Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Василь ╤льницький, ╕сторик, досл╕дник ОУН-УПА: НА ПУБЛ╤ЧНУ СТРАТУ УКРА╥НСЬКИХ П╤ДП╤ЛЬНИК╤В РАДЯНСЬК╤ СИЛОВИКИ ЗГАНЯЛИ СТАРШОКЛАСНИК╤В
знайомтесь: ╕нтел╕гентна, легка в сп╕лкуванн╕, симпатична ╕ розумна молода людина, яка глибоко...


ГЕРБ УКРА╥НИ: ДЕЩО З ╤СТОР╤╥
У листопад╕ 1917 року Центральна Рада проголосила Укра╖нську Народну Республ╕ку. Питання про...


«╤ ОЖИВУ, ╤ ДУШУ В╤ЛЬНУ НА ВОЛЮ ╤З ДОМОВИНИ ВОЗЗОВУ»
Б╕льшост╕ народ╕в властивий - в т╕й чи ╕нш╕й форм╕ - культ предк╕в як основа пам'ят╕ роду й...


ВИЗВОЛЕННЯ ДОНБАСУ ╤ КРИМУ СТО РОК╤В ТОМУ
Нещодавно в Ки╓в╕ вийшла друком книга ╕сторика Серг╕я Коваленка «Пох╕д запорожц╕в на Донбас...


П╤ДЗЕМНИЙ БАТУРИН: МАЗЕПИНСЬК╤ ВАЛИ ТА СХОДИ В ТА╢МНИЦЮ
Археологи досл╕джують «глибинну» ╕стор╕ю Гетьмансько╖ столиц╕




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 28.02.2014
ЕСКАЛАЦ╤Я НОВ╤ТНЬО╥ СТАЛ╤НЩИНИ?

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

Зда╓ться, ще давньогрецький мудрець Сократ сказав: — «В усьому май сумн╕в», чи то пак, як на рос╕йський ман╕р — «Подвергай всё сомнению».
З творч╕стю в╕домого сучасного укра╖нського письменника, поета ╕ проза╖ка Василя Дергача знайомий давно. Бо й сам не раз по змоз╕, за його визнанням, допомагав йому «чистити авг╕╓в╕ конюшн╕» нашо╖ л╕тератури.
Г╕дний подиву ексцес: авторов╕ п╕шов 86-й р╕к, а в╕н активно продовжу╓ працювати на нив╕ красного письменства. Та не дивно те, що в такому в╕ц╕ його ц╕кавлять соц╕альн╕ проблеми.
╤ це законом╕рно. Хочеться-таки знати: куди йдемо ми? Хто веде нас ╕ яка роль при цьому нас, простих сп╕вгромадян.
У приватному лист╕ до автора цих рядк╕в, надсилаючи св╕й к╕носценар╕й за трилог╕╓ю «Кара ╕стор╕╖», В. Дергач акценту╓, що його, як ╕ мене, не ц╕кавить будь-яка од╕озна приналежн╕сть до яко╖сь пол╕тично╖ парт╕╖: «...╤ я, ╕ ти, мабуть, просто констату╓мо правду, що д╕╓ться на наш╕й затуркан╕й планет╕. Про все хочеться сказати ╕ сво╓ слово».
╤ автор ма╓ на це безперечне право, бо як пише у вступн╕й статт╕ до к╕нотрилог╕╖ (уривки з не╖ давала «Кримська св╕тлиця») «Вирок ╕стор╕╖» лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Т. Г. Шевченка Василь Захарченко: «Адже в нетрях ГУЛАГу зник ╕ його батько, заарештований органами НКВС у лихов╕сн╕ тридцят╕ роки».
Саме в образ╕ траг╕чно╖ дол╕ рах╕вника колгоспу Олекс╕я Добродуха, заарештованого органами ╢жова-Бер╕╖ ╕ безсл╕дно зниклого в анф╕ладах кат╕вень без суду ╕ сл╕дства, та його сина школяра ╤вана, котрому довелося пот╕м носити тавро «сина ворога народу» ще з п’ятого класу, дружини Н╕ни, що напризволяще сама лишилася з трьома д╕тьми, ми бачимо узагальнений образ простого народу з його пон╕веченою долею в 1937-1938 роки репрес╕й та насильства, виховання страху у людей б╕льшовицько-кремл╕вською камариль╓ю, котра ╕ сама перебувала у страху. ╤ поза сумн╕вом, Олекс╕й Добродух та його син ╤ван — то образи р╕дного батька Василя Дергача та його самого.
Об’╓ктивно переконливо малю╓ письменник тотал╕тарну систему того часу, де повсякденним атрибутом ╕снування просто╖ людини була система донос╕в та дворушництва.
А я особисто пам’ятаю, як в 50-х рр. минулого стол╕ття достеменно перев╕рялися б╕ограф╕╖ п╕дл╕тк╕в ╕ життя ╖хн╕х батьк╕в при вступ╕ до суворовських та нах╕мовських училищ.
Хочеться в╕дзначити й ╕нше, як-от, прим╕ром, «справа Тухачевського»: у к╕носценар╕╖ мовиться про цю справу, як шиту б╕лими нитками; пам’ятаю ще й виставу п’╓си «Коли мертв╕ оживають» на початку 60-х, яку я дивився в Кримському укра╖нському драматичному театр╕, а от так звана марксистсько-лен╕нська газета «Рабочий класс» (показово, що виходить рос╕йською мовою в Ки╓в╕ нин╕) нещодавно стверджувала, що М. Тухачевський справд╕ був орган╕затором змови в╕йськових. То ж кому в╕рити?
Пам’ятаю, як ╕ нас в дитинств╕ ╕ юност╕ силом╕ць тягли то в п╕онери, то в комсомольц╕. ╤ зараз р╕зн╕ компарт╕йц╕ «рев╕зують» цей процес, н╕бито й не мають уроку 1991 року.
З цього приводу хочу принаг╕дно конкретно нагадати думку-лейтмотив Василя Дергача, висловлену до мене пером на шмуцтитул╕ книги-к╕носценар╕ю:

«Шановному Степанову Федору Федоровичу
 Прочитай, м╕й друже,
 про т╕ муки,
 Коли нас мучив
 знаний вождь-тиран.
 На жаль, ╕ нин╕
 також владц╕-круки
 Беруть т╕нь КАТА,
 наче списа в руки,
 ╤ колять ним
 св╕дом╕сть громадян.
 Неначе вже й скасовано
 запони,
 Та хтось веде народ
 у той же бран.
 Ось парт╕я — громада
 рег╕он╕в
 Сп╕шить нав╕к цензуру
 узаконить,
 Щоб уярмити
 й Слово, ╕ Екран.
Опирайся так╕й цензур╕, друже, щоб розгорталась б╕льше творч╕сть, в як╕й я на Тебе р╕вняюсь. Усп╕х╕в тоб╕!
 Автор книги В. Дергач.
 31.11.2013 р.»

Головн╕ геро╖ книги — не апатичн╕ люди. Так, Шарко Олександра Андр╕╖вна, заворг райкому парт╕╖, зда╓ св╕й партквиток, бачачи ╕ усв╕домлюючи роль компарт╕╖ вже п╕сля смерт╕ «вождя народ╕в». Поза сумн╕вом, саме так╕ люди, котр╕ д╕яли не за вказ╕вками «згори», а за покликом серця ╕ людяност╕, не дали остаточно вигиб╕ти народу п╕д чоботом тотал╕таризму.
Отже, н╕ тортури страхом ╕ ф╕зично, н╕ енкаведистськ╕ кул╕ не змогли вбити бойового духу незламник╕в, на яких, справд╕, нам треба р╕внятися. В тому числ╕ ╕ в нин╕шн╕х скаламучених ол╕гарх╕чним режимом умовах.
Ми спец╕ально не вда╓мося до цитатолог╕╖ роману-к╕носценар╕ю, в т╕м числ╕ ╕ до висв╕тлення-показу ганебних директив оч╕льник╕в Совдеп╕╖ (Лен╕на, Стал╕на та ╕же з ними) — той, хто ц╕кавиться ц╕╓ю ╕стор╕╓ю, добряче це зна╓, прим╕ром, чи не Лен╕н послав Тухачевського «придушувати антоновський заколот»? Власне, виступи простих селян-труд╕вник╕в проти продрозверстки.
Вирок ╕стор╕╖ — геть тотал╕таризм! — то справедливо. Але виконувати його буде не якась Божа сила, а повинн╕ ми сам╕, йдучи голосувати за обранц╕в до влади не криком, а серцем ╕ розумом.

Фед╕р СТЕПАНОВ,
член НСПУ, лауреат прем╕╖ ╕м. О. Гончара
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12916

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков