Версiя для друку Обговорити в форумi

Вона — Сільва і принцеса цирку, Одетта і циганка Аза, справжня королева оперети! Всі ці зіркові оцінки та характеристики — про приму трупи та улюбленицю глядачів Тамару Гончаренко, заслужену артистку Криму, з чиїм голосом багато років пов’язаний весь музичний репертуар Кримського академічного українського музичного театру. А йому в діапазоні трьох октав з її відданістю сцені, самоконтролем і самодисципліною, здається, підвладне все від класичного вокального мистецтва — опер та оперет до дитячих мюзиклів. Вона виконує більшість головних партій у музичних спектаклях, уривки з опер у концертах симфонічно-камерної музики, періодично влаштовує класичні шоу в своїх бенефісах. Зміст одного з них висловила в чотиривірші: «Я вдячна життю за талант, за радість самовираження. О, Бог мій, який великий твій дар! Сіяй, любове, в співу звуках!».
Під завісу нинішнього театрального сезону Т. Гончаренко підготувала новий сольний проект — творчий вечір «О, музико кохання!», який став своєрідним підсумком до власного ювілею, а в глядачів з’явилася ще одна можливість побачити улюблену артистку протягом однієї програми в різних амплуа. В яких? — спробувала я ще до прем’єри відкрити завісу, зустрівшись з Т. Гончаренко після однієї з репетицій.

— Якщо на своєму минулому творчому вечорі в 2012 році я виконувала в основному соло — арії з відомих опер, прозвучав лише один дует з лауреатом міжнародних конкурсів Федором Марченком — Цирліни і Дона Жуана з опери «Дон Жуан» В. Моцарта, — сказала Тамара Михайлівна. — То цього разу ми вирішили з режисером-постановником — головним режисером театру Юрієм Федоровим і другим режисером Світланою Соболь показати на сцені любов у різних партнерських проявах за допомогою музичного вираження.
У цих фрагментах зайняті наші провідні вокалісти-чоловіки: народний артист України Валерій Карпов, заслужені артисти України Владислав Черніков і Микола Бондаревський, артист хору Ігор Юрченко. В підготовці номерів активну участь брав диригент Віктор Климов, а деякі хореографічні композиції вперше поставив соліст балету Олександр Гуцуленко.
— Де народилася майбутня артистка?
— В Тулі. У дворічному віці переїхала з батьками в Сімферополь.
— Коли ви відчули, що ваше покликання — сцена?
— Мій батько співав у військовому хорі, грав на баяні. Я також закінчила на «відмінно» з цим інструментом музичну школу. Співала в хорі Палацу дітей і молоді, як солістка виконувала багато дитячих і радянських пісень того часу. Гарний голос має мама. Мій молодший брат Володимир також співає і сольно, і в ансамблі, грає на гітарі. В такій співочій сім’ї у мене був один шлях — музика. І я закінчила вокальне відділення Сімферопольського музичного училища ім. П. Чайковського та естрадне — Кримського університету культури, мистецтв і туризму. Моїми кумирами, як це не дивно звучить, були виконавці-чоловіки — Георг Отс та Анатолій Солов’яненко. В театрі починала роботу артисткою хору.
— Яка ваша дебютна роль?
— Панночка-русалка в музичній комедії «Майська ніч» М. Лисенка за мотивами повістей М. Гоголя і граю її я досі. Всього ж у моєму репертуарі більше ста ролей, остання з яких — Богородиці, Казанської Божої Матері в рок-опері «Юнона та Авось» О. Рибнікова. Епізодична роль, але дуже яскрава.
— На вашій театральній афіші — мабуть, уся світова класика. Чи є щось таке, що ви мрієте зіграти?
— В опереті «Маріца» І. Кальмана я граю Циганку, а хотіла б втілити образ головної героїні — Маріци. Поки що її партії співаю тільки в концертах. Чекаю, що колись така нагода мені ще випаде.
Театр — це дуже важлива частина мого життя. Це те місце, яке дозволяє проявити все краще, закладене в мені природою. Хочеться і самій відпрацьовувати спектакль із задоволенням на високій ноті, і щоб глядачі отримували заряд натхнення та хорошого настрою від вокального мистецтва.
У цих прагненнях мене підтримують мої партнери на сцені в чоловічих і жіночих дуетах, керівництво театру — директор Володимир Загурський і головний режисер Юрій Федоров. Самій експериментувати з вокалом довіряють диригенти симфонічного оркестру Олександр Коваленко і Віктор Климов.
— Що, по-вашому, потрібно артисту, щоб усе життя бути затребуваним на сцені?
— Робота вокаліста — дуже енергозатратна. Потрібно і багато їсти, іноді навіть серед ночі. При цьому бути завжди в формі, стежити за фігурою, голосом. Це фізичний бік професії. А розумовий — багато текстів, музики і нот, які потрібно знати напам’ять, бо ми працюємо без суфлерів. Усе це склавши разом, виходиш на сцену. Не маєш права бути незібраною. Моє правило: в гострих моментах з колегами йти на компроміс, домовлятися і завжди залишатися доброзичливою.
— А як ви стежите за зовнішністю? Маєте якісь свої особливі рецепти?
— Коли я навчалася в університеті, наш викладач Катерина Альохіна говорила студенткам: «Підіть у парк, подивіться на квіти, візьміть у руки камінці». Це потрібно, бо в житті повинна бути релаксація, тобто зняття психічного напруження. Жінці необхідно відчувати свій організм, частіше спілкуватися з котами. Для підняття тонусу використовую в харчуванні народні засоби: кисле молоко, нині — полуниці. Користуюся косметикою бренду «Сибірське здоров’я», тому що, по-перше, вона виготовлена на натуральній основі, а по-друге, там працює менеджером моя дочка Марина.
Поза сценою люблю влаштовувати різні кумедні ігри, розіграші. Всі сміються — і знімається напруга, нервозність після роботи.
— Де ви любите відпочивати в Криму?
— Мені подобається Місхор. Декілька разів перебувала там за путівками у санаторіях. На морському узбережжі в Євпаторії живе моя тітка, є друзі в Ялті. Однак надовго з Сімферополя не виїжджаю. Люблю свій дім.
Раніше театр багато гастролював. Ми виїжджали зі спектаклями на місяць-два. Здійснили дві гастрольні поїздки в Хайдельберг — місто-побратим Сімферополя в Німеччині. Однак щоразу мені дуже швидко хотілося додому. В Криму особлива енергетика. Можливо, саме тому я не прийняла запрошення переїхати на роботу в Донецьку оперу, хоч і дуже люблю оперний вокальний матеріал. Виконую в концертах арії Тетяни з опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, Земфіри з «Алеко» С. Рахманінова та інші. Недавно в програмі «Несумна опера» співала колоратурну арію Розіни з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні, квітковий дует.
За роль Маріанни в спектаклі «Кішка, перетворена в жінку» Ж. Оффенбаха на Міжнародному фестивалі ім. М. Заньковецької в Ніжині Чернігівської області два роки тому отримала першу премію в номінації «Роль другого плану».
— Ваші героїні живуть у різних епохах. Як ви підбираєте їм історично-достовірні костюми?
— Я завжди беру активну участь в їхньому створенні. Мене в дитинстві вдома навчили шити, а до вступу до училища я працювала в швейному ательє. Створений художником з костюмів Генрієттою Петкевич образ доповнює зачіска, підібрана чудовим майстром перукарського мистецтва Наталією Шлевською. Це дуже творчі люди, результатом роботи яких захоплюються глядачі.
— А вас особисто що приваблює в сценічних жіночих характерах?
— Душевність, м’якість і благородство.
— Що б ви побажали собі і нам, глядачам?
— Коли мені доводиться приймати якісь рішення, я завжди думаю: «А як би в цій ситуації вчинила «любов»? Для мене головне — душа людини, її позитивний моральний стан, тоді й з матеріального боку їй буде додаватися, зростатиме достаток. Я сама мрію про власний дім в оточенні чудової природи.
Наше мистецтво відповідальне за все, що нині діється в Криму, країні. Людям потрібно частіше слухати музику В. Моцарта. Вона очищає мозок від агресивних зомбуючих установок. Твори високої класики гармонізують психіку, внутрішні нервові центри. Вважаю, що вульгарність зі сцени псує молодь, спотворює моральні принципи. Тому роблю в своїй творчості ставку на класичний вокал, який не викликає тваринних пристрастей та агресії, а пробуджує і розвиває у внутрішньому «я» красиві природні якості та почуття.
* * *
І в театрі відбувся незабутній вечір: чарівний голос — сопрано яскравого забарвлення, жива музика, постановочні сюрпризи, іскрометна хореографія — все, що дає радість від доторку до справжнього мистецтва, де правлять бал три краси — пластики, костюмів і взаємних стосунків.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 13.06.2014 > Тема "Душі криниця"