Версiя для друку Обговорити в форумi

* * *
...Я й познайомилась з Гюнай... завдяки квітам. У салоні краси одного з кримських санаторіїв, де вона працює, мене вразило підвіконня, суціль вкрите фіалками незвичайних кольорів і суцвіть! Квіти можна було розглядати годинами, милуючись красою, заряджаючись настроєм.
Гюнай зналася на квітах, у неї на присадибній ділянці в Форосі буяло чи не найяскравіше літо в Криму: палахкотіли флокси і гордувались троянди, стелились настурції і хизувалися статні гладіолуси, горіли жоржини і витинали дивне плетиво різнокольорові кручені паничі. Одних лише чорнобривців мала кілька різновидів: від білих до карих, від високих помаранчевих повняків — до низьких дрібно-жовтих бричиків. Як і ромашок: синіх, рожевих, білих...
Не було у Гюнай — мальв...
Як їй подобались ці квіти з міського парку, котрим вона любила гуляти! Повз який поверталась з роботи. В який приходила у вільний час — аби насолодитися спілкуванням із цими незвичайними квітами. Величаві красені вабили, усміхались, вітали щоранку і благословляли щовечора...
Це було торік, влітку 2013-го. Я пообіцяла, що надішлю Гюнай насіння наших мальв... Пояснила, що мальвам для квіту потрібно два роки — спочатку вони сходять, ростуть, а наступного року — квітнуть. Вже збиралася було до від’їзду, аж раптом стук у двері: на порозі стояла Гюнай із згорточком зернят: «Це вам, наші кримські квіти. Висадіть навесні. Поливайте вдосталь. Цвістимуть дуже пізно — може, навіть у жовтні...».
Я висадила. Виходила! Я раділа оранжевим суцвіттям — красивим і щирим, як твоя душа, Гюнай. Дивлюсь на них і згадую торішню поїздку до Криму. Вловила себе на думці: ті квіти — то вквітчаність нашої дружби... Відсутність відлеглості територій та часу... То — нероз’єднаність наших душ і помислів! Хай же й надалі в кожнім новім суцвітті квітнуть наші голоси, слова, надія...
 ЯК ТАМ ТВОЇ МАЛЬВИ, ГЮНАЙ?
* * *
Якось серед моїх колег-киян зайшла розмова про гриби, про сезон їхнього збирання. До речі, — згадала я, — чи знаєте ви, коли в Криму починається грибна пора? Бо і сама до недавнього часу не знала.
Починається... взимку, розповідали мені торік друзі-кримчани.
Особисто для нас, — продовжували вони, — початком грибозбору традиційно є... 8-10 березня. Збираємось невеличким колом друзів і вирушаємо за мишатами (так звуться місцеві гриби). І де б не були: Форос, Меласа, Гончарне — привозимо звідти повні валізи пахучої грибної розкоші!
Але, бачачи мої здивовані очі, продовжували дивувати далі, мовляв, як для початку сезону — то й це запізно! Бо в лютому, наприклад, є місцини в соснових лісах, де вдосталь можна набрати грибів! Чому дивуєтесь? Ось, наприклад, минулого року взимку відпочивала пара молодят з Білорусії. Виявилось, затяті грибники: ось кого не можна здивувати, так це їх — обізнаних і досвідчених збирачів, але й ті кожну вільну годину присвячували пошукам і збору маслят, рижиків, а з високогірних вершин інколи приносили й справжні білі гриби! Увечері смажили, частину сушили. А коли напередодні весни від’їжджали додому, багажник своєї автівки завантажили свіжозібраними кримськими грибами. І без кінця дивувалися: ЯК ТАКЕ МОЖЕ БУТИ? Стільки грибів у... лютому?!
* * *
Подобається слухати народні пісні країн, де доводилось бувати. Мелодійні, журливі, веселі — вони несуть неповторну автентику, розкривають душу народу, якому належать... Звичайно, частіше слухаю українські народні. А серед них — лемківську «Ой, верше мій, верше...» у виконанні Джамали. Слухаю — і зринає в пам’яті тріумфальний виступ співачки в Юрмалі 2009 року, котрий приніс Джамалі не лише перше місце, а й широке визнання і славу! Пам’ятаєте, як судді — відомі музиканти й співаки, поставивши їй найвищу оцінку, аплодували стоячи! Й одразу за ними одностайно підхопилися глядачі, скандуючи хором: «Ук-ра-ї-на!». Унікальний голос, оригінальне виконання, високий емоційний накал пісні — все це викликало радість і гордість за нашу співачку не тільки в мене, не лише в Юрмалі, а далеко за межами Латвії й України... В інтерв’ю численним журналістам Джамала сказала, що ВВАЖАЄ ПІСНЮ РІДНОЮ, ОСКІЛЬКИ ЧУЛА ЇЇ В ДИТИНСТВІ ВІД МАМИ...
* * *
У моїй колекції букварів зі всього світу, котру формую давно і з любов’ю, чільне місце посідає букварик кримськотатарської мови, який я придбала на розкішнім базарі в Бахчисараї років п’ять чи сім тому... Кърымтатар «Элифбе» (автор Э. С. Акъмоллаев) — букварик видавництва «Радянська школа», 1990 рік. На обкладинці — чорноока дівчинка в шкільній формі веселим дзвоником, перехопленим червоною стрічкою, кличе дітей на урок...
Взяла з полиці книжечку одразу, як ознайомилася з прекрасним оповіданням Нуззета Умерова «Диктант» у чудовому перекладі Данила Кононенка («КС» від 24.10.2014 р.). Так, спільних чи схожих за звучанням і значенням слів у наших двох мовах достатньо: кестане — каштан, курьпе — крупа, чалаш — шалаш, къартоп — картопля, къабак — кабак, гарбуз. До речі, у нас на Миколаївщині замість слова гарбуз вживають слово... кабак! (Кабакова каша, шматочки кабака тощо). Близькість південних земель? Думаю, не тільки...
Завжди із задоволенням гортаю букварик. Намагаючись вгадати, — хто саме вчився за ним, хто до мене гортав ці сторінки... Ось серед однієї з тем над словом фындыкъ легенько олівчиком — почерк, скоріше, дівчинки — підписано: фундук. А над словом бостан — город. (Чи не звідси, подумала, наше українське — баштан?)...
...Гортаю «Элифбе» — з книжкових сторінок зринають живі слова-голоси красивої мови, так не схожої на слов’янську, але по-своєму колоритної й яскравої! Українська та кримськотатарська — мають багато спільних, тісно переплетених між собою, слів завдяки кореням, історії й розвитку, відтак, взаємно збагачуючись, мови об’єднують народів-братів і РОЗКІШНО КВІТНУТЬ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
* * *
У жовтні верби
все більше плачуть...
Чують
голою шкірою лід!
Над водою, сердешні,
тужать,
при дорозі стоять
і мужньо
проводжають хлопців
на Схід...
Мудра стара рокита
всю ніч лопотіла
листяччям,
сивим,
мов скроні матусі.
Руки ламала,
безмовно кричала.
Верба семипала
із Кос-Арала...
...Пісню про сина —
баладу осінню —
співає
Джамала...

Наталя ВОЛОШКО,
письменниця

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2014 > Тема "Душі криниця"