"Кримська Свiтлиця" > #31 за 01.08.2014 > Тема "Резонанс"
#31 за 01.08.2014
В╤ДКРИТА «ПОДЯКА» ПУТ╤НУ В╤Д УКРА╥НСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛ╤СТА
В сво╖й хат╕ – своя й правда!
Понад 350 рок╕в ми слухали солодку брехню про те, що «россияне нам единородные братья, славяне, корни у нас общие» ╕ т. п. ╤стор╕ю-ляльку замотували у гарну обгортку ╕ подавали на вс╕х етапах ╕нтернац╕онального виховання. А тим, хто хот╕в знати б╕льше, хто хот╕в п╕знати Правду сво╓╖ ╕стор╕╖ та держави, про сво╖х справжн╕х геро╖в ╕ патр╕от╕в, тим швидко приклеювали ярлик «мазепинця», «петлюр╕вця», «нац╕онал╕ста», «ворога народу» ╕ в╕дправляли до «б╕лих ведмед╕в». Часто знищували просто ф╕зично, без суду ╕ сл╕дства. ╤деологи великодержавного шов╕н╕зму з час╕в царату та б╕льшовицько-лен╕нсько╖ диктатури пильно стежили, щоб за жодних обставин не проростали паростки творчо╖ нац╕онально╖ ╕нтел╕генц╕╖. ╤ як т╕льки-но десь виникали будь-як╕ нац╕ональн╕, культурно-л╕тературн╕ чи мистецьк╕ сп╕лки або товариства, як Кирило-Мефод╕╖вське, «Руська тр╕йця» й под╕бн╕, ╖х, не церемонячись, в╕дразу прис╕кали в самому зародку. Нашого Пророка Тараса Шевченка рос╕йський царат запроторив аж на 10 рок╕в у казахськ╕ п╕ски. Пор╕вняно з б╕льшовицькими людожерами, це був ще досить гуманний факт репрес╕╖ проти в╕домого художника ╕ поета. Таким чином, «нашу нам ╕стор╕ю н╕мець розкаже», — як ╕з сумом писав безсмертний Тарас. П╕зн╕ше в╕рний учень Лен╕на, ╕деолог н╕мецького нацизму Геббельс писав, що якщо у народу в одному покол╕нн╕ в╕д╕брати його ╕стор╕ю, то отрима╓мо натовп. Якщо у другому покол╕нн╕, то будемо мати раб╕в. А якщо уже ╕ в третьому, то не буде там ╕ держави. Ц╕╓╖ акс╕оми ╕ дотримувалися вс╕ завойовники, в тому числ╕, як московськ╕, так ╕ б╕льшовицьк╕. Останн╕ особливо ретельно шл╕фували ╕стор╕ю, виходячи з основ «Краткого курса ВКП(б)». Це ╖м вдалося. У п╕вденно-сх╕дних рег╕онах Укра╖ни свою ╕стор╕ю майже забули, сво╖х геро╖в не пам’ятали. Натом╕сть, вулиц╕ ╕ майдани м╕ст та м╕стечок називали ╕менами кат╕в свого ж народу. Мало того, за сво╖ ж кошти ╖м зводили пам’ятники, до п╕дн╕жжя яких приносили кв╕ти, клали в╕нки. А сво╖х справжн╕х геро╖в, як╕ проливали кров за свободу ╕ незалежн╕сть ц╕╓╖ земл╕ ╕ багатостраждально╖ держави, ганили ╕ обзивали. Бо ╕стор╕я свого народу була перевернута з н╕г на голову. За двадцять три роки незалежност╕ Укра╖ни, яка була лише проголошена де-юре, але не набула ознак де-факто, ми не змогли зламати стереотип рос╕йсько-шов╕н╕стичо╖ машини пропаганди. ╤ дал╕ на вс╕х р╕внях тривало ╕нтенсивне зомбування, здавалося б, н╕бито в╕льних ╕ незалежних громадян Укра╖ни. Проте Укра╖на не ставала укра╖нською. Президенти, як╕ правдами й неправдами пробивались на Банкову у Ки╓в╕, не знали, яку Укра╖ну ╖м потр╕бно будувати. А пот╕м п╕дсумували, що «нац╕ональна ╕дея не спрацювала»… Наш╕ пол╕тики, нав╕ть нац╕онал-патр╕отичного штибу, завжди лояльно ╕ прихильно ставилися до рос╕йського брата, дехто нав╕ть захоплено переконував: давайте в Укра╖н╕ ми (тобто демократи) створимо так╕ умови, щоб рос╕янам тут жилося краще, н╕ж в Рос╕╖. А т╕ тим часом впроваджували сво╖х агент╕в у вс╕ кер╕вн╕ органи держуправл╕ння, в тому числ╕ ╕ в силов╕ структури. Д╕йшло до того, що кер╕вником служби охорони Президента Укра╖ни, СБУ, м╕н╕стром оборони – були вчорашн╕ громадяни Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, оф╕цери спецслужб ФСБ. ╤нтенсивно зомбувала сво╖х прихожан православна церква Московського патр╕архату, над╕йно створюючи соб╕ «п’яту колону». Потужне лоб╕ у Верховн╕й Рад╕ в╕дкрито в╕дстоювало ╕нтереси сус╕дньо╖ держави. «На наш╕й не сво╖й земл╕» ми були чужими, ╕згоями, як╕ боялися або соромилися розмовляти р╕дною мовою, одягати вишиванку, в╕дзначати СВО╥ традиц╕йн╕ ╕ забут╕ свята та звича╖. Тому ц╕лком лог╕чно ╕ стратег╕чно виправдано, що п╕сля перемоги ╢вромайдану у сх╕дних рег╕онах Укра╖ни за першим порухом головного диригента з Кремля розпочалися сепаратистськ╕ рухи. Вони швидко переросли в неоголошену в╕йну проти Укра╖ни, з анекс╕╓ю територ╕й, силовим протистоянням, в╕дкритим тероризмом ╕ бандитизмом. — Хто б м╕г подумати? — говорили укра╖нц╕. – Рос╕яни, як╕ завжди були нашими не т╕льки братами, а й сус╕дами та союзниками, стратег╕чними партнерами, тепер воюють проти нас… Вони поставляють сепаратистам не т╕льки стр╕лецьку, а й важку бронетехн╕ку, спецназ та ╕нструктор╕в. У кошмарному сн╕ таке не могло привид╕тися! ╥м не могло приснитися… Але деяк╕ справжн╕ ╕сторики ╕ науковц╕, патр╕оти ╕ гуман╕сти, дисиденти ╕ пол╕тв’язн╕ знали справжню ╕стор╕ю сво╓╖ кра╖ни без прикрас ╕ брехн╕. До того ж, як слушно наголосив донеччанин О. Боргардт («Л╕тературна Укра╖на», 05.02.1998), «укра╖нська ╕сторична наука й дос╕ тихо спить в об╕ймах рос╕йсько╖, тихо пливучи руслом ╕мперських концепц╕й Рос╕╖, великодержавних та шов╕н╕стичних...». Як влучно п╕дм╕тив М. Бердя╓в, на вершину влади «вознеслися Хлестакови», себто пустодзвони без необх╕дних для тако╖ складно╖ справи знань ╕ досв╕ду, вже невдовз╕ вони безжально нищитимуть усе, що виявлятиме бодай найменш╕ риси самобутност╕ та ориг╕нальност╕ укра╖нц╕в. Серед тих сотень ╕ тисяч кандидат╕в та доктор╕в наук, професор╕в, доцент╕в ╕ асистент╕в, зазнача╓ сучасний укра╖нський досл╕дник Юрко Антоняк, нема╓ жодного, хто чесно визнав би очевидне: так, ми помилялися, нас не так навчали ╕ навчили, нам не вистачило власного розуму, науково╖ ╕нту╖ц╕╖ та громадянсько╖ мужност╕, щоби усл╕д за Володимиром Б╕л╕нським, який написав революц╕йний тв╕р — «Кра╖на Моксель», сказати: «А король же — голий!». Голос Правди п╕дн╕мали дисиденти 60-70-х рок╕в, так╕, як Чорнов╕л ╕ Лук’яненко, брати Горин╕ ╕ Дзюба, ╤ван Белебеха ╕ Лупин╕с та ╕нш╕. Знайшовся також один «козак ╕з м╕льйона свинопас╕в», ще й ╕з професорським титулом, нащадок давнього княз╕вського роду Корибут╕в, який повн╕стю п╕дтримав наукову концепц╕ю та висновки праць Володимира Б╕л╕нського. Це — директор Льв╕вського в╕дд╕лення ╤нституту укра╖нсько╖ археограф╕╖, доктор ╕сторичних наук Ярослав Дашкевич. В╕д фанатичних зомбованих раб╕в часто можна почути: «А хто його зна╓, як там було? Ти що, жив тод╕?». Тому з великою при╓мн╕стю пропоную уваз╕ читач╕в статтю великого укра╖нського ╕сторика, яка вийшла вже у посмертному зб╕рнику праць вченого. Кр╕м того, пропоную також ознайомитися з уривком ╕з книги Михайла Лук╕нюка «Обережно: м╕фи!» — а саме з м╕фом про те, що в Новорос╕╖ та Донбас╕ «зроду старо╖ Укра╖ни не було»... Звичайно, ця ╕нформац╕я для тих, хто не бо╖ться читати ╕ слухати, анал╕зувати ╕ мислити не стандартними заяложеними трафаретними ╕сторично сфальсиф╕кованими под╕ями. А мислити нас спонукав... сам Володимир Пут╕н. Саме ви, пане президенте, зат╕явши окупац╕ю Криму, зд╕йснивши анекс╕ю укра╖нсько╖ територ╕╖, орган╕зувавши сепаратистськ╕ рухи на сход╕ Укра╖ни, що переросли у г╕бридну в╕йну, об’╓днали укра╖нц╕в. Те, що 350 рок╕в зомбував рос╕йський царат ╕ 70 рок╕в — б╕льшовицька ╕мпер╕я, виховуючи «гомосовет╕кус╕в», — вс╕ ╖хн╕ зусилля ви розбили за дек╕лька м╕сяц╕в. Ви згуртували укра╖нський народ, як н╕хто ╕з колишн╕х укра╖нських правител╕в ╕ президент╕в. Ви зробили укра╖нц╕в не просто зр╕лими громадянами, а укра╖нською нац╕╓ю. В╕д старого ╕ малого, в╕д б╕знесмена ╕ пенс╕онера, кожен тепер намага╓ться долучитися до в╕дновлення наших Збройних Сил, п╕двищення ╖хньо╖ обороноздатност╕ у протистоянн╕ ╕з сепаратистами, терористами ╕ бандюками. Ви розбили той м╕ф про наш╕ «братн╕» стосунки, як╕ н╕бито склеювались в╕ками, к╕лькома сво╖ми необдуманими ╕ агресивними д╕ями щодо Укра╖ни, гарантом безпеки яко╖ ваша кра╖на виступала у в╕дкритому Меморандум╕ в 90-х роках п╕сля оголошення Укра╖ною про л╕кв╕дац╕ю в односторонньому порядку свого ядерного потенц╕алу. Ми були третьою кра╖ною в св╕т╕ за потужн╕стю ядерного арсеналу. Ми пов╕рили вам, як «старшому» брату, партнеру ╕ союзнику, що ви будете нашим гарантом територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ ╕ безпеки. Але наш╕ тод╕шн╕ керманич╕ (Кравчук, Кучма) не знали ╕стор╕╖, забули пророч╕ слова Б╕смарка, який зазначав, що ще не встигне чорнило висохнути у договор╕ з рос╕янами, як вони той догов╕р зрадять. ╤ не моргнувши оком, ви зрадили свого найближчого сус╕да, стратег╕чного партнера. Ви стали в очах укра╖нц╕в агресором, ╕нвестором терорист╕в, як╕ с╕ють смерть ╕ насилля, розруху ╕ зубож╕ння мирних громадян по обидва боки. Брехня ваших геббельс╕вських кисельових не розв╕╓ Правди у св╕товому простор╕. В╕домий розв╕дник ГРУ, ваш колишн╕й колега, а нин╕ письменник ╕ публ╕цист В╕ктор Суворов (Р╕зун) ц╕лком лог╕чно визначив вам час на посту вседержителя. Один Р╕к. Час п╕шов... Укра╖ну ви не здола╓те. Це — велика кра╖на. Це – Божа кра╖на. ╤ Бог охороня╓, обер╕га╓ сво╖х д╕тей, внук╕в ДажБожих. Проти Космосу, Всесв╕ту ви – безсилий, нав╕ть з вашими ядерними бо╓головками, яструбами ╕ жириновськими. Тому що ╤стину н╕хто не зм╕нить: хто з мечем п╕де, той в╕д меча ╕ загине.
Без поваги, укра╖нський нац╕онал╕ст, письменник ╕ публ╕цист, доктор ф╕лософ╕╖ Олександр СЕРЕДЮК Волинська область
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 01.08.2014 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13696
|