"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2014 > Тема "Українці мої..."
#26 за 27.06.2014
МЕН╤ НАСНИЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗУСТР╤ЛИСЬ...
Мен╕ наснилось, що вони зустр╕лись: Убитий в Крутах й в╕рменин Серг╕й. В саду едемськ╕м на травичц╕ вс╕лись: «За що тебе?» «За Укра╖ну, друже м╕й». «Ти зна╓ш, ╕ мене за не╖ вбили, Та це було вже рок╕в майже сто. Тод╕ померли ми, щоб ви нам жили. А вас вбивають... Вас тепер за що?» «Ти пам’ята╓ш, друже, зв╕сно, пам’ята╓ш, Як б╕ло-б╕ло в нас цв╕туть сади. ╤ ти цей запах п’╓ш. ╤ ти його вдиха╓ш... Я б все в╕ддав, щоб хоч на мить туди». «А я ще ввечер╕ узяв д╕вча за руку Й тихенько так до серця притулив. Тод╕ не знав, що Бог уже розлуку Нав╕ки на Земл╕ нам присудив. П╕д Крутами стояли ми ст╕ною. В очах не страх, а зл╕сть до ворог╕в. Большевики готовились до бою, Я йшов на смерть... а жити так хот╕в». «Мен╕ тв╕й поп╕л стукав, брате, в груди. Я — в╕рменин, а теж Вкра╖ни — син. Не мав у серц╕ й крапельки облуди, За те й убив мене проклятий поганин». ...Мен╕ наснилось, що вони зустр╕лись: Убитий в Крутах й бородач Серг╕й. В саду едемськ╕м на травичц╕ вс╕лись: «За Укра╖ну нас вбивають, брате м╕й...»
Оксана ФЕДОРУК
ГУРТУЙМОСЬ! У р╕чницю Крут кривавих В╕ктор Другий, зек-монарх, Н╕би мав на те в╕н право, Н╕би ╓ в╕н патр╕арх, Говорив з телеекрану, Крокодила сльози лив, Виступав проти Майдану, Проти люду зло творив. А тим часом на Майдан╕ На мороз╕ люд страждав, Сво╖ права, Богом дан╕, Чесно й мужньо захищав. Щоб злод╕йство приховати, «Гарант» раптом «захвор╕в». Зрозум╕в, пора вт╕кати, Бо народ давно прозр╕в. Як на сполох — биймо в дзвони! Братаймось, гуртуймось! До борн╕, самооборони! В╕д рабства рятуймось! Прокинулись наш╕ люди, Змели тиран╕ю. Буде лад у нас усюди, Наснага й над╕я. Зас╕яють сонцем ясним Небеса над нами, ╤ життя буде прекрасним В м╕стах й над ланами.
Олекс╕й КЛЮСКО, пенс╕онер, ╕нвал╕д I групи с. Барвин╕вка, Житомирська область
ШУМИТЬ МАЙДАН
Шумить Майдан, виру╓ прапорами, Биття сердець зл╕та╓ до небес. Тут нац╕я ╓дна╓ться думками, Високий дух народний тут воскрес! Ус╕ прийшли сюди по добр╕й вол╕, Не гнав н╕хто н╕кого батогом, Щоби сказати — «Н╕!» туп╕й свавол╕, Що замахнулась гумовим кийком. Прийшли без збро╖, без бажання кров╕, Вогонь над╕╖ у очах гор╕в. Наповнювалися серця любов’ю За Укра╖ни дочок ╕ син╕в. Тож, можновладц╕, не гн╕в╕те Бога ╤ загнуздайте прихвосн╕в сво╖х, Адже насильство – то лиха дорога, А кров пролита – то найтяжчий гр╕х. Не провокуйте на кривав╕ кроки, Не п╕д╕ймайте руку на святе, Бо наш народ засвою╓ уроки, ╤ як см╕ття з дороги вас змете!
Володимир ГОЛОВКО Сумщина
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2014 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13501
|