Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Василь ╤льницький, ╕сторик, досл╕дник ОУН-УПА: НА ПУБЛ╤ЧНУ СТРАТУ УКРА╥НСЬКИХ П╤ДП╤ЛЬНИК╤В РАДЯНСЬК╤ СИЛОВИКИ ЗГАНЯЛИ СТАРШОКЛАСНИК╤В
знайомтесь: ╕нтел╕гентна, легка в сп╕лкуванн╕, симпатична ╕ розумна молода людина, яка глибоко...


ГЕРБ УКРА╥НИ: ДЕЩО З ╤СТОР╤╥
У листопад╕ 1917 року Центральна Рада проголосила Укра╖нську Народну Республ╕ку. Питання про...


«╤ ОЖИВУ, ╤ ДУШУ В╤ЛЬНУ НА ВОЛЮ ╤З ДОМОВИНИ ВОЗЗОВУ»
Б╕льшост╕ народ╕в властивий - в т╕й чи ╕нш╕й форм╕ - культ предк╕в як основа пам'ят╕ роду й...


ВИЗВОЛЕННЯ ДОНБАСУ ╤ КРИМУ СТО РОК╤В ТОМУ
Нещодавно в Ки╓в╕ вийшла друком книга ╕сторика Серг╕я Коваленка «Пох╕д запорожц╕в на Донбас...


П╤ДЗЕМНИЙ БАТУРИН: МАЗЕПИНСЬК╤ ВАЛИ ТА СХОДИ В ТА╢МНИЦЮ
Археологи досл╕джують «глибинну» ╕стор╕ю Гетьмансько╖ столиц╕




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 30.05.2014
ДЕПОРТАЦ╤Я ОЧИМА ОЧЕВИДЦ╤В

Пам’ять

У ц╕ тепл╕ травнев╕ дн╕ ╤зет Зек╕р’яйович Хал╕лов з села Оползн╓ве поблизу Ялти поверта╓ться подумки у весну 1944-го, яка принесла рад╕сть визволення Криму в╕д н╕мецько-фашистсько╖ окупац╕╖ ╕ водночас обпекла вс╕х кримських татар льодяним холодом депортац╕╖.
Перший раз в╕йнуло морозом репрес╕й в ╖хню с╕м’ю ще в 1938 роц╕, коли заарештували батька, ╕ мат╕р Реб╕я залишилася одна з с╕мома д╕тьми на руках. Довго ╖м н╕чого не було в╕домо про його долю. ╤ лише за даними посмертно╖ реаб╕л╕тац╕╖ д╕зналися, що в╕н помер у 1942 роц╕ в таборах на Кольському п╕востров╕.
Старший син Хал╕лових — ╤бра╖м з перших дн╕в в╕йни був на фронт╕. При десантуванн╕ з Кубан╕ на Керч у склад╕ 51-о╖ арм╕╖ отримав перше поранення. Л╕кування в госп╕тал╕ на Кавказ╕ — ╕ знову на фронт. П╕сля визволення п╕вострова в будинку Хал╕лових поселилися к╕лька радянських солдат╕в на чол╕ з командиром, а Реб╕я готувала ╖м ╖сти. 17 травня 1944 року о 8-╕й годин╕ вечора командир покликав ж╕нку ╕ пов╕домив:
— Мати, завтра вранц╕ будемо вас виселяти. Приготуйте в дорогу найнеобх╕дн╕ше.
За н╕ч вона з╕брала з д╕тьми, що змогла. Не спали. На св╕танку як вирок прозвучали слова командира одному з солдат╕в:
— Посад╕ть цю с╕м’ю на ташкентський по╖зд.
Сам с╕в на мотоцикл ╕ по╖хав. За траг╕чним зб╕гом обставин саме того ранку в╕н на ви╖зд╕ з села натрапив на н╕мецьку м╕ну ╕ в╕д вибуху загинув. Однак солдат виконав дане командиром доручення. Виселенц╕ с╕ли на по╖зд ╕ через деякий час ╖х вивантажили з речами в сел╕ Янгиюль Ташкентсько╖ област╕.
Там ╕ жили багато рок╕в — мати та ╖╖ д╕ти. Найважчими виявилися для них перш╕ два роки, коли депортован╕ з Криму в нових для них аз╕атських кл╕матичних умовах часто хвор╕ли ╕ вмирали в╕д ╕нфекц╕йних захворювань. Реб╕я ретельно стежила за тим, щоб ╖╖ д╕ти не пили воду з арика, а т╕льки кип’яченою. ╤ незважаючи на важк╕ умови життя, пово╓нний голод, зум╕ла захистити ╕ виростити вс╕х. Тро╓ з них — син ╤бра╖м, який у склад╕ радянських в╕йськ д╕йшов до Берл╕на, та старш╕ дочки Фатьма ╕ Шан╕╓ пере╖хали згодом у Новорос╕йськ, де ╕ похован╕. Там нин╕ живе наймолодша сестра ╤зета Хал╕лова — Хат╕дже.
Мат╕р померла в Узбекистан╕ в 1957 роц╕, а в╕н з двома сестрами — Зек╕╓ ╕ Гульф╓ повернувся в 1990 роц╕ в Крим. Поселився в р╕дному сел╕, яке до в╕йни називалося Кекен╓╖з. При в’╖зд╕ в Оползн╓ве ╕ нин╕ ╓ дорожн╕й вказ╕вник з ц╕╓ю ╕сторичною назвою. А сестри обрали для проживання Сакський район.
╤зету Хал╕лову нин╕ йде 80-й р╕к. До цього часу збер╕гся ╖хн╕й будинок на берез╕ моря, в якому вони жили тут колись великою ╕ дружною с╕м’╓ю до в╕йни. Всю г╕ркоту в╕д не╖ та депортац╕╖ в╕н переадресував на... капусту, наклавши на не╖ сво╓ категоричне табу на домашньому стол╕.
— Одну ╖╖ т╕льки й ╖ли тод╕ в р╕зному вигляд╕, — пояснив мен╕ причину ц╕╓╖ заборони його син Шевкет Хал╕лов, зав╕дувач в╕дд╕лу зв’язк╕в з об’╓днаннями громадян ╕ нац╕онально-культурними орган╕зац╕ями Всеукра╖нського ╕нформац╕йно-культурного центру в С╕мферопол╕. — Вона викликала в батьк╕в так╕ важк╕ спомини, що в мо╓му дитинств╕ вдома н╕коли не було страв ╕з капусти.
На два географ╕чних та ╕сторичних пер╕оди под╕лила депортац╕я ╕ життя мистецтвознавця, заслуженого д╕яча мистецтв АРК Ельм╕ри Черкезово╖. Вона народилася в Узбекистан╕ ╕ з дитинства чула, як ╖╖ бабуся Гульзаде, працюючи в спеку в саду ╕ винограднику, говорила: «А в Криму в цей час цв╕те лаванда».
До в╕йни вона проживала в сел╕ Кипарисному, яке розташоване на морському узбережж╕ м╕ж Ялтою та Алуштою ╕ називалося тод╕ Кучук-Ламбад. ╥╖ чолов╕к у роки фашистсько╖ окупац╕╖ помер, два сини загинули. Один був моряком, а другий воював з фашистами у склад╕ Севастопольського партизанського загону. ╤ вона, депортована з Криму з трьома д╕тьми — дочками Айше ╕ Сад╕╓, сином Мустафою, опинилася в узбецькому радгосп╕ «П’ятир╕чка».
— Перш╕ дн╕ п╕сля прибуття були найважч╕, — згадувала вона. — Вода в ариках брудна, мутна. Пити ╖╖ неможливо. М╕сцеве населення налаштоване до переселенц╕в недружелюбно. Люди масово вмирали в╕д ╕нфекц╕й.
Коли ╖╖ двоюр╕дний брат Се╖д Баап Османов у в╕йськовому званн╕ майора демоб╕л╕зувався з арм╕╖ п╕сля в╕йни ╕, повернувшись у Крим, д╕знався, що його депортован╕ дружина й дв╕ дочки померли, то в нього, за словами Е. Черкезово╖, дочки Сад╕╓, волосся на голов╕ за одну н╕ч стало сивим. В╕н при╖хав в Узбекистан ╕ з╕брав залишки родини в м╕ст╕ Бекебад поблизу Ташкента.
Бабуся Гульзаде проживала з сином Мустафою, який працював на металург╕йному завод╕, був передовиком виробництва, рац╕онал╕заторм. Його портрет вис╕в на заводськ╕й дошц╕ пошани. У двор╕ будинку вона в╕дтворила куточок р╕дного Криму, з яким ╕ там, у депортац╕╖, не переривався ╖╖ духовний зв’язок, хоч ф╕зично перебувала далеко. ╥╖ клумби завжди були в ╕деальному порядку, а на обр╕зування виноградник╕в при╖жджали колишн╕ односельчани, що добре зналися на цьому.
Вона не дожила до часу повернення на Батьк╕вщину, п╕шовши з життя в 1986 роц╕. Це зробили за не╖ ╖╖ д╕ти ╕ внуки. Ступила на р╕дну землю Сад╕╓, а там ростуть т╕ ж кипариси, що й до в╕йни. ╤ море таке ж, в якому плавала ще в дитинств╕. Тепер сюди, в Кипарисне, уже без не╖ до родинних виток╕в пройнятися духом предк╕в ╕ красою чудово╖ природи навколишн╕х м╕сць при╖жджають Ельм╕ра з братом ╤слямом та ╖хн╕ д╕ти.
Ц╕ почуття причетност╕ до всього, що стосу╓ться дол╕ свого народу, Ельм╕ра Черкезова ма╓ нам╕р висловити на Всесв╕тньому форум╕ татарських ж╕нок у Казан╕, в якому вона бере участь цими днями в склад╕ кримсько╖ делегац╕╖.
У Криму до 70-р╕ччя пам’ят╕ жертв депортац╕╖ кримськотатарського народу, яке в╕дзначили 18 травня, в╕дбулося багато заход╕в. Так, у Бахчисара╖ в Кримському ╕сторичному музе╖ «Лар╕шес» у комплекс╕ «Девлет-Сарай» в╕дкрилася фотовиставка Арв╕даса Шеметаса «Повертатися», в ╢впатор╕╖ пройшов веч╕р-рекв╕╓м, у Феодос╕╖ в сквер╕ б╕ля пам’ятного знаку жертвам депортац╕╖ 1944 року в╕дбулася акц╕я «Запали вогонь у серц╕ сво╓му». А в нед╕лю 18 травня у С╕мферопол╕ кримськ╕ татари з усього п╕вострова за традиц╕╓ю з╕бралися на жалобний м╕тинг, щоб вшанувати пам’ять тих, хто не повернувся з депортац╕╖, висловити сво╖ думки та пропозиц╕╖ щодо в╕дновлення прав кор╕нного народу, забезпечення облаштування ╕ розвитку на р╕дн╕й земл╕.

Валентина НАСТ╤НА

Борис ЧИЧИБАБИН
* * *
Думал о Крыме: чей ты,
кровью чужой
разбавленный?
Чьи у тебя мечети,
Прозвища и развалины?
...Люди — на пляж,
я — с пляжа,
там у лесов и скал,
«Где же татары?» —
спрашивал,
все я татар искал....
Шел, где паслись отары,
Желтую пыль топтал.
«Где ж вы, —
кричал, — татары?»
Нет никаких татар...
Родина оптом,
так сказать,
Отнята и подарена, —
И на земле татарской
Ни одного татарина…

«Крымские прогулки»
1961

* * *
Как непристойно Крыму без татар.
Шашлычных углей лакомый угар,
заросших кладбищ надписи резные,
облезлый ослик, движущий арбу,
верблюжесть гор с кустами на горбу,
и все кругом — такая не Россия...
«Судакские элегии»
1974


КРИМСЬКИМ ТАТАРАМ ЗАГРОЖУ╢ ПЕРЕСЛ╤ДУВАННЯ В «НОВОМУ» КРИМУ

Кримським татарам у «новому» Криму загрожу╓ пересл╕дування, ╖х залякують, ╕ ╖хн╓ майбутн╓ на анексованому Рос╕╓ю п╕востров╕ непевне, заявила м╕жнародна правозахисна орган╕зац╕я Amnesty International.
Незважаючи на об╕цянки нин╕шньо╖ фактично╖ «влади» Криму захищати права кримських татар, цей народ зазна╓ дедал╕ б╕льшого насильства й дискрим╕нац╕╖, заявив директор програм ╢вропи й Середньо╖ Аз╕╖ Amnesty International Джон Далг’юзен.
Як говориться в заяв╕, рос╕йська влада дозволя╓ в╕льно д╕яти у Криму збройним угрупованням, як╕ стоять за брутальними нападами на кримських татар, а також заляку╓ кримськотатарських л╕дер╕в, погрожу╓ розпустити найвищий представницький орган кримських татар Меджл╕с ╕ обмежу╓ ╖хн╓ право на свободу з╕брання ╕ висловлення думки.
╤з Криму вже змушен╕ були ви╖хати до семи тисяч кримських татар, а т╕, хто лиша╓ться, постають перед неймов╕рним вибором – в╕дмовитися в╕д свого укра╖нського громадянства ╕ прийняти рос╕йське або стати «╕ноземцями» на сво╖й власн╕й Батьк╕вщин╕, заявили правозахисники.
Рос╕я, незаконно окупувавши й анексувавши укра╖нський Крим, встановила на п╕востров╕ свою «владу», яка зд╕йсню╓ там пересл╕дування проукра╖нських сил – насамперед кримських татар, а також м╕сцевих укра╖нц╕в.

(Рад╕о «Свобода»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13368

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков