Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 24.10.2014
ПРАВДА ПРО ОУН-УПА (не вся...)
Степан ХМАРНИЙ

Пережите...

(Продовження. Поч. у № 42)

В╕дходячи з важкими боями окремими групами з Карпат, ковпак╕вц╕ знищували фашистських карател╕в ╕ без попередження в╕дкривали вогонь по вояках УПА, як╕ траплялись на ╖хньому шляху в╕дступу.
Внасл╕док цих под╕й кер╕вники ОУН-УПА остаточно зрозум╕ли, що жодних переговор╕в з представниками Москви про майбутн╓ Укра╖ни п╕сля перемоги над фашизмом не може бути.

П╤ДСУМКИ РЕЙДУ ПАРТИЗАНСЬКОГО З’╢ДНАННЯ С. А. КОВПАКА
(Дан╕ партизансько╖ розв╕дки)

1. Б╕льш╕сть населення зах╕дних областей Укра╖ни п╕дтримують ОУН-УПА ╕ беруть участь у в╕йськових формуваннях.
2. П╕сля зв╕льнення з-п╕д арешту Степана Бандери в╕н зрозум╕в, що Г╕тлер ╕ його оточення н╕коли не допустять утворення самост╕йно╖, незалежно╖, суверенно╖, соборно╖ Укра╖ни на захоплен╕й ними територ╕╖ колишнього Радянського Союзу.
Разом з Мельником вони вир╕шили зд╕йснити в╕ков╕чну мр╕ю укра╖нського народу про свою незалежн╕сть за допомогою ОУН-УПА, як╕ переходили в глибоку консп╕рац╕ю.
УПА — Укра╖нська повстанська арм╕я, створена за зразком Запорозько╖ С╕ч╕ (р╕й, чота, сотня, кур╕нь). Сформована з м╕сцевого населення, а також з тих, хто виходив з оточення або з полону ╕ приймав ╕дею боротьби за в╕льну Укра╖ну.
Ус╕м воякам перед вступом в УПА необх╕дно було скласти присягу на в╕рн╕сть Укра╖н╕. Кожному з них присвоювалось псевдо (╕м’я), яким вони повинн╕ користуватись на весь час перебування в цьому з’╓днанн╕. Звертання м╕ж собою ╕ командирами однаково для вс╕х: друже ройовий, друже чотовий, друже сотенний… Наказ командира — закон для стр╕льця. Вояк у полон н╕коли не зда╓ться.
УПА дислоку╓ться в л╕сних ╕ г╕рських масивах Карпат, а за потреби ╕ в населених пунктах зах╕дних областей Укра╖ни. В глибокому п╕дп╕лл╕ створен╕ школи для п╕дготовки командного складу. М╕сця розташування п╕дрозд╕л╕в УПА, як правило, ретельно замаскован╕ з урахуванням м╕сцевост╕. Зв’язок м╕ж ус╕ма п╕дрозд╕лами ОУН-УПА зд╕йсню╓ться за допомогою глибоко законсп╕ровано╖ системи.
Кер╕вники ОУН-УПА провели в зах╕дних областях Укра╖ни адм╕н╕стративний розпод╕л: станиця, район, округ, край. На чол╕ цих одиниць призначались перев╕рен╕, в╕ддан╕ справ╕ люди, як╕ виконували сувор╕ закони консп╕рац╕╖. Перед призначенням вони також складали присягу на в╕рн╕сть в╕льн╕й, соборн╕й Укра╖н╕, яка буде створена в запекл╕й боротьб╕ з московськими ╕ укра╖нськими комун╕стами п╕сля визволення Укра╖ни в╕д н╕мецьких окупант╕в.
3. Виявлен╕ н╕мецьк╕ бази ╕ гарн╕зони п╕д час руху партизанського з’╓днання по територ╕╖ зах╕дних областей Укра╖ни були знищен╕.
4. П╕д час руху партизанського з’╓днання широко застосовувались диверс╕╖: п╕дрив зал╕зничних мост╕в ╕ кол╕й, п╕дрив шляхових мост╕в, п╕дрив склад╕в бо╓припас╕в.
У 1958 роц╕ п╕д час л╕кування в одному з санатор╕╖в Одеси я познайомився з Борисом Коцюбинським, який проживав в одн╕й к╕мнат╕ з╕ мною. В╕н розпов╕в мен╕ про себе.
Служив Борис командиром роти у в╕йськах МВС. П╕д час в╕дступу його частина прикривала в╕дх╕д наших в╕йськ. Коли ж в╕йська наступали, частини МВС забезпечували нормальну роботу глибоких тил╕в фронту.
«На початку весни 1944 року Радянська Арм╕я почала зв╕льняти в╕д н╕мц╕в зах╕дн╕ област╕ Укра╖ни, заглибившись у г╕рськ╕ л╕си ╕ Карпатськ╕ гори. В населених пунктах було багато чолов╕к╕в. Вони з р╕зних причин не перебували у в╕йськових частинах. Ми ╖х зараховували у сво╖ частини, — розпов╕дав дал╕ Борис, — а про причини уникнення в╕йськово╖ служби мали роз╕братися компетентн╕ органи п╕сля в╕йни. Цим людям пояснили, що ╖хн╓ майбутн╓ повн╕стю залежить в╕д них самих: чим краще вони будуть воювати проти фашист╕в, тим швидше будуть реаб╕л╕тован╕».
Борис продовжував свою розпов╕дь:
«У л╕сах ╕ горах Карпат ми зустр╕чали окрем╕ частини нев╕домого ран╕ше в╕йська. Вони не брали участ╕ в боях проти н╕мецьких в╕йськ ╕ з нев╕домих нам причин залишались осторонь ус╕х под╕й.
Наприк╕нц╕ березня 1944 року в╕йська вийшли на Державний кордон. Фронт п╕шов дал╕ зв╕льняти в╕д фашист╕в народи Зах╕дно╖ ╢вропи, а в╕йська МВС зупинились на Державному кордон╕. Ми одержали значне поповнення людьми ╕ бо╓припасами. Був встановлений над╕йний зв’язок з прикордонниками, в╕йськовими частинами, як╕ повинн╕ були п╕дтримувати нас, а також з оперативними прац╕вниками орган╕в МДБ, як╕ очолювали спецгрупи з м╕сцевого населення. Вояк╕в спецгрупи переодягли у форму ОУН-УПА, вони одержали озбро╓ння ус╕х воюючих арм╕й. Вс╕ вони були ознайомлен╕ з╕ структурою ОУН-УПА (багатьом з них ця структура була добре в╕дома).
Спецгрупа також формувалась за зразком Запорозько╖ С╕ч╕ з метою швидкого входження в дов╕ру виявлених банд ОУН-УПА п╕д час бойових д╕й.
Наш╕ пол╕тпрац╕вники — ком╕сари переконливо пояснили вс╕м учасникам спецгрупи, що формування ОУН-УПА, з якими ╖м належить вступити в б╕й, ╓ фактично зрадниками СРСР, а також Радянсько╖ Укра╖ни, а тому вони п╕длягають знищенню як вороги народу.
Наприк╕нц╕ кв╕тня 1944 року, — розпов╕дав дал╕ м╕й знайомий Борис, — наш╕ в╕йська почали р╕шуче д╕яти, завдаючи упереджувальних удар╕в по ОУН-УПА з т╕╓ю метою, щоб перешкодити виконанню ╖хн╕х далекосяжних план╕в щодо створення самост╕йно╖ Укра╖ни.
Оперативна обстановка нам була добре в╕дома завдяки розв╕дникам спецгрупи. В сут╕нках, переодягнен╕ в бандер╕вську форму, вояки спецгрупи п╕дходили до населеного пункту чи л╕су й ╕м╕тували б╕й «з сов╕тами». Похапцем заходили в село чи в глиб л╕су з «пораненими». Переодягнен╕ п╕д вояк╕в УПА, вони швидко входили в дов╕ру з кер╕вниками бандгруп. Оперпрац╕вник МДБ, який мав у сво╓му розпорядженн╕ рац╕ю, пов╕домляв координати дислокац╕╖ нац╕онал╕ст╕в, ╕ прикордонники разом з в╕йськовими частинами оточували ╖х за умовним сигналом й приступали до знищення виявлених банд ОУН-УПА. Коли було потр╕бно, у в╕йськових операц╕ях брали участь частини Радянсько╖ Арм╕╖ ╕з застосуванням артилер╕╖, бронетехн╕ки ╕ ав╕ац╕╖.
У л╕сах Льв╕всько╖, Стан╕славсько╖, Р╕вненсько╖ та ╕нших областей Укра╖ни наш╕ в╕йськов╕ частини разом з╕ створеними спецгрупами з м╕сцевого населення щоденно знищували по дв╕-три сотн╕ нац╕онал╕ст╕в, а були випадки, коли ми знищували ╖х ц╕лими куренями. Характерно, що, як правило, вояки УПА в полон не здавались. З гаслом «Слава Укра╖н╕!» вони к╕нчали життя самогубством: стр╕лялись або п╕дривались на гранатах. Важко поранених ми також у полон не брали. Серед вояк╕в, загиблих п╕д час бойових д╕й, була значна к╕льк╕сть представник╕в ╕нших нац╕ональностей, як╕ прийняли ╕де╖ ОУН-УПА щодо створення самост╕йно╖, незалежно╖ держави збройним шляхом, бо в тих республ╕ках, де вони проживали, тако╖ можливост╕ не було.
Значн╕ втрати були ╕ в нас, а також в спецгрупах з м╕сцевого населення. Вл╕тку 1946 року я був важко поранений ╕ контужений в╕д вибуху гранати, а п╕сля л╕кування виписаний ╕з госп╕таля ╕нвал╕дом В╕тчизняно╖ в╕йни ╤╤ групи», — зак╕нчив свою розпов╕дь про участь в тих под╕ях старший лейтенант в╕йськ МВС Борис Леон╕дович Коцюбинський.
У розпов╕дях багатьох учасник╕в тих под╕й жодного разу не йшлося про те, що в╕йськов╕ формування ОУН-УПА знищували м╕сцеве населення. Цього ╕ не могло бути, бо б╕льш╕сть населення зах╕дних областей Укра╖ни активно п╕дтримувало ц╕ формування не т╕льки матер╕ально, а й сво╓ю безпосередньою участю. Вс╕ чолов╕ки, котр╕ були здатн╕ носити зброю, були в УПА. Д╕ти ╕ молодь були над╕йними зв’язковими з ус╕ма службами ОУН-УПА. Безперечно, що служба безпеки (СБ), яка була створена ОУН-УПА, знищувала зрадник╕в-«сексот╕в», а також тих, хто аг╕тував серед м╕сцевого населення про переваги радянського способу життя.
Останн╕м часом широка громадськ╕сть Укра╖ни виступа╓ за п╕дтримку Президента нашо╖ держави В. А. Ющенка ╕ його команди в питанн╕ нац╕онального примирення ╕ за те, щоб надати ОУН-УПА статусу учасник╕в бойових д╕й у пер╕од Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни як во╖н╕в, що активно боролися за створення суверенно╖, самост╕йно╖, незалежно╖ ╕ соборно╖ Укра╖ни.
Ворогами нац╕онального примирення ╓ т╕, хто був орган╕затором, натхненником ╕ безпосередн╕м виконавцем вказ╕вок комун╕стичних яструб╕в Рос╕╖ та Укра╖ни, спрямованих на братовбивчу в╕йну серед укра╖нського народу (╕ не т╕льки укра╖нського), а також т╕, хто дос╕ не роз╕брався в багатор╕чн╕й брехлив╕й комун╕стичн╕й пропаганд╕, направлен╕й на подальший розбрат укра╖нського народу.
Починаючи з листопада 1917 року ╕ до цих час╕в, комун╕сти — яструби-манкурти були завжди орган╕заторами знищення кращих син╕в укра╖нського народу п╕д час багатьох голодомор╕в, репрес╕й та ╕нших акц╕й. ╥м ус╕м давно потр╕бно стати на кол╕на ╕ попросити у нашого народу прощення за т╕ незчисленн╕ жертви ╕ знущання, як╕ вони зд╕йснили протягом десятир╕ч свого «вм╕лого» кер╕вництва в Укра╖н╕.
З кожним днем все б╕льше ╕ б╕льше засоби масово╖ ╕нформац╕╖ пов╕домляють про те, що «патр╕оти» Рос╕╖ намагаються повернути на «Батьк╕вщину» учасник╕в «Б╕лого руху» час╕в Громадянсько╖ в╕йни, як╕ боролись за збереження монарх╕╖ ╕ «Велико╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖».
А нам вже давно потр╕бно широко оприлюднити пр╕звища наших геро╖в, як╕ в╕ддавали ╕ в╕ддають сво╓ життя за Укра╖ну, за ус╕ 350 рок╕в боротьби за незалежн╕сть, за соборн╕сть. Впевнений, що таких геро╖в у нас б╕льше, н╕ж у Рос╕╖ сво╖х. Нам потр╕бно посилити виховання нашо╖ молод╕ на приклад╕ цих геро╖в.
Навесн╕ 1992 року на обласн╕й нарад╕ гол╕в районних ком╕тет╕в ╕нвал╕д╕в Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни в м. Р╕вне було прийнято р╕шення про об’╓днання з нашою орган╕зац╕╓ю ╕нвал╕д╕в ОУН-УПА, як╕ п╕д час в╕йни воювали за створення незалежно╖ Укра╖ни.
Обласна нарада ╕нвал╕д╕в Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни звернулась до ус╕х обласних орган╕зац╕й ╕нвал╕д╕в в╕йни зах╕дних областей Укра╖ни п╕дтримати це р╕шення ╕ сприяти нац╕ональному примиренню, яке давно назр╕ло.

РОБОТА В ПАРТ╤ЙН╤Й НОМЕНКЛАТУР╤

Навесн╕ 1944 року п╕сля визволення Укра╖ни в╕д фашист╕в м╕й батько пере╖хав з Рос╕╖ в Укра╖ну ╕ влаштувався на роботу на Обод╕вський цукрокомб╕нат у В╕нницьк╕й област╕. В серпн╕ цього ж року я прибув до батька з госп╕таля ╕ почав працювати заступником директора цього комб╕нату.
Весною 1945 року я був переведений в апарат Обод╕вського райкому парт╕╖ ╕нспектором в╕дд╕лу кадр╕в. Систематично в╕дв╕дуючи колгоспи району, я був св╕дком того, як колгоспники на сво╖х кор╕вках обробляли колгоспн╕ поля ╕ присадибн╕ д╕лянки (щастя було у тих, хто мав цих кор╕вок). Зас╕вали колгоспн╕ лани вручну, бо вся техн╕ка ╕ кон╕ п╕шли на фронт.
П╕д час збирання врожаю мене призначили уповноваженим райкому парт╕╖ в село Верх╕вку. Колгоспники дружно почали збирати добрий врожай. Перш╕ центнери були засипан╕ в комору. Люди над╕ялись одержати хл╕б на зароблен╕ п╕сляво╓нн╕ трудодн╕. Раптово зм╕нилась погода. Злива ╕ град знищили врожай. Не залишилось нав╕ть соломи в╕д зернових, пропали городн╕ культури.
На бюро райкому парт╕╖ голову колгоспу зобов’язали все намолочене зерно здати держав╕, але в╕н в╕дмовився виконати цю постанову, мотивуючи тим, що в такому раз╕ на колгоспник╕в чека╓ голод. За саботаж держпоставки зерна голова колгоспу одержав с╕м рок╕в позбавлення вол╕. Зерно здав новий голова колгоспу.
Ця практика була застосована й в ╕нших районах нашо╖ област╕, а п╕зн╕ше ми були св╕дками того, що так д╕яли по вс╕й Укра╖н╕ (за винятком зах╕дних областей, де ще не було колгосп╕в).
Так починався новий голодомор 1945-1947 рок╕в. Наприк╕нц╕ серпня мене направили на обласн╕ парт╕йн╕ курси. Наб╕р в основному був ╕з колишн╕х фронтовик╕в. П╕д час занять ми часто ставили запитання сво╓му викладачу основ марксизму-лен╕н╕зму: «Чому така несправедлива пол╕тика стосовно колгоспник╕в ╕ загалом щодо Укра╖ни?».
Зав╕дувачка обласних парт╕йних курс╕в Ковальова в╕дпов╕ла рос╕йською мовою:
— Украинский народ во время войны опозорил себя! Во многих населенных пунктах Украины немцев встречали как освободителей с хлебом-солью. Теперь украинцам нужно будет долго искупать свою вину перед всем народом нашей Родины. Особенно нужно будет долго искупать свою вину тем, кто добровольно уехал в Германию на разные работы».
У грудн╕ 1945 року я був направлений ЦК КПУ Укра╖ни «для зм╕цнення радянсько╖ влади» в Стан╕славську область. На початку с╕чня 1946 року обком парт╕╖ призначив мене зав╕дувачем в╕йськового в╕дд╕лу Богородчанського райкому парт╕╖.
На в╕йськовий в╕дд╕л покладався контроль ╕ кер╕вництво громадськими оборонно-спортивними орган╕зац╕ями в справ╕ п╕дготовки молод╕ до служби в Радянськ╕й Арм╕╖, а також систематична участь у призовних ком╕с╕ях райв╕йськкомату.
Основне завдання уповноваженого райкому парт╕╖, а ним я завжди був у р╕зних селах району, полягало в тому, що в╕н в╕дпов╕дав за проведення пол╕тично╖ ╕нформац╕╖, а також виконання ус╕х державних зобов’язань у закр╕пленому за ним сел╕.
П╕д час п╕дготовки ╕ проведення вибор╕в ус╕х р╕вн╕в, проведення р╕зноман╕тних громадсько-пол╕тичних акц╕й уповноважений райкому повинен був разом з╕ сво╓ю групою безви╖зно м╕сяцями перебувати в сел╕. Сусп╕льно-пол╕тичну ╕нформац╕ю ми доводили до с╕льських десятник╕в (вони призначались с╕льською радою), яких скликали за потреби в с╕льраду, а також п╕сля служби Божо╖ б╕ля церкви.
Наприк╕нц╕ 1945 року в прим╕щенн╕ районного в╕дд╕лу МДБ п╕д час допиту сл╕дч╕ замордували д╕вчину. Чутки про цей випадок поширилися не т╕льки за меж╕ району, але й сягнули зах╕дних областей Укра╖ни. Д╕йшло й до Ки╓ва.
За вказ╕вкою М. С. Хрущова в Богородчанах у березн╕ 1946 року в╕дбулась в╕дкрита ви╖зна колег╕я в╕йськового суду.
Судове зас╕дання проходило 4 дн╕ в прим╕щенн╕ районного Будинку культури. Один сл╕дчий був засуджений до розстр╕лу. Двох ╕нших засудили на 5-7 рок╕в. Мешканц╕ м╕ста, виходячи з Будинку культури, де був оголошений вирок, були дуже обурен╕ м’яким вироком двом ╕ншим сл╕дчим, як╕ також були великою м╕рою винн╕ у катуванн╕ д╕вчини.
Вл╕тку 1946 року на посаду секретаря райкому комсомолу був призначений Микола Васильович Марчук, якого ввели в мою групу для виконання р╕зноман╕тних доручень райкому парт╕╖.
П╕сля повернення з села тривалий час ми були разом на квартир╕ поляка Мачульського, де я пост╕йно проживав.
Микола Марчук розпов╕в про свою участь у л╕кв╕дац╕╖ ОУН-УПА протягом весни 1944-го — л╕та 1946 рок╕в.
…Проживав в╕н в одному з великих с╕л Заболот╕вського району Стан╕славсько╖ област╕. Батька в с╕м’╖ не було. Мати була прогресивно налаштована до тих под╕й, як╕ в╕дбувалися навкруги. Прих╕д радянських в╕йськ у Зах╕дну Укра╖ну у вересн╕ 1939 року б╕льш╕сть населення разом ╕з мат╕р’ю сприйняли схвально. Мат╕р Марчука обрали головою с╕льради, а Микола вступив до комсомолу.
Навесн╕ 1941 року село готувалось до вступу в колгосп. Готувались списки для виселення «куркул╕в», але зд╕йснити до к╕нця ц╕ заходи нова влада не встигла: почалася в╕йна. У зв’язку з тим, що мати Марчука себе не скомпрометувала, н╕мц╕ за згодою селян призначили ╖╖ головою с╕льради (в╕йтом).

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14191

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков