Версiя для друку Обговорити в форумi

Архітектура древня і сучасна Кримського півострова є головною темою творчості художника Олександра Кропка. На персональній виставці, що відкрилася у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі, він пропонує здійснити подорож у Бахчисарай, одне з кримських міст, де сліди древніх епох зберігають досі багато житлових і культових споруд, кам’яне мощення вулиць і навіть покрівлі з черепиці, побачити його світло і тіні, розгадати містичну ауру і таємничість.
Леся Українка писала у вірші «Бахчисарай» із циклу «Кримські спогади»:

Повітря дише чарівним спокоєм,
Над сонним містом легкокрилим роєм
Витають красні мрії, давні сни.
І верховіттям тонкії тополі
Кивають стиха, шепотять поволі,
Про давні часи згадують вони...

У Криму О. Кропка знають як чудового аквареліста. Архітектор за фахом, він і свої картини малює так, немов складає сюжетні композиції з мозаїчних клаптиків. Його живописні твори тричі демонструвалися на Всесвітній виставці мініатюри в Торонто (Канада), в експозиції кримських художників у Хайдельберзі (Німеччина). Він чотири рази відзначався дипломами за перші та другі місця в Бієнале камерної акварелі, лауреат Премії Криму. А на цій виставці вперше в такому великому обсязі постає перед глядачем як живописець олією. Переходити на цю техніку від своєї улюбленої акварелі його спонукають кліматичні умови: дощова погода і зима, коли водяні фарби на папері погано сохнуть.
Бахчисарай вразив Олександра своєю середньовічною патріархальністю з першого погляду. Це було, коли він приїхав сюди з рідного Генічеська Херсонської області студентом Харківського інституту будівництва та архітектури разом з молодшим братом і батьком, який провів синів дорогами і стежками по місцях, де жив до Великої Вітчизняної війни. Це село Сююрташ, нині Білокам’янка за Бахчисараєм. Звідти пішов на фронт.
Може, саме батьківські гени відіграли визначальну роль у виборі Олександром свого місця роботи після закінчення ВНЗ. Він обрав Крим і в тому ж 1976 році їде в Бахчисарай на пленер, організований для самодіяльних художників Республіканським науково-методичним центром культури, мистецтва та народної творчості. Взяв із собою фарби, гуаш, туш, перо — все, чим володів, і в цих техніках виконав невелику серію робіт з Ханського палацу. З того часу це місто стало об’єктом його особливо пильного професійного інтересу та частиною біографії. Намальованим на тому своєму першому пленері пейзажем і відкривається на виставці «Бахчисарай, Салачик 1996-2006» ретроспектива створених за більш як тридцять років олійних робіт автора з видами міста.
— Ми тоді прагнули бути авангардистами, — коментує художник свої тогочасні пошуки власного стилю в образотворчому мистецтві, жовто-коричневий колорит обрисів міста, в якому поєднані відтінки спекотного кримського літа і червоно-золотий спектр барв осені.
А на інших пейзажах, які створювалися з листопада до березня, природа без листя на деревах оголюється і всю безсніжну кримську зиму немов завмирає до весни. Білими плямами на цьому приглушеному, з холодною синявою фоні висвітлюються лише скелі, стіни будинків та огорож із черепашника, кози, вівці... Світиться сріблом навіть штукатурка. І від цього світла вся картина наповнюється ніжністю, спокоєм, умиротворенням і водночас внутрішнім рухом. У гармонії колориту і биття свого серця чується мелодія «Бахчисарайської хайтарми», а співачка, заслужена артистка Криму Афізє Касара, виконавши на відкритті виставки декілька кримськотатарських народних пісень, сказала:
— Ці старовинні пісні, більшість з яких про кохання, складалися і звучали саме в таких куточках старого Криму, як зображені на картинах. І куди б я не приїжджала з концертами, всюди бачу ці будиночки, що зникають.
А поки вони є на місцевості, О. Кропко прагне закарбувати їх на полотні та папері. Він знає їх усі поштучно в кожному населеному пункті, стан діючий чи на межі руйнування. Це, перш за все, Соколине (Коккози) і Нагірне (Махульдур) Бахчисарайського району. Художник настільки глибоко проникає в образ непомітних куточків, що його пейзажі, за словами завідувача виставково-експозиційного сектора ВІКЦ, заслуженого діяча мистецтв Криму Ельміри Черкезової, — це пісні у фарбах, а їхній автор — співець Криму, що зникає в просторі та часі.
— Підібрані художником шари фарб роблять змальовувану натуру кращою, ніж вона є насправді. І саме так, з присутнім у картині власним колоритом, народжується справжнє мистецтво, — сказав директор Сімферопольської дитячої художньої школи, заслужений працівник культури Криму Ілля Борохов.
Досконало оволодіти технічними прийомами живопису О. Кропку допомагали в Генічеську керівник дитячої ізостудії Микола Писанко, в інституті — викладач Петро Юрченко, дружба з яким триває й донині. А як нову особистість зі своїм почерком на кримській палітрі його першим помітив, визнав і наставляв багато років мистецтвознавець Рудольф Подуфалий. Його оцінка або, за висловом художника, «пара очей» була для нього дуже важливою.
У стилі російських художників Михайла Врубеля і Костянтина Коровіна пензель Кропка сміливо експериментує з освітленням, виразністю і колоритом фарб. А коли після знайомства з бахчисарайським архітектором Олександром Згурським у нього з’явилася можливість подовгу перебувати зі своїм мольбертом у цьому місті, йому вдалося реально передати його життя в години вранішнього пробудження, у пронизаний білим світлом полудень і в сяйві вечірніх вогнів у вікнах будинків, на вулицях і в парках. Фарби на полотні поєднані так, що навіть у затемненому залі картини світяться, як люмінесцентні. І в цьому — їхня особливість та неповторність.
Зімкнулася в коло дорога, якою ходили багато поколінь предків, яка змиває грязь з наших душ, напоює радістю відкриттів. Хочеться слухати мову землі, відчувати її серцем і з пробудженим почуттям відповідальності жити, знайти своє призначення в збереженні минулого і прикрашанні дня нинішнього. Якщо скласти разом усі дні, які О. Кропко провів на виїзді в Бахчисараї: досліджував архітектурну забудову, малював з натури старе місто, його древній район Салачик, розташований між Ханським палацом і фортецею караїмів Джуфт-Кале, вулиці та окремі будівлі — довгий дім, біля південних воріт, під скелею, з верандою, — то вийде в цілому 2,5 року, а в художньому вираженні — більше тридцяти олійних картин і одна темпера.
Першоджерелом в їхньому створенні завжди була архітектурна основа — житлова, культова чи господарська, а природа — на другому плані: трошки землі, неба, гір, виноградної лози... Лише для серії з бузком зроблено виняток. Сюжети не продиктовані натурою, а програмні, композиційно змодельовані за власним задумом. Кожен кущ чи справжні зарості фіолетового бузку пробуджують особливі почуття і переживання. А що в розташованому в межигір’ї Бахчисараї тепліше, ніж по всьому Криму, і бузок розцвітає на місяць раніше — у квітні, то ця близькість до холодного періоду року передана автором у вечірній затемненій тональності. Вона гармонійно вписується в загальну імпресіоністичну лінію експозиції, яка немов повертає нас назад у минуле і водночас акцентує увагу на скороминущості матеріальних форм предметів і природи.
Минулого року О. Кропко здійснив з дружиною екскурсійну поїздку в Стамбул. Їхав спеціально для того, щоб подивитися архітектуру та мозаїчний цикл собору Святої Софії, одного з найбільших храмів християнського світу, який називають восьмим чудом світу. А побачив за п’ять днів багато й інших оригінальних споруд турецької архітектури і серед них — знамениту мечеть Сулеймана, де похована українка Роксолана. Їхні розміри — величезні, монументальні. І це вражає.
У Криму його художню уяву приваблюють невеликі храми, унікальні паркові будиночки та альтанки, які прикрашають південне морське узбережжя. Нещодавно завершив роботу аквареллю над серією з п’ятдесяти архітектурних пейзажів Ялти. Море, скелі та паркові композиції малював з натури у Форосі. А в себе на дачі в урочищі Таш Джарган (Розірваний Камінь) поблизу Сімферополя його об’єктом першого плану були квіти — іриси, маки, бузок. Отже, будуть нові експозиції. Шість із робіт на тему Криму, виконаних протягом кількох останніх років, нині демонструються на виставці «Поезія акварелі» в галереї «Почерк» на території вілли «Олена» в Ялті.
Настав липень, гарячий і спекотливий. Через це кримські художники його не люблять. Для роботи їм кращі інші періоди року: весна в буянні зелені, золотиста осінь і зима з шатром вулиць і будинків. У цій красі та грі кольорів природи знаходить Олександр Кропко безліч сюрпризів і приємних відкриттів по ту сторону світла і тіні.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2014 > Тема "Душі криниця"