"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2014 > Тема "Душі криниця"
#34 за 22.08.2014
МАНДР╤ВКА ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ
Укра╖но-мат╕нко...
У квартир╕ гам╕рно. На кухн╕ мама готу╓ об╕д для численних гостей. Вона в нас гостю╓ вже м╕сяць. ╥╖ присутн╕сть дода╓ мен╕ впевненост╕. Так спок╕йно ╕ легко диха╓ться, коли вона поруч. Вона допоможе швиденько нагодувати вс╕х прибульц╕в ╕ нашу чималу родину. Мама при╖хала з╕ Львова разом з мо╖м плем╕нником. Хлопцев╕ скоро 10 ╕ в╕н любить море, не бо╖ться крутих схил╕в ╕ щороку при╖здить до нас на кан╕кули вл╕тку. На мис╕ Ф╕олент так чудово – можна п╕рнати з╕ скел╕ або просто з маскою ╕ ластами досл╕джувати життя п╕дводного царства риб ╕ рапан╕в. На балкон╕ про щось голосно сперечаються рос╕яни. Це свекор з друзями вир╕шують, куди спрямувати сво╓ авто, щоб ╖хня кримська мандр╕вка стала ц╕кавою ╕ незабутньою. За дек╕лька дн╕в вони в╕д’╖жджають до ╢йська, а пот╕м в далекий Мурманськ. Там живе чолов╕ка брат, який при╖хав машиною з╕ сво╖ми друзями. Вс╕м подоба╓ться в Криму, бо для рос╕ян все дешево, природа чудова, ╕ ╓ де зупинитися, посп╕лкуватися, под╕литися враженнями. П╕зно ввечер╕ ще за╖дуть б╕лоруси – одногрупник чолов╕ка ╕з с╕м’╓ю. Вони хочуть переночувати ╕ завтра рано-вранц╕ вирушити до моря. Моя м╕с╕я зараз — так розм╕стити вс╕х (14 ос╕б!), щоб кожен в╕дчував комфорт ╕ м╕г спок╕йно провести н╕ч в наш╕й невеличк╕й двок╕мнатн╕й квартир╕. Чолов╕к жарту╓, що можна проводити сам╕т, бо з╕бралися представники трьох братн╕х народ╕в… Цей еп╕зод л╕та 2010 року прийшов мен╕ на згадку зараз, в серпн╕ 2014-го. Так було ран╕ше. В╕дтод╕ минуло небагато часу, але надто багато втрачено ╕ зруйновано в людських стосунках за ц╕ п╕в-року потряс╕нь. Тому не буде вже ц╕╓╖ дружньо╖ розмови, гумору, жарт╕в, обм╕ну подарунками, компл╕мент╕в маминому борщу в╕д рос╕ян ╕ б╕лорус╕в. Не буде, бо до нас в Крим прийшов «русский мир». А точн╕ше, при╖хав. На танках ╕ бетеерах. Жаль т╕льки, що кримська природа перестала для нас бути тим джерелом здоров’я, натхнення, радост╕, як у кращ╕ часи. Ми ╖хали до моря, щоб очиститися душею, оздоровити т╕ло, насолодитися звуками само╖ природи ╕ повернутися умиротвореними ╕ щасливими до сво╖х дом╕вок. Сьогодн╕ це стало просто неможливим. В╕йськова присутн╕сть в╕дчува╓ться в пов╕тр╕, на земл╕, у вод╕. А так хочеться тиш╕… Одного разу ми в╕дв╕дали ╓впатор╕йське узбережжя, д╕ти п╕дб╕гли до води. Але рад╕сть сп╕лкування з природою об╕рвалася в╕д голосного гуркоту гел╕коптера, який пролет╕в над самим пляжем на висот╕ до 15 метр╕в. Перелякан╕ д╕тлахи з плачем поб╕гли до авто. Виходити з нього в╕дмовилися. По╖хали додому шукати альтернативний вар╕ант для в╕дпочинку. Дек╕лька раз╕в ще бували на морських пляжах Криму. Д╕йшли висновку, що т╕льки малолюдн╕, нап╕вдик╕ узбережжя б╕льш-менш можуть бути придатними для короткочасного в╕дпочинку. А там, де ╓ скупчення людей, то обов’язково знайдеться той, кому укра╖нська мова – це прив╕д поконфл╕ктувати. Укра╖нофобство в╕дчува╓ться в кримському пов╕тр╕. Тому ми с╕ли в авто – ╕ вирушили в Укра╖ну, на зустр╕ч з р╕дними полями, степами, горами, л╕сами. Для нас ця подорож стала, як ковток св╕жого пов╕тря, як в╕льний пол╕т для птаха, що тривалий час перебував у кл╕тц╕. Укра╖на зустр╕ла нас приязно. На так званому кордон╕ до нас не було запитань. Д╕ти смакували гостинець в╕д укра╖нських прикордонник╕в — вафл╕ «Артек», ╖хн╓ побажання «щасливо╖ дороги» теж було для нас не зайвим. Вноч╕, правда, сталася невелика пригода – довелося м╕няти колесо на темн╕й безлюдн╕й трас╕. Але це буденна дорожня пригода. Н╕хто нас не зупиняв, не загрожував, да╕шники не вимагали штраф╕в через те, що на машин╕ кримськ╕ номери (укра╖нськ╕!). Дорога не була для нас важкою, хоч на двор╕ спека, а в машин╕ д╕ти 3-х ╕ 5-ти рок╕в. За в╕кном — степи, поля, р╕ки, а пот╕м ╕ л╕си, м╕ста ╕ села р╕дно╖ Укра╖ни. В Уман╕ зробили зупинку. Там ╓ чудовий Соф╕╖вський парк. Прогулянка по ньому дала в╕дчуття спокою (вперше за довгий час), при╓мно╖ прохолоди. Ми захоплювалися тим, як досконало люди вм╕ли колись придумувати, творити, бачити ╕ ц╕нувати прекрасне. Ц╕ твор╕ння вони залишали для сво╖х нащадк╕в. А тепер╕шн╕ багач╕, не задумуючись, витрачають грош╕ на власн╕ палаци, розваги або ще г╕рше – на зброю, щоб руйнувати те, що створено не ними. Причому все це вони роблять, прикриваючись ╕конами. Так╕ реал╕╖ сьогодення. Переночувавши в м. Хмельницькому, ми продовжили св╕й шлях на зах╕д кра╖ни. Ми насолоджувалися пейзажами за в╕кном. Зас╕ян╕ ниви, доглянут╕ садки ╕ городи, поб╕лен╕ хатки в укра╖нських селах, невеличк╕ озерця з очеретом, верболози, качки – все, як писав великий наш Кобзар. Люб╕ серцю кра╓види т╕шили око, ╕ не в╕рилося, що десь в ц╕й мирн╕й кра╖н╕ лунають вибухи, колонами надходить озбро╓ння з чужо╖ земл╕ ╕ гинуть люди – не можновладц╕, не бандити, а прост╕ укра╖нц╕, сини ╕ доньки нашого народу. Т╕, хто переступив межу людяност╕, повинн╕ в╕дпов╕дати перед Богом ╕ перед людьми. Молитва за Укра╖ну звучить в наших серцях ╕ вдень, ╕ вноч╕. Дал╕ була зустр╕ч з мамою. В ╖╖ погляд╕ – тривога, сльози радост╕. Д╕ти так заскучали за бабусею. Зда╓ться, що пройшла ц╕ла в╕чн╕сть, в╕дколи ми гостювали в не╖. Але в╕дтод╕ минуло всього три м╕сяц╕. Ми живемо в ╕ншому вим╕р╕ часу. Под╕╖ зм╕нюються так стр╕мко, як в калейдоскоп╕. ╤ так хочеться повернути той розм╕рений, планований, безпечний спос╕б життя в тепер╕шню д╕йсн╕сть. Дал╕ — довгооч╕куване побачення з╕ Львовом, незабутн╕ години, проведен╕ в кол╕ друз╕в, р╕дних. Теплота, вза╓морозум╕ння, в╕дверт╕сть, сп╕вчуття ╕ ще багато того, чого не вистача╓ нин╕ нам в кримських реал╕ях життя. Два дн╕ у Львов╕ — ╕ знову в подорож. Ми вир╕шили показати д╕тям красу укра╖нських Карпат. Сам╕ завжди шкодували про те, що р╕дко в╕дв╕дували цей прекрасний край, коли жили у Львов╕. А тепер, у Криму, нас розд╕ля╓ п╕втори тисяч╕ к╕лометр╕в. Але бажання бувати там сильн╕ше за будь-яку в╕дстань. ╤ ось ми в омр╕яних Карпатах. Селище Славське в╕доме в Укра╖н╕. Туди ╖дуть на в╕дпочинок ╕ взимку, ╕ вл╕тку. Ми при╖хали в приватну садибу Ареф’╓вих. Таких дерев’яних садиб ╓ чимало в Славському. Гостинн╕ мешканц╕ влаш-товують для турист╕в зручн╕ к╕мнати, на подв╕р’╖ – чудов╕ кв╕тники, басейни, дитячий майданчик, батут, г╕рка, гойдалки. Все це не за так╕ велик╕ грош╕, як кримськ╕ апартаменти в добудованих гаражах. Навколо г╕рськ╕ пейзаж╕ т╕шать око. Тут часто бувають тепл╕ л╕тн╕ дощ╕. Тому побудован╕ затишн╕ бес╕дки, веранди, тераси, де можна посп╕лкуватися за ф╕л╕жанкою кави чи включити ноутбук ╕ заглянути кр╕зь нього в св╕т. На жаль, це ╓дине, що заважало повноц╕нному в╕дпочинку. Адже под╕╖ в Укра╖н╕ ╕ св╕т╕ не приносили довгооч╕куваного миру ╕ спокою в наш╕ серця. Д╕тям сподобалося все: ╕ кр╕сельний витяг на гору Погар (канатна дорога), ╕ форелева рибалка, ╕ прогулянка по карпатському л╕су, де багато малини, чорниць, гриб╕в. Запах карпатського чебрецю ╕ м’яти ми повезли з собою в Крим. Наостанок ми ще вирушили на найвищу гору Славського Високий Верх. Перед нами гори ╕ долини Карпат. Краса, велич, прост╕р! Все це на висот╕ пташиного польоту… Донька була в захват╕ в╕д катання на справжньому кон╕. Дотепер не в╕рю, що ми в╕дважилися трир╕чного синочка посадити разом з нами на квадроцикл ╕ провезти по г╕рському бездор╕жжю на шален╕й швидкост╕. Незабутн╕ враження! Та час сплинув швидко, ╕ ось вже Карпати прощаються з нами л╕тн╕м дощем. Льв╕в зустр╕в нас гамором ╕ закв╕тчаними вуличками, наповненими туристами – ╕ укра╖нськими, ╕ ╕ноземними. В╕д душ╕ бажа╓мо цьому ╕стинно ╓вропейському м╕сту ╓вропейського порядку ╕ ╓вропейських дор╕г. А душа м╕ста хай залишиться укра╖нською. Ми виходимо на ф╕н╕шну пряму. Наша дорога стелиться через Терноп╕ль, де живуть мо╖ подруги по ун╕верситету. Дал╕ Хм╕льник. Ми з рад╕стю зупиня╓мось, щоб зустр╕ти старих друз╕в. Не можемо про╖хати мимо. Нев╕домо, коли побачимося знову. На В╕нниччин╕ в╕дв╕дали м╕сцевий супермаркет, де знайшли найдешевшу продукц╕ю марки «Рошен». В наш╕й с╕м’╖ ╖╖ люблять ╕ д╕тлахи, ╕ доросл╕. Ми зробили там чимал╕ запаси на кримський пер╕од життя. Будемо згадувати нашу мандр╕вку, смакуючи улюблен╕ ласощ╕. За в╕кном автомоб╕ля проминають села ╕ м╕ста р╕дно╖, мило╖ серцю Укра╖ни. Знаю, що скоро знову при╖ду туди, бо залишаю там сво╓ серце…
Галина ЛЕЛЕКА С╕мферопольський район
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13819
|