24 травня в Укра╖н╕ церкви сх╕дного обряду вшановують солунських брат╕в-християн Кирила ╕ Мефод╕я, родоначальник╕в слов’янсько╖ абетки. Свят╕ Кирило (у миру – Костянтин; 827-869 рр.) ╕ Мефод╕й (815-885 рр.) народилися в давньому м╕ст╕ Салон╕ки, походили ╕з знатно╖ родини, тож ╖м була гарантована блискуча св╕тська кар’╓ра. Але т╕ в╕дмовилися в╕д не╖ й обрали ╕ншу житт╓ву стезю. Починаючи з 863 року, вони жили на територ╕╖ Морав╕╖ (тепер╕шня Чех╕я) ╕ займалися л╕нгв╕стикою, створили абетку, яка в╕дома п╕д назвою кирилиця. Брати переклали старослов’янською мовою найважлив╕ш╕ м╕сця з ╢вангел╕я та Апостол╕в, як╕ читають у церквах п╕д час в╕дправ Служб Божих, а також Псалтир та ╕нш╕ богослужбов╕ книги, створили школу для майбутн╕х священнослужител╕в, у як╕й навчалося близько 50 ос╕б. М╕с╕я Кирила ╕ Мефод╕я серед слов’янських племен мала великий усп╕х, хоча ╖хня подвижницька д╕яльн╕сть виявилася нелегкою, зустр╕лася з жорстким протистоянням н╕мецьких м╕с╕онер╕в, як╕ беззастережно вважали, що сп╕лкуватися з Богом ╕ читати Його Слово можна лише трьома мовами, якими було зроблено запис на Господньому Хрест╕, – ╓врейською, грецькою ╕ латиною. Але ж тод╕ виявля╓ться, що Святе Письмо залишиться доступним не для вс╕х… Хоча Син Божий прийшов у св╕т до вс╕х людей, хто ув╕ру╓ в Нього. ╤ як в такому випадку розтлумачити под╕ю З╕шестя Святого Духа, коли апостоли враз почали розум╕ти ╕ заговорили р╕зними мовами св╕ту, аби пропов╕дувати ╢вангел╕╓ кожному сущому на земл╕… 866 року (можливо, що 867 року) Кирило ╕ Мефод╕й прибули до Риму, де провели понад два роки, мешкаючи в грецькому монастир╕, наполегливо переписуючи ╕ редагуючи вже перекладен╕ ними тексти. Проте також мали за мету потрапити на прийом до понтиф╕ка. В╕домо, що 867 року помер Папа Римський Миколай I ╕ на папський престол обрали Адр╕ана II. Саме в╕н прийняв брат╕в як посланц╕в нового слов’янського св╕ту. Зробив це з великими почестями, високо оц╕нив ╕ схвалив ╖хню д╕яльн╕сть, також (а це – головне!) п╕дтвердив право використовувати слов’янську мову в церковних в╕дправах ╕ богослужбових книгах. Там же, у Рим╕, в церкв╕ Святого Петра Кирило був висвячений на ╓пископа, а Мефод╕й – на священика. Та, на жаль, п╕д час перебування у Рим╕ Святий Кирило важко занедужав ╕ помер 14 лютого 869 року. Поховали його в Рим╕. У В╕чному М╕ст╕ ╕ тепер знаходиться могила автора кирилиц╕. Перед кончиною в╕н сказав сво╓му братов╕: «Ми з тобою були як пара вол╕в, що орють одну ниву. ╤ ось я падаю на борозн╕, зак╕нчивши день св╕й, а ти, хоч ╕ любиш гору Ол╕мп, та задля то╖ гори не залишай просв╕ту слов’ян, бо через не╖ можеш ще краще осягнути спас╕ння». Мефод╕й продовжив просв╕тницьку працю серед слов’янських народ╕в. Як стверджують деяк╕ джерела, побував на теренах тепер╕шньо╖ Укра╖ни. У Велеград╕ (Чех╕я), де Мефод╕й пров╕в останн╕ роки життя, з допомогою сво╖х учн╕в переклав старослов’янською мовою весь Старий Зав╕т (окр╕м Макавейських книг), Номоканон – Правила Святих Отц╕в, а також Патерик (описи життя святих). Святий Мефод╕й передбачив дату свого в╕дходу у В╕чн╕сть. Помер просв╕титель 6 кв╕тня 885 року у в╕ц╕ 70-ти рок╕в. Поховали його у соборному храм╕ Велеграда. Поховальний обряд було в╕дправлено трьома мовами – слов’янською, грецькою ╕ латинською.