Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОГОДИВ КАНДИДАТУРУ ЗАЛУЖНОГО НА ПОСАДУ ПОСЛА У БРИТАН╤╥
Про це йдеться у пов╕домленн╕ М╕н╕стерства закордонних справ Укра╖ни…


БУДЕ ДЕНЬ, КОЛИ ╤ ШВЕЦ╤Я ЗМОЖЕ ПРИВ╤ТАТИ УКРА╥НУ З╤ ВСТУПОМ В АЛЬЯНС
Звернення Президента Укра╖ни.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2014 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 09.05.2014
ЛИШЕ ТАМ, ДЕ ПАМ’ЯТАЮТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ, ╢ Т╤, ХТО ЗАХИЩА╢ ЖИВИХ

Цьогор╕ч переддень 9 травня для нас не т╕льки оч╕кування звичного свята, а й час, сповнений тривог. Адже антиукра╖нськ╕ сили саме на цей день призначили св╕й «останн╕й ╕ р╕шучий б╕й». Чому ж в╕дзначення дати настання миру п╕сля найстрашн╕шо╖ у ХХ стол╕тт╕ в╕йни об╕ця╓ нам так╕ непрост╕ випробування? Про це — в ╕нтерв’ю «Укр╕нформу» директора Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам’ят╕, кандидата ╕сторичних наук Володимира В’ЯТРОВИЧА.
— Пане Володимире, день зак╕нчення Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в╕дзначають по вс╕й ╢вроп╕. ╤ щось не пригаду╓ться, що там були як╕сь велик╕ ексцеси з цього приводу... Чого ж у нас в╕н став наст╕льки контроверс╕йним?
— Справа, насамперед, у радянськ╕й спадщин╕. День Перемоги був одним ╕з центральних свят у радянському канон╕. ╤ хоча СРСР уже нема╓, День Перемоги збер╕га╓ св╕й радянський формат. У частин╕ пострадянських республ╕к це виявля╓ться у в╕йськових парадах, використанн╕ червоних прапор╕в, ╕ншо╖ символ╕ки. А для багатьох людей у незалежн╕й Укра╖н╕, коли стала в╕дома правда про злочини комун╕стичного режиму, червона символ╕ка стала неприйнятною. Так само для них ╓ неприйнятним формат, коли йдеться лише про тр╕умф Радянського Союзу як держави, але забуваються особистост╕, як╕ здобули цю перемогу, — ветерани. Поряд з╕ старими радянськими поглядами вже пророста╓ запит на нове бачення свята — уже в укра╖нському формат╕. Коли вшановуються конкретн╕ вояки, завдяки яким вдалося перемогти нацизм, коли в╕дзнача╓ться неймов╕рно великий внесок укра╖нц╕в у цю справу. Причому як тих, хто воював у лавах Червоно╖ Арм╕╖ (а ╖х було понад м╕льйон), так ╕ тих, хто перебував у лавах союзник╕в по Антиг╕тлер╕вськ╕й коал╕ц╕╖: у польськ╕й, канадськ╕й, американськ╕й. Та й в Укра╖нськ╕й повстанськ╕й арм╕╖, яка теж боролася проти нацист╕в.
╤ найголовн╕ше — ╓ запит оц╕нити цю в╕йну як таку, що виграна мужн╕стю вояк╕в усупереч безглузд╕й пол╕тиц╕ Стал╕на ╕ радянського кер╕вництва, як╕ бездумно жертвували м╕льйонами людей. Але ╓ й чимало тих (а особливо у Рос╕╖), хто цю в╕йну ╕ День Перемоги намага╓ться використати для реаб╕л╕тац╕╖ Стал╕на ╕ стал╕н╕зму. Це — неприйнятно! Я переконаний, коли в Укра╖н╕ приживеться ╓вропейський формат в╕дзначення Дня Перемоги, коли культ в╕йни зм╕нить повага до героя, який загинув за свою Батьк╕вщину, — громадське напруження поступово зникатиме.
— Ви сказали — для багатьох людей неприйнятн╕ радянськ╕ традиц╕╖ ╕, наск╕льки я знаю, пропону╓те перенести в╕дзначення к╕нця в╕йни на 8 травня, як у ╢вроп╕. Але соц╕олог╕я св╕дчить: 80% укра╖нц╕в саме день 9 травня вважають святом. ╤ якщо зважити, що Майдан п╕дтримували десь 60-70% укра╖нц╕в, то виходить, що кожен четвертий з тих, хто за ╓вропейський виб╕р, водночас не в╕дмовля╓ться й в╕д радянських традиц╕й. Чи не в╕дштовхнуть ╖х запропонован╕ вами новац╕╖?
— Я би з вами тут не погодився. Люди святкують 9 травня, ╕ це нормально. Ми пропону╓мо поряд ╕з в╕дзначенням Дня Перемоги (що надзвичайно важливо, насамперед, для учасник╕в ц╕╓╖ в╕йни) разом з ╕ншими ╓вропейськими кра╖нами 8 травня вшановувати пам’ять загиблих у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Не зам╕на одн╕╓╖ дати ╕ншою, а розширення контексту в╕дзначення. Причому 8 травня — це день пам’ят╕ й примирення, а 9-те — Перемоги. ╤ до реч╕, це в╕дпов╕да╓ рекомендац╕ям Резолюц╕╖ ООН ще в╕д 2005 року.
Друге. Те, що люди в╕дзначають День Перемоги, зовс╕м не св╕дчить про те, що вони прагнуть робити це у радянському формат╕. Для багатьох важлива насамперед можлив╕сть згадати предк╕в, як╕ брали участь у в╕йн╕, п╕ти на могили, вшанувати ╖х. ╤ дуже небагато тих, хто (головним чином це люди старшого покол╕ння, а також заангажован╕ л╕вими пол╕тичними рухами) День Перемоги сприймають виключно п╕д червоними прапорами.
Абсолютна б╕льш╕сть молод╕ бачать цю под╕ю ╕з точки зору укра╖нця. А це означа╓: 8-9 травня нашим прапором Перемоги ╓ синьо-жовтий прапор. Чому? Бо в╕дбулася перемога над одним ╕з тотал╕тарних режим╕в, як╕ ставили за мету л╕кв╕дац╕ю укра╖нц╕в як нац╕онально╖ сп╕льноти. Це особливо актуально нин╕, з огляду на рос╕йську агрес╕ю, в як╕й радянська символ╕ка й ╕деолог╕я використовуються для дестаб╕л╕зац╕╖.
╤ коли ми виходимо за меж╕ радянських стереотип╕в, ми бачимо, як руйнуються радянськ╕ кл╕ше. Бачимо ╕ншу ╕стор╕ю, набагато драматичн╕шу, набагато важчу. Не те, що нам пропону╓ рос╕йська пропаганда, — «наш╕» ╕ «н╕мц╕». На жаль, у Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕ нер╕дко укра╖нц╕ боролися за чуж╕ ╕нтереси й убивали одне одного в чужих ун╕формах.
— Мабуть, у кожн╕й в╕йн╕ таке ╓...
— А особливо у в╕йн╕ на територ╕╖ народу, який не ма╓ держави. ╤ це визначальний урок минуло╖ в╕йни: ц╕нн╕сть власно╖ Укра╖нсько╖ держави.
— ╤ все ж Вам не зда╓ться, що певною м╕рою в як╕сь часи ми «перегнули» з╕ знищенням «радянського формату»? Було й смаження я╓чн╕ на В╕чному вогн╕, руйнування обел╕ск╕в...
— Не п╕дтримую жодних форм зневаги до загиблих. Солдати, як╕ загинули на територ╕╖ Укра╖ни, мають бути вшанован╕. Це важливо для майбутн╕х покол╕нь. Переконаний, що т╕льки в т╕й кра╖н╕, де пам’ятають про загиблих, ╓ т╕, хто готовий захищати живих. ╤ через це я засуджую будь-як╕ под╕бн╕ спроби...
— ...Тож Ганну С╕нькову, яка в досить епатажний спос╕б б╕ля В╕чного вогню висловила св╕й протест проти радянських традиц╕й ╕ була покарана судом за час╕в Януковича, засудили справедливо?
— Я не знаю мотив╕в ╖╖ вчинку, але абсолютно його не п╕дтримую. Але аналог╕чно не п╕дтримую таких судових вирок╕в, ╖╖ вчинок сл╕д було оц╕нювати не у крим╕нальн╕й, а у моральн╕й площин╕. Символ╕ка В╕чного вогню ╕ Могили Нев╕домого солдата, насправд╕, ╓ м╕жнародною. Важливо, коли Укра╖на вшанову╓ нев╕домого вояка, який поклав сво╓ життя за Батьк╕вщину. Нещодавно на Аскольдов╕й могил╕ перепоховали загиблого майдан╕вця, якого не вдалося ╕дентиф╕кувати. ╤ в цьому — продовження традиц╕╖ вшанування без╕менного героя.
Треба також пам’ятати: часто-густо ╕нформац╕я про зневагу до пам’ятник╕в, ╖хн╓ руйнування ╓ результатом рос╕йсько╖ пропаганди. Часом ╕де св╕дома п╕дм╕на понять: говорять про могили червоноарм╕йц╕в, коли насправд╕ йдеться про демонтаж пам’ятних знак╕в, що прославляють НКВДист╕в, тобто тих, хто був ╕нструментом репрес╕╖, аналог╕чно як гестапо.

«В╤ЙСЬКОВ╤ ПАРАДИ — ЦЕ П╤ДТРИМУВАННЯ КУЛЬТУ В╤ЙНИ Й АГРЕС╤╥»

— Щодо парад╕в. Ви проти ╖хнього проведення. Д╕йсно, в сучасн╕й Рос╕╖ паради помпезн╕. К╕лька рок╕в тому в╕домого прихильника Пут╕на режисера Микиту Михалкова запитали, нав╕що ця повсякчасна демонстрац╕я сили. ╤ в╕н в╕дпов╕в: «А народ ма╓ бути готовим до в╕йни». Тод╕ над цим можна було посм╕ятися. А тепер дума╓ться: може, й нам треба було паради проводити? Бо виявилися геть не готовими до бойових д╕й...
— Не згоден! Вважаю, що в╕йськов╕ паради — це п╕дтримування культу в╕йни ╕ агрес╕╖. Перший парад Перемоги, як в╕домо, в╕дбувся в 1945 роц╕ ╕ св╕дчив, власне, про перемогу над нацизмом. Пот╕м, ╕ це малов╕домий факт, День Перемоги в СРСР не в╕дзначався аж до 1965 року. Чому? Тод╕ ще було надто багато учасник╕в в╕йни, чимало кал╕к, як╕ не сприймали аж надто тр╕умфального святкування. Надто незаго╓ною в ╖хн╕й пам’ят╕ була правда про в╕йну ╕ бездарне командування, за яке заплатили життям м╕льйони людей. Святом 9 травня стало вже за Брежн╓ва, з нев╕д’╓мним атрибутом — в╕йськовими парадами. Для чого вони були потр╕бн╕? Як елемент пропаганди в «холодн╕й в╕йн╕». Щоб показати: ми готов╕ до в╕йни, ми можемо погрожувати св╕тов╕.
Такий п╕дх╕д до вшанування загиблих — хибний. Сумн╕ваюсь, що загибл╕ у роки Друго╖ св╕тово╖ хот╕ли б повторення в╕йни. Цим способом користу╓ться Рос╕я, яка таким чином вихову╓ агресивний м╕л╕таристський дух у власних громадян, це загрожу╓ Укра╖н╕.
— Ви проти парад╕в взагал╕? Чи проти парад╕в на 9 травня?
— Проти парад╕в на 9 травня — точно. ╤ загалом, не знаю, чи потр╕бн╕ в╕йськов╕ паради такого загальнонац╕онального значення... Х╕ба що до Дня Незалежност╕. Щоб показувати готовн╕сть укра╖нц╕в в╕дстоювати незалежн╕сть. Це буде доречн╕шим. А от 9 травня ми ма╓мо зосередити увагу не на п╕дготовц╕ до яко╖сь ново╖ в╕йни, а на тому, аби н╕коли знову ╖╖ не допустити.
— ╤ все ж, чи не зда╓ться Вам, що той пациф╕зм, який ще в╕д Горбачова почався, з╕грав з нами злий жарт? Ми 30 рок╕в жили у мир╕ ╕ тепер н╕як не можемо звикнути жити у в╕йн╕...
— Я думаю, що це нормально для сусп╕льства — бути незвиклим жити у в╕йн╕.
— Але сьогодн╕ це нам дорого кошту╓...
— Демократичне сусп╕льство не може весь час жити оч╕куванням в╕йни. Радянський Союз десятир╕ччями готувався до в╕йни, ╕ ми бачимо, до чого це привело радянську економ╕ку, сусп╕льство, культуру — по сут╕, до повного винищення. Оч╕кування в╕йни передбача╓ моб╕л╕зац╕ю, надзвичайну дисципл╕ну, жорстку п╕дпорядкован╕сть. А це деформу╓ св╕дом╕сть людей, руйну╓ культуру, нормальн╕ демократичн╕ процеси в держав╕. Рос╕я — типовий приклад. У результат╕ ми бачимо, як вона перетворю╓ться на авторитарну державу, де зн╕вельовано вс╕ демократичн╕ принципи. А в╕йськов╕ паради ╓ лише одним з маркер╕в.
Безумовно, коли в╕йна сто╖ть на пороз╕, треба бути готовим до моб╕л╕зац╕╖. ╤ елементом п╕дготовки до не╖ ма╓ бути патр╕отичне виховання. Але в жодному раз╕ ми не повинн╕ весь час зомбувати людей, з огляду на як╕сь майбутн╕ в╕йни, перетворюючи ╖х на бездумних вояк╕в. Подив╕ться для прикладу на американське сусп╕льство. Воно не готу╓ться до в╕йни. Але за потреби Америка як держава завжди до не╖ готова.

«БАГАТО БУЛО ВИПАДК╤В, КОЛИ Ц╤Л╤ ДОВО╢НН╤ РАЙВ╤ДД╤ЛКИ М╤Л╤Ц╤╥ СТАВАЛИ ДО ПОСЛУГ Н╤МЕЦЬКО╥ ПОЛ╤Ц╤╥»

— Але ж на приклад╕ геро╖в Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни ще й гартували дух, виховували готовн╕сть до самопожертви. А здатися у полон ворогов╕ вважалося зрадою...
— П╕дх╕д до полонених як до зрадник╕в — це суто радянська парадигма... У 1941 роц╕ десятки тисяч вояк╕в були кинут╕ ╖хн╕м командуванням напризволяще. Вони здалися в полон ╕ п╕сля того перестали вважатися «сво╖ми», перетворилися на зрадник╕в. ╤нш╕ здавалися з ╕дейних м╕ркувань — не хот╕ли воювати «за Родину, за Сталина». Тому що для них Стал╕н — той, хто за к╕лька рок╕в перед цим нищив ╖хн╕ села. М╕льйони, як╕ потрапили в 1941-му та на початку 1942-го в полон, загинули в н╕мецьких таборах, бо Стал╕н не визнавав ╖х в╕йськовополоненими, не п╕дписав жодних конвенц╕й щодо ╖хн╕х прав. У той час, як б╕льш╕сть таких самих в╕йськовополонених французько╖, британсько╖, американсько╖ арм╕й пережили Другу св╕тову в╕йну. Можна по-р╕зному оц╕нювати ╖хн╕й вчинок. Але вони заслуговують на людське ставлення. Нещодавно читав у спогадах про радянсько-ф╕нську в╕йну: в╕дбува╓ться обм╕н на кордон╕ ф╕нських полонених на радянських. Щойно ф╕нських в╕дпустили до сво╖х, ╖х ус╕ почали об╕ймати, плакати й пригощати. Натом╕сть радянських — одразу заарештували.
— А як бути з нашими «альф╕вцями» та десантниками, як╕ здалися без бою при повн╕й збро╖ рос╕йським диверсантам у Слов’янську? Вони — зрадники чи н╕? Обн╕мати ╖х ╕ пригощати?
— Думаю, що обставини далеко не так╕ сам╕. Як ╕ мотивац╕╖. Говорити про тих людей, як╕ сьогодн╕ здаються в полон, що вони не мають п╕дстав захищати Укра╖ну як державу, думаю, не можна. Держава, можливо, недостатньо прид╕ляла уваги соц╕альн╕й п╕дтримц╕ в╕йськовослужбовц╕в. ╤ це ╖╖ провина. Але разом з тим вони давали присягу на в╕рн╕сть Укра╖н╕ ╕ вони ╓ укра╖нцями.
— Можливо, нин╕шн╕ д╕╖ наших в╕йськових так╕ мляв╕ тому, що ми не сформували в них певний моральний стрижень? Той, що був у багатьох вояк╕в минуло╖ в╕йни...
— Не сформували тому, що намагалися виховувати укра╖нських патр╕от╕в на радянському патр╕отизм╕. Це неможливо. Нав╕ть згадуючи про 8-9 травня, нам треба говорити про укра╖нський патр╕отизм. Тод╕ будуть люди, готов╕ захищати нашу землю. ╤ ми ма╓мо безл╕ч факт╕в, щоб пишатися укра╖нцями в роки Друго╖ св╕тово╖. Що би не казав «товариш Стал╕н», який п╕дн╕мав тост за «великий рос╕йський народ», чи товариш Пут╕н, який вважа╓, що й без Укра╖ни в╕йна могла бути виграна. Все це елементарно не в╕дпов╕да╓ д╕йсност╕: внесок укра╖нц╕в у перемогу над нацизмом був надзвичайно великий, можливо, визначальний. Це — одна з основ виховання патр╕отизму сучасних укра╖нських вояк╕в. Вт╕м, за 23 роки в цьому напрямку зроблено дуже мало, ╕ ми зараз пожина╓мо плоди.
Однак у кожному випадку треба бачити користь. Екстремальна ситуац╕я оголила правду. Ми побачили, що майже не ма╓мо арм╕╖, що р╕вень профес╕йно╖ ╕ патр╕отично╖ п╕дготовки збройних сил ╕ спецслужб низький, що дуже низький р╕вень патр╕отизму в ц╕лих рег╕онах кра╖ни, як╕ залишаються такими остр╕вцями радянсько╖ св╕домост╕, на як╕, власне, ╕ прагне опертися Пут╕н у сво╖й агрес╕╖.
— Ви виступа╓те ╕н╕ц╕атором створення сво╖х, укра╖нських традиц╕й святкування 9 травня, свого «ритуалу», який би в╕др╕знявся в╕д рос╕йського, радянського, до якого ми звикли. В чому в╕н поляга╓?
— Я не кажу: все м╕няти. М╕сцем ритуалу мала би бути Могила Нев╕домого солдата, як ╕ за радянських час╕в. Але ц╕ урочистост╕ сл╕д максимально олюднити. Важливо, щоб у вшануванн╕ пам’ят╕ жертв в╕йни брали участь ╕ вояки, що виявили геро╖зм сьогодн╕. До прикладу, вс╕м уже в╕домий полковник Мамчур, думаю, заслужив, щоб цього року 9 травня разом ╕з ветеранами, найвищим кер╕вництвом держави брати участь у покладанн╕ кв╕т╕в до Могили Нев╕домого солдата.
— ╤ нарешт╕, ще одна дражлива тема, яку роз╕гру╓ сучасна рос╕йська пропаганда, — це тема «укра╖нських пол╕ца╖в». Нема╓, мабуть, жодного рос╕йського в╕йськового ф╕льму останн╕х час╕в, щоб там не з’являвся под╕бний персонаж. Нема╓ жодно╖ публ╕цистично╖ статт╕ про Укра╖ну, щоб там не згадувалися розстр╕ли в Бабиному Яру. Як ╕з цим боротися?
— Типова ман╕пуляц╕я. Рос╕йська пропаганда «укра╖нську допом╕жну пол╕ц╕ю» (така ╖╖ оф╕ц╕йна назва) пода╓ як формування, що складалося виключно з укра╖нц╕в. Насправд╕ це не так, у даному випадку поняття «укра╖нський» виключно географ╕чне ╕ не ма╓ в╕дношення до етн╕чного походження людей, як╕ ставали пол╕цаями. До реч╕, серед них було чимало колишн╕х червоноарм╕йц╕в, як╕ потрапили в полон ╕ боялися повернення додому. Дуже багато випадк╕в, коли ц╕л╕ дово╓нн╕ райв╕дд╕лки м╕л╕ц╕╖ ставали до послуг н╕мецько╖ пол╕ц╕╖…
— Щодо м╕л╕ц╕╖ — це дуже нагаду╓ сьогодення...
— Абсолютно! Можливо, в цьому ц╕нн╕сть тепер╕шн╕х час╕в: те, що ран╕ше ми сприймали в м╕ф╕чному забарвленн╕, нин╕ ста╓ зрозум╕лим. Як, наприклад, таке могло бути, що службовц╕ радянсько╖ м╕л╕ц╕╖ раптом стають н╕мецькими пол╕цаями? А, насправд╕, ╖м байдуж╕ були поняття чест╕, г╕дност╕, ╖м важливо було вижити й отримати певне матер╕альне забезпечення. Набирали ж до пол╕ц╕╖ не за етн╕чною ознакою, а з огляду на профес╕йн╕ навички й досв╕д — м╕л╕ц╕онер╕в, солдат╕в. Говорити, що укра╖нський колаборац╕он╕зм був б╕льшим ╕ масштабн╕шим за рос╕йський, теж не випада╓. Не можна забувати про Рос╕йську визвольну арм╕ю й ╕нш╕ структури. До реч╕, арм╕я Власова — не ╓дина, яка боролася на боц╕ Третього рейху. Загалом таких рос╕йських вояк╕в було понад м╕льйон.
— А хто все ж таки зд╕йснював розстр╕ли у Бабиному Яру?
— Н╕мц╕. Укра╖нськ╕ ж формування не мають до цього жодного стосунку. Дана проблема розкрита у статт╕ В╕тал╕я Нахмановича про розстр╕ли в Бабиному Яру, опубл╕кован╕й, зда╓ться, у 2007 роц╕. Причетн╕сть до цих розстр╕л╕в укра╖нц╕в ╕з так званого Буковинського куреня ще тод╕ документально спростована.

╤нтерв’ю в╕в
╢вген ЯКУНОВ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2014 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13255

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков