Версiя для друку Обговорити в форумi

Не газом єдиним...

Нещодавно в Києві вийшла друком книга Олександра Наказненка «Місце під Сонцем, або Екологічна енергетика переверне світ». Автор — досить відомий журналіст. Він видає в Ірпені на Київщині газету «Зоря Приірпіння», щиро зізнаючись, що видання виходить тоді, коли редактору вдається знайти гроші. Проте Олександр Наказненко нерідко публікується в центральних газетах, а також у різних ірпінських виданнях і в Інтернеті.
О. Наказненко зазначає в своїй першій книзі: «Пам’ятники тоталітарному режиму – це далеко не тільки однотипні штамповані лисі ідоли, розставлені за часів СРСР мало не в кожному населеному пункті. Пам’ятники тоталітарному режиму – це всі АЕС, ТЕЦ, ГЕС, а також ЛЕП (лінії електропередач), якими вони всі зв’язані між собою та з кожним споживачем електроенергії. Вони неначе ненажерні павуки – заплутали, оповили в єдину енергетичну систему цілі народи (не тільки колишнього Союзу), якими легше керувати з одного мозкового, точніше, безмозкового центру».
Журналіст пропагує перехід на енергію сонця і вітру, яка екологічно безпечна і дозволить багатьом країнам здобути енергетичну незалежність. Ця тема дуже актуальна для України, особливо в наш час. О. Наказненко пророкує, що незабаром дахи і стіни будинків будуть «оздоблені» сонячними батареями. Також біля будинків стоятимуть вітряки. Автономні джерела енергії зведуть до нуля її втрати при транспортуванні по дротах ЛЕП (ця цифра становить 30 відсотків). На автозаправках заряджатимуть і продаватимуть акумулятори електромобілів. Автор пише: «Такі акумулятори будуть продавати у будь-яких торговельних точках, або ж просто «із землі» біля трас – разом з яблуками, грибами й картоплею… Ну, це вже проекція зарубіжної новації на нашу дійсність». Згодом сонячні батареї встановлюватимуть на автомобілях.
Олександр Наказненко прогнозує вплив екологічної енергетики на різні сфери життя, зокрема на родинну. Наприклад, навіщо витрачати гроші на відвідини тренажерних залів? Адже вдома тренажери можна підключити до динамомашин, які вироблятимуть електроенергію. Журналіст зазначає: «Замість того, щоб пітніти десь «вхолосту», можна ж вдома заряджати побутові акумулятори». Потім на цій енергії працюватимуть телевізор, пральна машина, електроплитка чи освітлення, або й опалення. Знову в сім’ї зросте роль сильного чоловіка. Він зможе забезпечувати родинний достаток, не виходячи з хати.
Сонячні батареї будуть встановлені на полях. Батареї обертатимуться, регулюючи вплив сонця і дощу на сільськогосподарські культури. Водночас на цій енергії працюватиме новітня техніка сільського господарства.
Вже нині сонце- і вітроенергетика багато в чому економніша за гідроенергетику. Наприклад, сумарна потужність Дніпровського каскаду ГЕС – 3710 МВт, а для того, щоб ці станції працювали, довелося затопити 6969 квадратних кілометрів Дніпровських плавнів, лук, пасовищ. Затоплена площа майже дорівнює Чернівецькій області. А потужність найбільшої у світі електростанції на сонячних батареях, що залишилася в окупованому Росією Криму, 100 МВт, які виробляють сонячні панелі, розташовані на площі 2 квадратних кілометри. Олександр Наказненко робить висновок: «Потужність, яку в сумі виробляють шість ГЕС Дніпровського каскаду, заливши 6000 км кв. водосховищами, можна отримати, накривши 80 км кв. сонячними батареями. Що називається, відчуйте різницю. Якщо перерахувати в еквіваленті на площу, необхідну під вітряки («Еолові ферми» чи «Поля Стрибога» — це вже кому яка назва до вподоби), то вистачить 40 км кв., аби отримати сумарну енергетичну потужність, аналогічну каскаду Дніпровських ГЕС. На відміну від ГЕС, АЕС чи ТЕЦ – сонячні батареї та вітряки зовсім не обов’язково розміщувати великою кількістю в одному місці. Їх можна максимально наблизити до споживача енергії, встановивши необхідну кількість сонячних панелей чи вітрових установок (що й де вигідніше – визначається в кожному окремому випадку) поруч чи над об’єктом живлення». Журналіст порівнює енергетичні потреби металургійного комбінату «Криворіжсталь» з потужностями вітрогенераторів, комбінованих із сонячними панелями. Виходить, що площа, необхідна під сонячно-вітрові енергоустановки, які б повністю забезпечили потреби «Криворіжсталі», цілком співмірна з площами корпусів і різних інших приміщень цього комбінату.
Коли ж світ перейде на екологічну енергетику? О. Наказненко відповідає: «Коли в акумулятор величиною з банан і приблизно такої ж собівартості можна буде закачати енергії, якої вистачить на пробіг тисячі кілометрів електромобіля, або протягом тижня забезпечення повноцінного функціонування пересічного житла середнього класу – тоді ми всім світом дружно прощально махнемо ручкою всіляким АЕС, ГЕС, ТЕЦ, ЛЕП, нафтовим та газовим трубам».
Звичайно, людству доведеться долати опір нафтових, газових і тому подібних компаній. Але коли наші чиновники навчаться «наварювати» на «відкатах» від альтернативної енергетики, то «одразу соловейками защебечуть, яка необхідна та перспективна екологічна енергія. Тоді вони з неабияким завзяттям лобіюватимуть свої інтереси в розвитку альтернативної енергетики, водночас дедалі активніше підтримуючи екологічні організації в боротьбі проти нафто-газових забруднювачів природи».
За оптимістичними розрахунками Наказненка, за два-три роки техніка на двигунах внутрішнього згоряння стане ще більшою рідкістю, аніж зараз кінний транспорт. У 2017 році закриється остання в світі АЕС. А на 2020-й рік екологічна енергетика переможе.
Журналіст грунтує свої прогнози на швидкому розвитку сучасного світу. Олександр Наказненко нагадує: «1993-го року тодішній Президент України Леонід Кравчук вперше випробував мобільний зв’язок. Поспілкувався із закордонним абонентом – здається, зі своїм німецьким колегою. Невдовзі мобілізація перекочувала із «дикого» Заходу на колишні радянські простори. З кінця 90-х мобільний зв’язок почав ставати доступним для середнього класу. У 2000-му вперше трапилося побачити абонента мобільного в міському автобусі. Тоді всі пасажири озирнулися на чоловіка, в якого задзвонила мобілка. У 2001-му з мобільними вже бігали студенти по електричці, тікаючи від контролерів. А на помаранчевому Майдані 2004-го важко було знайти людину без мобільного».
Власне, людство не має іншого шляху розвитку, окрім переходу на екологічну енергетику. І тут Україна, ще й завдяки нинішній нашій скрутній ситуації, може стати локомотивом прогресу світової спільноти.
 
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2014 > Тема "З потоку життя"