Версiя для друку Обговорити в форумi

Колись давно жила людина,
Поетом-генієм була,
І завдяки їй Україна
Всесвітню славу здобула.
За вільну нашу Батьківщину
Тарас віддав всього себе,
За щастя кожної родини,
Виходить, навіть за моє.
Його вірші довго не згинуть,
Бо вічні твори не горять,
Вони, мов птахи,
в небо линуть
І в серці кожного дзвенять.
Мрії про волю, незалежність
Проніс поет через життя,
На боротьбу віршем
за гідність
Підняв народ за майбуття.
Тепер у вільній Україні
Живем уже немало літ.
Шевченка любимо донині,
Його шанує увесь світ.

Михайло СВИТКО,
учень 11-го класу
с. Михайлівка
Нижньогірського р-ну

* * *
Шевченка бачу я портрет
Над дошкою у школі.
В його сумних очах журба
І прагнення до волі.
Він народився кріпаком
І став володарем свободи.
З неволі він підняв народ,
І не чекав винагороди.
Тарас на полотні пустому
Квітучу малював країну.
І на чужині у вікні
Вербу він бачив і калину.
Він зняти зміг тягар з народу,
Людей з колін підняти,
Німих рабів він возвеличив,
Не дав душі змовчати.
Вічних Шевченкових рядків
Не може світ не шанувати,
Бо всім народам він хотів
Вільне життя подарувати.

Дінара ІБРАГІМОВА,
учениця 8-Б класу
Нижньогірської ЗОШ № 2

КВІТИ КОБЗАРЕВІ

Листопадове сонце
блищить, як янтар,
І обличчя моє лоскотоном цілує.
Урочисто в граніті
стоїть наш Кобзар,
І здається мені, він нас бачить і чує.
Я із квітами йду
поклонитись низенько,
І сказати тихенько молитви слова,
Підійду до підніжжя його
я близенько,
Височіє у небо його голова.
— Поможи нам, Тарасе, —
 скажу йому тихо,
— Нашу долю вкраїнську
у вічність нести.
Пережити незгоди всілякі і лихо,
До святого імення твого підійти.
Хай живе у віках,
у серцях, в поколіннях
Вічне слово твоє —
йому краю нема!
Я шаную тебе, я схиляюсь уклінно,
І молитва вустами
складеться сама.

Єлизавета КОСТОМАРОВА,
учениця 6-А класу
Нікітського НВК
Масандрівської селищної ради

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2014 > Тема ""Джерельце""