"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2014 > Тема "Українці мої..."
#26 за 27.06.2014
ЗРОБИТИ ВИБ╤Р!
РОЗПОВ╤ДЬ ПРО ╢ВРОМАЙДАН╤ВЦЯ-КРИМЧАНИНА
Проскурн╕н Павло народився на Донеччин╕, у Краматорську, 29 вересня 1986 року. Батьки — мама Олена, домогосподарка; тато Володимир — тренер-консультант з економ╕чного розвитку м╕ст Укра╖ни. Старша сестра Тетяна — дизайнер з пол╕граф╕╖. Плем╕нниця М╕лана. Син Кирило. * * * До трьох рок╕в Павло жив на Донеччин╕. З трьох — в Криму — в Красноперекопську. Батьков╕ надали там роботу, та й кл╕мат п╕дходив для д╕тей. Ходив у ясла, садок, школу. Кожне л╕то ╖здив до д╕дуся ╕ бабус╕ в Слов’янськ. У школ╕ любив ф╕зкультуру, малювання, сп╕ви. З садка ходив на в╕льну боротьбу у ДСЮШ. Зак╕нчив музичну школу (ударн╕ ╕нструменти). П╕сля 9 класу вступив до Вищого Керченського морського профучилища, але не зак╕нчив, повернувся в р╕дне м╕сто — у середню школу. П╕сля школи працював буд╕вельником, оф╕ц╕антом, барменом, охоронцем. Зак╕нчив курси плиточника-облицювальника. Перебував у громадянському шлюб╕. Зараз сам вихову╓ сина Кирилка, якому 4 рочки. * * * …Батько Володимир завжди хвилювався за сина ╕ вчив робити правильний виб╕р. Так сталося ╕ з Майданом. Павло, мало про це знаючи, не вникав у суть Майдану в Ки╓в╕. Але п╕сля побиття студент╕в батько запитав сина: «Ти хоч розум╕╓ш, що д╕╓ться? Ти розум╕╓ш, який виб╕р ма╓ш зробити? Вибирай!». Павло вир╕шив ╖хати в Ки╖в! Подумав про себе: «Невже в майбутньому, коли м╕й син захоче сказати сво╓ слово, висловити свою думку, його поб’ють, чи вчинять ще г╕рше?». Довго не вагаючись, з╕брав реч╕ ╕ по╖хав волонтером на Майдан. «Хоч п╕дм╕тати чи прибирати, аби бути там!». Тож у Ки╓в╕ — з 20 грудня 2013 року! Потрапив на Майдан ╕ перше, що зробив, то звернувся в ╤нфоцентр Громадського сектора ╢вромайдану. Розпов╕в про себе ╕ спитав, чи потр╕бн╕ волонтери. Запропонували стати у варту ╕ вноч╕ обер╕гати порядок. Згодився. Дали номер телефону киянина Костянтина, який брав на квартиру майдан╕вц╕в, тому що сам також був майдан╕вцем. Годував сво╖х постояльц╕в, сприяв у вир╕шенн╕ побутових проблем. Але Павло часто ночував у Будинку профсп╕лок. Був н╕чним дозорцем. Спав мало. * * * Коли почалися провокац╕╖, оф╕ц╕йно створилася 26 Сотня, в яку вв╕йшов кримчанин, ╕ хлопц╕ продовжували сво╖ охоронн╕ функц╕╖. Павла призначили десятником. П╕д час найважчих бо╖в був у центр╕ под╕й, де наш╕ хлопц╕ стояли на передов╕й з палицями, а звичайний фе╓рверк використовували як ракетницю. Був знайомий з Серг╕╓м Н╕гояном, стояв з ним у варт╕ на барикад╕ з боку готелю «Козацький». Смерть побратима сприйняв дуже боляче. У день наступу «беркут╕вц╕в», як╕ закидали натовп шумосв╕тловими гранатами, Павло був серед майдан╕вц╕в ╕ отримав поранення з помпово╖ гвинт╕вки у щоку. В╕дразу не в╕дчув болю. Сл╕дом за цим в╕дчув удар в голову в╕д розриву гранати, до яко╖ було прив’язано кам╕нь. Не впав, а зум╕в утекти в╕д «беркут╕вц╕в». Доб╕г до готелю «Дн╕про», в╕дчув, що ст╕ка╓ кров’ю. Павла п╕д╕брали медики, як╕ в цей час там надавали першу допомогу постраждалим, обтерли кров ╕ замотали голову. В╕дправили в Будинок профсп╕лок, але Павло вже не м╕г сам ╕ти, тому хлопц╕ довели його, а медики наклали Павлов╕ 7 шв╕в ╕ зашили простр╕лену щоку. Павло рвався у б╕й, але його не в╕дпустили, бо мав температуру. Будинок профсп╕лок заповнили пораненими. Павло вважав себе здоровим ╕ вже наступно╖ ноч╕, 23 с╕чня, був на ногах, а побратими рад╕ його появ╕. Ходив з ус╕ма на Грушевського, барабанив у бочки, кидав з хлопцями «коктейл╕», як╕ сам╕ ж ╕ робили. * * * У с╕чн╕, в часи бо╖в, випадково познайомився з галичанином Павлом Савчуком. Розговорились якось на барикадах. «К╕лька дн╕в було достатньо, аби зрозум╕ти, що ми — одного духу! Павло Олекс╕йович згодом запропонував при╖хати у Сосн╕вку, бо в Крим повертатися було неможливо, тому що в р╕дному Красноперекопську вс╕ були антимайдан╕вцями…». Знайшлись ╕ сп╕льн╕ ╕нтереси: обидва Павли — затят╕ велотуристи, тому Павло Савчук запропонував Павлов╕ Проскурн╕ну стати другим ╕нструктором у М╕жнародному веломарафон╕ «Укра╖на — ╤тал╕я», який планував на нин╕шн╓ л╕то… Та, на жаль, зараз зробити цю мандр╕вку неможливо. * * * Павло Проскурн╕н при╖хав на Льв╕вщину, у Сосн╕вку, в березн╕ цього року. Тимчасово прожива╓ в БФ «Еко-милосердя». Став волонтером фонду. Сприя╓ у щоденн╕й д╕яльност╕. Подружився з сосн╕вчанами, залюбки допомага╓ новим друзям. Павло одним з перших п╕дтримав акц╕ю «Бронежилет для журнал╕ста», яка зараз трива╓ у м╕стечку, бо на сво╖й шк╕р╕ в╕дчув беззахисн╕сть перед кулями ворога. Мр╕╓, щоб скор╕ше при╖хали батьки ╕ привезли синочка, бо скучив за р╕дними; щоб якнайшвидше настав мир ╕ спок╕й, а Крим знову став укра╖нським; щоб знайти хорошу галичанку, яка буде в╕рною подругою ╕ доброю мамою для сина… А поки що Павло Проскурн╕н — кримський козак — поправля╓ здоров’я ╕ готу╓ться стати на захист Укра╖ни разом з ╕ншими патр╕отами, не байдужими до майбутнього держави.
В╕ра ОЛЕШ
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2014 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13500
|