Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 28.02.2014
ФОРУМ ВИДАВЦ╤В ПРОПОНУ╢ ВИДАТИ РЕВОЛЮЦ╤ЙНИЙ АЛЬМАНАХ

Слово – зброя!

Дорог╕ друз╕! Письменники, видавц╕, культурн╕ менеджери ╕ журнал╕сти! Упродовж останн╕х трьох м╕сяц╕в в Укра╖н╕ з’явилось надзвичайно багато текст╕в, статей ╕ в╕рш╕в про революц╕ю та прагнення укра╖нц╕в зм╕нити свою державу. ╤ ми впевнен╕, що багато хто з вас думав над виданням книги революц╕йно╖ творчост╕. Пропону╓мо консол╕дувати наш╕ зусилля ╕ об’╓днати вс╕ без винятку тексти у сп╕льний альманах. Ми переконан╕, що разом нам вдасться створити л╕топис под╕й Майдану, який допоможе закарбувати в пам’ят╕ кожного важливий пер╕од становлення Укра╖ни. Для цього нам необх╕дно разом продумати детал╕ зм╕сту ╕ розповсюдження цього важливого для кожного укра╖нця видання. Отриман╕ в╕д продажу ц╕╓╖ книги кошти буде перераховано на потреби постраждалих в╕д под╕й у Ки╓в╕. Будемо рад╕ вислухати вс╕ ваш╕ ╕де╖ ╕ можлив╕ формати сп╕впрац╕. Пиш╕ть нам: litfest@bookforum.com.ua (контактна особа — Григор╕й Семенчук).
В╤Д РЕДАКЦ╤╥ «КС». Пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку в╕рш╕в, як╕ з╕бралися в наш╕й редакц╕йн╕й пошт╕, ╕ заклика╓мо п╕дтримати ╕дею Форуму видавц╕в! А цю «Св╕тлицю» ми обов’язково перешлемо нашим колегам, щоб у майбутньому укра╖нському Революц╕йному альманахов╕ була й кримська стор╕нка.

«ГОЛОМУ КОЗАКУ» З МАЙДАНУ
(Буковинця Михайла Гаврилюка «беркут╕вц╕» охрестили козаком Мама╓м)

Хто я такий — ╢вропа зна╓
╤ бусурманин зна, ╕ лях —
Я той козак, що не вмира╓,
Що заступа╓ зайдам шлях.
Я той, що мчав стр╕мким потоком
╤з Сагайдачним на Москву,
Бив москал╕в п╕д Конотопом,
Мав здавна славу св╕тову.
Я той, який ╕шов, бувало,
За волю в битв╕ напролом,
Якого в оч╕ називали
Не укра╖нцем, а хохлом.
А я у в╕дпов╕дь см╕явся —
Хай я — хохол, а ти — той цап,
Що нагло в сад чужий забрався,
Царя зажерливого раб...
Тв╕й цар — н╕що, йому в догоду
Я на поталу не в╕ддам
Свободи р╕дного народу,
Я буду битися з ним сам.
Бо я не хтось там в Бож╕й паств╕,
╤ не з поп╕в, як цар тв╕й, знай:
Я знаний в С╕чов╕м лицарств╕
Звитяжець. Я — козак Мамай!

Олександр М╤РОШНИЧЕНКО
Томак╕вський район,
Дн╕пропетровщина

ГАЛЕРА
Василев╕ Овчаруку та ╕ншим актив╕стам Майдану присвячую

З╕ шлях╕в, на як╕ нас прикликав Христос,
╤з дор╕г, на як╕ закликав нас Бандера,
Укра╖нц╕в наганом загнали в колгосп,
А тепер з Укра╖ни зробили галеру.
В╕д простор╕в духовних – в об╕йми гр╕ха,
Щоб забули пов╕ки обличчя свободи:
Актив╕ст╕в Майдану вчорашн╕ ЗеКа
Розпинають, оббр╕хують – навчено, з ходу.
╥х батьки катували ще наших батьк╕в –
╤ в тюрм╕, ╕ в ЧеКа, ╕ на всяких дорогах,
Промосковський бандюга осатан╕в –
Взяти може з розгону будь-кого на роги.
Укра╖на – галера, бандитський ланцюг
Ще кату╓ заручник╕в, гне ╖хн╕ ши╖.
Та жага до свободи пустилася в рух –
Дух ╖╖ в наших мр╕ях вже полум’ян╕╓.
Як не можна спинить в╕чний поступ весни,
Коли св╕тло й п╕тьма знов з╕йшлися у герц╕.
Здраствуй, сонце! Вкра╖ноньку не обмини!
Розчахн╕ть для свободи розвеснене серце!

Ярослава ШУМЛЯК╤ВСЬКА
с. Берегове, Феодос╕я

СЛОВО ДО МАЙДАНУ

В похмурий час ти нас, Майдан, з╕брав
╤ нагадав, що вс╕ ми — укра╖нц╕!
Брехню й п╕тьму режим нам готував,
Не д╕ло — залишатись поодинц╕.
Куди ╕ти ╕ що робить народу —
Майдан розкаже ╕ розвеселить.
Утома пропаде, ╕ холод не на шкоду,
Коли Майдан з╕ мною гомонить.
Звитяжний дух козацького Майдану
Нурту╓ й залиша╓ться в серцях.
Наш штаб-Майдан виру╓ безустанно,
Як гн╕вний Божий гр╕м, як вол╕ птах...
Такого злету не бувало зроду,
В цю мить — ви сестри вс╕ мо╖ й брати!
Це честь — життя в╕ддати за свободу,
У б╕й за правду ми готов╕ йти!
╤ якщо знов Вкра╖ну кине в вир,
Ти гомоном знайомим зринь увись!
Майдан — м╕й в╕йськкомат ╕ командир,
Прийду до тебе, т╕льки озовись!

Микола,
солдат Майдану з Гадяча (Полтавщина)
(Так чомусь п╕дписався автор. В╕рш народився ще в 2004 роц╕. ╤ виходить, що висл╕в «Майдан — м╕й в╕йськкомат ╕ командир» було вжито не для красного сл╕вця. П╕сля побиття студент╕в «Беркутом» полтавчанин знову був на Майдан╕. Цього разу з каскою ╕ спок╕йним, впевненим поглядом моб╕л╕зованого патр╕ота).


МАМО, НЕ ПЛАЧТЕ...

Мама в╕дправила сина,
Просила бути обачним.
Син об╕цяв берегтися щосили:
«Мамо, не плачте».
М╕сяць мина╓, закони пог╕ршали,
Прийнят╕ жестами.
«Мамо, я просто не можу по-╕ншому –
Я на Грушевського».
Вулиця стала дуже болючою –
Що говорити?
Син повернувся – оч╕ заплющен╕,
Прапором вкритий.
Сонце сховалось – негода.
Чи буде Праведний суд?
Там, де учора проходив,
Сьогодн╕ друз╕ несуть.
 Мама заплакана,
 хрестить повсталих,
 Мовчки, без сл╕в.
 Сина не стало,
 В не╖ в╕днин╕ –
 м╕льйони син╕в.

Тетяна ВЛАСОВА


ДВО╢ НА МАЙДАН╤...

Не шукайте та╓много зм╕сту,
Просто доля, мов карта лягла:
Дво╓ хлопц╕в з╕бралися в м╕сто,
Дво╓ хлопц╕в з одного села.
Нез╕псован╕, сильн╕, красив╕,
╥м обом ще нема й двадцяти,
╥хн╕ мами ще зовс╕м не сив╕.
╥х просили себе берегти…
╤ шляхи ╖х згубились в туман╕,
Р╕зн╕ дол╕, як р╕зн╕ п╕сн╕…
Хто ж м╕г думати, що – на Майдан╕,
Знов зустр╕нуться раптом вони.
Як в╕д повен╕ вруниться р╕чка,
Так з╕ткнулись – очима й чолом.
Та в одного в руках ╓вростр╕чка,
А на ╕ншому – чорний шолом...

Анатол╕й МАТВ╤ЙЧУК
м. Ки╖в, с╕чень 2014 р.


ПРОЗР╤ННЯ

Роздаю нин╕ честь
╕ добру, ╕ любов╕, ╕ чину.
╤ схиляюся низько
перед криком сумних матер╕в.
Як би там не було,
в Укра╖н╕ ╓ справжн╕ Мужчини,
Т╕льки дехто ╕з них
зрозум╕ти мене не хот╕в…
Але зараз не час
говорити про блага й стосунки.
Доки вс╕ ще в строю, —
не забудьмо про Правду ╕ Честь!
Бо навпроти стоять,
заховавшись за п╕дл╕ «лаштунки»,
Т╕, для кого ми вс╕ —
 р╕зношерста «порода овець».
╤ щоб завтра таки
нас не см╕ли хорти роз╕рвати,
Щоб синиця в руц╕
 не була нам дорожча за Чин,
Я посм╕ю ус╕м
сво╓ Слово в обличчя сказати,
Що ми — сила гуртом,
та Пророк — завше ходить один.
…Невпокорен╕ душ╕
на Майдан знов летять —
наче птиц╕,
╤ шукають в юрб╕
без упину свого Вожака.
Як не буде Його,
хто ми будем тод╕, Укра╖нц╕?
╤ якого тод╕
завтра знов оберем Ватажка?
Нам належить таки
в╕дстояти свою Укра╖ну!
Пригадаймо ж бо Крути,
╕ могили, й глухий Чорний л╕с…
Лиш би кул╕ сл╕п╕
не лет╕ли н╕ в груди, н╕ в спину!
Щоб омр╕яний спок╕й
Господь нам нарешт╕ прин╕с.

Над╕я ДИЧКА
м. Долина, ╤вано-Франк╕вщина


ГОСПОДЬ ВОЗДАСТЬ ЗА ВСЕ

Гей, в Укра╖н╕ темн╕ клани
Сховалися за княж╕ фами —
Мов ясн╕сть неба н╕ч закрила
╤ сонце плахтою здушила!..
В╕д кого все оце ╕де?
Звичайно, не в╕д Бога.
Це в╕д нечистого гряде!..
Той зр╕кся отчого порога,
А той вже «за паркан» чкурнув
Й чуж╕й держав╕ присягнув...
О, Боже милий, в р╕дн╕м краю
Знов мову нашу розпинають,
Де понад с╕м десятк╕в л╕т
Голод зморив вкра╖нський цв╕т!
Вже Укра╖ну хиж╕ круки
На кусн╕ лас╕ роздирають
Й заламують народу руки.
Чому ж закон ╖х не кара╓?
Круки закон в кишен╕ мають!
А та кишеня в них бездонна!
Без крим╕налу — все законно:
Все ╖м — ╕ шахти, ╕ заводи,
╤ надра, й запов╕дн╕ зони,
Палаци й замки, земл╕, води,
Г╕перзарплати та доплати!
...А що законно для народу?
Як╕ в╕н статки може мати,
Окр╕м городу б╕ля хати
Та м╕н╕-пенс╕╖ (зарплати)?
Лиш майнов╕ сертиф╕кати...
Обман — граб╕ж народу свого!
╤ терням встелена дорога...
В╕д кого все оце, в╕д кого?
Звичайно, не в╕д Бога!
Але Господь у небесах
Все бачить. ╤ настане час —
Воздасть ус╕м по ╖х д╕лах,
Коли з╕йде на землю Спас!
╤ знай: той день не за горами —
Христос вже ходить
пом╕ж нами!!!

В╕ра КАМОР╤НА-ШТИХ
Дрогобиччина


РАЗОМ!

Так голосно грюкнуло
горе дверима –
Аж виляск по св╕ту ╕ серцю п╕шов!
╤ знову мара з╕ скляними очима
Риму╓ на сн╕гов╕ «кров» ╕з «любов».
Учора ╕ще ця п╕дтоптана рима
Жила у строф╕ про кохання палке…
– Гадали, вона –
 купина неспалима? –
Регочуть-освистують кул╕, кийки…
Я бачу, як падають…
В розпач╕ терпну:
В╕рменське хлоп’я,
 молодий б╕лорус…
Спасителя руку –
 тремку, милосердну –
Безтямна душа притуля╓ до уст.
Та несть ╖м числа!
 Йдуть завзят╕ ╕ дуж╕,
Що разом, укуп╕ – великими ╓!
…Пильнуйся, м╕й друже,
 бо страх ╕ байдуж╕сть
По-снайперськи ц╕лять у серце тво╓.
Не даймося!
 Б╕льше терп╕ти несила.
Лице Перемоги зася╓ от-от!
╢дина Вкра╖на! ╤ «разом ми – сила!»,
Бо разом – один,
 нездоланний Народ!


НА МАЙДАН!

╥ду! Сумн╕ве, ти не до реч╕ –
Зв╕дусюди зб╕га╓ться рать!
…В черз╕ довг╕й тихенько стоять
До мойого напл╕чника реч╕.
…Сонце л╕тн╓ затиснув у жменьку
Др╕мотливий старесенький плед,
Що життя у н╕м жевр╕╓ ледь –
Вит╕ка╓ у д╕рку маленьку…
Як по правд╕, таки небагато
Тих речей, бо ж я знаю межу.
– В╕д застуди тебе вбережу! –
Чубом стр╕пнув часник заповзято.
А йому: – Зазнаватись не треба!
Я, пов’язка, важн╕ша в стократ:
У диму ╕ вогн╕ барикад
Подарую наперсточок неба!
– Ми – супутники
 геть не сог╕рш╕! –
Хл╕б насущний
 ╕ праведна с╕ль.
…Як обступить печаль
 зв╕дус╕ль –
Порятують улюблен╕ в╕рш╕.
То ж ╕ зб╕рку,
 як пальчик, худеньку,
До Дн╕пра ╕з собою беру…
Щоб не знудитись
 в хат╕ перу –
╤ його заховаю в кишеньку.
Все. Готово! Розправити крила –
На Майдан! …Поц╕лунки р╕дн╕…
Мама всл╕д просльозилась мен╕
╤ – хрестила, хрестила, хрестила…
* * *
Шикуються дн╕, ╕ шикуються роти
На серця плацдарм╕,
 де в╕дблиски гроз.
…До лави т╕╓╖, що стала навпроти,
Присунув-примкнув
 недотепа мороз.
╤ вмить зайнялося!
Йде лава на лаву,
Як сходились в герц╕ кривав╕м
 давно.
Душа спогляда╓ ту с╕чу криваву,
Немов найстрашн╕ше у св╕т╕ к╕но.
Якби ж то к╕но…
Ох, якби ж то, якби ж то…
Душа б невагом╕ша стала в стократ!
…На ши╖ епохи –
 криваве намисто.
╤ знову – о Боже! –
 на брата йде брат.
* * *

…Мене …турбу╓ зростання екстрем╕зму ╕ …вандал╕зму (Азаров)

Урок укра╖нсько╖. Неолог╕зми.
Впихаю вже звично
 параграф у вушка.
Язик натреновано
строчить про -╕зми…
╤ раптом дуб╕╓: на черз╕ – «т╕тушка».
* * *

…Чисельн╕сть спецп╕дрозд╕л╕в «Грифон» ╕ «Беркут» буде зб╕льшена у ш╕сть раз╕в (ЗМ╤)

Хто ╖х гукнув у н╕ч холодну –
Н╕хто не зна╓ до пуття.
Б╕жать одна поперед одну
Голодн╕ кул╕ по життя.
Ялинка стр╕пу╓ волоссям…
Даремно: нев╕дчепний щем.
А «птаства» того розвелося…
╤, об╕цяють, буде ще.
Та не щербатий гр╕ш чи слава
В╕двагу молоду ведуть –
Любов ╖м ся╓ нелукава –
До Перемоги стелить путь.
…А хуртовина знав╕сн╕ла
Кр╕зь зуби зц╕плен╕: влучай!
…Де куля серце перестр╕ла,
Сто╖ть заплакана св╕ча…
На землю нашу, Богом дану,
З╕йде Господня благодать!
Геро╖ наш╕ – Крут, Майдану –
Пл╕ч-о-пл╕ч у борн╕ стоять!

РЕВОЛЮЦ╤ЙНА ДИРЕКТИВА

Забудь, що казав ти: всу╓…
День судний нав╕к затям!
Вже куля не кокету╓ –
Приходить – бере життя.
Забрьохан╕ вс╕ закони –
Не в╕д╕прати жабо.
╤ правда лиш оборонить,
Прогнавши або-або.
Не б╕йся тих, що навпроти,
Хто зор╕ з неба загр╕б.
Господь труди обмолотить
На радост╕ б╕лий хл╕б!

Любов ПРОЦЬ
смт. Дубляни, Льв╕вщина


Вадим КРИЩЕНКО
СТР╤ЧАЙМО СВ╤Й ГРЯДУЩИЙ ДЕНЬ!

Так, ╓ ще сила у народу!
Не зникла правда в╕д оман!
За вс╕ страждання в нагороду
Бог дарував для нас Майдан.
Дивись, ╢вропо!
Глянь, Рос╕╓!
Як ожила козацька суть.
Ми Правдою Свободу с╕╓м,
Нехай ц╕ зерна проростуть.
Здола╓мо колюч╕ терни,
╤ зло в╕дкинемо старе.
╤ усв╕домим: ще не вмерла,
╤ще не вмерла, ╕ не вмре!
П╕д звук оптим╕стичних гасел
Вста╓ вже плем’я молоде.
Тож, браття, з ╕менем Тараса
Стр╕чаймо св╕й грядущий день!
Злих кривд натерп╕лись довол╕,
Та прагнем жить в добр╕ й крас╕.
Ми, укра╖нц╕, д╕ти Вол╕ —
Нехай затямлять це ус╕!

КРОВ УКРА╥НИ

Залила кров Укра╖ну —
Кров з болючих ран,
Став на битву до загину
Р╕дний м╕й Майдан.
Та загину нам не буде —
Ми життя оплот,
За свободу вийшли люди,
Вийшов весь народ.
Ми знамена жовто-син╕
П╕д╕ймем до веж,
Слава, слава Укра╖н╕,
╤ героям теж.
Показали всьому св╕ту
Укра╖нську стать,
Як ум╕ють ╖╖ д╕ти
Жить ╕ помирать.

20 лютого 2014 року
м. Ки╖в, Майдан

На банер╕ - Михайло Гаврилюк-Мамай

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12896

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков