Версiя для друку Обговорити в форумi

В одній з найскладніших книг Старого заповіту – Книзі Еклесіяст – сказано: «Час любити, час ненавидіти, час на війну і час на мир» (3:8). Тобто війна здавна є складовою частиною життя людства. Дещо пізніше Христос нагадує своїм учням слова з книги Буття: «Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною, бо на подобу Божу створена людина» (9:6). Німецький філософ Геґель порівнював війни в історії людства зі свіжим вітром для загнилого озера. Так виглядає, що війни є певними чіткими уроками для людства. Але чи роблять народи правильні висновки з цих уроків? Той же Геґель був песимістом у цьому, бо вважав, що історія, на жаль, нічому не вчить людей. Чи навчить українців правильним істинам нинішня війна на сході України? Про це ми розмовляли у нашій програмі з головним рабином Києва і України Яковом Довом Блайхом. Насамперед, я запитав у рабі Якова Блайха, що він думає про нинішні події на сході України.

– Мені здається, що ми бачимо, з Божою допомогою, кінець цих подій, які там відбуваються. Мені здається, що зараз ситуація буде повертатися у бік тиші і вже не буде такого погіршення ситуації, як це було перед цим. Я бачу, що для Росії дуже важливо посадити Україну за стіл переговорів і домовитися так, щоб Росія почувала себе дуже комфортно стосовно подій в Україні. Для того, щоб примусити Україну діяти так, як хоче Москва, треба, щоб на сході України були проблеми. І те, що робиться там, як я думаю, вигідно Росії. Україна і Росія змушені будуть домовлятися тут про угоду, в якій кожна сторона хоче зберегти максимум вигод для себе.
– Рабі Блайх, але Росія хоче дуже багато, вона бажає взагалі припинити зближення України із ЄС, інтеграцію із Заходом, зірвати Угоду про асоціацію України з ЄС.
– Мало, що вони там бажають. Але коли є переговори, необхідно, щоб кожен ставив свої вимоги, і потім це все узгоджувати до компромісу. Ми розуміємо, що кожен не може отримати те, що він бажає. Путін хоче, щоб України взагалі не було, як ми це тепер розуміємо. Так же? Але вони також там розуміють, що так не буде, як вони хочуть. Україна є і буде. Путін хоче втягнути Україну у Митний союз. Такого також не буде. Мені здається, що можна знайти такий компроміс, як, наприклад, в США, де є у південних штатів на кордоні з Мексикою вільні економічні зони. І мені здається, що ми можемо зробити Донбас такою вільною економічною зоною в складі України, щоб Росія могла тут вільно торгувати і мала респект. Бо вона хоче бути світовою силою. Те, що дуже важливо для Путіна. Бо він, на його думку, є і хоче бути світовою постаттю після втрати СРСР, із чим він не погоджується. Він бажає знову бути світовою силою, щоб світ не мав односторонній рух під впливом Америки, щоб і Росія мала свій баланс впливу.
І мені здається, що Україна має можливість зробити щось так, щоб Росія почувала себе більш комфортно. Наприклад, щоб Україна не вступала до НАТО. Ми пам’ятаємо Карибську кризу, коли СРСР ставив ракети на Кубі, коли Америці також це було дуже некомфортно. Тому Росія боїться, щоб Україна не вступила до НАТО. Хоча Україна агресором проти Росії ніколи не була і й сьогодні ніщо не становить якихось агресивних намірів з боку України, таких планів у Києва немає. Тому, мені здається, необхідно знайти компроміс, який би задовольняв Росію, щоб вона вийшла з цього з якимось респектом. Але й Україні також необхідно гарантувати безпеку, як незалежній суверенній державі, яка могла б розвиватися. Тому що Україна зараз буде розвиватися, і буде розвиватися дуже гарно. В нашій Україні буде розвиватися і демократія, і ринкова економіка, і це все додає значних сил Україні.
– Рабі Блайх, а як Ви розцінюєте нинішню російську пропаганду, яка сьогодні виглядає ще похмурішою, аніж в нацистській Німеччині?
– Я хочу вам сказати, що в Україні є демократія. І я не дуже хотів би давати оцінки демократії і свободи слова в Росії, бо я там не живу і мене це не дуже цікавить конкретно. Але для мене важливо, щоб вони не подавали брехливої інформації про Україну, наприклад, про життя єврейських громад в нашій державі, що вони вже робили перед цим.
Мені здається, що в Росії працює потужна пропагандистська машина дезінформації. Але неможливо лити потоки брехні і дезінформації без кінця, бо, врешті-решт, сьогодні є маса об’єктивної інформації в інтернеті, і люди мають повну можливість знати правду. Можна брехати один, два, три місяці, півроку, але правда все одно випливе для людей. Тому Росія зараз вклала дуже багато грошей в пропаганду, брехню і дезінформацію, але краще б вони вклали ці гроші проти війни, проти лиха, бідності, від чого страждають люди в Росії. І ці гроші дали б кращий, добріший результат саме для цього, на багато років вперед.
Засоби інформації належать в Росії Путіну як президенту, і він розпоряджається робити там те, що йому здається важливим. Я думаю, що це не важливо, і це, мабуть, його велика помилка, але з історії ми знаємо, що пропаганда і брехня, дезінформація мають короткі ноги, і це не може тривати довго. Але перемога буде на боці правди. Як каже мій колега і друг, патріарх Філарет з УПЦ Київського патріархату, що Бог буде лише там, де правда. А там, де буде Бог, там буде і перемога.
– Рабі Блайх, а як Ви розцінюєте те, що президент Путін під час зустрічі з рабинами в Росії назвав Геббельса дуже талановитою людиною, і всі там змовчали на це?
– У мене була колись дуже велика честь зустрічатися з Путіним в Кремлі, коли він був ще перший раз президентом. І він тоді також сказав щось таке, що не дуже нам сподобалося, було не зовсім так. Це була зустріч з представниками Європейського єврейського конгресу. Ми мовчали тоді, бо це президент і ми у нього в гостях, що ж нам казати. Але мені здається, що Путін лише повторив слова Гітлера, і я читав, що сам Гітлер це сказав і це надруковано в «Майн Кампф», ще до того, як Геббельс вступив в нацистську партію. І те, що він казав, це було проти євреїв. І це, з одного боку, – трагічно, а з іншого боку, – комічно, що Путін сказав це на зустрічі з рабинами, коли вони пам’ятають про це і зібралися для того, щоб вести мову про боротьбу з проявами фашизму.
У 2010 році я написав статтю про людей, котрі живуть в скляних будинках, щоб вони не кидали у когось каміння, де я роз’яснив ситуацію, коли Росія критикує Україну за те, що тут є «фашизм» чи «неонацизм». Але це робить Москва тоді, коли Росія дуже багато докладає для вшанування пам’яті Сталіна. Мені здається, що між Сталіним і Гітлером, навіть у математичному розумінні відношення до масових вбивств людей, немає різниці. Вони обидва загубили багато мільйонів людей. Гітлер був поганою особистістю і Сталін також. Хто з них гірший, мені важко сказати. Та це й не так важливо. Бо обидва злочинці. І ось в Росії Сталіна підносять, і як вони можуть повчати у такому разі і звинувачувати когось в Україні, якусь меншість, скажімо так, які щось там говорять про фашизм? Я проти фашизму, і проти Сталіна, в якого також нічого доброго не було. Я не розумію, як вони в Росії можуть протиставляти Сталіна і Гітлера, котрі обидва воювали проти людства. І називати Сталіна добрим менеджером, як Путін сказав? (сміється).
– Рабі Блайх, багато євреїв в Україні воюють проти сепаратизму на Донбасі, і той же Ігор Коломойський багато робить для захисту суверенітету України.
– Євреї в Україні є складовою частиною українського суспільства, цілісної України. Вони ніколи не намагаються бути поза суспільством, ні в добрий час, ні в поганий час. Тому були євреї і на Євромайдані, і є євреї, які зараз воюють і допомагають українській армії, і допомагають Україні відновити свій суверенітет і цілісність на всій території України. І в тому числі й Ігор Коломойський, й інші. Не треба євреїв розглядати окремо від всіх українців, бо вони всі разом борються за суверенну і цілісну Україну, і хочу сказати, що всі євреї в Україні, від Львова до Донбасу, є суспільною українською силою. Бо євреї, як й інші українські громадяни, також переживають тепер складний час на Донбасі. Всі євреї й українці, всі разом, хочуть зберегти Україну і зробити її набагато кращою.
– Рабі Блайх, як протікає нині життя релігійних організацій в Україні, коли мир і стабільність в державі під такою загрозою?
– Хто тепер не бажає, щоб в Україні був мир і спокій? Я вважаю, що в Україні немає тепер таких організацій. Але на наших засіданнях Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій й минулого тижня ми про ситуацію в державі говорили, вели мову про неприпустимість загибелі надалі людей на сході України. Зазначали, що цьому негайно потрібно покласти край. Це не потрібно ні для Росії, ні для України, ні для сепаратистів, ні для кого. Необхідно сідати за стіл переговорів і розмовляти про реальні потреби.
Я — релігійна людина, і я за мир, проти війни. Але якщо є агресія і є терористи, котрі приїхали до вас і почали стріляти, необхідно захищатися і досягати припинення війни. Й інколи буває, як ми знаємо з Тори, Біблії, що для миру необхідне припинення війни, що знати про благо миру можна лише після того, як люди відчули, що таке війна, і зрозуміли, що не варто воювати.
І мені дуже болить, що гинуть люди з обох боків. Я не розумію – для чого вмирати? Я розумію людей в армії, які воюють, і це видно, як виріс в Україні патріотизм, бо люди бажають захищати свою державу, незалежну Україну, і це зрозуміло. Але яка мета у терористів, що стріляють у мирних громадян України, коли вони самі не вірять у те, що реальна якась «Донецька народна республіка»? Цього ж не буде. Це ж нікому не потрібно — ні Росії, ні Україні. Це в усьому світі нікому не потрібно. Для чого тероризувати мирних громадян, вбивати людей, з якою метою? Мені здається, що всі люди – й релігійні, й нерелігійні – всі бажають, щоб був мир і спокій в Україні.

Василь ЗІЛГАЛОВ
(Радіо «Свобода»)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2014 > Тема "З перших уст"