Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна редакціє! Як на сповіді хочу подати на суд читачів вашої чудової патріотичної газети мій вірш. Справа в тому, що під впливом подій, що розгорнулись в нашій країні, я, російськомовна українка (мама — росіянка), яка до цього віршувала виключно російською мовою, написала цей вірш вперше українською співучою молитовною мовою.
Цим я висловила свою громадянську позицію. Ми — українці — зараз у жалобі і молимось за нашу Вітчизну і наших героїчних синів. Всі, кому я читала цей вірш, казали, що він вартий бути надрукованим. Саме це спонукало мене надіслати вірш у вашу редакцію.
Коротко про себе. Уродженка міста Олександрія Кіровоградської області. Першу вищу освіту здобула у Львові. Закінчила Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова в 1975 р. Отримала направлення на роботу в Київ до науково-дослідного інституту. Потім трудилась у Держкомвидаві та видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана.
З 1996 р. працюю викладачем англійської мови та перекладачем. Пишу вірші англійською мовою, але ніколи їх не друкувала.
Тематика моїх поезій різноманітна. Це мої враження від чаруючої божественної природи, від картин, соборів, європейських міст, спогади про дитинство, філософські мотиви... Особливо я люблю писати про моїх рідних, друзів, колег, створюючи їхні поетичні портрети. Кілька років тому в Москві вийшла моя збірка російською мовою «Посвящения».
Мені важко передати всі почуття, які охопили мене, коли я писала вірш «Є така країна», але гадаю, що це — сповідь моєї душі.

З повагою,
Тетяна КОМЛІК
м. Київ

Є ТАКА КРАЇНА

У світі є одна країна,
Що ніжно зветься Україна, —
Квітучий край степів, ланів.
І буде хай вона єдина
Та не втрача своїх синів,
Життям що платять за свободу
Для рідного свого народу.
Молюся я за цю країну —
Свою величну Україну,
Та все в дарунок їй несу:
Весняну квітку, мов перлину,
І слова щирого красу,
І серця всі мої надбання
Та ніжність вірного кохання.
Благати Бога не втомлюся.
(Мене навчила так матуся —
Просить Його до забуття...
За це низенько їй вклонюся
І буду вдячна все життя).
О милий, рідний, любий Боже,
Ну хто, крім Тебе, допоможе
Моїй країні в час суворий,
Коли війною кожен хворий,
І ллється українців кров?!
Закрий гармати на затвори,
І квітне хай одна любов
Між українськими синами.
Благаю, Боже, будь же з нами!
Для себе так я не просила
Ні долі, мудрості, ні сили,
Як за Вітчизну я прошу —
Всіх ворогів її знесилить.
Я в серці мрію цю ношу...
Герої наші не вмирають —
Їх небеса благословляють.
Червоний колір — це калина.
Ніхто хай більше не загине!
А ще червоний — ніжний мак.
До них душа вкраїнська лине,
Це України вічний знак!
Це — символи мого народу,
Що виборов свою свободу!

Червень 2014 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2014 > Тема "Душі криниця"