пораненим.
Н╕гоян Серг╕й, один з охоронц╕в Майдану, 20 рок╕в, родом з Дн╕пропетровсько╖ област╕. Його родина пере╖хала до Укра╖ни, рятуючись в╕д в╕йни в Нагорному Карабаху. Займався легкою атлетикою та сх╕дними ╓диноборствами. Провчився два курси в Дн╕продзержинському коледж╕ спортивного виховання. Загинув 22 с╕чня в╕д поранення, спричиненого свинцевою картеччю п╕д час под╕й б╕ля стад╕ону «Динамо» на Грушевського.
Сеник Роман, 45 рок╕в, родом з Явор╕вщини Льв╕всько╖ област╕, помер у ки╖вськ╕й л╕карн╕. 22 с╕чня на Грушевського отримав важке поранення в леген╕, перен╕с к╕лька операц╕й, довелося ампутувати руку, к╕лька д╕б л╕кар╕ боролися за життя Романа.

Загибл╕ внасл╕док б╕йн╕ та в╕дстр╕лу снайперами, влаштованих силовиками 18-20 лютого

Арутюнян Георг╕й, 53 роки, з Р╕вного, в╕рменин, громадянин Груз╕╖, отримав вид на проживання в Укра╖н╕, актив╕ст ВО «Свобода». 20 лютого був убитий постр╕лом снайпера б╕ля Монумента Незалежност╕ у Ки╓в╕. Ма╓ трьох дочок. Найменш╕й дочц╕ в╕д другого шлюбу — лише три роки. У 2012 роц╕ його дружина померла в Р╕вному, в╕дтак тепер трир╕чна Ашхен Арутюнян залишилася круглою сиротою.
Байдовський Серг╕й, 23 роки, з Волин╕. З 2007 року навчався у Луцькому ╕нститут╕ розвитку людини ун╕верситету «Укра╖на». Прац╕вник маг╕стральних нафтопровод╕в «Дружба». Жив у Луцьку, любив сво╓ м╕сто, понад усе любив р╕дну Укра╖ну. Одна з останн╕х цитат на його стор╕нц╕ в соц╕альн╕й мереж╕ — слова Левка Лук’яненка: «Нац╕я, яка не готова посилати син╕в на смерть, не виживе…». Загинув в╕д вогнепального поранення на Майдан╕ 20 лютого. Був похований в сел╕ Менчич╕ ╤ваниц╕вського району Волинсько╖ област╕. В останню дорогу його проводжало 20 тисяч населення м╕ста Луцька та р╕дного Нововолинська.
Бльок ╤ван (або Тур — це пр╕звище його дружини, але так його теж називали), 40 рок╕в. Жив у м╕ст╕ Городок Льв╕всько╖ област╕. Приватний п╕дпри╓мець. Його побратими розпов╕дають, що ╤ван кожного разу ╖хав до Ки╓ва тод╕, коли була найб╕льша небезпека. Уперше вирушив п╕сля того, як «беркут╕вц╕» напали на студент╕в у н╕ч проти 30 листопада, пот╕м п╕сля 11 грудня й в ╕нш╕ найнебезпечн╕ш╕ пер╕оди. Коли 18 лютого знову почали вбивати, с╕в з друзями на бус ╕ по╖хав на Майдан. 20 лютого вранц╕ на ╤нститутськ╕й загинув в╕д кул╕ снайпера.
Бойк╕в Володимир (Ки╖в, 05.02.1955) – загинув 18.02.2014 у м. Ки╖в.
Бондар╓в Серг╕й, 32 роки, з Краматорська Донецько╖ област╕, останн╕ми роками жив ╕ працював у Ки╓в╕, програм╕ст GlobalLogic. Загинув п╕д час першого штурму в╕д чотирьох кульових поранень б╕ля Будинку профсп╕лок 18 лютого.
Бондарчук Серг╕й, 52 роки, з╕ Старокостянтинова Хмельницько╖ област╕. Викладав ф╕зику в Старокостянтин╕вськ╕й г╕мназ╕╖. Пом╕чник-консультант народного депутата Укра╖ни ╤горя Саб╕я. З 2009 року голова Старокостянтин╕всько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ ВО «Свобода». Загинув 20 лютого на вулиц╕ ╤нститутськ╕й.
Братушко Олекс╕й, 38 рок╕в, з Сум. Загинув на ╤нститутськ╕й в╕д кул╕ снайпера, що прострелила щит та бронежилет. У нього залишилися хвор╕ батьки, дружина та дво╓ д╕тей — 13-р╕чна донька й одном╕сячний син. Олекс╕я поховали на але╖ почесних громадян м. Суми.
Брезденюк Валер╕й, 50 рок╕в, м. Жмеринка В╕нницько╖ област╕, п╕дпри╓мець, художник у техн╕ц╕ ебру (малюнки на вод╕). Вбитий постр╕лом у спину 18 лютого.
Вайда Богдан, 48 рок╕в, з села Летня Дрогобицького району, Льв╕вська область. На ки╖вський Майдан по╖хав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, при╖хавши до Ки╓ва, зателефонував сестр╕: «Люба, тут справжня в╕йна! Стр╕ляють...» – п╕сля цього розмова об╕рвалася. Того ж дня по об╕д╕ пов╕домили про смерть Богдана, який загинув в╕д кул╕ снайпера-вбивц╕. «В╕н в╕ддав життя за мене, за кожного з нас, за те, щоб ми були в╕льними людьми», — сказав отець Олекс╕й Дем’яновський на прощанн╕ з Богданом.
Варениця Роман, 35 рок╕в, з Явор╕вського району Льв╕всько╖ област╕. Застрелений на вулиц╕ Велик╕й Житомирськ╕й, ╕мов╕рно, т╕тушками.
Васильцов В╕тал╕й, 1977 р. н. Уродженець с. Гаврил╕вц╕ Хмельницько╖ област╕, мешкав у с. Жорн╕вка Ки╓во-Святошинського району Ки╖всько╖ област╕. Був застрелений на вулиц╕ Велик╕й Житомирськ╕й 18 лютого. Залишилось дво╓ д╕тей.
Верем╕й В’ячеслав, не дожив три дн╕ до свого 34-р╕ччя, журнал╕ст, кореспондент газети «Вести». У 2003 роц╕ зак╕нчив ╤нститут журнал╕стики Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка. Працював у «Газет╕ по-ки╖вськи», на сайт╕ «Обозреватель», газет╕ «Сегодня». Був одним ╕з пров╕дних журнал╕ст╕в видання, писав на гостр╕ соц╕альн╕ теми, проводив журнал╕стськ╕ розсл╕дування.
19 с╕чня В’ячеслав отримав поранення л╕вого ока в╕д св╕тлошумово╖ гранати. У н╕ч проти 19 лютого В’ячеслав разом ╕з колегою ╖хали з роботи на такс╕ додому. На роз╕ Володимирсько╖ та Велико╖ Житомирсько╖ в╕н пом╕тив озбро╓них т╕тушок у камуфляж╕ та масках ╕ намагався ╖х сфотографувати з машини. Озбро╓н╕ люди напали на автомоб╕ль, почали його трощити, витягнули вод╕я та пасажир╕в. Журнал╕ста з криками «Кого снимал? Зачем снимал?» сильно побили, п╕сля чого вистрелили в груди та залишили ст╕кати кров’ю. Присутн╕ при цьому прац╕вники м╕л╕ц╕╖ залишалися осторонь та не втручалися в под╕╖. У В’ячеслава залишилися дружина та син.
Войтович Назар, 17 рок╕в, з села Травневе Збаразького району, Терноп╕льська область. Студент-третьокурсник Кооперативного коледжу в Тернопол╕. Загинув 20 лютого. Хлопець навчався на третьому курс╕ в╕дд╕лення дизайну, обожнював живопис. Ще в середу, 19 лютого, Назар був на парах, а ввечер╕ мав в╕днести до автобуса, який ╖хав на Ки╖в, реч╕ для столичного Майдану. Та в останню хвилину щось зм╕нилось, ╕ Назар вир╕шив ╖хати на Майдан особисто. «Останн╕й раз, коли його чули, це було близько сьомо╖ вечора, в╕н дуже сп╕шив на автобус. Йому не терп╕лось по╖хати до Ки╓ва, нав╕ть п╕дготував каску... Ми його н╕коли не забудемо», – розпов╕да╓ одногрупниця. П╕д час протистоянь на Майдан╕ хлопця вбили з вогнепально╖ збро╖. В╕н у батьк╕в ╓диний.
Голоднюк Устим, 19 рок╕в, з╕ Збаража Терноп╕льсько╖ област╕. Учасник Самооборони, стр╕лець сотн╕ «Свободи», волонтер «Демократичного Альянсу». Був захисником Майдану з листопада 2013 року. 30 листопада «Беркут» побив його, на потилиц╕ був шрам, наклали 12 шв╕в. Т╕льки-но зажило, знову по╖хав на Майдан. 20 лютого внасл╕док вогнепального поранення в голову загинув. Коли допомагав забирати загиблих б╕ля верхнього виходу станц╖╖ метро «Хрещатик», куля снайпера влучила у праве око. Його доправили в готель «Укра╖на», але л╕кар╕ вже не могли допомогти хлопцю. О 9-й ранку 20 лютого Устим домовився зустр╕тися з батьком об 11-й, але не дожив. Уп╕знаючи сина, батько Володимир Голоднюк, колишн╕й м╕л╕ц╕онер, сказав: «Я не знаю, чи ма╓ Янукович стояти перед╕ мною на кол╕нах, але я знаю точно, що в╕н ма╓ стояти перед м╕жнародним трибуналом за те, що в╕н зробив з мо╓ю кра╖ною та з мо╖м сином».
Городнюк ╤ван, 29 рок╕в, з Березного Р╕вненсько╖ област╕. 19 лютого ╤ван повернувся додому з Майдану, п╕д час штурму «беркут╕вцями» його облили водою з водомет╕в ╕ побили. Звернувся до л╕кар╕в, почав л╕куватися. Але вноч╕ серце молодого чолов╕ка не витримало ╕ зупинилося. Його ховало все Березне. В╕н активно займався громадською д╕яльн╕стю, захоплювався музикою та танцями.
Гриневич Едуард, 28 рок╕в, родом з села Деревки Любеш╕вського району, Волинська область. Громадський актив╕ст, член парт╕╖ ВО «Свобода», член «Волинсько╖ сотн╕». Едуард зростав ╕ виховувався у с╕м’╖ без батька. З╕ сл╕в близьких, звик у житт╕ досягати всього сам, був наполегливим ╕ ц╕леспрямованим. Захоплювався ╕нформац╕йними технолог╕ями. Певний час працював в «Укртелеком╕» м╕ста Луцька. Пот╕м вир╕шив розпочати власну справу. Був на Майдан╕ трич╕. Вважав це справою чест╕ та г╕дност╕. Востанн╓ по╖хав у Ки╖в 16 лютого, а вже за чотири дн╕ куля снайпера об╕рвала його життя.
Гурик Роман, 19 рок╕в, з ╤вано-Франк╕вська, студент Прикарпатського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Василя Стефаника. Загинув у Ки╓в╕ 20 лютого в╕д кул╕ снайпера. Хлопця поховали в Мемор╕альному сквер╕ на вулиц╕ Мельника в ╤вано-Франк╕вську, де розташован╕ могили С╕чових стр╕льц╕в та вояк╕в УПА. Як пов╕домив ведучий ╕вано-франк╕вського Майдану Ростислав Микитюк, жител╕ м╕ста пропонують назвати одну з вулиць обласного центру Прикарпаття на честь Романа Гурика.
Дворянець Антон╕на, 62 роки. Т╕ло виявили на барикад╕, розташован╕й на вулиц╕ ╤нститутськ╕й б╕ля верхнього входу в метро «Хрещатик». У не╖ знайшли посв╕дчення л╕кв╕датора Чорнобильсько╖ катастрофи № 073155. Загинула в╕д забиття кийками спецпризначенцями м╕л╕ц╕╖.
Дзявульський Микола, 56 рок╕в, з Шепет╕вки. Вчитель географ╕╖ та б╕олог╕╖, член ВО «Свобода». Застрелений на ╤нститутськ╕й 20 лютого снайпером. Брав активну участь у громадсько-пол╕тичному житт╕ м╕ста: обирався депутатом м╕сько╖ ради 1994-1998 рок╕в, кер╕вник громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Шепет╕вська сп╕лка п╕дпри╓мц╕в». Тривалий час працював на викладацьк╕й робот╕ вчителем географ╕╖ Шепет╕всько╖ школи-л╕цею, останн╕м часом був пом╕чником народного депутата в╕д ВО «Свобода» ╤горя Саб╕я. Земляки говорять, що ус╕ зусилля Миколи Дзявульського були спрямован╕ на патр╕отичне виховання молод╕, в╕н переконував, що в цей нелегкий час неможливо стояти осторонь в╕д будь-яких под╕й.
Д╕дич Серг╕й, 44 роки. Депутат Городенк╕всько╖ районно╖ ради ╤вано-Франк╕всько╖ област╕ в╕д ВО «Свобода», директор туристичного клубу «Золоте Руно». Загинув 18 лютого. Сотник ╕вано-франк╕всько╖ сотн╕ на столичному Майдан╕. У Жовтневому палац╕ в╕н в╕дпов╕дав за порядок на другому поверс╕. Серг╕й Д╕дич б╕льшу частину свого життя присвячував туристичному розвитку р╕дного краю. Його громадську орган╕зац╕ю «Золоте Руно», яка займалася сплавами по Дн╕стру, знають в ус╕й Укра╖н╕ ╕ за ╖╖ межами. В╕н першим почав розробляти туристичн╕ маршрути сплав╕в по р╕дному Дн╕стру. Дн╕стер, за планами Серг╕я, мав стати другим масштабним центром туристичного розвитку ╤вано-Франк╕вщини. У загиблого — дорослий син та донька-школярка, батьки. Серг╕й ╕з дружиною на Майдан╕ був з початку грудня, Р╕здво в╕дсвяткував на передов╕й. 18 лютого граната роз╕рвала йому сонну артер╕ю.
Дигдалович Андр╕й, 40 рок╕в, з села Сок╕льники Пустомит╕вського району, Льв╕вська область. Загинув 20 лютого в╕д постр╕лу снайпера. Куля пройшла навил╕т через бронежилет. Андр╕й Дигдалович був на Майдан╕ три м╕сяц╕. Ще у грудн╕ був одним з перших, хто стримував натиск «Беркуту». Комендатура Майдану нагородила його «Орденом за оборону Майдану». Родич Андр╕я ╤гор Менкуш розпов╕в, що того було поранено на Грушевського — на одне око Андр╕й майже втратив з╕р. Проте довго не л╕кувався ╕ повернувся до побратим╕в з афгансько╖ сотн╕. Наче передчуваючи б╕ду, напередодн╕ Андр╕й зателефонував дружин╕ ╕ сказав: «Ти сильна, ти зна╓ш, що робити...». А загинув Андр╕й, рятуючи молодого хлопця.
Дмитр╕в ╤гор, 30 рок╕в, з села Копанки Калуського району, ╤вано-Франк╕вська область. Загинув 20 лютого в╕д постр╕лу снайпера в леген╕. Зак╕нчив Одеську юридичну академ╕ю. Розлучений, д╕тей не мав. У ╤горя нещодавно помер батько, мати перебува╓ в ╤тал╕╖ на зароб╕тках. Був членом Рожнят╕всько╖ районно╖ орган╕зац╕╖ ВО «Свобода». Самотужки зв╕в будинок у Копанках, проте жити у ньому не довелося.
Жановачий Андр╕й (1964 р. н.) – загинув у Ки╓в╕.
Жаловага Анатол╕й, 1980 р. н., з села Дубляни Жовк╕вського району Льв╕всько╖ област╕. Загинув 20 лютого.
Жеребний Володимир (с. Вишня, Городоцький р-н Льв╕вська область, 06.10.1985) – загинув 20.02.2014 у м. Ки╖в.
Зайко Як╕в, 73 роки, з Житомира. Народний депутат Укра╖ни 1 скликання в╕д Народного руху, головний редактор журналу «Голос громадянина». 18 лютого помер в╕д ╕нфаркту, вт╕каючи в╕д «Беркуту» на вул. ╤нститутськ╕й.
Захаров Володимир, 57 рок╕в. ╤Т-спец╕ал╕ст. Загинув п╕д час пожеж╕ в оф╕с╕ Парт╕╖ рег╕он╕в на Липськ╕й. За одними даними, чолов╕к задихнувся в╕д димових шашок п╕сля того, як його побили битами, обр╕зками труб ╕ ногами. За ╕ншими даними, застрелений постр╕лом в голову.
Зубок Володимир (Черн╕г╕вська обл., 1985 р. н.) – загинув 20.02.2014 у м. Ки╖в.
╤льк╕в Богдан (с. Щирець Пустомит╕вський район Льв╕всько╖ област╕, 03.07.1962) – загинув 22.02.2014 у м. Ки╖в.
Кап╕нос Олександр, 29 рок╕в, фермер з Кременця, мав наречену, з якою зустр╕чався на Майдан╕. У 2012 роц╕ витримав 12 дн╕в без ╖ж╕ на знак протесту проти «мовного закону». Дуже любив працювати на земл╕, орган╕зовував патр╕отичн╕ табори для д╕тей ╕ молод╕, створив власну громадську орган╕зац╕ю, був членом ВО «Свобода». На Майдан Сашко ╖здив пер╕одично. «Було ст╕льки скепсису щодо майбутнього Майдану: люди могли роз╕йтися, його могли роз╕гнати. Але Сашко був такий впевнений, що все буде добре», – розпов╕да╓ його подруга Оксана Неживенко. П╕д час сутичок на Грушевського 18 лютого Сашко був сильно поранений приц╕льним постр╕лом з рушниц╕, каже його друг Михайло Згар. За ╕ншими св╕дченнями, у нього влучила граната б╕ля Будинку профсп╕лок.
Кемський Серг╕й, 33 роки, з Керч╕. Працював в ╤нститут╕ пол╕тичних та економ╕чних ризик╕в ╕ перспектив, писав для «Укра╖нсько╖ правди». Загинув 20 лютого.
Ось що Серг╕й написав у сво╖й статт╕ в╕д 23 грудня 2013 р. п╕д назвою «Чу╓ш, Майдане?»: «Майдан сканду╓ «Банду геть!» ╕ д╕йсно бажа╓, щоб тепер╕шн╕ керманич╕ зв╕льнили кр╕сла. Разом ╕з тим, кожен погоджу╓ться, що ми тут з╕брались не для того, аби обирати нового доброго царя. Вимога громади поляга╓ в перетворенн╕ держави з феодального батога на ╕нструмент самоорган╕зац╕╖ сусп╕льства. Нам б╕льше не потр╕бн╕ пастухи – нам потр╕бн╕ виконавц╕ вол╕ громади, як╕ ефективно координуватимуть сусп╕льн╕ ресурси для досягнення сп╕льних ц╕лей. Майдан вимага╓, щоб люди, над╕лен╕ повноваженнями, дбали про громадськ╕ ц╕нност╕, а не про с╕мейн╕».
К╕п╕ан╕ Давид, 33 роки, громадянин Груз╕╖. Був на Майдан╕ три м╕сяц╕. Його т╕ло знайшли поряд з барикадою б╕ля ЦУМу з двома кульовими пораненнями в н╕ч проти 21 лютого. Помер у «швидк╕й». Залишився однор╕чний син.
К╕щук Володимир, 1956 р. н., ╕з села Димар Вишгородського району, Ки╖вська область. Загинув 18 лютого у Ки╓в╕ п╕д час сутичок м╕ж м╕тингувальниками та «беркут╕вцями». Пробита голова в район╕ потилиц╕. Т╕ло виявили у Будинку оф╕цер╕в. «В╕н зателефонував з Майдану. Такий дуже щасливий був. Каже, я – на Майдан╕, в╕дстоюю наш╕ права», — розпов╕да╓ його донька Тетяна Петр╕вська. На м╕тинг п╕д парламент 18 лютого п╕шов без каски ╕ без щита. «Поранення було в голову. Нам сказали, що постр╕л був зверху. Десь зверху стр╕ляв якийсь снайпер», — каже донька. Мав трьох доньок та двох онук╕в.
Корн╓╓в Анатол╕й, голова Рудсько╖ с╕льсько╖ ради в Кам’янець-Под╕льському район╕ Хмельницько╖ област╕. 20 лютого його вбив снайпер на Майдан╕. «Його не можна було втримати вдома, батько ус╕м серцем рвався у Ки╖в на Майдан. Говорив: «Як можна ховатися, коли там вбивають д╕тей…» — каже донька Дарина. «Уявля╓те, у нього було близько 50 сорт╕в лише одн╕╓╖ картопл╕. А якщо в Анатол╕я хтось брав саджанець, то той неодм╕нно приживався. В╕н дуже часто ╖здив на Майдан, возив туди картоплю, буряк, моркву та ╕нш╕ овоч╕, як╕ сам вирощував. Не м╕г залишатися осторонь, не така в╕н людина. Не був байдужим», — розпов╕в газет╕ «╢» колега Анатол╕я Корн╓╓ва голова Княжп╕льсько╖ с╕льсько╖ ради Микола Брянг╕н.
Корчак Андр╕й, 49 рок╕в, був неодружений. Загинув 18 лютого п╕д час сутичок на вул. ╤нститутськ╕й. «Беркут╕вц╕» йому проламали голову. На Майдан╕ був ще з листопада. Завжди був на передових. Робив усе: ╕ в Самооборон╕ охороняв Майдан, ╕ дрова рубав. Напередодн╕ загибел╕ Корчак зателефонував до брата Юр╕я. Говорив, що в╕дпочива╓ в намет╕, але щось його всередин╕ муля╓ — якесь нехороше передчуття, розпов╕да╓ Юр╕й Корчак. Перед об╕дом 18 лютого Юр╕й востанн╓ розмовляв з братом. Той сказав, що на ╤нститутськ╕й на них наступа╓ «Беркут». За дв╕ години слухавку взяв медбрат. Сказав, що в Андр╕я розбита голова ╕ його не можуть реан╕мувати. Помер Андр╕й у столичн╕й л╕карн╕ № 17. В╕н походив ╕з с╕м’╖ колишн╕х репресованих. Працював на м╕сцевих буд╕вництвах, ╖здив на зароб╕тки до Чех╕╖. У нього залишилася 81-р╕чна мати.
Костенко ╤гор, 22 роки, був одним з кращих студент╕в географ╕чного факультету Льв╕вського ун╕верситету. Родом з Терноп╕льщини, працював журнал╕стом ╕нтернет-видання «Спортанал╕тика». ╤гор був активним редактором укра╖нсько╖ В╕к╕пед╕╖, написав понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. Убитий 20 лютого в район╕ Жовтневого палацу постр╕лами в голову та груди. За словами його друга Володимира, який переносив т╕ло ╤горя, його ноги «були побит╕ так, що ╖х можна було зав’язати на вузол».
Котляр ╢вген, 33 роки, з Харкова. Альп╕н╕ст, природоохоронець, актив╕ст еколог╕чного руху «Зелений фронт», запам’ятався тим, що боровся за порятунок парку Горького в Харков╕ в╕д вирубки, критикував д╕яльн╕сть Добк╕на та Кернеса. Був убитий 20 лютого, потрапив п╕д кул╕ б╕ля метро Хрещатик, б╕ля верхнього виходу.
Коцюба В╕тал╕й, 31 р╕к, з╕ Львова. Народився в сел╕ Вороблячин Явор╕вського району Льв╕всько╖ област╕. Загинув 20 лютого в╕д вогнепального поранення. Залишив дружину та двох малих д╕тей. Близький родич В╕тал╕я Володимир розпов╕в zik.ua: «Коли загинув В╕тал╕й, то його дружина на той час по╖хала в Польщу на зароб╕тки, а д╕тей доглядала т╕тка ╤рина. Сам╕ розум╕╓те, як жити молод╕й с╕м’╖ в наш╕й держав╕ без роботи… Треба якось соб╕ раду давати. Ось В╕тал╕й ╕ по╖хав на Майдан, бо вже сили не мав терп╕ти знущання ц╕╓╖ клято╖ влади над людьми. Першого разу все об╕йшлося. А другого – поплатився життям за мр╕ю бачити молодих укра╖нц╕в щасливими на р╕дн╕й земл╕, а не рабами на закордонних зароб╕тках. В╕тал╕й дуже любив сво╖х д╕тей, кохав дружину, хот╕в для них кращо╖ дол╕».
Креман ╤ван, з Кременчука. Загинув 20 лютого на ╤нститутськ╕й. Прихильник ВО «Свобода».
Кульчицький Володимир, 64 роки, з Ки╓ва. Загинув 18 лютого. Поховали в сел╕ Нов╕ Петр╕вц╕. Куля пройшла навил╕т в серце з╕ спини, застрягла в одяз╕. Друга влучила йому в жив╕т. У нього був т╕льки шолом для захисту. Кулю з т╕ла витягнув син ╤гор, коли батько впав на землю, розпов╕в брат загиблого.
Максимов Дмитро, 19 рок╕в. Ср╕бний та бронзовий призер з дзюдо Дефл╕мп╕йських ╕гор у Соф╕╖ 2013 р. В╕н був над╕╓ю для нац╕онально╖ дефл╕мп╕йсько╖ зб╕рно╖ команди Укра╖ни. В╕д вибуху гранати йому в╕д╕рвало руку. Хлопця хтось в╕дв╕в у Будинок профсп╕лок, де в╕н помер в╕д втрати кров╕. Його т╕ло дек╕лька дн╕в лежало в Михайл╕вському собор╕.
Мельничук Володимир, 39 рок╕в. Приносив на Майдан тепл╕ реч╕, ╖жу, у сутичках участ╕ не брав, розпов╕дають його друз╕. Помер у 17-й л╕карн╕ в╕д вогнепальних поранень у шию 20 лютого — у чолов╕ка вистрелив снайпер. Не мав на соб╕ жодно╖ захисно╖ амун╕ц╕╖, просто спостер╕гав за протистояннями п╕д ст╕нами Жовтневого палацу. Олена, знайома Володимира, розпов╕ла: «Дуже гарний хлопець був, в╕н того дня майдан╕вц╕в вивозив сво╓ю машиною до л╕карень. В╕н там стояв, до нього п╕д╕йшла дружина, у цей момент в нього вистрелив снайпер». «В╕н був без захисту, без каски... певно, цьому снайперу було зручно в╕дстрелювати людей, як╕ не захищен╕. Не вклада╓ться в голов╕... так╕ люди п╕шли», – розпов╕да╓ знайомий Олександр.
Мовчан Андр╕й, 34 роки, з Ки╓ва. Працював у театр╕ ╕м. Франка осв╕тлювачем, член «Демократичного Альянсу». Загинув в╕д вогнепального поранення в голову 20 лютого. На фото, прикр╕пленому на дверях п╕д’╖зду будинку, де жив Андр╕й, ╓ напис, що загинув в╕н, прикриваючи в╕д кул╕ д╕вчину.
Мойсей Василь, 21 р╕к. Актив╕ст К╕верц╕всько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ ВО «Свобода» Волинсько╖ област╕. Загинув 20 лютого в╕д поранення в груди — на вулиц╕ ╤нститутськ╕й у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що в╕н був у цив╕льному бронежилет╕. Навчався в Луцькому ╕нститут╕ розвитку людини Ун╕верситету «Укра╖на» на 4-му курс╕ факультету соц╕альних комун╕кац╕й ╕ реаб╕л╕тац╕╖. На сво╖й стор╕нц╕ у соц╕альн╕й мереж╕ незадовго до смерт╕ написав: «Краще вмерти вовком — н╕ж жити псом».
Наумов Володимир, 43 роки. Народився в с. Шевченко Доброп╕льського району в день народження Шевченка. Знав Кобзар напам’ять. Працював вод╕╓м. В сел╕ залишилась 85-р╕чна мама, дружина та тро╓ д╕тей. За покликом серця по╖хав на сво╖й машин╕ на Майдан. Його знайшли загиблим на Трухановому остров╕ вранц╕ 18 лютого. Мав на соб╕ хусточку Самооборони Майдану. За верс╕╓ю м╕л╕ц╕╖ – самогубство. За ╕ншою верс╕╓ю, не м╕л╕цейською, — був викрадений ╕ задушений.
Опанасюк Валер╕й, 42 роки, з Р╕вного. Загинув 20 лютого в╕д снайперсько╖ кул╕. Депутат Р╕вненсько╖ ради Олександр Лащук познайомився з Валер╕╓м у рейсов╕й маршрутц╕, коли ╖хали на ки╖вський Майдан. «Житт╓рад╕сний, розумний ╕ дуже добрий чолов╕к, — згаду╓ О. Лащук. — В майдан╕вському намет╕ в Ки╓в╕, де зупинялися р╕вняни, в╕н бував пост╕йно, причому завжди у найскладн╕ш╕ часи протистояння. Його знало багато р╕внян, як╕ бували на Майдан╕. Ц╕лими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим протестувальникам. Якщо хтось був легко вбраний, завжди шукав ╕ пропонував тепл╕ший одяг. А сам ходив нав╕ть у найлют╕ш╕ морози в с╕реньк╕й утеплен╕й кофтин╕, в як╕й ╕ при╖хав». У Валер╕я Опанасюка залишилися дружина та четверо д╕тей, найменшому – два роки.
Павлюк Володимир, з Коломи╖, в╕к близько 40 рок╕в. Загинув 20 лютого. Отримав чотири поранення: три у ногу, одне у л╕ве око.
Пагор Дмитро, 21 р╕к. Загинув увечер╕ в Хмельницькому б╕ля буд╕вл╕ СБУ, зв╕дки була в╕дкрита стр╕лянина. Був поранений у голову, невдовз╕ помер в л╕карн╕. «У морз╕ нам сказали, що в нього кульове поранення, н╕бито стр╕ляли з автомата Калашникова, але кул╕ не показали. Д╕ма закривав собою д╕вчину, коли лунали постр╕ли», – розпов╕в дядько загиблого.
Пантел╓╓в ╤ван, 32 роки, з Краматорська Донецько╖ област╕, рок-музикант, автор п╕сень, г╕тарист гурту «Небо м╕нуса» (http://vk.com/nebo_minusa). ╤ван мр╕яв про те, щоб його гурт та п╕сн╕ стали в╕домими, доглядав за сво╓ю 90-р╕чною бабусею в сел╕ у Донецьк╕й област╕. На Майдан при╖хав 10 грудня п╕сля того, коли побачив, як «Беркут» побив студент╕в у н╕ч проти 30 листопада. «В╕н шкодував, що не по╖хав ран╕ше. Ваня говорив, що там образили людей, ╕ в╕н хоче допомогти ╖м, захистити. Тому й по╖хав», – розпов╕ла сестра Св╕тлана. Другу, який мав ╖хати з ним до Ки╓ва, але не зм╕г, сказав на прощання: «Я в╕дчуваю, що маю бути там».
Паньк╕в Микола, 39 рок╕в, з села Лапа╖вка Пустомит╕вського району Льв╕всько╖ област╕. Брав участь у блокуванн╕ в╕йськових частин, щоб не допустити ви╖зд силовик╕в до Ки╓ва. «Востанн╓ в╕н по╖хав до Ки╓ва у в╕второк увечер╕. Я його просила: сину, не ╖дь! В╕н в╕дпов╕в: «Я не по╖ду, другий не по╖де, а в ц╕й держав╕ будуть жити мо╖ д╕ти», – розпов╕ла його мати. Помер в╕д кул╕ снайпера в груди 20 лютого. Це трапилось, коли в╕н витягував м╕тингувальник╕в, поранених та вбитих снайперами з передово╖. Без батька залишилось дво╓ неповнол╕тн╕х д╕тей.
Паращук Юр╕й, 48 рок╕в, мешкав у Харков╕. Загинув 20 лютого на Майдан╕ в╕д снайперсько╖ кул╕. Був тут з 1 грудня минулого року. Останн╕м часом був волонтером, намагаючись врятувати людей. В╕н не мав жодних захисних засоб╕в, нав╕ть шолома. Снайпер поц╕лив йому в потилицю п╕д час в╕дступу силовик╕в з барикад на вул. ╤нститутськ╕й, пов╕домив народний депутат ╤гор Швайка.
Пасхал╕н Юр╕й, 30 рок╕в, з села Носач╕в Черкасько╖ област╕. Зак╕нчив школу у м. См╕ла. Був вихованцем Школи ол╕мп╕йського резерву в Харков╕, займався штангою. Останн╕ми роками проживав у Ки╓в╕, працював на приватному п╕дпри╓мств╕ ком╕рником. Похований у р╕дному сел╕. Залишився семир╕чний син. Отримав три вогнепальн╕ поранення в спину 18 лютого й одне пневматичне, першу допомогу було надано в Будинку профсп╕лок. П╕сля п╕дпалу будинку його евакуювали до 18-╖ л╕карн╕ на бульвар╕ Шевченка, проте врятувати не вдалося. Юр╕й удень 18 лютого був на Майдан╕, пот╕м п╕шов додому, але коли почув, що його розганяють, то повернувся, й загинув.
Пехенько ╤гор (Вишгород Ки╖вська обл., 19.07.1970) – загинув у Ки╓в╕.
Плеханов Олександр, 22 роки, студент арх╕тектурного факультету КНУБ╕А. Загинув 18 лютого, наступного дня мав отримати диплом бакалавра.
Полянський Леон╕д, 38 рок╕в, з Ки╓ва, родом з В╕нниччини. Р╕дн╕ розпов╕дають, що в╕н був житт╓рад╕сною людиною ╕ не м╕г стояти осторонь беззаконня, що в╕дбува╓ться в Укра╖н╕, — тому ╕ ходив на Майдан. У нього залишились д╕ти в╕д двох шлюб╕в. Останн╕ми роками жив ╕ працював у Ки╓в╕, але похорон в╕дбувся у Жмеринц╕, зв╕дки родом.
Прохорський Василь, 33 роки. Допомагав л╕ками Майдану. 18 лютого був там ╕ з того моменту не виходив на зв’язок, додому не повернувся, на роботу не вийшов. Друз╕ знайшли його реч╕ б╕ля Михайл╕вського собору. Т╕ло уп╕знали 22 лютого. Був дуже сильно скал╕чений, зуби вибит╕.
Прохорчук В╕ктор (1975 р. н.) – загинув у Ки╓в╕.
Са╓нко Андр╕й, 51 р╕к, з Фастова Ки╖всько╖ област╕. Належав до Самооборони Майдану. Загинув 20 лютого.
Семесюк Микола (Хмельницький, 1986 р. н.) — загинув у Ки╓в╕.
Сердюк ╤гор, 40 або 44 роки, з Кременчука, п╕дпри╓мець, займався ремонтами. До Ки╓ва ╖здив з перших дн╕в протест╕в, вступив до Самооборони, був прапороносцем 9-╖ сотн╕. Майже два м╕сяц╕ пробув на Майдан╕, повертався т╕льки час в╕д часу додому, щоб побачитися з дружиною та донькою, розпов╕в актив╕ст кременчуцького Майдану Серг╕й Полюхович. 18 лютого в╕н будував барикаду, коли на нього напали т╕тушки та «беркут╕вц╕» ╕ вистр╕лили з обр╕за в обличчя. Друз╕ просять ус╕х, хто може мати в╕део чи фото под╕й на перехрест╕ Кр╕посного провулку та ╤нститутсько╖ 18 лютого, допомогти з’ясувати, як саме його вбили (для зв’язку —kosovann@gmail.com).
См╕ленко В╕ктор, 1961 р. н., з села Борис╕вка Бобринецького району, К╕ровоградська область. Загинув 20 лютого.
Смолянський В╕тал╕й, село Фурман╕вка Уманського району. Загинув 20 лютого. В╕н жив та працював у Ки╓в╕. В╕тал╕й, стоячи на передов╕й, захищав майбутн╓ сво╖х двох маленьких син╕в та дружини.
Сольчаник Богдан, 28 рок╕в, ╕сторик, викладач Укра╖нського католицького ун╕верситету. Працював на кафедр╕ ново╖ та нов╕тньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни. Готувався до захисту дисертац╕╖ з ╕стор╕╖ на тему: «Виборч╕ практики в малому зах╕дноукра╖нському м╕ст╕ у 1965-2006 роках». Мав ступ╕нь бакалавра ╕стор╕╖, маг╕стра соц╕олог╕╖, зак╕нчив докторантуру в Польськ╕й академ╕╖ наук, Graduate School for Social Research, був стипенд╕атом М╕н╕стерства нац╕онально╖ осв╕ти Польщ╕. Убитий на ╤нститутськ╕й 20 лютого. Його друг Максим М╕р╓╓в, з яким познайомилися в Криму, розпов╕в: «Його вбив снайпер, коли в╕н в╕дновлював барикаду на Майдан╕, зруйновану за попередн╕ дв╕ ноч╕. Коли почалися протести на ╢вромайдан╕, в╕н не м╕г залишатися осторонь. Покинув викладацьку роботу й при╖хав захищати Укра╖ну в╕д Президента, який з╜валтував власну кра╖ну».
Тарасюк ╤ван, 21 р╕к, з села Олика К╕верц╕вського району, Волинська область. 20 лютого загинув на Майдан╕ в╕д вогнепального поранення, стр╕ляв у хлопця снайпер.
Ткачук ╤гор, 1975 р. н. Мешканець с. Велика Кам’янка Коломийського району ╤вано-Франк╕всько╖ област╕. Загинув в╕д постр╕лу снайпера 20 лютого. Мав трьох д╕тей — 17 рок╕в, 11 та к╕лька м╕сяц╕в.
Точин Роман, 44 роки, з м╕ста Ходор╕в Льв╕всько╖ област╕. Загинув на Майдан╕ 20 лютого в╕д вогнепального поранення в голову. Був членом ВО «Свобода». Його сотня охороняла барикаду на ╤нститутськ╕й. Залишились дружина ╕ дво╓ доньок.
Ушневич Олег, 1982 р. н., родом з Дрогобича, мешкав у м╕ст╕ Сколе, де й похований. Загинув 20 лютого — застрелений спайпером на ╤нститутськ╕й б╕ля Жовтневого палацу. Народився в Дрогобич╕ в с╕м’╖ прац╕вник╕в ВАТ НПК «Галичина» Михайла та ╢вген╕╖ Ушневич. Багатьом прац╕вникам нафтопереробного комплексу актив╕ст запам’ятався п╕д час похорону його матер╕ у 1985 роц╕: ╢вген╕я Ушневич померла п╕д час полог╕в, народивши Олегов╕ брата. Тод╕ трир╕чний Олег, не усв╕домлюючи, що сталося, беззахисно тулився до сво╓╖ бабц╕. На Майдан╕ в Ки╓в╕ Олег Ушневич був з першого дня. Його добре знають на Скол╕вщин╕, де п╕сля зак╕нчення вишу вчителював. Останн╕ми роками ви╖жджав на зароб╕тки за кордон.
Храпаченко Олександр, 26 рок╕в, театральний режисер, з Р╕вного. Загинув 20 лютого в╕д снайперського постр╕лу просто в око, що спричинило митт╓ву смерть.
Хурц╕я Зураб, 54 роки, з Груз╕╖, проживав у К╕ровоград╕. Т╕ло виявили 18 лютого на барикад╕, розташован╕й на вулиц╕ ╤нститутськ╕й, б╕ля верхнього входу в метро «Хрещатик». Помер в╕д серцевого нападу.
Царьок Олександр, ╕з с. Кал╕н╕н Васильк╕вського району, Ки╖вська область. Загинув б╕ля Жовтневого палацу.
Цепун Андр╕й, 35 рок╕в. Андр╕й загинув у н╕ч на 21 лютого. В╕н був у команд╕ актив╕ст╕в, як╕ ввечер╕ 20 лютого блокували в’╖зд до столиц╕ з Гостомельсько╖ траси. П╕сля цього стомлений Андр╕й п╕шов сам додому. Його знайшли вбитим на вулиц╕ Верболозн╕й з ознаками побиття й смертельно╖ черепно-мозково╖ травми. За св╕дченнями друз╕в, його швидше за все викрали по дороз╕ додому. ╢ св╕дчення людей, як╕ бачили, що на вулиц╕, де жив Андр╕й, нев╕дом╕ заштовхали чолов╕ка в авт╕вку. Андр╕й мешкав на М╕нському масив╕, а знайшли його аж на Курен╕вц╕. У нього залишилися дружина та 8-р╕чний син.
Чаплинський Володимир, з Обухова Ки╖всько╖ област╕. Його дружина працю╓ в дитячому садку, у с╕м’╖ — дво╓ д╕тей: син та донька.
Черненко Андр╕й, 35 рок╕в, ╕з села Слобо-Петр╕вка Греб╕нк╕вського району, Полтавська область. Загинув 19 лютого. Без батька залишилася семим╕сячна дитина.
Чернець В╕ктор, 37 рок╕в, з села Под╕бна Черкасько╖ област╕. На трас╕ Одеса-Ки╖в жител╕ Маньк╕вки та Уман╕ б╕ля села Под╕бна встановили блок-пост на дороз╕, аби т╕тушки та спецпризначенц╕ не д╕сталися до столиц╕. Вод╕й невстановленого джипа, який пробивав дорогу внутр╕шн╕м в╕йськам, на шален╕й швидкост╕ 19 лютого збив на смерть В╕ктора Чернеця.
Чм╕ленко В╕ктор, 53 роки, з села Борис╕вка Бобринецького району, К╕ровоградська область. 20 лютого на Майдан╕ його застрелив снайпер.
Шаповал Серг╕й, 1969 р. н., з Ки╓ва, актив╕ст Самооборони. Знайшли померлим у Будинку оф╕цер╕в 18 лютого.
Швець В╕ктор, 56 рок╕в, з села Гатне Ки╓во-Святошинського району Ки╖всько╖ област╕. Kолишн╕й м╕л╕ц╕онер, був уже на пенс╕╖. 18 лютого п╕шов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23.00 зателефонував с╕м’╖ ╕ сказав, що з ним усе добре. Близько першо╖ години ноч╕ з 18 на 19 лютого отримав на Майдан╕ три вогнепальн╕ поранення в черевну порожнину. Швидка забрала до л╕карн╕, але в╕н помер по дороз╕. Без батька залишилась дитина.
Шеремета Людмила, 75 рок╕в. Поранена у голову в Хмельницькому б╕ля буд╕вл╕ СБУ п╕д час акц╕╖ протесту. З буд╕вл╕ СБУ була в╕дкрита стр╕лянина з автомата. Померла в л╕карн╕.
Шил╕нг Йосип, 61 р╕к, з Дрогобича Льв╕всько╖ област╕. Виховав двох дочок, ма╓ чотирьох внучок. За профес╕╓ю – буд╕вельник. Був членом Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ сп╕лки та Укра╖нсько╖ республ╕кансько╖ парт╕╖ в часи здобуття незалежност╕ Укра╖ни. Останн╕ми роками часто ╖здив на зароб╕тки до ╤тал╕╖. Дружина Анна працю╓ в ╤тал╕╖. На ки╖вський Майдан ╖здив к╕лька раз╕в, затримувався там надовго. Хот╕в жити у в╕льн╕й, заможн╕й кра╖н╕ – аби внуки не шукали щастя по закордонах. Загинув 20 лютого в╕д постр╕лу в голову б╕ля Жовтневого палацу. П╕д час прощання з Йосипом Шил╕нгом громадський д╕яч Мирослав Глуб╕ш сказав: «╤ тепер, коли над Укра╖ною нависла загроза втрати державност╕, в╕н знову став у перш╕ лави борц╕в з режимом ╕ загинув, в╕дкупивши нас ус╕х найдорожчим – сво╖м життям».
Шимко Максим, 33 роки, з В╕нниц╕. Загинув 20 лютого. Останн╕й запис, який чолов╕к залишив на сво╖й стор╕нц╕ «В Контакте» 18 лютого: «За Укра╖ну!!!!!!!!!!!!! Вс╕, хто може, ╖дьте в Ки╖в!!!». Був учасником клубу ╕сторично╖ реконструкц╕╖ «Б╕лий вовк».
Щербанюк Олександр, 46 рок╕в, з Черн╕вц╕в. Загинув 20 лютого на ╤нститутськ╕й. Учасник ус╕х виборчих перегон╕в, член ВО «Батьк╕вщина». Снайпер вц╕лив у нього просто б╕ля черн╕вецького намету «Батьк╕вщини», пов╕домля╓ прес-служба обласно╖ орган╕зац╕╖ парт╕╖. «Буковинська правда» пише, що в Черн╕вцях Олександр Щербанюк працював приватним п╕дпри╓мцем, займався буд╕вництвом. У нього залишилась дружина, хвора мама ╕ дво╓ д╕тей — син, який навча╓ться в 9-клас╕, та 20-р╕чна донька. На Майдан╕ був ╕з самого початку з перервами. Перед тим, як ╖хати на Майдан востанн╓, сказав дружин╕: «Щоби мо╖ слова не розходилися з д╕лом. А я кажу, що справжн╕й мужчина повинен бути там, де потр╕бн╕ зараз люди, — на передов╕й».

Загибл╕ м╕л╕ц╕онери:
Бул╕тка Василь, Ки╖в, 1986 р. н.
Власенко Дмитро, Крим, 1982 р. н.
Гончаров В╕тал╕й, Крим, 1989 р. н.
╢втушок Володимир, Ки╖в, 1971 р. н.
╤ваненко Олекс╕й, Харк╕в, 1977 р. н.
Савицький Петро, Ки╖в, 1972 р. н.
Сп╕чак Серг╕й, Бердянськ
Теплюк ╤ван, Черн╕г╕в, 1993 р. н.
Третяк Максим, Черн╕г╕в, 1993 р. н.
Федюк╕н Андр╕й, Крим, 1972 р. н.
Цв╕гун Серг╕й, Запор╕жжя, 1990 р. н.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12890

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков