"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2014 > Тема "Душі криниця"
#30 за 25.07.2014
╢ ТАКА КРА╥НА
Шановна редакц╕╓! Як на спов╕д╕ хочу подати на суд читач╕в вашо╖ чудово╖ патр╕отично╖ газети м╕й в╕рш. Справа в тому, що п╕д впливом под╕й, що розгорнулись в наш╕й кра╖н╕, я, рос╕йськомовна укра╖нка (мама — рос╕янка), яка до цього в╕ршувала виключно рос╕йською мовою, написала цей в╕рш вперше укра╖нською сп╕вучою молитовною мовою. Цим я висловила свою громадянську позиц╕ю. Ми — укра╖нц╕ — зараз у жалоб╕ ╕ молимось за нашу В╕тчизну ╕ наших геро╖чних син╕в. Вс╕, кому я читала цей в╕рш, казали, що в╕н вартий бути надрукованим. Саме це спонукало мене над╕слати в╕рш у вашу редакц╕ю. Коротко про себе. Уродженка м╕ста Олександр╕я К╕ровоградсько╖ област╕. Першу вищу осв╕ту здобула у Львов╕. Зак╕нчила Укра╖нський пол╕граф╕чний ╕нститут ╕м. ╤вана Федорова в 1975 р. Отримала направлення на роботу в Ки╖в до науково-досл╕дного ╕нституту. Пот╕м трудилась у Держкомвидав╕ та видавництв╕ «Укра╖нська енциклопед╕я» ╕мен╕ М. П. Бажана. З 1996 р. працюю викладачем англ╕йсько╖ мови та перекладачем. Пишу в╕рш╕ англ╕йською мовою, але н╕коли ╖х не друкувала. Тематика мо╖х поез╕й р╕зноман╕тна. Це мо╖ враження в╕д чаруючо╖ божественно╖ природи, в╕д картин, собор╕в, ╓вропейських м╕ст, спогади про дитинство, ф╕лософськ╕ мотиви... Особливо я люблю писати про мо╖х р╕дних, друз╕в, колег, створюючи ╖хн╕ поетичн╕ портрети. К╕лька рок╕в тому в Москв╕ вийшла моя зб╕рка рос╕йською мовою «Посвящения». Мен╕ важко передати вс╕ почуття, як╕ охопили мене, коли я писала в╕рш «╢ така кра╖на», але гадаю, що це — спов╕дь мо╓╖ душ╕.
З повагою, Тетяна КОМЛ╤К м. Ки╖в
╢ ТАКА КРА╥НА
У св╕т╕ ╓ одна кра╖на, Що н╕жно зветься Укра╖на, — Кв╕тучий край степ╕в, лан╕в. ╤ буде хай вона ╓дина Та не втрача сво╖х син╕в, Життям що платять за свободу Для р╕дного свого народу. Молюся я за цю кра╖ну — Свою величну Укра╖ну, Та все в дарунок ╖й несу: Весняну кв╕тку, мов перлину, ╤ слова щирого красу, ╤ серця вс╕ мо╖ надбання Та н╕жн╕сть в╕рного кохання. Благати Бога не втомлюся. (Мене навчила так матуся — Просить Його до забуття... За це низенько ╖й вклонюся ╤ буду вдячна все життя). О милий, р╕дний, любий Боже, Ну хто, кр╕м Тебе, допоможе Мо╖й кра╖н╕ в час суворий, Коли в╕йною кожен хворий, ╤ лл╓ться укра╖нц╕в кров?! Закрий гармати на затвори, ╤ кв╕тне хай одна любов М╕ж укра╖нськими синами. Благаю, Боже, будь же з нами! Для себе так я не просила Н╕ дол╕, мудрост╕, н╕ сили, Як за В╕тчизну я прошу — Вс╕х ворог╕в ╖╖ знесилить. Я в серц╕ мр╕ю цю ношу... Геро╖ наш╕ не вмирають — ╥х небеса благословляють. Червоний кол╕р — це калина. Н╕хто хай б╕льше не загине! А ще червоний — н╕жний мак. До них душа вкра╖нська лине, Це Укра╖ни в╕чний знак! Це — символи мого народу, Що виборов свою свободу!
Червень 2014 р.
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13661
|