Версiя для друку Обговорити в форумi

Зустрілися у книжці два слова - Дороговказ і Мова.
- Мово, - зневажливо проказав Дороговказ, - чи не бажаєш ти поступитися дорогою, бо я, бачиш, довгий, тому можу ненароком зачепити тебе.
І взагалі старших, перепрошую, довгих треба поважати.
- А я переконана, що всі слова рівні - довге ти чи коротке. Без кожного з нас не складеться речення.
- Е, не кажи, сестричко, - глянув на Мову Дороговказ. - Я вміщую в собі аж два слова: "дорогу" і "вказівку", а ти таке маленьке - що з тебе взяти?
- Нічого, що я маленьке, зате в мене родичів багато.
- Таке, Мово, кажеш, навіть слухати смішно. Краще помовчала б!
- Ось ти, любий Дороговказе, вже й назвав одного з моїх родичів. А ховається він у слові "проМОВчала", корінь якого походить від мене, Мови.
- Так я тобі й повірив! Думаєш, я немовля?
- Не думаю, але точно знаю, що й "неМОВля" - мій близький родич.
- З тобою, Мово, важко розмовляти: чіпляєшся мало не за кожне вимовлене слово.
- Цього разу, Дороговказе, я схоплюся лише за два твоїх слова: "розМОВляти" і "виМОВлене". - Гаразд, гаразд, краще промовчу, бо є така примовка: хто мовчить, той двох навчить.
- До речі, слова "проМОВчу", "приМОВка" і "МОВчить" також з мого давнього роду.
- Бачу, Мово, ти не просте слово. Цікаво, коли ти народилося і чому тебе так назвали?
- О, це було так давно, що вже й люди забули, звідки я взялося. Кажуть, як слово я виникло ще тоді, коли люди тільки-но навчилися розмовляти, тобто видавати перші зрозумілі звуки - бурмотіти, мекати тощо. Я гадаю, що моє ім'я походить від слова "могти". Тобто хто з живих істот міг висловити свою думку, той оволодівав мовою, а це могли робити лише люди.
- Давай, Мово, складемо уМОВу: я заМОВкну, а ти назвеш кілька імен своїх родичів. ДоМОВилися?
- Я згодна. Ось вони: проМОВець, МОВлення, безМОВний, виМОВа, відМОВа, уМОВляти, зМОВа, ЗМОВник, заМОВлення, заМОВник, розМОВа, передМОВа, проМОВа, розМОВник, недоМОВка, обМОВа та багато інших.
- Вибач, Мово, я трохи погарячкував. Від почутого навіть мову втратив. Бачиш, знову тебе згадав. А заодно і приМОВку одну. Про таких, як ти, кажуть: маленьке, зате важливеньке.

Прислів'я

Пуста мова не варта доброго слова.
Мовиш слово, треба бути йому паном.
Без мови немає народу.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.

***

Любі читачі "Джерельця"! А яких ще родичів мови ви знаєте? Напишіть їхні імена й надішліть до редакції.
І неодмінно понесіть та покажіть цю сторінку газети вчителеві - щоб і на уроці рідної мови усі ваші однокласники познайомилися з родичами цього малого, але дуже важливого слова.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2003 > Тема ""Джерельце""