Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ЮВ╤ЛЕ╢М, КОБЗАРЮ!
Цього тижня в╕дсвяткував 80-л╕тн╕й юв╕лей ялтинський кобзар Остап К╕ндрачук.


ЗГАДАЙТЕ У ВАШИХ МОЛИТВАХ ЯРОСЛАВА ГАЙВАНЮКА…
Його чиста душа заслугову╓ на те.


ПАМ’ЯТЬ, ЯКА ПРОДОВЖУ╢ ЖИТТЯ
Про творч╕ здобутки В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к пам’ятають не лише напередодн╕ юв╕лейних дат.


ПОМ’ЯНУЛИ ГУБАР╤В…
наш обов’язок – вшановувати й передавати дал╕ в майбутн╓ пам’ять про цих...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
У Вадима Михайловича Ро╖ка сьогодн╕ - день народження!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 14.11.2014
АМЕРИКАНСЬКА САГА УКРА╥НКИ Л╤ДИ СЛИЖ

НАШОГО КВ╤ТУ — ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ!

Все, як завжди. ╤ л╕так, що швидкокрилим птахом мчить на р╕дну Укра╖ну. Т╕льки в╕тер висп╕ву╓ свою одв╕чну мелод╕ю: «Лину, лину на р╕дну землю». Одв╕чне коло життя. Мов перел╕тн╕ птахи, в╕д╕рвалися краяни в╕д р╕дно╖ земл╕, щоб колись обов’язково сюди повернутися. ╤ колись неодм╕нно наста╓ мить, коли на власне життя поглянеш н╕би сторонн╕м поглядом. ╤ тод╕ деяк╕ под╕╖ видаються такими, н╕би в╕дбувалися не з тобою, а зовс╕м в ╕ншому житт╓вому вим╕р╕.
«Вс╕ под╕╖ в мо╓му житт╕ т╕сно пов’язан╕: як життя в Укра╖н╕, так ╕ в Америц╕ протягом останн╕х 19 рок╕в», — почина╓ розпов╕дь наша краянка Л╕да Слиж. Любов до р╕дного слова, до л╕тератури – то все було закладено з юнацьких рок╕в. Мр╕яла про журнал╕стику, та доньц╕ священика год╕ було мр╕яти про вступ на цей факультет. Тож зак╕нчила географ╕чний факультет Черн╕вецького ун╕верситету, працювала економ╕стом.

Життя з чистого аркуша

Можливо, з часом життя Л╕ди Слиж н╕чим не в╕др╕знялося б в╕д багатьох ╖╖ колег (зрештою, так до певного часу ╕ було), якби життя не внесло сво╖ корективи. Доля приготувала для пан╕ Л╕ди зовс╕м ╕нше життя, коли вона опинилася в Америц╕. Що ж, доводилося починати з чистого аркуша, адже без американсько╖ осв╕ти та без знання англ╕йсько╖ мови було нелегко. Ут╕м, наш╕ укра╖нськ╕ ж╕нки н╕коли не цуралися роботи, тому вм╕ли облаштувати побут за будь-яких умов. Розпочалося нове життя – зовс╕м ╕накше, не схоже на те, що було вдома, в Укра╖н╕ (тод╕ ще радянськ╕й). «Щонед╕л╕ ходила до укра╖нсько╖ церкви. Щосуботи – до Наукового товариства ╕м. Шевченка на ц╕кав╕ допов╕д╕, — пригаду╓ т╕ часи Л╕д╕я Слиж. – Тут часто в╕дбувалися ц╕кав╕ зустр╕ч╕ з в╕домими на той час в Укра╖н╕ пол╕тиками (Чорнов╕л, брати Горин╕, Атена Пашко, Серг╕й Головатий). Запам’яталася та надовго закарбувалася у пам’ят╕ ц╕кава зустр╕ч з редактором газети «Веч╕рн╕й Ки╖в» В╕тал╕╓м Карпенком. Тод╕ почала брати у б╕бл╕отец╕ книжки, про як╕ ран╕ше н╕чого не чула, бо у Союз╕ ╖х не було». В╕дтод╕, з тих час╕в, проросли у серц╕ перш╕ паростки п╕знання зовс╕м ╕накшо╖, незнано╖ Укра╖ни. Тод╕ Л╕д╕я майже ф╕зично в╕дчувала в╕д╕рван╕сть в╕д Укра╖ни, пригадувала будь-як╕ еп╕зоди, пов’язан╕ з р╕дною землею. З’явилося нове, дос╕ нев╕доме ╖й почуття: вона в╕дкривала Укра╖ну, перебуваючи за тисяч╕ к╕лометр╕в в╕д не╖. Знайомство з правдивою, а не сфальшованою ╕стор╕╓ю перевернуло увесь ╖╖ св╕тогляд! Виявилося, що Укра╖на мала сво╖х геро╖в ╕ справедливо могла ними пишатися! Це усв╕домлення ново╖, дос╕ незнано╖ Укра╖ни стало поштовхом для переосмислення усього попереднього життя. Ут╕м, це все Л╕да Слиж усв╕домила набагато п╕зн╕ше. А поки що вона не втомлювалася читати, вчитися та… дивуватися. Нове знання приносило рад╕сть, а в╕дтак – натхнення та бажання самоудосконалюватися. Як спраглий, що припада╓ до джерела спекотного дня, так невтомно вчилася Л╕да Слиж.

Американськ╕ укра╖нки

А пот╕м в╕дбулися знаков╕ зустр╕ч╕ в ╖╖ житт╕. «Саме тод╕ познайомилася з ц╕кавими ж╕нками, як╕ запросили мене до Союзу Укра╖нок Америки, — розпов╕да╓ пан╕ Л╕да. – Так я стала членкинею 64-го В╕дд╕лу СУА. В тому в╕дд╕л╕ була колишн╕й редактор журналу «Наше життя» Уляна Старосольська (колишн╕й пол╕тв’язень ГУЛАГу), з якою я подружилася ╕ пот╕м доглядала ╖╖ п’ять рок╕в. Це була дуже осв╕чена людина, громадський д╕яч, письменниця». В╕дкриваючи для себе величезний духовний пласт, доброд╕йка Слиж усв╕домила, що Союз Укра╖нок Америки – то потужна громадська орган╕зац╕я, що робить величезну справу в ╕м’я збереження укра╖нства. Зрештою, Союз Укра╖нок Америки постав ще у 1925 роц╕ з об’╓днання п’ятьох ж╕ночих товариств у Нью-Йорку й околиць задля «плекання укра╖нсько╖ св╕домост╕, орган╕зац╕╖ осв╕тньо╖ та виховно╖ прац╕, участ╕ в ж╕ночому рус╕ та допомоги р╕дному кра╓в╕». Варто перерахувати лише деяк╕ справи, започаткован╕ СУА, аби зрозум╕ти надзвичайно важливу роль ц╕╓╖ орган╕зац╕╖. Так, у 1961 роц╕ заходами СУА у Кл╕вленд╕ в╕дкрито пам’ятник Лес╕ Укра╖нц╕ за проектом М. Черешньовського. У 1967-му Союз Укра╖нок Америки в╕дкрив пост╕йну музейну виставку в Укра╖нському ╕нститут╕ Америки в Нью-Йорку (перетворену у 1976 роц╕ на Укра╖нський музей). Починаючи з 1944 року, виходить журнал «Наше життя» (тож цього року в╕дсвяткували поважний 70-л╕тн╕й юв╕лей).
Зв╕сно, знайомство з д╕яльн╕стю орган╕зац╕╖ стало справжн╕м в╕д-криттям для Л╕ди Слиж. «Я почала дописувати до укра╖нсько╖ преси про под╕╖, на яких була присутня, — пригадувала вона. – У Союз╕ Укра╖нок Америки мене обрали пресовою референткою. Згодом обрали протокольною секретаркою до Головно╖ Управи СУА (каденц╕я трива╓ три роки). Щом╕сяця писала докладн╕ протоколи регулярних зас╕дань екзекутиви СУА. Кожен день прац╕ приносив мен╕ нов╕ в╕дкриття та враження. Вкотре переконувалася, що Союз Укра╖нок Америки ╓ справд╕ фантастичною орган╕зац╕╓ю, яка об’╓днала наших зд╕бних, працьовитих, наполегливих, завзятих, ц╕леспрямованих ж╕нок-укра╖нок!».
В╕дкриваючи для себе материк заокеанського укра╖нства, Л╕да Слиж переконувалася, що наше ж╕ноцтво – то незбагненний св╕т духовно╖ краси та самопожертви. «Ск╕льки прац╕ вклали ж╕нки в життя укра╖нсько╖ громади Америки, — захоплю╓ться пан╕ Л╕да. – ╤ в тому, що четверте-п’яте покол╕ння перших ем╕грант╕в вважають себе укра╖нцями, величезна заслуга СУА».
╤ знову наполеглива праця над собою, над власним удосконаленням. Читала про видатних ж╕нок-укра╖нок, про ж╕ночий рух та його л╕дер╕в. Там, у Союз╕, про ц╕ ╕мена не було в╕домо ан╕чог╕с╕нько! Н╕би не було серед нас таких видатних укра╖нок, як М╕лена Рудницька, Олена Лотоцька, Соф╕я Русова, Олена Кис╕л╕вська, Маруся Бек…
«А це були велик╕ патр╕отки Укра╖ни, ╕ про них я д╕зналася саме в Америц╕, — з╕зна╓ться Л╕да Слиж. — Ц╕ та ╕нш╕ ж╕нки присвятили сво╓ життя служ╕нню Укра╖н╕. А ск╕льки ж╕нок-геро╖нь у р╕зн╕ часи в╕ддали сво╓ життя за в╕льну Укра╖ну. Кожного року, в лютому, у Нью-Йорку в╕дбува╓ться свято Геро╖нь, ╕ я часто готую допов╕д╕ про видатних ж╕нок-Геро╖нь».

За г╕дну долю поневоленого ж╕ноцтва

А ще не можна не згадати ╕м’я письменниц╕, громадсько╖ д╕ячки Натал╕╖ Кобринсько╖. У 1884 роц╕ письменниця заснувала у Стан╕слав╕ (нин╕ ╤вано-Франк╕вськ) Товариство руських ж╕нок, що ставило сво╖м завданням розповсюджувати нов╕ сусп╕льн╕ ╕де╖ та л╕тературн╕ твори серед ж╕ноцтва: «Ми поклали соб╕ впливати на розв╕й ж╕ночого духу через л╕тературу, бо л╕тература була все — в╕рним образом ясних ╕ темних стор╕н сусп╕льного ладу, його потреб та недол╕к╕в». Жити заради сусп╕льства, перейматися болями поневоленого ж╕ноцтва – яка житт╓ва мета може бути б╕льш благородною? Петиц╕я до Державно╖ ради про дозв╕л ж╕нкам вступати до ун╕верситету; вимоги полегшити працю ж╕нки-матер╕; пол╕пшити становище ж╕нок у сусп╕льств╕; листування з в╕домими укра╖нськими та закордонними д╕ячами; видавнича робота, — таким було коло ╕нтерес╕в ц╕╓╖ неперес╕чно╖ особистост╕, передово╖ громадсько╖ д╕ячки Натал╕╖ Кобринсько╖. Вона н╕коли не переставала вчитися. Сп╕лкувалася з прогресивною молоддю, сприяла перекладам укра╖нською мовою праць в╕домих закордонних автор╕в. Писала опов╕дання, пов╕ст╕, казки, новели. ╥╖ зац╕кавлення в╕дпов╕дали духов╕ часу, а помисли були спрямован╕ на п╕дтримку поневоленого ж╕ноцтва. «Я через л╕тературу д╕йшла до розум╕ння ж╕нки у сусп╕льств╕, — писала Натал╕я Кобринська, — тож хот╕ла й ╕нших повести за собою». У пам’ят╕ сучасник╕в Натал╕я Кобринська залишилася як справжня патр╕отка, «прекрасна людина» (за О. Кобилянською). ╤ван Франко, листуючись з Ел╕зою Ожешко, серед сучасних укра╖нських письменник╕в, вартих на ╖╖ увагу, називав Панаса Мирного та Натал╕ю Кобринську. Життя ц╕╓╖ дивовижно╖ ж╕нки об╕рвалося 22 с╕чня 1920 року. Над могилою поставили хрест з надписом: «Мене вже серце не болить…». Ут╕м, св╕тло ╖╖ душ╕ осявало житт╓вий шлях багатьом союзянкам, як╕ творили Укра╖ну за океаном. Так само торувала св╕й непростий шлях укра╖нка Л╕да Слиж.

«Журнал став частиною мого власного життя»

«Мене обрали на три роки пресовою секретаркою до екзекутиви СУА, ╕ я дописувала до журналу «Наше життя» про р╕зн╕ заходи, що проводилися Головною Управою СУА», — пригаду╓ пан╕ Л╕да. Згодом, оц╕нивши ╖╖ наполегливу та самов╕ддану працю, запросили на посаду укра╖номовного редактора. Хоча, як розпов╕да╓ пан╕ Л╕да, тривалий час вона мусила доглядати за старшими людьми, адже життя у Нью-Йорку дороге. А 2012 р╕к став у ╖╖ житт╕ знаковим. Цього року укра╖нка Л╕да Слиж об╕йняла посаду головного редактора журналу «Наше життя». «Ут╕м, я не вважаю, що це — праця, бо дуже ╖╖ люблю ╕ в╕дчуваю, що це — мо╓ призначення, якого мен╕ бракувало все життя», — з╕зна╓ться пан╕ Л╕да. Кр╕м не╖, в редакц╕╖ журналу працюють: Олеся Валло (англомовний редактор), Оля Стасюк – адм╕н╕стратор. Редакц╕йну колег╕ю журналу складають: Мар╕анна За╓ць (з уряду) – голова СУА, Лариса Дармохвал, Святослава Гой-Стром (виховна референтка СУА), Петруся Савчак, В╕рляна Ткач, Оленка Шкробут.
Журнал «Наше життя» виходить укра╖нською та англ╕йською мовами. Головна частина журналу – орган╕зац╕йна. До не╖ належить рубрика голови СУА «Д╕лимося в╕стками та думками…» (двома мовами), в як╕й пода╓ться ╕нформац╕я про працю Головно╖ Управи СУА, плани СУА на найближчий пер╕од. Рубрика «Д╕яльн╕сть округ ╕ в╕дд╕л╕в СУА» базу╓ться на дописах пресових референт╕в та членкинь орган╕зац╕╖. Власне, орган╕зац╕йна частина журналу фактично ╓ л╕тописом СУА, бо в╕ддзеркалю╓ працю орган╕зац╕╖ загалом, а також невтомну жертовну працю союзянок (в╕дзначення визначних дат укра╖нсько╖ ╕стор╕╖, видатних укра╖нц╕в, юв╕ле╖ в╕дд╕л╕в чи округ, в╕дзначення заслужених союзянок тощо). Прибутки з ╕мпрез та р╕зних заход╕в, влаштованих округами чи в╕дд╕лами СУА, зазвичай ╕дуть на доброчинну д╕яльн╕сть. Так, у рубриц╕ «Доброчинн╕сть» друкуються пожертви союзянок на пост╕йн╕ фонди, зокрема на Укра╖нський музей в Нью-Йорку. Не забувають у журнал╕ ╕ про найменших (дв╕ дитяч╕ стор╕нки), а також одна стор╕нка присвячена тем╕ збереження здоров’я. «Ут╕м, особисто мен╕ найб╕льше ╕мпонують статт╕ про видатних ж╕нок, часто нев╕дом╕ або забут╕ ╕мена», — зауважу╓ Л╕д╕я Слиж.
Прикметним ╓ те, що у журнал╕ збережено харк╕вський правопис (правопис Голоскевича). Правопис називають ще скрипник╕вкою, оск╕льки його було затверджено 6 вересня 1928 року Народним ком╕саром осв╕ти Миколою Скрипником. Укладачами Харк╕вського правопису були в╕дом╕ укра╖нськ╕ мовознавц╕, б╕льш╕сть з яких репресував ╕ знищив стал╕нський режим (А. Кримський, Л. Булаховський, О. Курило, О. Синявський, М. Наконечний, Г. Голоскевич). Членами правописно╖ ком╕с╕╖ були так╕ л╕тератори, як М. Йогансен, С. ╢фремов, М. Хвильовий, М. Яловий. Саме харк╕вський правопис використову╓ укра╖нська д╕аспора для значно╖ частини сво╖х видань. Для пор╕вняння: за сучасним укра╖нським правописом пишеться еф╕р, за харк╕вським – етер; кафедра – катедра; ╢вропа – Европа; блок – бльок. До реч╕, харк╕вський правопис ма╓ багато схожого з класичним правописом б╕лорусько╖ мови (тарашкевицею). Хоча на початку 1990-х рок╕в мовознавц╕ наполягали на в╕дновленн╕ принаймн╕ деяких норм харк╕вського правопису, проте з ус╕х пропозиц╕й було прийнято лише в╕дновлення л╕тери «г». Хоча треба зазначити, що деяк╕ сучасн╕ укра╖нськ╕ автори (а також телеканал СТБ) використовують окрем╕ правила цього правопису.

Зберегти укра╖нську ╕дентичн╕сть

«Нин╕ старше покол╕ння союзянок поступово в╕дходить у В╕чн╕сть. На ╖хн╓ м╕сце приходять нов╕, переважно ем╕гранти останньо╖ хвил╕ з Укра╖ни, як╕ н╕чого не чули про ж╕ночий рух ╕ про Союз Укра╖нок Америки, — провадить дал╕ Л╕да Слиж. – Завдання нашого журналу – знайомити нових союзянок з ╕стор╕╓ю ж╕ночого руху ╕ з видатними укра╖нками минулого. До СУА приходять ж╕нки, яким переважно вже за 40, а то й за 50 рок╕в. Я думаю, що це тому, що в такому зр╕лому в╕ц╕ б╕льше розум╕╓ш, для чого повинна ╕снувати така орган╕зац╕я, як Союз Укра╖нок Америки, а саме для збереження укра╖нсько╖ ╕дентичност╕ в Америц╕. Молодь ще цього не розум╕╓ ╕ не замислю╓ться над цими питаннями. А от коли ж╕нка вже ма╓ онук╕в, то зовс╕м по-╕ншому сприйма╓ багато речей. Тому й укра╖нськ╕ церкви, ╕ музей укра╖нський, ╕ НТШ в╕д╕грають колосальну роль у цьому. Живучи в Нью-Йорку, – м╕ст╕, що розмовля╓ 365-ма мовами св╕ту, де ╓ церкви вс╕х св╕тових рел╕г╕й, де ╓ ресторани р╕зних нац╕ональностей, ╕ де на вулиц╕ зустр╕ча╓ш людей, одягнутих у св╕й нац╕ональний одяг, розум╕╓ш та перекону╓шся, що кожен народ збер╕га╓ свою культуру, мову, рел╕г╕ю, нац╕ональний одяг, де б в╕н не жив».
Усп╕шна у профес╕йн╕й сфер╕ та громадському житт╕, пан╕ Л╕да н╕би уособлю╓ улюблений висл╕в американц╕в про «людину, яка створила себе сама». Наче перел╕тн╕ птахи, що опинилися за тисяч╕ к╕лометр╕в в╕д р╕дно╖ дом╕вки, укра╖нц╕ виплекали св╕й неповторний св╕т. Зрештою, життя розкидало укра╖нц╕в по вс╕х усюдах. Головне – не розгубитися, не втратити власного «я», не розчинитися пом╕ж ╕нших культур. Схоже, Л╕д╕ Слиж це вдалося. Тут, у Нью-Йорку, м╕ст╕ хмарочос╕в, вона зум╕ла не лише зберегти свою ╕дентичн╕сть, але й стати корисною для ╕нших людей. Доля подарувала ╖й в╕рного друга – Святослава Левицького, з яким побралася (чолов╕к пан╕ Л╕ди помер у 48-л╕тньому в╕ц╕, коли вона жила в Укра╖н╕). Доброд╕й Левицький – ╕сторик-ф╕лолог за фахом, написав п’ять художн╕х твор╕в про УПА (з них – два романи). Нин╕ охоче допомага╓ сво╖й дружин╕, ╓ пост╕йним автором журналу, пише казки для д╕тей та створю╓ до них ╕люстрац╕╖. А ще Л╕да Слиж, кр╕м основно╖ прац╕, допомага╓ доглядати свою найменшу онучку Соф╕йку.
Доньки Л╕ди Слиж обдарували найр╕дн╕шу маму та бабусю онуками (тро╓ д╕вчаток та тро╓ хлопчик╕в). Донька Зоряна мешка╓ з родиною у Брукл╕н╕; Оксана – у Флорид╕. Зв╕сно, що в╕льний час (якого завжди браку╓!) невтомна Л╕д╕я проводить здеб╕льшого з родиною. Завжди т╕шиться можливост╕ посп╕лкуватися з онучатами, як╕ теж зберегли свою укра╖нську ╕дентичн╕сть за океаном. А ще Л╕да Слиж чита╓ твори сучасних письменниць, зазнача╓, що у творах Мар╕╖ Мат╕ос та Оксани Забужко надзвичайно глибок╕ думки. Ц╕кавиться також творами досл╕дниц╕ Оксани К╕сь, яка вивча╓ ж╕ночий рух. Т╕шиться, що мешкають з чолов╕ком лише в десяти хвилинах ходу в╕д найб╕льшого концертного залу Нью-Йорку – Карнег╕ Голл, який подружжя часто в╕дв╕ду╓. От ╕ нещодавно ходили на концерт в╕домо╖ скрипачки Солом╕╖ ╤вах╕в (родом з╕ Львова) ╕ отримали велику насолоду в╕д ╖╖ гри.
Нин╕, озираючись на пройден╕ шляхи-дороги, укра╖нка Л╕да Слиж часто згаду╓ слова мами, яка залишила у спадок свою найголовн╕шу запов╕дь: «Н╕коли н╕чого не проси в людей, а проси у Бога, в╕н допоможе в усьому». Що ж, гр╕х нар╕кати на долю, тож Л╕да Слиж вдячна за вс╕ ласки, якими Господь щедро обдарував ╖╖. Ма╓ в╕рного друга, золотих д╕тей та онучат, як╕ т╕шать маму та бабуню сво╖ми усп╕хами. ╤, звичайно, улюбленою ╓ праця у журнал╕, який вже давно став часточкою ╖╖ життя.
Зрештою, журнал «Наше життя» став р╕дним не лише для ж╕нок-укра╖нок, як╕ далеко в╕д р╕дно╖ дом╕вки в╕рно служать Укра╖н╕. Бо нин╕, з╕зна╓ться Л╕да Слиж, ╖╖ день почина╓ться ╕ завершу╓ться думками та помислами про Укра╖ну. ╤ не лише думками. Укра╖нки активно долучилися до доброчинно╖ д╕яльност╕, допомагаючи як учасникам Революц╕╖ Г╕дност╕, так ╕ захисникам Укра╖ни на сх╕дних теренах. Т╕шать листи в╕д читач╕в, як╕ надходять з р╕зних куточк╕в св╕ту. Не може не зворушити лист, що над╕йшов в╕д оп╕куна д╕тей-сир╕т з особливими потребами Михайла Михайлинина (з Бережан, що на Терноп╕лл╕). В╕таючи журнал «Наше життя» ╕з 70-л╕тн╕м юв╕ле╓м, доброд╕й Михайлинин високо оц╕ню╓ жертовну працю укра╖нок, яких доля закинула у далек╕ св╕ти. «Сво╖м жертовним служ╕нням Богов╕, ближньому та р╕дн╕й Укра╖н╕ вже ц╕л╕ покол╕ння в Америц╕ освятили ╕ примножили золот╕ стор╕нки Вашого славного журналу ╕ СУА, — пише Михайло Михайлинин. – Любов до прац╕ ╕ непохитну в╕ру в Бога укра╖нки привезли з р╕дно╖ земл╕, а сили та над╕╖ на краще життя ╖м додавали згуртован╕сть, дружн╕сть, чесн╕сть та людян╕сть. Тепер Ви також пост╕йно пережива╓те за долю р╕дно╖ Укра╖ни ╕ молитеся разом з нами за мир на укра╖нськ╕й земл╕. В Укра╖н╕ знають ╕ дуже ц╕нують велику працю Союзу Укра╖нок Америки». Тож, в╕таючи журнал з поважним юв╕ле╓м, доброд╕й Михайлинин зичить ус╕х гаразд╕в, спод╕ва╓ться, що «добрий укра╖нський дух н╕коли не дасть забути свято╖ земл╕ батьк╕в».
«А що дал╕?» — запита╓ читач. Все, як завжди: наполеглива та самов╕ддана праця в ╕м’я Укра╖ни. ╤ хоча, як говорить Л╕д╕я Слиж, у Нью-Йорку «ма╓мо свою маленьку Укра╖ну» (р╕дна церква, дв╕ укра╖нськ╕ кредитн╕ сп╕лки, Народний д╕м, укра╖нський музей, НТШ), т╕╓╖ правдиво╖ материнсько╖ Укра╖ни н╕що не зам╕нить… Тож ма╓мо зробити все, аби укра╖нська Укра╖на постала саме тут, на наших прав╕чних теренах, на благословенн╕й Богом земл╕. Розум╕╓мо, що для цього ма╓мо невтомно працювати. Та укра╖нськ╕ геро╖ – наш╕ сучасники – довели, що ми г╕дн╕ кращого життя. Цього бажають нам наш╕ посестри, як╕ творять Укра╖ну за океаном. «Хочу побажати укра╖нцям лише одне – любити свою Укра╖ну, вс╕м серцем любити, ╕ жити для не╖. Тод╕ ╕ життя в Укра╖н╕ зм╕ниться на краще», — говорить Л╕да Слиж. Тож нехай ц╕ слова додадуть нам в╕ри ╕ наснаги у наш╕й боротьб╕ за Укра╖нську Державу.

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14275

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков