Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 18.07.2014
ГОЛОВНИЙ ФАКТОР НЕСТАБ╤ЛЬНОСТ╤ РОС╤ЙСЬКА М╤Л╤ТАРНА ПРИСУТН╤СТЬ У МОЛОДИХ КРА╥НАХ

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

Напевне, найперше, що ряту╓ кожна редакц╕я п╕д час якихось катакл╕зм╕в (як от наше недавн╓ виселення з артек╕всько╖ бази-готелю), — це св╕й газетний арх╕в. Це зараз усе в комп’ютерн╕й пам’ят╕, весь арх╕в можна на флешку записати, а к╕лька десятк╕в рок╕в тому про таке нав╕ть не чули, все на папер╕...
Ми врятували ус╕ наш╕ «Св╕тличн╕» п╕дшивки, за вс╕ минул╕ роки — бо це ж не лише житт╓пис окремо взято╖ газети, це — ╕стор╕я нашого укра╖нського буття в Криму... Горта╓мо тепер пожовкл╕ в╕д часу стор╕нки ╕ вдивля╓мося у минуле, як у дзеркало: ось вчитайтеся, х╕ба ж це не про сьогодення?

ГОЛОВНИЙ ФАКТОР НЕСТАБ╤ЛЬНОСТ╤ РОС╤ЙСЬКА М╤Л╤ТАРНА ПРИСУТН╤СТЬ У МОЛОДИХ КРА╥НАХ

З ╤СТОРИЧНОГО досв╕ду добре в╕домо, як бол╕сно розлучалися ╕мпер╕╖ з╕ сво╖ми колон╕ями. ╤ все-таки друга половина ХХ стол╕ття переконливо засв╕дчила, що н╕ силовий тиск метропол╕й, н╕ ╖хн╕ погрози ╕ нав╕ть нов╕тня зброя не зупинять прагнення колись п╕дкорених народ╕в до незалежност╕. Тому найл╕пше ╕ найвиг╕дн╕ше роз╕йтися полюбовно. Саме так вчинила, наприклад, Британ╕я. Не будемо ╕деал╕зувати ╖╖ п╕дход╕в у ц╕й непрост╕й справ╕, але, «в╕дпустивши на волю» дом╕н╕они й колон╕╖, вона завдяки довол╕ гнучк╕й пол╕тиц╕ зум╕ла на ру╖нах колишньо╖ ╕мпер╕╖ створити в╕льну асоц╕ац╕ю суверенних незалежних держав — Британську сп╕вдружн╕сть, до яко╖ р╕вноправними членами ув╕йшли Канада ╕ Австрал╕я, ╤нд╕я ╕ Нова Зеланд╕я та ╕нш╕ ран╕ше залежн╕ територ╕╖. А чому, пита╓ться, ╕ не ув╕йти, коли це виг╕дно економ╕чно ╕ коли вир╕шено найважлив╕ше питання — в╕йськове. Як завжди, в урочисто обставлен╕й церемон╕╖ приспускалися в колон╕ях прапори метропол╕╖, виголошувалися в╕дпов╕дн╕ промови, ╕ лише коли останн╕й чужоземний солдат повертався до себе на батьк╕вщину, господар╕ з╕тхали на повн╕ груди, впевнен╕, що тепер державотворення залежить т╕льки в╕д них самих.
Кажуть, що британський чи французький, чи якийсь ╕нший апробований вар╕ант полюбовного розлучення не для Рос╕╖. Мовляв, б╕льш╕сть колишн╕х республ╕к СРСР не десь там за морями-океанами, а в не╖ п╕д боком, ╕ що, мовляв, зовс╕м нев╕домо, як вони поведуться в найближчому майбутньому. Безумовно, це — звичайн╕с╕ньке лукавство. Адже св╕тов╕й громадськост╕ п╕дкида╓ться думка про якусь потенц╕йну загрозу житт╓вим ╕нтересам Рос╕╖ з боку новоутворених сус╕дн╕х держав. Абсурдн╕сть таких заяв самоочевидна, бо н╕ Казахстан, н╕ Укра╖на, н╕ Б╕лорусь, н╕ вс╕ ╕нш╕ колишн╕ республ╕ки не виношують н╕яких щодо Рос╕╖ злих нам╕р╕в, а от у не╖ до них, в тому числ╕ й зовс╕м маленько╖ Естон╕╖, амб╕ц╕╖ ╕ претенз╕╖ ╓.
Б╕льш в╕двертою ╓ ╕нша теза, яку под╕ляють не т╕льки обмежен╕ обивател╕, а й, на жаль, багато рос╕йських високодостойник╕в: «Россия может только взять, отдать — никогда». Мовляв, при╓днали до Рос╕╖ колишню Прусс╕ю з Кен╕гсбергом — хай спробують н╕мц╕ од╕брати ╖╖ назад. Мовляв, н╕коли не д╕ждеться Япон╕я, аби ╖й повернули бодай один з Курильських остров╕в.
Справд╕, хапальний рос╕йський ╕нстинкт зайшов дуже далеко. Це т╕льки в пово╓нн╕й п╕сн╕ сп╕валося: «Не нужен мне берег турецкий и Африка мне не нужна». А в кремл╕вських пол╕тик╕в на думц╕ було зовс╕м протилежне, тому й задобрювали вони африканських л╕дер╕в не т╕льки з╕рочками геро╖в Радянського Союзу, а п╕дкр╕плювали ╖хн╕ режими озбро╓ннями ╕ ф╕нансово. Про ц╕лу арм╕ю радянських в╕йськових радник╕в на африканському континент╕ ╕ говорити год╕. ╤ для тих радник╕в, ╕ для звичайних обивател╕в не мало н╕якого значення, що в «облагод╕яних» кра╖нах пролива╓ться кров, що жертвою ста╓ насамперед цив╕льне населення. Головне — аби перем╕г «наш» ставленик.
В╕дносно ж турецького берега, то нав╕ть у радянських шк╕льних п╕дручниках писалося, що Стамбул (даруйте, Константинополь) був пота╓мною мр╕╓ю рос╕йсько╖ зовн╕шньо╖ пол╕тики, а «при╓днання» його до ╕мпер╕╖ входило як один з найголовн╕ших стратег╕чних нам╕р╕в п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни. Нав╕ть сьогодн╕, коли в╕дбува╓ться процес розвалу ╕мпер╕╖, Рос╕я заявля╓ про сво╖ ╕нтереси не т╕льки на чорноморському узбережж╕, а й далеко за турецьким берегом. Досить пригадати, як у ц╕ дн╕ вона претенду╓ на роль миротворця в Й╓менському конфл╕кт╕, претенду╓, не маючи на те жодного морального права. Бо, по-перше, в боях м╕ж П╕вн╕чним ╕ П╕вденним Йеменом використову╓ться й рос╕йська зброя, знов-таки продана заради «╕нтерес╕в», а по-друге, щоб мирити когось, потр╕бно навести справедливий лад у власному дом╕.
╤ взагал╕, як може бути миротворицею кра╖на, яка, тримаючи сво╖ в╕йська в сус╕дн╕х кра╖нах, використову╓ ╖х насамперед для того, щоб створити там обстановку пост╕йно╖ нестаб╕льност╕ ╕ залежност╕ в╕д колишньо╖ метропол╕╖. Х╕ба не через присутн╕сть рос╕йських в╕йськ в╕дбулися пам’ятн╕ вс╕м кривав╕ под╕╖ в Литв╕ ╕ Латв╕╖? На сьогодн╕ Литва — ╓дина з колишн╕х республ╕к СРСР, яка домоглася повного виводу — останн╕ рос╕йськ╕ в╕йська залишили цю кра╖ну в серпн╕ минулого року. В Естон╕╖ зараз перебува╓ до трьох тисяч солдат╕в, у Латв╕╖ — до дванадцяти. Латв╕йська сторона наполегливо добива╓ться, щоб рос╕йськ╕ вояки покинули ╖╖ землю до цьогор╕чного вересня. Можливо, так ╕ станеться, хоч Москва вс╕ляко тому опира╓ться, апелюючи до св╕тового сп╕втовариства заявами про необх╕дн╕сть захисту у ц╕й кра╖н╕ так званого «русскоязычного населения».
 Це «население» ╕ його «захист» — якраз та соломинка, за яку хапаються приб╕чники ╓дино╖ ╕ непод╕льно╖. Нав╕ть ур╕вноважений, дуже обережний у висловлюваннях Президент Казахстану Нурсултан Назарба╓в одного разу не стримався. «Коли хтось говорить, — заявив в╕н, — про захист рос╕ян не в Рос╕╖, а в Казахстан╕, я згадую часи Г╕тлера, який починав ╕з захисту судетських н╕мц╕в». До реч╕, на казахстанськ╕й земл╕ ╕ дос╕ перебувають (приблизно з тисячу) рос╕йськ╕ солдати, як╕ обслуговують ядерн╕ ракети, а також гарн╕зон на космодром╕ Байконур.
Казахстанський л╕дер сказав правду, бо н╕де в нових державах н╕ в чому не ущемляють рос╕ян. Прост╕ люди по-простому ╕ м╕ркують: будь ти, насамперед, порядною людиною, поважай мо╓ — ╕ я поважатиму тво╓. А яка твоя нац╕ональн╕сть, то байдуже. Х╕ба не так у нас в Укра╖н╕, в Б╕лорус╕ чи Молдов╕? Дуже ображаються рос╕яни на латиш╕в, бачте, в Риз╕ ╖х нав╕ть б╕льше за самих прибалт╕в — 52 в╕дсотки. Так, може, латиш╕ самим життям змушен╕ до ухвалення закону про громадянство та обов’язкове оволод╕ння державною мовою, бо ╕накше одного прекрасного дня виявиться, що вони взагал╕ найдр╕бн╕ша меншина на р╕дн╕й земл╕. Адже, як складалися у Риз╕ т╕ 52 в╕дсотки? До чудового м╕ста, де золот╕ дюни, де в крамницях ╕ за радянського часу було все, чого бажа╓ душа, особливо продукт╕в, бо латиський с╕льський трудар ще не спився в╕д колгоспно╖ роботи, як тверський, ╕ без перебою забезпечував свою столицю молоком ╕ м’ясом, маслом ╕ ковбасами, посунули з далеких кра╖в адм╕н╕стративн╕ д╕яч╕ р╕зного рангу — «на ловлю счастья и чинов», в╕дставн╕ високопоставлен╕ в╕йськовики, як╕ служили десь на Сахал╕н╕, квартири вс╕ма правдами й неправдами для себе та сво╖х д╕тей «вибивали» в Риз╕, бо не було ╖м н╕якого резону повертатися до д╕д╕вських осель у в’ятськ╕й чи вологодськ╕й глухоман╕. Саме вони тепер найб╕льше галасують про ущемлення в правах.
А якщо роз╕братися спок╕йно? Ну, пере╖хав, ну, вже двадцять рок╕в живеш тут, то невже це така непосильна праця — вивчити, скажемо для прикладу, двадцять латиських сл╕в? Невже справд╕ тебе так принизить, коли побажа╓ш сво╓му сус╕дов╕ доброго ранку «Лабр╕т!» або подяку╓ш продавщиц╕ «Пальдес!» за щойно привезений з пекарн╕ запахущий «майзе»? ╤ тод╕ не буде потреби приставати до ╕нших з набридливими балачками ╕ нар╕каннями на те, що тебе «эти латыши не любят». Тод╕ тебе, якщо хтось ╕ не любитиме, бо на це треба мати як╕сь винятков╕ п╕дстави, то поважатимуть неодм╕нно.
На захист╕ «русскоязычных» особливо грають т╕ рос╕йськ╕ пол╕тики ╕ «яструби», як╕ сплять ╕ ув╕ сн╕ бачать в╕дновлений в╕д Москви до самих до окра╖н Радянський Союз. М╕л╕тарна присутн╕сть на теренах колишн╕х республ╕к — лише переконливий доказ того. Х╕ба ж не втруча╓ться брутально 14-та рос╕йська арм╕я у молдавськ╕ под╕╖, х╕ба не п╕дтриму╓ вона в╕дкрито придн╕стровських сепаратист╕в? А що ко╖ться в Груз╕╖, куди в╕д самого початку братовбивчо╖ в╕йни настирливо ╕ грубо втруча╓ться Москва?
Лише тод╕, коли рос╕йськ╕ в╕йськов╕ контингенти покинуть ц╕ (╕ вс╕ ╕нш╕) рег╕они так званого ближнього заруб╕жжя, настане б╕льша певн╕сть, що там сам╕ розберуться з власними проблемами ╕ зрештою д╕йдуть замирення ╕ згоди. Такий вив╕д ╕ став би з боку Рос╕╖ першою ╖╖ справд╕ миротворчою акц╕╓ю.
 
Г. ОЛЕШКО
«Кримська св╕тлиця»,
9 липня 1994 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13632

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков