"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "З потоку життя"
#35 за 29.08.2014
ДОНЕЦЬК: МАРШ КАРАТЕЛ╤В
...Кремл╕вськ╕ сценаристи нед╕льного шоу в Донецьку поставили завдання: максимально принизити укра╖нц╕в. ╤ форму приниження, як ╖м здалося, знайшли ╕деальну: провести «карател╕в» центром м╕ста. На знак ганьби. Ганьба вдалася. Карател╕ пройшли. Примкнувши багнети, з в╕вчарками, зв’язавши у полонених руки за спиною. Постановники намагалися скоп╕ювати Москву 1944 року з маршем полонених н╕мц╕в. А вийшла картинка з радянських ф╕льм╕в: есес╕вц╕ женуть в неволю НАШИХ б╕йц╕в. Причому саме з ф╕льм╕в. Судячи з документальних зн╕мк╕в того часу, н╕мц╕ полоненим у колонах рук не зв’язували ╕ обмундирування не в╕дбирали. Червона арм╕я на Красн╕й площ╕ в 1944-му, до реч╕, теж. Зв’язан╕ руки, в╕вчарки, багнети — вс╕ ц╕ атрибути у ф╕льмах мали показати: н╕мц╕ — садисти ╕ бояться наших солдат╕в. Нав╕ть беззбройних, нав╕ть полонених. Отже, ╕ в Донецьку зам╕сть демонстрац╕╖ морально╖ переваги вс╕ побачили демонстрац╕ю страху, зам╕сть параду переможц╕в — балаган др╕бних капосник╕в. Та ╕ чи полонених вели Донецьком? У полон потрапляють там, де воюють арм╕╖. А х╕ба можна назвати арм╕╓ю зграю покидьк╕в, що розпороли жив╕т Володимиру Бондаренку, викрадають парламентер╕в, що зн╕мають на в╕део розстр╕ли? Так чинять бандити, а у бандит╕в — не полонен╕, у них — заручники. Бачити, як терористи знущаються з наших во╖н╕в, — принизливо. Ще принизлив╕ше спостер╕гати реакц╕ю плебсу, що обража╓ ╕ закида╓ ╖х гнилизною ╕ кам╕нням. Були б вони такими см╕ливими, якби у полонених руки виявилися розв’язан╕? Приниження породжу╓ ненависть. Не до тих, закул╕сних, орган╕затор╕в шоу, а до цього донецького обивателя, що намага╓ться з╕гнати свою зл╕сть до всього св╕ту на тих, на кому це найбезпечн╕ше. А ненависть жител╕в Укра╖ни одне до одного — це те, чого домага╓ться Москва. Протягом ус╕х стол╕ть ╖╖ стратег╕я була однакова: змусити укра╖нц╕в вбивати одне одного. Припин╕мо в соцмережах сипати прокльони на голови донеччан. Адже сво╓ю ненавистю ми п╕дтверджу╓мо, що ворог зм╕г нас принизити. А якщо ми по-справжньому любимо Батьк╕вщину ╕ готов╕ заради не╖ на все, то нас принизити неможливо. Пригадайте захисника Майдану козака Гаврилюка, роздягнутого на мороз╕ беркутнею догола. Що може бути принизлив╕шим! Але ж в╕н став у наших очах геро╓м... Пригадайте допит Над╕╖ Савченко, пропагандистськ╕ монтаж╕ ╖╖ ╕нтерв’ю. З ус╕х принижень вона змогла вийти з г╕дн╕стю. Скаж╕мо тим хлопцям, яких вели карател╕ Донецьком: ваш полон — не ганьба. З полоненням ваша в╕йна не зак╕нчилася, вона ╕ дал╕ вимага╓ в╕д вас мужност╕ ╕ витримки. Може, нав╕ть б╕льшо╖, н╕ж п╕д час лобово╖ атаки на ворога. Тому що у ваших руках нема╓ автомата, а за спиною — фронтових товариш╕в. ╤ ╓дина ваша зброя — це воля. ╤ те, що терористи п╕ддали вас знущанням натовпу, означа╓ одне: ви не в╕дступилися, не зрадили (т╕, хто зрадив, давно п’ють чай ╕ д╕лять грош╕ з бандитами). ╤ ми рад╕ за вас! А ще рад╕, що побачили вас живими, отже, ╓ сенс боротися за ваше зв╕льнення! У кожно╖ людини ╓ своя Голгофа ╕ св╕й хресний шлях. Ви, наш╕ во╖ни, пройшли майже б╕блейський, п╕д улюлюкання натовпу. В╕рю, це випробування зм╕цнить ваш дух ╕ в╕ру. А нам, багатьом з тих, хто сьогодн╕ в тилу, його ще належить пройти. Ми ще не раз в╕дчу╓мо б╕ль в╕д приниження ╕ образ, що завдаються наш╕й кра╖н╕ кремл╕вським узур-патором. У нас зупинятиметься серце в╕д в╕стей про смерт╕ ╕ поразки. Нас принижуватиме г╕дра сепаратизму ╕ зради, що закопошилася ╕ п╕дн╕ма╓ голову, — колорадськ╕ марш╕ у, здавалося б, вже «нашому» Харков╕, неприкрит╕ спроби набору найманц╕в для «ДНР» в Мар╕упол╕. А ще зрада ╢вропи, що не бажа╓ п╕дставити сво╓ плече в наш╕й в╕йн╕. Хтозна, що ще готу╓ нам доля. Але, напевно, не пройшовши випробування приниженням, не можна встати на шлях воскрес╕ння. Так св╕дчить ╕стор╕я, так говорить нам наша в╕ра. Будьмо мужн╕ми!
╢вген ЯКУНОВ
ТИМ ЧАСОМ... ПОЛОНЕНОГО РОС╤ЯНИНА ПЕРЕДАЛИ МАТЕР╤
Рос╕янина, уп╕йманого на Донбас╕ б╕йцями батальйону «Дн╕про», у Дн╕пропетровську передали особисто матер╕. В╕йськов╕ кажуть, що полонений укра╖нц╕в не вбивав. Ж╕нка розшукувала свого сина, який та╓мно в╕д не╖ по╖хав воювати на Донбас. Про це йдеться в сюжет╕ ТСН.ua. Фах╕вець ╕з промислового альп╕н╕зму, веслування та гончарства з ╤ркутська Микола Попов з╕зна╓ться, що став жертвою рос╕йсько╖ пропаганди. В╕н сам записався у заг╕н бойовик╕в, щоб захищати мешканц╕в Донбасу в╕д фашист╕в, у яких щиро в╕рив. При╖хав до Воронежа. Зв╕дти його з ╕ншими рос╕янами переправили до Донецька, в обх╕д контрольно-пропускних пункт╕в на кордон╕. Родин╕ в╕н н╕чого не сказав. Про те, що син в Укра╖н╕, мати Попова д╕зналася, коли в╕н зателефонував ╕ попросив грошей, щоб повернутися додому. «Я отримав величезний урок доброти та людяност╕», — каже Микола Попов.
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2014 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13838
|