"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "Душі криниця"
#9 за 28.02.2014
ФОРУМ ВИДАВЦ╤В ПРОПОНУ╢ ВИДАТИ РЕВОЛЮЦ╤ЙНИЙ АЛЬМАНАХ
Слово – зброя!
Дорог╕ друз╕! Письменники, видавц╕, культурн╕ менеджери ╕ журнал╕сти! Упродовж останн╕х трьох м╕сяц╕в в Укра╖н╕ з’явилось надзвичайно багато текст╕в, статей ╕ в╕рш╕в про революц╕ю та прагнення укра╖нц╕в зм╕нити свою державу. ╤ ми впевнен╕, що багато хто з вас думав над виданням книги революц╕йно╖ творчост╕. Пропону╓мо консол╕дувати наш╕ зусилля ╕ об’╓днати вс╕ без винятку тексти у сп╕льний альманах. Ми переконан╕, що разом нам вдасться створити л╕топис под╕й Майдану, який допоможе закарбувати в пам’ят╕ кожного важливий пер╕од становлення Укра╖ни. Для цього нам необх╕дно разом продумати детал╕ зм╕сту ╕ розповсюдження цього важливого для кожного укра╖нця видання. Отриман╕ в╕д продажу ц╕╓╖ книги кошти буде перераховано на потреби постраждалих в╕д под╕й у Ки╓в╕. Будемо рад╕ вислухати вс╕ ваш╕ ╕де╖ ╕ можлив╕ формати сп╕впрац╕. Пиш╕ть нам: litfest@bookforum.com.ua (контактна особа — Григор╕й Семенчук). В╤Д РЕДАКЦ╤╥ «КС». Пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку в╕рш╕в, як╕ з╕бралися в наш╕й редакц╕йн╕й пошт╕, ╕ заклика╓мо п╕дтримати ╕дею Форуму видавц╕в! А цю «Св╕тлицю» ми обов’язково перешлемо нашим колегам, щоб у майбутньому укра╖нському Революц╕йному альманахов╕ була й кримська стор╕нка.
«ГОЛОМУ КОЗАКУ» З МАЙДАНУ (Буковинця Михайла Гаврилюка «беркут╕вц╕» охрестили козаком Мама╓м)
Хто я такий — ╢вропа зна╓ ╤ бусурманин зна, ╕ лях — Я той козак, що не вмира╓, Що заступа╓ зайдам шлях. Я той, що мчав стр╕мким потоком ╤з Сагайдачним на Москву, Бив москал╕в п╕д Конотопом, Мав здавна славу св╕тову. Я той, який ╕шов, бувало, За волю в битв╕ напролом, Якого в оч╕ називали Не укра╖нцем, а хохлом. А я у в╕дпов╕дь см╕явся — Хай я — хохол, а ти — той цап, Що нагло в сад чужий забрався, Царя зажерливого раб... Тв╕й цар — н╕що, йому в догоду Я на поталу не в╕ддам Свободи р╕дного народу, Я буду битися з ним сам. Бо я не хтось там в Бож╕й паств╕, ╤ не з поп╕в, як цар тв╕й, знай: Я знаний в С╕чов╕м лицарств╕ Звитяжець. Я — козак Мамай!
Олександр М╤РОШНИЧЕНКО Томак╕вський район, Дн╕пропетровщина
ГАЛЕРА Василев╕ Овчаруку та ╕ншим актив╕стам Майдану присвячую
З╕ шлях╕в, на як╕ нас прикликав Христос, ╤з дор╕г, на як╕ закликав нас Бандера, Укра╖нц╕в наганом загнали в колгосп, А тепер з Укра╖ни зробили галеру. В╕д простор╕в духовних – в об╕йми гр╕ха, Щоб забули пов╕ки обличчя свободи: Актив╕ст╕в Майдану вчорашн╕ ЗеКа Розпинають, оббр╕хують – навчено, з ходу. ╥х батьки катували ще наших батьк╕в – ╤ в тюрм╕, ╕ в ЧеКа, ╕ на всяких дорогах, Промосковський бандюга осатан╕в – Взяти може з розгону будь-кого на роги. Укра╖на – галера, бандитський ланцюг Ще кату╓ заручник╕в, гне ╖хн╕ ши╖. Та жага до свободи пустилася в рух – Дух ╖╖ в наших мр╕ях вже полум’ян╕╓. Як не можна спинить в╕чний поступ весни, Коли св╕тло й п╕тьма знов з╕йшлися у герц╕. Здраствуй, сонце! Вкра╖ноньку не обмини! Розчахн╕ть для свободи розвеснене серце!
Ярослава ШУМЛЯК╤ВСЬКА с. Берегове, Феодос╕я
СЛОВО ДО МАЙДАНУ
В похмурий час ти нас, Майдан, з╕брав ╤ нагадав, що вс╕ ми — укра╖нц╕! Брехню й п╕тьму режим нам готував, Не д╕ло — залишатись поодинц╕. Куди ╕ти ╕ що робить народу — Майдан розкаже ╕ розвеселить. Утома пропаде, ╕ холод не на шкоду, Коли Майдан з╕ мною гомонить. Звитяжний дух козацького Майдану Нурту╓ й залиша╓ться в серцях. Наш штаб-Майдан виру╓ безустанно, Як гн╕вний Божий гр╕м, як вол╕ птах... Такого злету не бувало зроду, В цю мить — ви сестри вс╕ мо╖ й брати! Це честь — життя в╕ддати за свободу, У б╕й за правду ми готов╕ йти! ╤ якщо знов Вкра╖ну кине в вир, Ти гомоном знайомим зринь увись! Майдан — м╕й в╕йськкомат ╕ командир, Прийду до тебе, т╕льки озовись!
Микола, солдат Майдану з Гадяча (Полтавщина) (Так чомусь п╕дписався автор. В╕рш народився ще в 2004 роц╕. ╤ виходить, що висл╕в «Майдан — м╕й в╕йськкомат ╕ командир» було вжито не для красного сл╕вця. П╕сля побиття студент╕в «Беркутом» полтавчанин знову був на Майдан╕. Цього разу з каскою ╕ спок╕йним, впевненим поглядом моб╕л╕зованого патр╕ота).
МАМО, НЕ ПЛАЧТЕ...
Мама в╕дправила сина, Просила бути обачним. Син об╕цяв берегтися щосили: «Мамо, не плачте». М╕сяць мина╓, закони пог╕ршали, Прийнят╕ жестами. «Мамо, я просто не можу по-╕ншому – Я на Грушевського». Вулиця стала дуже болючою – Що говорити? Син повернувся – оч╕ заплющен╕, Прапором вкритий. Сонце сховалось – негода. Чи буде Праведний суд? Там, де учора проходив, Сьогодн╕ друз╕ несуть. Мама заплакана, хрестить повсталих, Мовчки, без сл╕в. Сина не стало, В не╖ в╕днин╕ – м╕льйони син╕в.
Тетяна ВЛАСОВА
ДВО╢ НА МАЙДАН╤...
Не шукайте та╓много зм╕сту, Просто доля, мов карта лягла: Дво╓ хлопц╕в з╕бралися в м╕сто, Дво╓ хлопц╕в з одного села. Нез╕псован╕, сильн╕, красив╕, ╥м обом ще нема й двадцяти, ╥хн╕ мами ще зовс╕м не сив╕. ╥х просили себе берегти… ╤ шляхи ╖х згубились в туман╕, Р╕зн╕ дол╕, як р╕зн╕ п╕сн╕… Хто ж м╕г думати, що – на Майдан╕, Знов зустр╕нуться раптом вони. Як в╕д повен╕ вруниться р╕чка, Так з╕ткнулись – очима й чолом. Та в одного в руках ╓вростр╕чка, А на ╕ншому – чорний шолом...
Анатол╕й МАТВ╤ЙЧУК м. Ки╖в, с╕чень 2014 р.
ПРОЗР╤ННЯ
Роздаю нин╕ честь ╕ добру, ╕ любов╕, ╕ чину. ╤ схиляюся низько перед криком сумних матер╕в. Як би там не було, в Укра╖н╕ ╓ справжн╕ Мужчини, Т╕льки дехто ╕з них зрозум╕ти мене не хот╕в… Але зараз не час говорити про блага й стосунки. Доки вс╕ ще в строю, — не забудьмо про Правду ╕ Честь! Бо навпроти стоять, заховавшись за п╕дл╕ «лаштунки», Т╕, для кого ми вс╕ — р╕зношерста «порода овець». ╤ щоб завтра таки нас не см╕ли хорти роз╕рвати, Щоб синиця в руц╕ не була нам дорожча за Чин, Я посм╕ю ус╕м сво╓ Слово в обличчя сказати, Що ми — сила гуртом, та Пророк — завше ходить один. …Невпокорен╕ душ╕ на Майдан знов летять — наче птиц╕, ╤ шукають в юрб╕ без упину свого Вожака. Як не буде Його, хто ми будем тод╕, Укра╖нц╕? ╤ якого тод╕ завтра знов оберем Ватажка? Нам належить таки в╕дстояти свою Укра╖ну! Пригадаймо ж бо Крути, ╕ могили, й глухий Чорний л╕с… Лиш би кул╕ сл╕п╕ не лет╕ли н╕ в груди, н╕ в спину! Щоб омр╕яний спок╕й Господь нам нарешт╕ прин╕с.
Над╕я ДИЧКА м. Долина, ╤вано-Франк╕вщина
ГОСПОДЬ ВОЗДАСТЬ ЗА ВСЕ
Гей, в Укра╖н╕ темн╕ клани Сховалися за княж╕ фами — Мов ясн╕сть неба н╕ч закрила ╤ сонце плахтою здушила!.. В╕д кого все оце ╕де? Звичайно, не в╕д Бога. Це в╕д нечистого гряде!.. Той зр╕кся отчого порога, А той вже «за паркан» чкурнув Й чуж╕й держав╕ присягнув... О, Боже милий, в р╕дн╕м краю Знов мову нашу розпинають, Де понад с╕м десятк╕в л╕т Голод зморив вкра╖нський цв╕т! Вже Укра╖ну хиж╕ круки На кусн╕ лас╕ роздирають Й заламують народу руки. Чому ж закон ╖х не кара╓? Круки закон в кишен╕ мають! А та кишеня в них бездонна! Без крим╕налу — все законно: Все ╖м — ╕ шахти, ╕ заводи, ╤ надра, й запов╕дн╕ зони, Палаци й замки, земл╕, води, Г╕перзарплати та доплати! ...А що законно для народу? Як╕ в╕н статки може мати, Окр╕м городу б╕ля хати Та м╕н╕-пенс╕╖ (зарплати)? Лиш майнов╕ сертиф╕кати... Обман — граб╕ж народу свого! ╤ терням встелена дорога... В╕д кого все оце, в╕д кого? Звичайно, не в╕д Бога! Але Господь у небесах Все бачить. ╤ настане час — Воздасть ус╕м по ╖х д╕лах, Коли з╕йде на землю Спас! ╤ знай: той день не за горами — Христос вже ходить пом╕ж нами!!!
В╕ра КАМОР╤НА-ШТИХ Дрогобиччина
РАЗОМ!
Так голосно грюкнуло горе дверима – Аж виляск по св╕ту ╕ серцю п╕шов! ╤ знову мара з╕ скляними очима Риму╓ на сн╕гов╕ «кров» ╕з «любов». Учора ╕ще ця п╕дтоптана рима Жила у строф╕ про кохання палке… – Гадали, вона – купина неспалима? – Регочуть-освистують кул╕, кийки… Я бачу, як падають… В розпач╕ терпну: В╕рменське хлоп’я, молодий б╕лорус… Спасителя руку – тремку, милосердну – Безтямна душа притуля╓ до уст. Та несть ╖м числа! Йдуть завзят╕ ╕ дуж╕, Що разом, укуп╕ – великими ╓! …Пильнуйся, м╕й друже, бо страх ╕ байдуж╕сть По-снайперськи ц╕лять у серце тво╓. Не даймося! Б╕льше терп╕ти несила. Лице Перемоги зася╓ от-от! ╢дина Вкра╖на! ╤ «разом ми – сила!», Бо разом – один, нездоланний Народ!
НА МАЙДАН!
╥ду! Сумн╕ве, ти не до реч╕ – Зв╕дусюди зб╕га╓ться рать! …В черз╕ довг╕й тихенько стоять До мойого напл╕чника реч╕. …Сонце л╕тн╓ затиснув у жменьку Др╕мотливий старесенький плед, Що життя у н╕м жевр╕╓ ледь – Вит╕ка╓ у д╕рку маленьку… Як по правд╕, таки небагато Тих речей, бо ж я знаю межу. – В╕д застуди тебе вбережу! – Чубом стр╕пнув часник заповзято. А йому: – Зазнаватись не треба! Я, пов’язка, важн╕ша в стократ: У диму ╕ вогн╕ барикад Подарую наперсточок неба! – Ми – супутники геть не сог╕рш╕! – Хл╕б насущний ╕ праведна с╕ль. …Як обступить печаль зв╕дус╕ль – Порятують улюблен╕ в╕рш╕. То ж ╕ зб╕рку, як пальчик, худеньку, До Дн╕пра ╕з собою беру… Щоб не знудитись в хат╕ перу – ╤ його заховаю в кишеньку. Все. Готово! Розправити крила – На Майдан! …Поц╕лунки р╕дн╕… Мама всл╕д просльозилась мен╕ ╤ – хрестила, хрестила, хрестила… * * * Шикуються дн╕, ╕ шикуються роти На серця плацдарм╕, де в╕дблиски гроз. …До лави т╕╓╖, що стала навпроти, Присунув-примкнув недотепа мороз. ╤ вмить зайнялося! Йде лава на лаву, Як сходились в герц╕ кривав╕м давно. Душа спогляда╓ ту с╕чу криваву, Немов найстрашн╕ше у св╕т╕ к╕но. Якби ж то к╕но… Ох, якби ж то, якби ж то… Душа б невагом╕ша стала в стократ! …На ши╖ епохи – криваве намисто. ╤ знову – о Боже! – на брата йде брат. * * *
…Мене …турбу╓ зростання екстрем╕зму ╕ …вандал╕зму (Азаров)
Урок укра╖нсько╖. Неолог╕зми. Впихаю вже звично параграф у вушка. Язик натреновано строчить про -╕зми… ╤ раптом дуб╕╓: на черз╕ – «т╕тушка». * * *
…Чисельн╕сть спецп╕дрозд╕л╕в «Грифон» ╕ «Беркут» буде зб╕льшена у ш╕сть раз╕в (ЗМ╤)
Хто ╖х гукнув у н╕ч холодну – Н╕хто не зна╓ до пуття. Б╕жать одна поперед одну Голодн╕ кул╕ по життя. Ялинка стр╕пу╓ волоссям… Даремно: нев╕дчепний щем. А «птаства» того розвелося… ╤, об╕цяють, буде ще. Та не щербатий гр╕ш чи слава В╕двагу молоду ведуть – Любов ╖м ся╓ нелукава – До Перемоги стелить путь. …А хуртовина знав╕сн╕ла Кр╕зь зуби зц╕плен╕: влучай! …Де куля серце перестр╕ла, Сто╖ть заплакана св╕ча… На землю нашу, Богом дану, З╕йде Господня благодать! Геро╖ наш╕ – Крут, Майдану – Пл╕ч-о-пл╕ч у борн╕ стоять!
РЕВОЛЮЦ╤ЙНА ДИРЕКТИВА
Забудь, що казав ти: всу╓… День судний нав╕к затям! Вже куля не кокету╓ – Приходить – бере життя. Забрьохан╕ вс╕ закони – Не в╕д╕прати жабо. ╤ правда лиш оборонить, Прогнавши або-або. Не б╕йся тих, що навпроти, Хто зор╕ з неба загр╕б. Господь труди обмолотить На радост╕ б╕лий хл╕б!
Любов ПРОЦЬ смт. Дубляни, Льв╕вщина
Вадим КРИЩЕНКО СТР╤ЧАЙМО СВ╤Й ГРЯДУЩИЙ ДЕНЬ!
Так, ╓ ще сила у народу! Не зникла правда в╕д оман! За вс╕ страждання в нагороду Бог дарував для нас Майдан. Дивись, ╢вропо! Глянь, Рос╕╓! Як ожила козацька суть. Ми Правдою Свободу с╕╓м, Нехай ц╕ зерна проростуть. Здола╓мо колюч╕ терни, ╤ зло в╕дкинемо старе. ╤ усв╕домим: ще не вмерла, ╤ще не вмерла, ╕ не вмре! П╕д звук оптим╕стичних гасел Вста╓ вже плем’я молоде. Тож, браття, з ╕менем Тараса Стр╕чаймо св╕й грядущий день! Злих кривд натерп╕лись довол╕, Та прагнем жить в добр╕ й крас╕. Ми, укра╖нц╕, д╕ти Вол╕ — Нехай затямлять це ус╕!
КРОВ УКРА╥НИ
Залила кров Укра╖ну — Кров з болючих ран, Став на битву до загину Р╕дний м╕й Майдан. Та загину нам не буде — Ми життя оплот, За свободу вийшли люди, Вийшов весь народ. Ми знамена жовто-син╕ П╕д╕ймем до веж, Слава, слава Укра╖н╕, ╤ героям теж. Показали всьому св╕ту Укра╖нську стать, Як ум╕ють ╖╖ д╕ти Жить ╕ помирать.
20 лютого 2014 року м. Ки╖в, Майдан
На банер╕ - Михайло Гаврилюк-Мамай
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12896
|