Версiя для друку Обговорити в форумi

СІМ ПОДРУЖОК

По секрету вам скажу:
Я з дівчатами дружу!
Саша, Даша, Гуля, Віка,
Настя, Ксюша, Анжеліка!
Хлопці заздрять мені нишком.
Принесла в дар Ксюша книжку,
З Гулею вивчаєм гами,
Настя тішить пирогами,
З Анжелікою ми в хорі,
З Вікою пірнали в морі,
З Дашею м’яча ганяли,
В Саші мультики «ковтали»…
«Пожалійте! — кажу їм. —
Я ж один, а вас аж сім!»

АХ, ЛЮБОВ!

Закохавсь я перший раз,
Як прийшов у третій клас.
Чую, серце так тріпоче,
Ніби вискочити хоче.
Подарунки їй носив
І кричав з усеньких сил,
Смикав навіть за косичку,
Хоч не мав такої звички.
Може, я не дуже сильний,
А чи, може, некрасивий?
Я люблю її два дні.
Що, скажіть, робить мені?
Як мені без неї жити?
Хочу ж я на ній женитись!

УЧЕНЬ-МУЧЕНЬ

На кожнім уроці
Бурчить і бурмоче,
Немовби то скрекіт
Знадвору сорочий.
Своїм бурмотінням
У класі всіх мучить
Оцей язикатий
Настирливий учень.
З моторчиком, видно,
Його язичок.
Зістариться — стане
Бурчун-старичок.

КАТРУСЯ-ВЕРЕДУЛЯ

— Тарілки помий
 від бруду, —
Знову мама доньку просить.
— Ой, не буду, ой, не буду —
З мене тих уроків досить!
— Одягни пальто, чи чуєш,
Бо підхопиш десь простуду!
А Катруся вередує:
— Ой, не буду, ой, не буду!
Що за диво, що за чудо?
Тільки й чуть щодня у хаті:
— Ой, не буду, ой, не буду!
Інших слів немає в Каті.

ДОПИТЛИВИЙ

Два рази упав я в річку, —
Ну, звичайно, мимохіть.
Над водою, бач, синичку
На вербі хотів зловить.
Другий раз, —
 теж не до речі, —
Як це сталось, не збагну:
Жабенят лічив — й по плечі
В річку з берега пірнув.
Дуже я люблю природу:
Сонце, річку і блакить.
Вже пірнать не буду в воду,
В школу щоб сухим ходить.

ОХ ТА АХ

Подруженьки Ах та Ох
Нудьгували та й удвох.
Нудьгували, говорили,
Після школи що робили.
— Ох! — зітхнула Ох. —
Утома!
Шарпанина в нас удома:
Ляльці платтячко попрала
І матусі помагала.
З нею я спекла пиріг —
В тісті з голови до ніг!
Застогнала слізно Ах:
— Я в турботах вся,
 в ділах, —
Ледь тримаюсь на ногах!
Всі обнови приміряла,
Танцювала і співала!
Ох сказала: — Ох морока
На отих сидить уроках!
Просто муки, одні муки!
Я, повір, помру від скуки!
Множить треба, додавать…
Ти могла б порахувати,
Скільки буде п’ять на п’ять?
Ах недбало відказала:
— Я іще не рахувала,
Бо забула —
чи ж годиться? —
Множення таблицю.
Подруженьки Ах та Ох
Нудьгували та й удвох.
Ну, а завтра на уроках
Будуть ахать, будуть охать.
Бо не вивчили
«дрібницю» —
Множення таблицю.

ДОБРІ ДІЛА

Раз мама сказала
мені й брату Віті:
— Як мало добра
 залишилось на світі…
Взяли за живе нас
 слова оті мами
І стали робити добро ми…
 ділами.
В дитячий садок
нашу Настю водили,
Сусідці Марині
 почистили килим.
І хліб їй купляли
 смачний в магазині,
Пташок годували
 ми з братом щоднини.
А в школі двірничці,
 веселій Наталі,
Доріжки теж з братом
 не раз підмітали.
За тиждень добра
ми зробили немало.
Раділа матуся,
 обох обіймала.
Цукерками нас пригощала
 двірничка,
Всміхалась, як сонечко,
 Настя сестричка.
Спекла нам пиріг
 вдячна тітка Марина,
Щоб ним ласувала
 вся наша родина…
Нам дуже приємно,
ми теж усміхнулись:
— Добро відгукнулось!
Добро повернулось!

Переклад з російської
Василя ЛАТАНСЬКОГО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2014 > Тема ""Джерельце""