"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2014 > Тема "З потоку життя"
#20 за 16.05.2014
ЧОМУ ПУТ╤Н ПРИЗНАЧИВ МАР╤УПОЛЬ ГАРЯЧОЮ ТОЧКОЮ
Спод╕ваюся, що це все ж неправда: ╕нформац╕я про те, що у вбитих 9 травня в Мар╕упол╕ патр╕от╕в в╕др╕зували вуха ╕ виколювали оч╕, про страти через пов╕шення. Спод╕ваюся, тому що ╕накше — це вже зовс╕м ╕нша в╕йна. Що постала з середньов╕чного мракоб╕сся, коли знущання з т╕л чужинц╕в, розпорювання полоненим живот╕в ╕ вбивство ваг╕тних ж╕нок ╕ священик╕в вважалося за благу справу... Нав╕ть поняття таке ╕снувало: «Очищення земл╕». Щоб земля стала знову «святою», ╖╖ сл╕д було «очистити» муками ╕ кров’ю нечистих. Це було не так давно. Всього лише в XVII стол╕тт╕, за час╕в Ру╖ни. «Бендер╕вц╕» тод╕ ще не народилися... Але у прихильник╕в московського православ’я багато було ╕нших ворог╕в — лях╕в, ун╕ат╕в, ╓вре╖в... В╕д них на довг╕ роки земл╕ Наддн╕прянщини й очищувалися... Ут╕м, якщо в╕рити словам, що у кожного стол╕ття ╓ сво╓ середньов╕ччя, боюся, для жител╕в Мар╕уполя воно майже настало. В╕део в ╤нтернет╕ ставлять силу-силенну запитань. Ось просто на про╖ждж╕й частин╕ — убитий актив╕ст. У крос╕вках, джинсах, з синьо-жовтою стр╕чкою на рукав╕. Один з «добрих» городян не проти поглумитися над мертвим т╕лом. За кадром авторитетний голос його зупиня╓: «В╕н сво╓ заплатив, коли вмер. Над трупом не варто...». «Месник» знехотя п╕дкоря╓ться. Терористи сам╕ виставили в╕део в мереж╕. Нав╕що? Щоб показати: не допустили блюзн╕рства на камеру. А якби без камери? ╤ за що заплатив убитий? За те, що любив Батьк╕вщину? Трохи ран╕ше за часом — в╕део з бадьорим заголовком: «Гасять бандер╕вц╕в». Насправд╕ показано, як громлять м╕кроавтобус, що належить дитячому будинку. (Що означа╓ на крим╕нальному жаргон╕ слово «гасять», ви, безумовно, зна╓те). А ось до б╕йц╕в Нацгвард╕╖ йде група «мирних жител╕в». Попереду — дво╓, розчеп╕ривши руки. Показують, що у них, мовляв, нема╓ збро╖. Кричать: «Ми мирн╕, ми не озбро╓н╕!». А з-за ╖хн╕х спин стр╕лець ╕з п╕столета веде приц╕льний вогонь по солдатах. ╤ н╕хто в цьому натовп╕ «мирних людей» його не бачить. Або не бажа╓ бачити? Або впевнений, що все так ╕ ма╓ бути? Зна╓те, що це нагадало? Польський фантаст Стан╕слав Лем ще на початку в╕с╕мдесятих у роман╕ «Мир на Земл╕» передбачив, якою буде головна зброя масового ураження в Трет╕й св╕тов╕й в╕йн╕. ╤ це не лазери. ╤ не воднев╕ бомби. Це роботи з обличчями людей. Усм╕хнен╕ ╕ прив╕тн╕, вони йдуть до тебе з розчеп╕реними беззбройними руками ╕ задушевно звуть: «Братику р╕дний! П╕д╕йди до мене, наблизься без побоювання. Я не завдам тоб╕ лиха. Ми не хочемо битися. Я тебе люблю, ╕ ти мене любиш. Братику р╕дний». А даси йому п╕д╕йти — ╕ в╕н розр╕же тебе як консервну банку. Ось така фантастика. «Братики р╕дн╕» — дуже зручна зброя. Вона не потребу╓ високих технолог╕й. Сировину завжди можна знайти на територ╕╖ гаданого ворога. Головне — змусити ╖х вбивати, катувати, знущатися з мертвих. Щоб спалити мости. Щоб не було вороття. Бо ж таких н╕хто в св╕т╕ у себе не прийме. Окр╕м Рос╕╖. Мар╕уполь не винен, що став полем битви. Це мирне м╕сто поблизу моря, де н╕коли не вирували пол╕тичн╕ шторми. Де майже 20 рок╕в обирали одного ╕ того самого мера. Де живуть працьовит╕ ╕ мирн╕ люди. Наст╕льки мирн╕, що коли в липн╕ минулого року рос╕йськ╕ прикордонники розстр╕ляли укра╖нський баркас, а пот╕м втопили чотирьох рибалок ╕з села Без╕менне, що п╕д Мар╕уполем, у м╕ст╕ н╕хто особливо не протестував. Не п╕шов палити м╕ськраду. Не закликав «гасити» знахабн╕лих пут╕нських вояк╕в. А тут — спочатку напад на в╕йськову частину, пот╕м на м╕л╕ц╕ю. Вбивство начальника ДА╤ ╕ командира нац╕ональних гвард╕йц╕в... П╕дпали, розправи... Не варто шукати причини всьому цьому в славн╕й ╕стор╕╖ м╕ста. Вони — в його географ╕╖. Мар╕упольцям просто не пощастило. М╕сто опинилося на шляху у Пут╕на. На тому самому напрямку, на якому в╕н готу╓ головний удар — окупац╕ю всього причорноморського узбережжя Укра╖ни. Йому без р╕зниц╕, чи буде Мар╕уполь окремою «республ╕кою», або у склад╕ якогось ╕ншого анклаву. Головне, — щоб там не було справжньо╖ влади, щоб панував безлад ╕ розбо╖. Мар╕уполь йому потр╕бний як суц╕льний палаючий блокпост. Як черговий ╕нкубатор садист╕в, покликання яких — стр╕ляти в м╕л╕ц╕онер╕в ╕ патр╕от╕в у м╕стах азовського, а пот╕м ╕ чорноморського узбережжя. Тих, що на зах╕д в╕д Мар╕уполя. Погляньте на карту. На черз╕ ще б╕льш мирн╕ Бердянськ, Мел╕тополь, Скадовськ, Каховка. А там вже й Одеса. Хоча, що Одеса! Туди пут╕нськ╕ «братики р╕дн╕» вже д╕йшли. А дал╕? У вс╕х рос╕йських цар╕в була мр╕я — вийти до Середземного моря ╕ «повернути» в лоно Православно╖ церкви Царград. Що пор╕вняно з цим цив╕л╕зац╕йним задумом доля одного м╕ста на берез╕ Азовського моря! Його городянам, старожилам ╕ новопоселенцям можна т╕льки посп╕вчувати. ╤ побажати повернути соб╕ добру славу. Зробити для цього все. Щоб на Мар╕уполь не лягло на довг╕ роки тавро м╕ста, де виколюють оч╕ патр╕отам.
╢вген ЯКУНОВ («Укр╕нформ»)
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2014 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13287
|