Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 07.11.2014
«В╤ЧНО БУДЕ ЖИТИ УКРА╥НА!»
Степан ЛИТВИН

БАЛАДА ПРО ДВОХ ПОВСТАНЦ╤В

Не в бою, а в зрадницьк╕й св╕тлиц╕
Вороги схопили двох см╕ливц╕в.
Першого – з кра╖в Зал╕знякових,
Другого – з кра╖в Кармалюкових.
╥хн╕й р╕й до Львова повертався,
╤ майор вусатий прив╕тався:
«Слава Йсу ╕ честь свят╕й Покров╕!
Жалко вас, бо ж ми – брати по кров╕.
Щоб не голосили ваш╕ р╕дн╕,
Скажете, де схрон – ╕ ви своб╕дн╕.
Безневинн╕сть вашу забезпечу.
Я орган╕зую вашу втечу –
Втечете й схова╓тесь
 в собор╕».
Та мовчали месники сувор╕.
«Раз ви так,
 пошльопа╓мо вранц╕…»
Та мовчали молод╕ повстанц╕.
╤ тод╕ Гарматюка ╕ Тура
Повели на муки,
 на тортури…
╥м п╕д оч╕ голкою штрикали,
╥м на грудях тризуб
 вип╕кали.
Б╕ль ламав незнаний,
 несказанний…
Та мовчали мужн╕
 партизани.
╤ сказав той нелюд рябуватий:
«Все одно вас хочу врятувати.
Щоб черва у ям╕ вас не жерла,
Засп╕вайте «Вже Вкра╖на вмерла…».
Та палала в╕дпов╕дь незм╕нна:
«В╕чно буде жити Укра╖на!»
«В╕чно? Смерть!
 До муру пошагали!»
Змученим ╕ рук не ╕зв’язали.
Вибухали матюки в туман╕,
Реготали конво╖ри п’ян╕.
Раптом почала зав╕я вити,
Сталося –
 це важко й уявити!
Тур — «Прощай!» —
 промовив побратиму,
— «Ут╕кай…» —
прошепот╕в Максиму.
Видер автомат
 в енкаведиста,
Трьох скосив
 ╕ впав в п╕тьму вогнисту.
А Максим пон╕с жагучу мр╕ю:
«Житиму тво╖м ╕м’ям,
 Андр╕ю!»
* * *
Сестра в Таврид╕,
 брат в Донецьку –
За них моя душа болить.
Лиш в окупац╕ю н╕мецьку
Так м╕г загарбник розд╕лить.
Закут╕ у броню бандити
Лют╕ш╕ в╕д фашистських
 зграй…
Хто ж нам поможе боронити
В боях нер╕вних р╕дний край?
Рос╕я наче не вою╓.
То зв╕дки ж м╕ни,
 гр╕м гармат?
Рос╕я наче не руйну╓,
То зв╕дки ж вогнемети
 й «Град»?
Рос╕я рветься до реваншу,
Несе загрозу вс╕й Земл╕…
Невже прорвуться
 до Ла-Маншу
В кривавих танках москал╕?

ДОНБАС – НЕЗБОРИМИЙ

Донбасс никто не ставил
на колени
И никому поставить не дано.
Павел Беспощадный

Дзв╕нкий поет
 Василь Голобородько
Видобува╓ п╕сню-антрацит.
╤ рветься Бородай
 м╕цну обротьку
Над╕ть на нього й наказати:
 «Цить!»
Сепаратисти,
 лют╕ супостати,
Щоби ╕мперський
 зберегти режим,
Хот╕ли б м╕й Донбас
 Кремлю в╕ддати,
Як в╕ддали
 ╖х однодумц╕ Крим.
Ревуть гармати,
 м╕номети, «Смерч╕».
Зен╕тки найнов╕ш╕ прибули.
Модерн╕ танки рушили
 з-п╕д Керч╕,
У неб╕ бомбовози загули.
Та не здола╓ нас Москва
 н╕коли:
Син╕в благословляють
 матер╕,
Солдати йдуть з╕ Львова,
 з Сум, з╕ Шполи,
Дають Рос╕╖ в╕дс╕ч шахтар╕.
Донбас н╕коли не в╕ддасть
 Вкра╖на,
В╕дступлять москов╕ти
 все одно.
Донбас н╕хто не ставив
 на кол╕на
Й поставити н╕кому не дано!

ЧУЖА БРОНЯ ВИГРИМУ╢

Гудуть мости ажурн╕╖,
Бредуть брати зажурен╕
╤ сповнен╕ тривог:
Хай поряту╓ Бог
В╕д людо╖да Пут╕на,
Яким Таврида спутана.
Не зна в╕н засторог,
Але Господь каратиме –
Посидить кат й за гратами,
Над╕ю Бог да╓.
Творець усюди ╓ –
У космос╕, в билиноньц╕…
Зозуля на калиноньц╕
Сто л╕т нам наку╓.
Чужа броня вигриму╓,
Та людство нас п╕дтриму╓,
Нам пом╕ч пода╓.

╤ЛОВАЙСЬК

В╕д цього слова кров холоне,
Опалюють печаль ╕ гн╕в:
У б╕й послали батальйони
Сяк-так озбро╓них б╕йц╕в.
Чи ж готувалися до бою?
П╕дкр╕плення не прибуло,
Уже к╕нчаються набо╖,
Снаряд╕в же ╕ не було.
Б╕йцям наказано стояти,
Якби навкруг
 шугала смерть…
А в москал╕в –
 важк╕ гармати,
╤ м╕номети, й «Град»,
 ╕ «Смерч»…
Занадто п╕зно в╕дступили,
Ст╕кали кров’ю на полях…
Все ж танк ворожий
 захопили
Й на ньому пробивали шлях.
Та зас╕дки нов╕ зустр╕ли,
А в чорн╕м неб╕ – л╕таки…
Замовкли наш╕ скоростр╕ли…
Та ╓ ще, браття,
 в нас штики…
Потужне в╕йсько
 знов напало
На молодих б╕йц╕в АТО…
╤ ск╕льки ╖х, геро╖в, впало,
Не пов╕домить вже н╕хто.
О наш╕ д╕ти, наш╕ внуки,
Нехай долине ╕ до вас
Г╕ркуча правда – для науки –
Про наш траг╕чний
 ╤ловайськ!

ЗА НИМ ЗАЖУРИЛИСЯ КВ╤ТИ
Пам’ят╕ Олександра Зуба

Не м╕г в╕н, люди,
вирушити в мандри,
Але щодня з мандр╕вки
 повертавсь.
Читачу, як стр╕чав я
 Олександра,
З останн╕ми новинами
 в╕тавсь.
Любив Сашко л╕тати
 в ╤нтернет╕,
Про те, про все
 д╕знатися старавсь.
Вивчав життя художник╕в,
 поет╕в,
В пол╕тиц╕ достоту
 розбиравсь.
Сашко в с╕м’╖ вз╕рцев╕й
 народився,
А от його с╕м’я не розцв╕ла.
У павутинн╕ св╕ту
 наробився,
А от буденна праця не п╕шла.
Але ж трудивсь усп╕шно
 в м╕н╕стерств╕,
У М╕н╕стерств╕
 закордонних справ.
Коли ж смак новизни
 у буднях стерся,
Сашко ходить на службу
 перестав.
Одержуючи допомогу вбогу,
В╕н м╕г оддать
 останнього гроша.
По-укра╖нськи
 в╕н молився Богу,
╤ мучилась за Крим
 його душа.
За хвору мат╕р, за сестру,
 за друга.
У серц╕ горе св╕тове палив…
Гн╕тила ц╕лий в╕к
 тяжка недуга.
Та всяк його за доброту
 хвалив.
А раз в хуртечу
 нам прин╕с ялинку
(Хвор╕ли ми, а завтра –
 Новий р╕к).
Дружина ледве вимовила:
 «Синку,
Нехай Господь тоб╕
 продовжить в╕к…»
А тромб ударив…
 Залишились д╕ти…
На кладовищ╕
 люд ╖х марно ждав…
А на подв╕р’╖
 зажурились кв╕ти,
Як╕ в╕н так любив ╕ доглядав.
Дн╕про любив
 ╕ Ки╓вом пишався,
Був другом вол╕,
 ворогом ярма.
В б╕д╕ в╕н оптим╕стом
 залишався
Й на св╕т╕ жив, гадаю,
 недарма.
Все вужч╕ й вужч╕
 в мене виднокола,
Бо на Земл╕ людина –
 т╕льки г╕сть…
Як жаль – не стр╕не
 вже Сашко н╕коли,
Новин з╕ св╕ту
 вже не розпов╕сть.
* * *
Жаль, що мало ╖здив
 я по св╕ту,
Мало вивчив ╕ноземних мов,
Мало ц╕лував пахучих кв╕т╕в,
Мало дружбу ц╕нував
 й любов.
Т╕льки не згаса
 людська дов╕ра,
Бог мен╕ надарував щедрот:
╢ дочка, онук,
 дружина в╕рна…
То яких ще треба нагород?

ЗМОЖЕМО, БРАТТЯ!
Вид╕ння

Рушили з прикордоння
танки та бетеери,
╤з корабл╕в – десанти.
Л╕таки загули…
Кримськ╕ сепаратисти
в дурн╕ краян пошили
Й наш чар╕вний п╕востр╕в
Пут╕ну в╕ддали.
Скоро в Криму в╕дчули
д╕йсн╕сть г╕рку ╕мперську:
Гноблення та безправ’я,
рекет, розбо╖, кров…
Виступили кримчани:
страйки, в╕че, повстання,
В╕йсько Москви в╕дступило
– в╕льна Таврида знов.
Зрадник╕в постр╕ляли,
в тюрмах сидять злочинц╕.
Повну люстрац╕ю всюди
зд╕йснено до ладу.
Б╕дн╕ мають п╕дтримку,
молодь ма╓ роботу.
Сироти в сиротинцях,
вдови долають б╕ду.
Люди повесел╕ли,
ц╕ни на все пом╕рн╕.
Черги в к╕нотеатрах –
довго ╖х не було.
╥деш в метро з Тро╓щини
аж на Червоний Хут╕р…
Во╖нам, вченим, медсестрам
зводим дешеве житло.
Флот укра╖нський гордо
базу╓ться в Балаклав╕,
Ракетоносц╕ й модерн╕
есм╕нц╕ пливуть…
В Ялт╕, Джанко╖, Керч╕,
в Бахчисара╖, Саках
В злагод╕ кримськ╕ татари
й слов’яни живуть,
В злагод╕ вс╕ рег╕они
Вкра╖ни живуть.
Склались дн╕пропетровц╕ –
Шухевичу пам’ятник ся╓,
Бюст Бандери в Одес╕ –
правди нашо╖ стяг.
Вулиця Коновальця –
в Харков╕ та Донецьку,
Площа Геро╖в Небесно╖ Сотн╕
– в к╕лькох м╕стах.
В ки╖вськ╕ виш╕ ╖дуть
з Праги, В╕дня, Парижа,
Вчаться в медик╕в наших
з Н╕меччини л╕кар╕.
Вже хл╕бороб з Под╕лля
в╕дпочива╓ в Майям╕,
Пенс╕ю мають високу
не т╕льки т╕, хто вгор╕.
Лавра й Соф╕я разом
в ╓дин╕й пом╕сн╕й церкв╕,
Всюди у пошан╕вку
╕ синагога, й мечеть.
Про корупц╕йн╕ схеми
та хабар╕ забули,
Д╕м Правосуддя хвалим
за справедлив╕сть ╕ честь.
Зможемо, хоч не скоро,
браття, цього добитись,
Бо за Дн╕про хвилювались
В╕сла, Рейн, Потомак.
З нами ╓дн╕сть ╕ воля,
з нами Господь ╕ правда.
╤ хоч це лиш вид╕ння,
в╕римо: буде так!

МАЛИНА ╤З ЛИПОВЦЯ
Олен╕ Козул╕

Цв╕т малини ╕з Липовця –
наче липовий цв╕т.
До малини бджолиний
робочий пол╕т.
Бджоленята летять ╕ летять на нектар.
Бджоли вдячн╕ тоб╕
за малиновий дар.
Ти й сама – наче бдж╕лка,
ти завжди в труд╕.
Ти борись, не корись
лихол╕ттю-б╕д╕!
Цв╕т духмяний, пахучий –
пахучий такий,
Як малин╕вка, як поц╕лунок
палкий
Скромний цв╕т. А малина
зелена буя.
П╕сня з Липовця лине,
Олено, твоя.
╤, зда╓ться, вона
аж до нас долина
╤ в╕д п╕сн╕ дзвенить,
зацв╕та далина.
Як ти любиш цей св╕т!
Як ти любиш життя!
Забагато лиш чорного
в н╕м вишиття…
Забагато лиш зла
на пут╕ сироти…
Ти ж вогонь зберегла –
то вогонь доброти.
Твориш людям добро,
як Христос запов╕в,
Щиросердо, без шуму
й патетики сл╕в.
Твориш людям добро.
Тане день, тане в╕к…
Твориш людям добро,
та не день, та не р╕к,
Бо творили Козул╕ добро
ц╕лий в╕к.
╤ носили ╕м’я,
що кр╕зь грози с╕я.
Добра Д╕мна Козуля –
бабуся моя.
В╕дпливла мати мамина
в л╕пш╕ кра╖,
Не судилось онуку
побачить ╖╖.
Погибали Козул╕
за правду в борн╕,
Та кують там зозул╕:
р╕дн╕й жить сторон╕!
Хоч кують проти нас
╕ ракети, й штики,
Ми — козацького роду,
ми — теж козаки,
Ми — народу великого
долька мала.
А малина цв╕те.
Щоб ╕ доля цв╕ла!
А бджола до малини
летить, посп╕ша.
Цв╕т малини ╕з Липовця –
мов Олени душа.

АБЕТКА АНАЛ╤ТИЧНА
(переважно для Криму й Донбасу)

А Анекс╕я й аншлюс*,
два слова –
Пол╕тики Кремля основа.
Б Закут╕ у броню бандити
╤дуть палити, в╕шать, бити…
В Велика в нас сус╕дка,
 владна,
В глибинц╕ ж – вбога,
 безпорадна.
Г У Горл╕вку вв╕йшли
 геро╖ –
З Майдану, з гвард╕╖ ново╖.
Д Дн╕пру Таврида дор╕ка╓:
Далеко дужий прот╕ка╓…
Е Епоха в нас економ╕чна?
Епоха в нас еколог╕чна?
╢ В ╢нак╕╓в╕м ╓ вкра╖нц╕,
Хоч ╓ ╕ зрадники, й чужинц╕.
Ж Журився Жорж, як женихався,
Женитись все життя жахався.
З ╢ загадка в земному зор╕:
Земл╕ зелен╕й заздрять зор╕?
╤ ╤кар, ╤уда та ╤она –
З води морсько╖, з ембр╕она.
╥ В ╖дальн╕ д╕ти знов не ╖ли:
╥дою вчора отру╖ли.
Й Йому ╕ йогурт готували,
Й ╕мення Осип йотували.
К Клим, кат й каратель
 у Донбас╕,
В Ростов╕ грав на контрабас╕.
Л Ландскнехти** б’ються
 у Луганську –
Ламаймо силу ╖х поганську!
М Москва майбутнього
 не ма╓,
Мораль мисливську
 хай м╕ня╓.
Н На шахти пут╕нц╕
 не лас╕:
Найприбутков╕ш╕ –
 в Кузбас╕.
О Мов обри, зникнуть
 окупанти…
Ми – ор╕╖, сини Оранти!
П Пора послухати
 пророк╕в –
Немало, люди,
 в нас порок╕в.
Р Рос╕я до реваншу
 рветься –
Знов на терени розживеться?
С Сепаратист сп╕шить
 стр╕ляти:
За смерть — ╕ прем╕╖, й доплати.
Т З Трубчевська тихого
 туристи?
Тернами терт╕ терористи!
У Усп╕шний уряд Укра╖ни –
Грядуще славне у кра╖ни!
Ф Фатально у Криму
 ф╕нанси,
Гай-гай, сп╕ватимуть
 романси.
Х Харцизи луганчан
 хватали,
╤ Харк╕в, ╕ Харцизьк хитали.
Ц ╤ церкву з Криму
 виживають,
Й цин╕чно мову
 не вживають.
Ч Чому чеченц╕ не т╕кають?
На них суди в Чечн╕ чекають.
Ш На мор╕ – штиль.
 Шторми ще будуть.
╤ще в Криму
 повстануть люди.
Щ Ще щитомордники
 не щезли.
З щурами, кримська владо,
 щезни!
Ю Не будуть юн╕ жить
 в юдол╕ –
Вони доб’ються щастя-дол╕!
Я На яхт╕ в Ялт╕ яничари,
Й десь Янукович яничарить…

* Аншлюс (н╕м.) – загарбання чужих терен╕в

** Ландскнехти – вояки-найманц╕

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14264

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков