Версiя для друку Обговорити в форумi

Україна – єдина!

Нещодавно у Львові відбувся «круглий стіл», у якому взяли участь представники багатьох громадських організацій міста. Головна тема — ситуація в Криму. Керував роботою «круглого столу» Володимир Парубій (Конгрес української інтелігенції), були також представники служби соціального захисту, Всеукраїнського об’єднання ветеранів, товариства «Холмщина», Тернопільського земляцтва, ще не зареєстрованого, але реально вже існуючого кримськотатарського земляцтва тощо.
Спочатку Володимир Парубій надав слово Оксані Яковець (служба соціального захисту). Вона розповіла про те, як влаштувалися люди, що приїхали з Криму. Наголосила, що юридично некоректно називати їх «біженцями». Адже Україна не визнала анексії Криму, тому тут більше підходить назва «переміщені особи». Але це юридично. Фактично ж ставлення до кримських татар і людей інших національностей, які не хочуть приймати російського громадянства і не уявляють, як можна реалізувати себе в російському Криму, цілком братерське, щире. Та й пані Оксана говорить про кримські родини скоріше з ніжністю, аніж з чиновницьким роздратуванням:
— Серед прибулих кримськотатарських родин чимало багатодітних. На сьогоднішній день найбільша сім’я, яка прибула до Львова, має восьмеро діток, а дев’яте — при надії. Ось-ось будемо мати поповнення... Дві жіночки вже у нас народило. Дві народять на днях, а ще шість стоять на обліку — вони «в прекрасному очікуванні». Життя продовжується!
Були такі випадки, коли батьки, залишивши дітей, повернулися до Криму. Дехто повернувся туди усією родиною, але таких мало. Всі дітки, батьки яких виявили бажання, щоб вони навчалися, вже влаштовані в навчальні заклади. Дехто в спеціалізованих школах з поглибленим вивченням німецької, французької тощо. Одна дитинка навчається в школі для дітей з вадами слуху, ще одна — в ліцеї імені Героїв Крут. Тобто ті питання, які ставили перед нами гості, ми намагалися оперативно вирішувати. Бюрократичної тяганини не було. На сьогоднішній день, за даними Головного управління міграційної служби у Львівській області, сімдесяти трьом громадянам видані паспорти для виїзду за кордон. Двадцятьом громадянам внесені зміни в закордонні паспорти. Трьом громадянам видані нові паспорти. Впродовж кількох останніх днів кримчани їдуть до нас уже в меншій кількості. Якщо раніше були дні, коли ми приймали від 80 до 110 осіб, то тепер значно менше: від 15 до 20. І це вже переважно слов’янське населення. Вони трохи в іншому форматі бачать своє перебування в області. Відсотків тридцять з них залишаться тут, в Західній Україні. Частина людей в певних роздумах, сумнівах, пошуках... Частина точно поїде до Криму — ми це бачимо по настроях. А якась частина має твердий намір виїхати за межі України.
Всі люди, про яких я згадувала, є громадянами України. Але є ще громадянин Росії, громадянин Узбекистану, а третій — громадянин Білорусі. Але більшість є громадянами України і мають твердий намір ними й залишатися.
Дуже важливо, що люди, які прихистили у своїх домівках кримчан і годують їх, ще жодного разу не ставили питання про те, щоб їм компенсували витрати. Ніхто з них! Вони й надалі готові мати кримчан за гостей рівно стільки, скільки потрібно останнім, аби визначитися зі своєю подальшою долею.
Далі Оксана Степанівна зупинилася на ситуації з санаторними закладами. Вона трохи складніша, тому що починається відпочинковий період. Готельні заклади і санаторії вже делікатно попереджають: незабаром тепла пора, у нас будуть туристи, тому майте це на увазі... Якщо санаторій утримує і годує людей, то він несе певні збитки. Перебування однієї дорослої людини в санаторії коштує в середньому 250 гривень. І це без медичних послуг — тільки харчування і оплата комунальних послуг. Дитини — близько 150 гривень. Тому можна зрозуміти власників санаторіїв і відпочинкових, готельних комплексів. Активно вивчаються можливості області надати людям житло в сільській місцевості. Поки що можна без особливих проблем поселити ще близько 600 сімей.
Потім учасники «круглого столу», затамувавши подих, слухали Тимура Баротова, заступника голови Севастопольської організації Спілки офіцерів України:
— Наша організація складається з людей, які служили, звільнилися в запас чи вже у відставці, але є проукраїнськими офіцерами. Нас дуже непокоїть ситуація в Криму. Треба сказати, що з боку держави нас довго не чули... Навіть зараз ми подавали інформацію про підготовку вторгнення, коли ми вже знали про це. Знали якими силами, звідки, куди і як воно буде відбуватися, інформація йшла на Київ і через офіційні канали, і через Майдан (ми туди також подавали інформацію), але все це ігнорувалося. Нам казали: «Не панікуйте, все буде добре, весь світ за нас!». Коли вже почалася окупація, і ми говорили, що саме треба зробити, аби призупинити, загальмувати, взяти під контроль ситуацію, нас знову не чули, бо в той момент ділили портфелі.
Але це вже вчорашній день, ми змінити його не можемо, треба говорити про майбутнє. Особисто я впевнений, що Крим і Севастополь ми повернемо. І говорити про те, що люди, які виїхали з Криму, залишаться у Львові назавжди — некоректно. Можливо, хтось і хоче переїхати, але настрої можуть змінитися. Звичайно, частина людей буде намагатися виїхати з Криму. Нещодавно я мав розмову з офіцером, який планує покинути Севастополь у квітні. На моє запитання: «Чому ти виїжджаєш? Ми ж все одно повернемося!», він сказав: «Я втомився. Не хочу, щоб мою дитину ображали в школі. Не хочу, щоб її називали «салоїдкою». Для багатьох теперішніх школярів вона «салоїдка» тільки тому, що українка. Дитину це травмує... Вона хоче розмовляти українською мовою, жити в українському середовищі. Тому я переїжджаю».
Далі Тимур Баротов подякував Оксані Яковець і в її особі всій львівській службі соціального захисту:
— У мене є така інформація: в місті Бориславі у старенькому будинку поселили родину. Двоє дорослих і семеро дітей. Сусіди, місцеві мешканці дуже допомагають. Насамперед допомагають харчами (приносять молоко, картоплю, консервацію), адже грошей у родини зовсім немає, бо картки заблоковані. Хтось привіз навіть пральну машину. Бо люди побачили, що на подвір’ї постійно сушиться дитячий одяг. Вчора я спілкувався з власником будинку, який привіз ще й коробку з дитячими речами. Від імені кримчан я хотів би подякувати галичанам за таку щирість, за такий теплий прийом. Всім, хто має відношення до розміщення і поселення людей. Але переконаний, що слід очікувати другу хвилю. Я зрозумів, що ті офіцери, які трималися в Криму до останнього, будуть вивозити свої родини. Звичайно, контрактники, які набиралися з місцевого населення, не поїдуть.
На моє запитання, чи воювали б контрактники з російськими солдатами, Тимур Баротов відповів:
— Не воювали б — це сто відсотків. Коли ми набирали молодих хлопців у Академію військово-морських сил, дуже часто стикалися з тим, що діти офіцерів Чорноморського флоту (батьки чомусь скеровували їх до нас в Академію) відверто говорили: «Мы против России никогда воевать не будем!». Про те, що викладання йшло російською, я навіть мовчу. В Севастополі немає жодної української школи до сьогоднішнього дня. Але це я трохи відхиляюся від теми. Стосовно нашої подальшої перспективи. Як офіцеру запасу мені соромно ходити з простягнутою рукою. Таких, як я, — багато. Що картки заблоковані – дрібниця, так чи інакше їх можна розблокувати. Але те, що нема джерела доходів, — це серйозна проблема. Одна з севастопольських родин (це кримські татари) повернулася до Севастополя. І знаєте, що вони сказали? Вони тут жили в дуже хороших умовах, до них добре ставилися — кримчани говорили про це зі сльозами вдячності. Вони пожили серед «бандерівців» з тиждень, а потім вирішили повертатися. Адже Крим — їхня Батьківщина. Більшого союзника, ніж кримські татари, Україна в Криму не має.
Едем Менумеров:
— У кримських татар нема іншої Батьківщини — лише Крим. Їдучи до Львова, ми керувалися такими думками: вивезти у безпечне місце дітей. Про те, що буде військова агресія, було відомо ще в середині лютого. Я — людина цивільна, не військовослужбовець, але вже 25 лютого знав, що російський десант висадився на деяких базах Криму. І влада про це повинна була б знати! А 27 лютого ми в місцях компактного проживання почали патрулювати вулиці. Це не були загони самооборони, просто молодь патрулювала вулиці. Бо були вже перші провокації — нам розмалювали паркани, пошкодили домофони на деяких будинках тощо. Щоночі забігали якісь невідомі люди з георгіївськими стрічками, то заходили російські військовики, які ніби «випадково заблукали», то бетеери навідувалися... Тому патрулювання було необхідне. Частина людей вирішила вивезти своїх дітей. Моя дружина ще в 90-ті роки возила дітей до Львова, потім галичан зустрічали у себе, тому знали, що люди тут щирі, гостинні.
Відвізши дітей в безпечне місце, багато кримських татар повернулося до Криму. Я дуже вдячний львів’янам за теплий прийом. Бо зустріли, справді, дуже добре!
Далі було багато запитань. Учасники «круглого столу» цікавилися думкою кримчан стосовно прийняття російського громадянства і нових паспортів. Тут знову найповнішою була відповідь Тимура Баротова:
— Ті кримчани, які заявили, що не будуть отримувати російського громадянства, найімовірніше стануть біженцями. Їх виживуть з Криму. Дехто піде на отримання російського паспорта, тому що інших варіантів немає. Адже можна залишитися без роботи. Таким чином, буде йти «люстрація» українського елементу. Серед тих, хто отримає російські паспорти, українських патріотів також буде немало. Вони й надалі вважатимуть себе українцями, просто не будуть говорити про це вголос. Добре, що Яценюк заявив, що ті, хто під примусом отримає російські паспорти, не будуть переслідуватися українським законодавством за подвійне громадянство.
Потім хтось висловив думку, що кримчан варто приймати і розміщувати не стільки в Галичині, скільки в центральноукраїнських областях. Навіть у південно-східних. Адже ворога навряд чи пустять далі, а ось знати мешканцям цих регіонів про ситуацію в Криму з вуст самих кримчан конче необхідно. Найбільше запитань, звичайно, було до капітана другого рангу запасу Тимура Баротова. Його оточило багато людей, і я вирішив поспілкуватися з офіцером іншим разом. Вирушив у центр міста. І ось тут сталося майже диво: біля ратуші несподівано зустрів самого... Сергія Куніцина! Той приїхав провідати рідню у Львові, тому вирішив купити квіти і щось солодке до столу. Він сказав, що якби свого часу прибув у Крим на кілька днів раніше, то півострів залишився б у складі України. Пообіцяв би амністію «беркутівцям», спецпідрозділ «Альфа» швидко розібрався б із сепаратистами, а морські піхотинці могли б повністю блокувати Керченську переправу. Ті «зелені чоловічки», які потрапили до Криму відразу, там би вже й лишилися, але підкріплення вже було б. Та й бойові українські кораблі треба було негайно вивести з Донузлава. Я прямо запитав, чи не вважає він Турчинова некомпетентним і нерішучим. На це Сергій Куніцин відповів ухильно: мовляв, цього не стверджує, але в. о. президента не має досвіду військовика. Багато залежить від своєчасно прийнятих рішень. Навіть хвилини і секунди можуть мати певне значення...
Коли я проводив кримчанина до квіткового базару, то помітив, що більшість львів’ян його проводжають теплим поглядом. Впізнають і шанують. На прощання я сказав пану Сергію, що таке ставлення корінних львів’ян до нього, воїна-афганця, кримського росіянина, свідчить про одну дуже важливу обставину: все попереднє життя прожите ним недаремно. Важливо, щоб і наступні роки не засмучували. Ні тих, хто народився в Криму, ні тих, хто його просто любить і досі вважає українським.

Сергій ЛАЩЕНКО

Після завершення весняних канікул у школах Дніпропетровщини розпочали навчання 65 кримських школярів – діти, які тимчасово переїхали сюди разом з батьками. Про це повідомили в департаменті освіти і науки облдержадміністрації.
За даними департаменту, діти з кримських сімей зараховані до шкіл Дніпропетровська, Кривого Рогу, Павлограда, Нікополя, Широківського та Софіївського районів. Наразі вони повністю забезпечені підручниками. Навчальний процес триває за програмою регіональних шкіл. Учні випускних класів, які переїхали з Криму і виявили бажання складати зовнішнє незалежне оцінювання у Дніпропетровській області, зможуть це зробити, подавши відповідні заявки.
Крім того, до дніпропетровських вишів почали зараховувати перших студентів. Зокрема, 18 студентів Кримського державного медичного університету імені Георгієвського продовжать здобувати освіту в Дніпропетровській державній медичній академії за бюджетною формою навчання. За даними облдержадміністрації, студенти з Криму зможуть продовжувати навчання на бюджетній основі лише за умови збереження українського громадянства.

УВАГА! Інститут філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк) готовий прийняти на постійне навчання за державним замовленням студентів української філології з ВНЗ Криму, зокрема: на 3 курс — 8 осіб; на 4 курс — 8 осіб. Зацікавлених просять звертатись до Yuriy Gromyk у Facebook або в Університет: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30-а (навчально-бібліотечний корпус), тел. +38(0332)720130.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2014 > Тема "Крим - наш дім"