Версiя для друку Обговорити в форумi

Зельфіра Муталупова народилася в місті Андижан (Узбекистан). У 1988 р. разом із сім’єю переїхала до Криму, де закінчила школу в Джанкої. У 1998 р. з відзнакою закінчила факультет журналістики Таврійського екологічного інституту. З 1996 р. працює в газеті «Голос Криму». Зараз — завідувач відділу соціальних питань, освіти, культури і спорту цього видання. Одночасно працює над підготовкою (написанням) оперативних та аналітичних матеріалів.
Вірші Зельфіра Муталупова пише з 1996 року (кримськотатарською та російською мовами). Друкуємо кілька її поезій у перекладі Федора Степанова.

Зельфіра МУТАЛУПОВА
«ЩО СПОСТИГЛО ТЕБЕ, БАТЬКІВЩИНО?..»

ЧОМУ?

Що спостигло тебе, моє море?
Чом твоя помутніла вода?
Чи тому, що нахлинуло горе?
Чи тому, що прийшла біда?
Що спостигло тебе, моя чайко?
Чом скигління пронизливий крик?
Чом відбилась від рідної зграйки?
Чом ти сива, неначе старик?
Що спостигло тебе, моє небо?
Чому так зачастили дощі?
Чом сумуєш за всіх і за себе?
Чому хмар такі чорні кущі?
Що спостигло тебе, моє сонце?
Чом в проміннях нема теплоти?
Чому світло погасло в віконці?
Чом до мрії спалили мости?
Що спостигло тебе, моя пісне?
Чом такий сумовитий мотив?
Чом у серці йому надто тісно?
Чом затих він і в невідь уплив?
Що спостигло тебе, Батьківщино?
Чом такі твої очі сумні?
Чом в них смуток
 закляк безупинно?
Чому застять їх сльози рясні?

БЕЗПОРАДНЕ ЛИСТЯ

Облітає з гілля жовтий лист
 і зника.
Цих листочків довічно
 вже доля така.
Чом відходять у безвість,
 як час і ріка?
Нумо осінь спитай —
 все розкаже вона.
Не почуєте скарг ви від них,
 золотих.
Ремство листя сумне,
навіть шепіт затих.
Що за їх почуттям?
 Що за думами їх?
Нумо осінь спитай —
 все розкаже вона.
Обриває з дерев
 вітер лист золотий,
Геть відносить його —
 в край далекий, чужий.
Чом же сниться листочкам
 лише супокій?
Нумо осінь спитай —
 все розкаже вона.
Умирають вони —
 гаснуть іскри надій,
Так кінчають свій шлях
 швидкоплинний земний.
Чи є сили противитись долі такій?
Нумо осінь спитай —
все розкаже вона.
Точно так безпорадна, людино, і ти,
Як прийшла, так відходиш —
 у інші світи.
Чому Богу схотілось
 нас так приректи?
Нумо осінь спитай —
 все розкаже вона.

МОРЕ

Бринить прибій, немов струна,
Органно той звучить мотив!
Мелодія хоч і одна,
Луна — ну, просто диво з див.
Неначе струни кеманче,
Злітають ввись собі і вшир,
Шурхочуть хвилі — ще і ще,
В легенду оповивши мир.
У кожнім сплеску таїна —
То море шле нам свій привіт.
Аби секрет розкрить до дна,
Воно неначе пише звіт.
О море Чорне, богатир,
Я не забуду ні на мить
Шалений твій, могутній вир,
Твоїх очей ясну блакить!
* * *
На моєму шляху
 безпросвітність одна,
Як в гіркім кукілі, моя доля кона.
Скільки випити горя мені ще дано?
Серце тужить:
чи ж витрима все те воно?
Спину наче огрів
хтось різким нагаєм,
Й гаснуть радощі всі
 в пустоті день за днем.
Уночі лиш вітри та зірки в небесах
Розуміють мене,
 а все інше — як прах.
Моросить навкруги —
 плаче тихо вікно,
Безпросвітність то винна —
 то й плаче воно.
І нічого нікому не скаже воно,
Бо все держить в собі,
 як бродіння вино.
* * *
Як захочеться кричать —
Краще спіть вже.
Лист можливо написать...
Напишіть же!
Можна книгу почитать —
Краще казку.
Але й справ (лише почать!) —
По зав’язку.
Можна у кутку прибрать,
У дівочім,
І білизну перепрать
(От замочим);
Все підштопать, підлатать —
По порядку;
Можна вийти та скопать
Хоч би грядку;
Можна ще води дістать
Із криниці,
Щось із їжі купувать
У крамниці.
В дамки, врешті-решт, зіграть —
Теж можливо,
І свій норов загнуздать —
Бережливо.
Можна дещо наспівать
(Це ж нескладно);
Можна і відпочивать...
Можна... Ладно...
Тож людина помовчать
Може кожна.
І лише ре-пе-ту-вать
Їй не можна!
* * *
Добре як, що є на світі
Поїзди!
Їдуть люди (навіть діти) —
Хто куди.
Їдуть в Юрмалу, в Бендери,
У Москву,
До французької Рив’єри,
У Хіву.
Донесе туди, за обрій,
І літак,
Та не всім в польоті добре.
Чи не так?
І автівка чи далеко
Завезе?
У дорозі з нею пекло —
Те та се.
В поїзд сів і їдь, спокійний
Взагалі,
Хоч із тундри, хоч за синій
Край землі.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2014 > Тема "Душі криниця"