Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 31.10.2014 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 31.10.2014
НЕВТЯМКИ

Юн╕ друз╕, ви, мабуть, уже ран╕ше читали в наш╕й газет╕ в╕рш╕, казки та опов╕дання Василя ЛАТАНСЬКОГО. Так, це наш земляк з Криму, письменник ╕ вчитель, який живе ╕ працю╓ в сел╕ Пруди Сов╓тського району.
Василь Латанський пише в╕рш╕, опов╕дання, казки для д╕тей, в╕н — автор книжок «Ужинок» та «Як╕ оч╕ — такий св╕т». Василь Григорович Латанський — ╓диний в Криму дитячий поет, котрий пише укра╖нською мовою, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Його твори багат╕ на художн╕ образи, щир╕, позначен╕ м’яким л╕ризмом ╕ таким же м’яким усм╕хом. Прочитайте ╖х ╕, ми впевнен╕, вони вам припадуть до душ╕.

НЕВТЯМКИ

Де берези ╕ дуби
Й сосни заблукали,
Ната з мамою гриби
Весело шукали.
— Ти м╕сця знаходь, як я, —
Вчить матуся Нату,
Щоб гриб╕в була с╕м’я,
На «д╕тей» багата.
Отод╕ не впорожн╕
Вернемось до хати...
— Мамо, невтямки мен╕:
А гриби-холостяки
Треба теж збирати?!

СОН МАР’ЯНКИ

Приснилось: на кра╓чок дня
Веселий човник п╕дплива╓,
А в нього сонечко с╕да╓
╤ м╕сяць в неб╕ доганя.
Всю н╕ч пливе. Переплива╓
Л╕си, моря — усе, як ╓.
Раненько з човника вста╓
╤ св╕тить знов у наш╕м кра╖.

ПЕРЕСТАРАВСЯ

Як н╕коли, в ранн╕й час
(Треба ж «засв╕титись»!)
Влад примчався в р╕дний клас,
Але клас... закритий!
Як у вус╕ — тишина.
Сторож кр╕зь др╕моту:
— Чи ти, голубе, не знав:
Вих╕дний, субота?..

П╤ДРОСЛА!

Край села пшениця яра
Викида стеблинки гостр╕,
А до не╖ з-понад яру
Ходять дощики у гост╕.
Закружляють в бистр╕м танц╕:
— Як, пшениченко, д╕ла?
А вона навшпиньки стане:
— Ой, спасиб╕! П╕дросла!

«МАМОНТ»

Юрко приплентався з╕ школи.
В синцях увесь. Книжки в руц╕.
Бабуся вдарила об поли:
— А ранець де? «Чи╖» синц╕?
— На мамонта ми полювали.
Ти лиш картину уяви:
Я — мамонт. ╤ за мною гнались.
Догнали... Ось я ледь живий.

ПОМ╤ЧНИК

Ледь-ледь св╕т
проснувся п╕вник,
Взяв у мами новий в╕ник.
Каже: — Я до прац╕ звик,
Що не день — мету курник!
Квокче квочка: — Ко-ко-ко!
М╕й синочок — не хвалько.

НЕ ДОЛИЛИ...

З магазину наш Денис
Посп╕шав щосили.
— Ось сметану я прин╕с...
Т╕льки... не долили...
— Як же взнав ти,
 м╕й см╕шко? —
Банку взяла мати.
— Дуже просто: язиком
Я не зм╕г д╕стати.

ГОВОРИ ПО-ЛЮДСЬКИ!

Перестав Лесь
 м’яч ганяти.
Пилом весь покритий,
Заб╕га╓ Лесь у хату,
Щоб перекусити.
— Ой, бабулю,
хочу хамать!
╥дло де, хл╕буха?
Зранку в рот╕, бл╕н,
 н╕ грама!
Ти ж бо супер-кухар!
╤ сказала бабця Люда:
— Не псуй мову! Досить!
╥сти дам, коли по-людськи,
Так, як сл╕д, попросиш!

ГУЛЬЗАЙНАБ

Того дня Ганна Микола╖вна зайшла до четвертого класу з чорнявою, тоненькою, як виноградна лозинка, д╕вчинкою ╕ сказала:
— Д╕ти, нашого полку прибуло. Знайомтесь: Гульзайнаб Абдурахманова.
— Як, як? — перепитав Митько Очерет.
— Гульзайнаб. Красиве татарське ╕м’я. ╥╖ батьки при╖хали з далекого Казахстану. Туди були виселен╕ ще п╕д час в╕йни з р╕дно╖ земл╕ — Криму, — пояснила класний кер╕вник ╕ попрямувала в учительську.
Що тут почалося! Хлопц╕ посхоплювались з-за парт, мов якась невидима сила п╕дкинула, ╕ давай «в╕дколювати» номери. Вася Клочков стояв на голов╕. Митько пройшовся на руках м╕ж рядами, а В╕тя Кол╕сник вигравав на греб╕нц╕.
╤ треба ж було, щоб новеньку посадили з Митьком Очеретом! В╕н не злюбив ╖╖ з першого дня: не п╕дказувала, не давала списувати математику ╕ дивилася на нього так, як Ганна Микола╖вна, коли збиралася поставити «дв╕йку».
Митько захвор╕в на грип. Сид╕в один у хат╕ й невесело дивився на шибки, розцяцькован╕ чудернацькими в╕зерунками. А там, за в╕кнами, розкошувала зима: св╕тило сонце, ╕ сн╕г виблискував, як кришталь.
У двер╕ хтось постукав. Митько в╕дчинив. На пороз╕ — Гульзайнаб.
— Прийшла пров╕дати...
— Вчителька прислала? — спитав недов╕рливо.
— Н╕хто не присилав. Я сама…
 Дивна вона, ця Гульзайнаб! ╤ чого б ото в такий мороз швендяти? Не близенько ж в╕н живе, на сам╕с╕ньк╕м краю села…

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 31.10.2014 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14231

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков