Версiя для друку Обговорити в форумi

Шевченкіана

Швидко плине час. Рік за роком відходять у минуле важливі історичні події. Та не меркне слава про славетного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка — 200 років від дня його народження виповнюється цього року.
Я знову беру дорогу мені реліквію «Заповіт» Т. Г. Шевченка, видрукуваний мініатюрною книжечкою мовами народів світу і виданий до 150-річчя від дня його народження видавництвом «Наукова думка».
Цю невеличку книжечку подарував мені її упорядник — правнук Т. Г. Шевченка по сестрі Катерині Дмитро Федорович Красицький під час його перебування в історичній Кам’янці, що на Черкащині, зокрема, при його зустрічі з педагогічним і учнівським колективами Кам’янської ЗОШ № 2 ще в 1969 році.
У цьому ювілейному виданні — фото пам’ятника Т. Г. Шевченка на його могилі в Каневі, видрукувано «Заповіт» українською мовою, на іншій сторінці на слова «Заповіту» музика Гордія Гладкого, тобто ноти.
Російською мовою переклад «Заповіту» зробив Іван Бєлоусов, білоруською — Змітрок Бядуля. І що характерно, кожен переклад видрукуваний шрифтом тієї країни, про мову якої говориться.
Болгарською, сербською, хорватською переклад зроблено таким же шрифтом, яким і ми користуємось, — кирилицею.
Англійською, німецькою, французькою, італійською та багатьма іншими мовами — видрукувано латинським шрифтом.
Привертають увагу переклади китайською, японською, корейською, єврейською (ідиш), новогрецькою та іншими мовами.
З цим рідкісним і оригінальним виданням, яке засвідчує великий авторитет, повагу і шану народів світу до творчості й особистості Тараса Григоровича Шевченка, ознайомлюються вчителі і учні при вивченні творчості Кобзаря.
У цьому виданні «Заповіт» Тараса Григоровича Шевченка видрукуваний 56-ма мовами народів світу.
Коли я беру в руки цю книжечку, то в мене з’являється ще більша любов до творчості великої і геніальної людини, справжнього патріота України — Тараса Григоровича Шевченка та щира подяка Дмитру Федоровичу Красицькому, правнуку Кобзаря, за той місточок, який він перекинув у дарчому написі на книжці: «Вельмишановному т. Людному Ф. П. на добру згадку про зустріч у Кам’янці. Упорядник — правнук Т. Шевченка по сестрі Катерині Дмитро Красицький».
Був я тоді директором Кам’янської ЗОШ № 2.

Федір ЛЮДНИЙ,
інвалід ВВВ, почесний краєзнавець України,
почесний громадянин м. Кам’янка Черкаської області

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2014 > Тема "Душі криниця"