"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2014 > Тема "Крим - наш дім"
#34 за 22.08.2014
ПРО КРИМСЬК╤ УРОКИ УКРА╥НСЬКОГО ПАТР╤ОТИЗМУ
…Пригадала, що укра╖нському патр╕отизму ще наприк╕нц╕ 90-х нашу с╕м’ю намагався навчити молодший брат. В Узбекистан╕ в╕н встиг лише народитися, а перший ╕ подальш╕ дн╕ народження святкував уже на ╕сторичн╕й батьк╕вщин╕. На в╕дм╕ну в╕д ╕нших д╕тей, найменший не застав жовтенят ╕ п╕онер╕в, почав ходити до школи в Криму ╕ нав╕ть вивчав мову. Ми з сестрами були зв╕льнен╕ в╕д урок╕в укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури (тод╕ це практикувалося), оск╕льки не навчалися тут з першого класу. Чесно кажучи, про все укра╖нське я мала досить розпливчасте уявлення, в Криму його за радянських час╕в практично не було. Як ╕ чисто рос╕йського – не лише д╕ти, але й багато вчител╕в говорили суржиком, що р╕зало вухо. Напевно, в ц╕й же школ╕ щось зм╕нилося за дек╕лька рок╕в незалежно╖ Укра╖ни. Все почалося з того, що брат змусив ус╕х вставати перед телев╕зором п╕д час виконання г╕мну Укра╖ни перед грою нац╕онально╖ зб╕рно╖ з футболу. Цього виявилося замало – г╕мн потр╕бно було ще й сп╕вати, вивчивши за пап╕рцем, на якому в╕н був переписаний кострубатим дитячим почерком з╕ шк╕льного стенда. Звичайно, це не викликало тод╕ таких патр╕отичних почутт╕в, як зараз. Ми насилу збер╕гали серйозний вигляд. Коли в с╕м’╖ п╕сля трьох д╕вчаток з великою р╕зницею у в╕ц╕ народжу╓ться син, йому дозволя╓ться трохи б╕льше. Телев╕зор тод╕ в будинку був один, тому футбол доводилося дивитися вс╕м. Сам братик малював як╕сь плакати типу «Укра╖но, вперед!» ╕ розмахував ними перед екраном п╕д час футбольного матчу. А одного дня я застала його за грою у футбол на об╕дньому стол╕ (зам╕сть футбол╕ст╕в були монети), яку в╕н коментував… укра╖нською мовою: «Ми продовжу╓мо пряму трансляц╕ю з╕ стад╕ону «Динамо», почина╓ться другий тайм матчу «Динамо» (Ки╖в) – Шахтар (Донецьк). П╕сля першого тайму перевага на боц╕ «Динамо» з рахунком 2:0…». Брат звик дивитися футбол з укра╖нськими коментаторами, а коли по-рос╕йськи коментували «Кубок Сп╕вдружност╕» в Москв╕, оголосив: «Мен╕ не подоба╓ться, наче чогось не вистача╓!». Пот╕м ми, старш╕ сестри, водили його на матч╕ «Тавр╕я» – «Динамо» в С╕мферопол╕, поки в╕н не почав ходити туди самост╕йно разом з друзями. Коли доводилося ╖хати у в╕дрядження до Ки╓ва, проблем з вибором подарунка молодшому не було – весь асортимент з футбольною ╕ патр╕отичною символ╕кою. Отже, футболка з «тризубом» ╕ написом «УКРА╥НА» у нього вже давно ╓, хоча саме зараз вона стала найб╕льш актуальною. А ск╕льки таких, як в╕н, що не лише виросли, але й народилися в незалежн╕й Укра╖н╕? Це покол╕ння не знало «совка». ╤ не хоче його знати. Якась купка людей похилого в╕ку, що мр╕яли померти в Рос╕╖, не повинна позбавляти ╖х майбутнього.
Ельзара БЕШУЙЛ╤, Кримчанка
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2014 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13805
|