Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2677)
З потоку життя (5748)
Душі криниця (3242)
Українці мої... (1420)
Резонанс (1428)
Урок української (984)
"Білі плями" історії (1618)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...


К╤БОРГИ: НАШЕ К╤НО ПРО НАШУ ╤СТОР╤Ю
В к╕нотеатр╕ «Гул╕вер» в╕дбувся прес-показ найоч╕куван╕шо╖ укра╖нсько╖ прем'╓ри,...


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 28.02.2014
ПРО ШЕВЧЕНКА — З ЛЮБОВ’Ю

До 200-р╕ччя Кобзаря

«Т. Г. Шевченко, якого ми не знали» — такою була тема сем╕нару для вчител╕в укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури, ╕стор╕╖ та класних кер╕вник╕в, який в╕дбувся в г╕мназ╕╖ № 1 м. С╕мферополя ╕ був присвячений 200-р╕ччю з дня народження Великого Кобзаря.
В╕дкрила сем╕нар методист м╕ського методичного центру Н. М. Манжула ╕ одразу ж запросила до слова вчительку укра╖нсько╖ мови та л╕тератури школи № 29, методиста Кримсько╖ ф╕л╕╖ ╤нституту ╕нновац╕йних технолог╕й та зм╕сту осв╕ти Тетяну Захарову.
Тетяна Микола╖вна розпов╕ла про родинне дерево Тараса Григоровича Шевченка ╕ в цьому св╕тл╕ спробувала пояснити, як сформувалася особист╕сть поета ╕ художника, в╕дстежила вона й подальшу долю Шевченк╕вського роду, що походить в╕д Тарасових брат╕в та сестер, яких всього було семеро. Г╕лочка роду простягнулася ╕ до Криму — це ╕ стало головним акцентом у допов╕д╕ вчительки. ╤ тягнеться ця г╕лка в╕д найстаршо╖ улюблено╖ сестри Тараса Катерини, правнук яко╖ Дмитро Красицький народився на Черкащин╕ у 1901 роц╕ ╕ присвятив сво╓ життя уславленню свого великого пращура, написавши з ц╕╓ю метою, зокрема, багато автоб╕ограф╕чних твор╕в.
Нин╕ в Севастопол╕ мешка╓ дочка Красицького Тамара, вчителька географ╕╖, яка продовжила справу батька у доступн╕й ╖й форм╕. Тамара Дмитр╕вна бере активну участь в укра╖нському житт╕ м╕ста, де вона ╓ заступником голови Союзу укра╖нок Богдани Процак. Це — власне досл╕дження Тетяни Микола╖вни, про що неможливо прочитати в жодному ╕з п╕дручник╕в.
Понад 15 рок╕в тому зверталася до нашо╖ редакц╕╖ ще одна вчителька — укра╖нсько╖ мови та л╕тератури — на ╕м’я Тетяна, що мешка╓ в С╕мферопол╕, яка надала документальн╕ п╕дтвердження сво╓╖ приналежност╕ до Шевченк╕вського роду. У пан╕ Тетяни була проблема — ╖╖ скоротили з роботи, ╕ винуватцем того, що одинока мати з маленьким синочком лишилася без засоб╕в для ╕снування, стала в╕дома сво╖м прогресивним мисленням, прихильн╕стю до Укра╖ни та творами на ╕сторико-кра╓знавчу тематику людина — Володимир Поляков, який на той час об╕ймав посаду директора школи № 37, а зараз ╓ викладачем Кримського ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету. Чому так сталося — не знаю ╕ зараз, бо пояснення директора: «Вона не була кращою за ╕нших» — навряд чи варто брати до уваги. Адже г╕ршою за ╕нших вона теж не була — це пересв╕дчила ╖╖ подальша педагог╕чна робота. Мо╓ намагання захистити вчительку через газету ледь не повернулося великим скандалом. Та не шкодую, бо, захищаючи Тетяну, я, хоч ╕ зовс╕м тр╕шечки, прислужилася пам’ят╕ того, хто теж був гнаним ╕ чи╖ нащадки, як бачимо, так чи ╕накше продовжують його справу.
Та поверн╕мося до сем╕нару. Наступною виступала Юл╕я Тарас╕вна Лейбенсон, вчителька ╕стор╕╖ НВК «СЕЛ» та асп╕рантка кафедри ╕стор╕╖ ТНУ. Вона теж мала на мет╕ в╕дкрити малознайому стор╕нку щодо Тараса Григоровича Шевченка ╕ робила це, спираючись на ╕сторичн╕ джерела, одним ╕з яких стали публ╕кац╕╖ в журнал╕ «Ки╖вська старовина». Цей журнал, що видавався з 1882 року, колись був дуже потужним ╕ в ньому було розм╕щено 156 матер╕ал╕в, присвячених Тарасу Шевченку, авторами яких були переважно люди, особисто з ним знайом╕.
Маючи такий благодатний матер╕ал, Юл╕я Тарас╕вна спробувала повернути розмову в русло, обумовлене темою сем╕нару. Та зробила це не зовс╕м вдало, одразу ж поставивши перед собою завдання довести, що Шевченко — не ╕кона. ╤, аби в╕н не «забронзов╕в ╕ не став жупелом для р╕зноман╕тних пол╕тичних сил», молода досл╕дниця зосередилася на пошуках його р╕знопланових характеристик, н╕бито на сьогодн╕ це ╓ особливо актуальним. Вона довела до в╕дома присутн╕х, зокрема, те, що його господар вважав колись Тараса «ледачим роб╕тником», а люди називали його «великим во╖ном», не маючи гадки про те, ким в╕н був насправд╕. Серед в╕дгук╕в про Тараса Григоровича цитувалися ╕ так╕, де наголошувалося на спад╕ його популярност╕.
╤дею: Шевченко — не ╕кона п╕дхопила ╕ наступна промовиця Тамара Филимон╕вна Сл╕вк╕на, вчителька укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури школи № 29, хоча насправд╕ така теза не ╓ сьогодн╕ н╕ корисною у виховному план╕, тим б╕льше в Криму, н╕ ориг╕нальною, особливо п╕сля публ╕кац╕й Олеся Бузини, який зробив соб╕ ╕м’я на плюндруванн╕ пам’ят╕ укра╖нського ген╕я.
Але в подальшому виступ╕ п╕дтвердити сво╓ початкове посилання Тамар╕ Филимон╕вн╕ так ╕ не вдалося, та ╕ було воно, власне, просто запозичено у попередньо╖ промовиц╕. Вчителька розпов╕ла про ╕нтегрован╕ уроки, присвячен╕ Тарасу Григоровичу, над якими доводилося працювати не день, не два, а нав╕ть по п╕вроку. ╤ були вони сп╕льними то з учителем географ╕╖, то образотворчого мистецтва, то музики, зважаючи на те, на якому аспект╕ особистост╕ велико╖ людини мали нам╕р зупинитися педагоги.
Про Шевченка-мандр╕вника, учасника експедиц╕й на Кос-Арал╕, який побував ╕ у Прибалтиц╕, мр╕яв також в╕дв╕дати Швец╕ю та Дан╕ю, Тамара Филимон╕вна розпов╕дала разом з географом; про Шевченка-музиканта, на твори котрого написано п╕сн╕ 120 композиторами, як╕ поклали на музику 150 його в╕рш╕в, — разом з учителем музики, а розпов╕дь про Шевченка-художника збагатила викладачка образотворчого мистецтва Ольга Б╓локурова.
Школяр╕, як ╕ присутн╕ на конференц╕╖, дов╕далися, що художн╕ прац╕ Тараса Григоровича належали до 6 жанр╕в ╕ використовував в╕н при цьому 11 техн╕к: ол╕ю, акварель, гравюру, офорт, туш, ол╕вець, естамп, вуг╕ль, гальванопластику, сен╕ю та акватип╕ю. Усього намалював Тарас Шевченко 825 р╕зножанрових картин, серед яких 150 портрет╕в.
У питанн╕ щодо ╕кон╕зац╕╖ укра╖нського ген╕я поставила крапку Ганна Йосип╕вна Яструб, заступник директора школи з двома мовами навчання № 33.
«Не згодна!» — такими словами вона розпочала св╕й виступ. Ганна Йосип╕вна разом з учнями нещодавно побувала у Канев╕ в музе╖ Великого Кобзаря ╕ ма╓ дуже конкретн╕ та яскрав╕ враження про цю людину ╕ про ╕стинне ставлення до нього укра╖нського народу. Вона стверджу╓, що нин╕ стареньк╕ с╕льськ╕ бабус╕ знають напам’ять усього «Кобзаря», як ╕ те, що його портрет чомусь завжди був поряд з ╕коною. П╕д час демонстрац╕╖ на конференц╕╖ музейних експонат╕в важко було не звернути увагу ╕ на Тараса Шевченка в образ╕ святого — у в╕дпов╕дному одяз╕ ╕ з н╕мбом над головою. То ж не ╕кона чи таки ╕кона? Щоправда, представники р╕зних народ╕в одягали його й у сво╖ нац╕ональн╕ костюми, ось в╕н у сх╕дному халат╕, бо як же ще донести до людей, що Тарас Григорович — св╕й, р╕дний?
Побували гост╕ ╕з С╕мферополя ╕ у Переяслав╕-Хмельницькому, теж багатому на музе╖, серед яких ╕ музей «Запов╕ту», де було написано однойменний тв╕р Шевченка, та в ╕сторико-етнограф╕чному музе╖ «Переяслав».
У ц╕й по╖здц╕ все здавалося дивовижним: ╕ дерев’яний пам’ятник Тарасу Шевченку, ╕ в╕дв╕дини Чернечо╖ гори, та, д╕лячись враженнями, Ганна Йосип╕вна знову ╕ знову поверталася до Нац╕онального музею поета. Там збер╕гаються, зокрема, ре╓строва книга, де засв╕дчено народження маленького Тараса, його «В╕льна», перш╕ видання «Кобзаря» та «Гайдамак», пап╕р з пов╕домленням, що юнака зараховано до Академ╕╖ мистецтв. Там же — ╕ рушник, вишитий руками Лес╕ Укра╖нки, який, вже тяжко хвора, вона передала до музею з подругою.
Не пощастило лише з одним — не вдалося зустр╕тися з директором музею, з яким вчител╕ ╕ д╕ти мр╕яли зав’язати листування. ╤ тут сталося неймов╕рне: директор написав ╖м сам, аби пов╕домити, що ╖хн╕й запис у книз╕ в╕дгук╕в було визнано за 2013 р╕к найкращим. У дарунок над╕слав директор також зб╕рку присл╕в’╖в та приказок, пов’язаних з ╕менем Тараса Шевченка, яка знайде сво╓ м╕сце у шк╕льному музе╖. Тож нема╓ сумн╕в╕в, що завдяки цьому контакту в музе╖ з’являться по-справжньому ун╕кальн╕ експонати. А це так важливо для школи, як╕й ось-ось буде присво╓но ╕м’я Тараса Григоровича Шевченка!
Та найвиразн╕шим акордом сем╕нару став виступ десятикласник╕в, яких привела ╕з собою Ганна Йосип╕вна. Це — Верон╕ка Бех, Пол╕на Попова, Бас╕ра Хоссейн, Ксен╕я ╤ос╕ф╕д╕, Олександр Бурлаченко, Олег Василь╓в та Олег Паксайк╕н. Пр╕звища св╕дчать, що вони — представники р╕зних нац╕ональностей. Але у них у вс╕х — одна велика любов до Укра╖ни та до людини, яка уособлю╓ ╖╖ для всього св╕ту. Це видно ╕ з тих в╕ршованих текст╕в, як╕ читали д╕ти, ╕ з того, як вони ╖х читали.
Нема╓ музики? Та Верон╕ка, одягнена в укра╖нський нац╕ональний костюм, не розгублю╓ться, вона сп╕ва╓ акапела, ╕ як сп╕ва╓! Одна ╖╖ п╕сня за силою впливу може конкурувати з ц╕лою допов╕ддю. ╤ це п╕сня ╓дност╕ та любов╕.
«Х╕ба ж можна не любити таких д╕тей?» — ставить риторичне запитання Ганна Йосип╕вна. А я переконуюсь в черговий раз: про Шевченка — або з любов’ю, або мовчки.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12907

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков