"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2014 > Тема "Душі криниця"
#15 за 11.04.2014
ЗУСТР╤Ч ╤З СЕВАСТОПОЛЕМ
Поетичним рядком
Шановн╕ земляки-укра╖нц╕! З╕знаюся в╕дверто — друз╕ п╕дказали мен╕ подати голос до нечужого мен╕ Криму: вже б╕льше 30 рок╕в у Форос╕ живе м╕й брат, та ╕ я не раз «мочив хвоста» в мор╕, трохи блукав мальовничими горами. Скажу небагато. На тл╕ под╕й останнього часу виокремлюю кримц╕в — нормальних людей, як╕ розум╕ють, яких батьк╕в вони д╕ти, де ╕ серед яких (╕ под╕бних соб╕, й ╕нших) людей живуть. А окремо стоять манкурти, без роду-племен╕, та й просто нещасн╕ ╕стоти, як╕, кр╕м ф╕з╕олог╕чних потреб (бо так навчен╕ чи й просто як бур’ян поп╕дтинню), н╕чого в цьому житт╕ для душ╕ й серця не мають. А на таких знаходяться «проводир╕», вождики — ото й ведуть у чергове «св╓тло╓ будущ╓╓». Прикро за нин╕шню ситуац╕ю. Прикро подв╕йно, бо й сам╕ кримц╕ не остереглися (нав╕ть задивлен╕ на Москву), не зважили, хто ╕ з чим прийде в ╖хн╕й д╕м, чого можна чекати в╕д об╕йм╕в «╕сконной род╕ни», ╕ Велика Укра╖на ловила ╜ав, не в╕дчула та й не дослухалася — що нагально треба робити, щоб люди були св╕дом╕ш╕ й мали тверду позиц╕ю в таких непростих питаннях... Надсилаю вам два в╕рш╕ — як кажуть, «у тему», та PDF-файл поетично╖ зб╕рки — для знайомства. А там, дай Боже, у майбутньому ╕ не розминемось. Крим — це зовс╕м недалечко... Щиро — Серг╕й Цушко
Серг╕й ЦУШКО ЗУСТР╤Ч ╤З СЕВАСТОПОЛЕМ
Севастополь – г╕рськ╕ тунел╕, море зблиснуло ген нап╕всонно. Наче гн╕зда, будинки на скел╕ й де не глянь – «Заборонена зона».
Попливли за вагонним в╕концем корабл╕, на╖жачен╕ гр╕зно, Я вв╕йшов у це м╕сто ╕з сонцем – доброзичливо ╕ безв╕зно.
Що мен╕ його ратна слава там, де кров на кожн╕й стор╕нц╕. Я вдивляюся нелукаво, хто вони ╕ як╕ вони – кримц╕.
╤ ще подумки вкотре питаю: виноградар╕ ╕ гречкос╕╖ – чому згоди в нас часом нема╓ чи то в думц╕, чи в слов╕, чи в д╕╖?
Знову хмариться – дощик буде, що набрид, як бо╖ м╕тингов╕. А на вулицях – люди як люди, усм╕хаються, мов у Львов╕. вересень 2013 р.
КОЛИ ШЕВЧЕНКА ОСЯГНЕМ?..
Погано ми ╕стор╕ю вивчали, ще й в╕рили п╕дручникам чужим… То й ма╓мо – в╕дходить од причалу сумний в╕трильник на ╕мення «Крим». Сумний, хоча на ньому ейфор╕я, на щоглах виляск прапор╕в чужих. Сумний, бо пункт призначення – Рос╕я влаштову╓ ╕ раду╓ не вс╕х. ╤ хоч в╕трила напнуто червон╕, та це, однак, романтика не та: так╕ ж нам ви╖дали оч╕ в зон╕ – Сиб╕р, ╕ Колима, ╕ Воркута. Ми на причал╕ сто╖мо в задум╕, для виправдання сл╕в нам не знайти: на палуб╕ – гулянка, а у трюм╕ – заручниками – сестри ╕ брати. Ми по-вкра╖нськи вкотре ╜ав ловили, дискутували, перли проти вс╕х, та в час важкий н╕чого не зробили, щоб в╕д невол╕ врятувати ╖х. Для багатьох прозр╕ння час настане, та вкотре – п╕зно: п╕д кайдан╕в дзв╕н… Допоки нам даватимуть Майдани лиш в╕дчуття розпуки ╕ провин? Допоки нас дуритимуть ординц╕? Коли Шевченка слово осягнем? Невже ╕ у ╢вропу ми пригинц╕ по шмат гнило╖ ковбаси п╕дем?!. березень 2014 р. м. Ки╖в
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13120
|