Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 14.11.2014
ПРАВДА ПРО ОУН-УПА (не вся...)

(Продовження. Поч. у № 42-45)

Поруч стояли збл╕дл╕ хазяйка ╕ ╖╖ дочка. Хазя╖н в╕дпов╕в тихим, збентеженим голосом:
— Пане начальнику! Та х╕ба ж так можна? Та вона ж зовс╕м молода. ╥й нема╓ 16 рок╕в!
Чек╕ст не здавався ╕ масними очима дивився на д╕вчинку. В╕н роздратовано сказав:
— Вот… твою мать! Хочется, как лучше, а ты меня не хочешь понять. Ничего с твоей дочерью не случится. Я ведь и с более молодыми беседовал. Ну, как знаешь, думай!
Я бачив, що може виникнути дуже непри╓мний конфл╕кт, який знову скомпроменту╓ радянськ╕ органи. Я п╕днявся з-за столу, п╕д╕йшов впритул до хазя╖на ╕ голосно сказав:
— Давайте, хазя╖н, ще гор╕лки ╕ закуски! — А пошепки додав: — В╕д╕шл╕ть свою дочку до сус╕д╕в ╕ не показуйте ╖╖. Якщо ваш г╕сть захоче ╖╖ побачити, скажете, що вона п╕шла до сус╕да за перваком ╕ закускою.
Господар╕ поставили ще пляшку первака, квашено╖ капусти, ог╕рки. Майор, вк╕нець захмел╕вши, ще дек╕лька раз╕в хот╕в побачити свою жертву, але, почувши пояснення хазя╖на, заспоко╖вся. Остаточно захмел╕вши, майор з великими зусиллями п╕днявся з-за столу ╕ сказав:
— Я пойду, а ты, засранец, хорошо подумай, о чем я тебе сказал, если хочешь жить на своей родной земле и в родном доме!
З хати ми вийшли на дорогу, ╕ я майже пон╕с його додому. Б╕ля будинку майор раптово попросив мене показати св╕й п╕столет. Я вийняв його ╕ передав чек╕сту. Сиромятников узяв п╕столет ╕ сказав:
— Завтра утром ты придешь ко мне и я его тебе верну.
В╕н повернувся ╕, хитаючись, п╕шов до свого будинку. Зранку я нав╕дався у райв╕дд╕л МДБ ╕ зайшов у каб╕нет Сиромятникова. В╕н чекав мене ╕, д╕ставши з шухляди п╕столет, передав його мен╕. Майор сказав:
— Это мой подарок тебе. Носи его и держи в боевой готовности. Он тебя никогда не подведет!
З того часу Сиромятников часто запрошував мене до себе ╕ розпов╕дав про мету рейду партизанського з’╓днання Ковпака, про мету загону особливого призначення полковника Медвед╓ва, а також про д╕╖ ОУН-УПА в р╕зних м╕стах Зах╕дно╖ Укра╖ни.
Майор розпов╕в мен╕ про д╕яльн╕сть секретаря райкому комсомолу Марчука, який входив у мою групу, про те, як в╕н створював комсомольськ╕ орган╕зац╕╖ в селах району. Розпов╕в також про те, що л╕сник ╤ван ╤ванус заважа╓ одружитися сво╖й сестр╕ Ольз╕ з Марчуком тому, що в╕н багато зна╓ про розбещен╕сть останнього.
Кожно╖ осен╕ район одержував рознарядку на вирубку ╕ вивезення л╕су в Карпатах. Цю рознарядку доводили до окремого села. Орган╕зовували виконання ц╕╓╖ рознарядки голови с╕льських рад. Контроль зд╕йснювали уповноважен╕ райкому парт╕╖. Виконання рознарядки районом зд╕йснювали уповноважен╕ райкому ╕ райвиконкому, як╕ направлялись на л╕сос╕ку в Карпати ╕ подавали в╕домост╕ про рубщик╕в ╕ воз╕╖в у розр╕з╕ кожного села. Я був призначений в село Хмел╕вку для виконання цього важливого завдання, але зм╕нились обставини ╕ мене послали в Карпати, а на мо╓ м╕сце в Хмел╕вку був направлений Капров разом з двома м╕л╕ц╕онерами: Притулою ╕ ╤ванц╕вим.
У п’ятницю я вибув у Карпати. Добрався до л╕сопункту в нед╕лю зранку. В понед╕лок повз наш л╕сопункт проходили ╕ про╖жджали люди, як╕ р╕зали ╕ вивозили л╕с. Я звернув увагу на те, що з мого села, де я був уповноваженим, приходили люди, як╕ за станом свого здоров’я не повинн╕ були виконувати цю роботу. К╕лькох знайомих селян я спитав, у чому справа, але вони н╕чого не в╕дпов╕дали, в╕двер-таючи погляд. Лише один та╓мничо мен╕ сказав:
— У п’ятницю вноч╕ ваших побили. Серед них один райком╕вець ╕ дво╓ м╕л╕ц╕янт╕в. У суботу вс╕ чолов╕ки п╕шли на загот╕влю л╕су. Ми добре зна╓мо, що нас чека╓, коли при╖дуть сов╕ти ╕ почнуть проводити сл╕дство.
Подробиц╕ того, що сталося, стали мен╕ в╕дом╕, коли я повернувся з Карпат.
Капров з двома м╕л╕ц╕онерами прибули в село в к╕нц╕ дня. Поки голова с╕льради з Капровим збирали десятник╕в ╕ депутат╕в села для проведення сес╕╖ з приводу виконання доведеного плану, Притула ╕ ╤ванц╕в п╕шли по дворах. Хазя╖ ╖х так «накачали», що вони втратили почуття м╕ри ╕ подяки до людей, як╕ гостинно ╖х зустр╕чали. Там, де ╖х зустр╕чали (з ╖хнього погляду) не зовс╕м гостинно, вони розбивали бочки, заповнен╕ сливами, п╕д виглядом боротьби з самогоновар╕нням, а також, щоб первак не потрапив воякам УПА. Притула ╕ ╤ванц╕в почали обшукувати скрин╕. П╕сля обшуку хазя╖н не знаходив складених у стопку державних позик (обл╕гац╕й), а також ╕нших ц╕нних речей. П╕д час обшуку в скрин╕ знайшли виготовлений з др╕бного намиста тризуб. Вони побили хазя╖на ╕ його дочку за зв’язок з ОУН-УПА.
Коли Капров у к╕нц╕ дня проводив сес╕ю, до с╕льради прийшли зовс╕м сп’ян╕л╕ м╕л╕ц╕янти. Старий ╤ванц╕в с╕в на лавочку перед входом у прим╕щення. Притула зайшов до к╕мнати. Капров оголосив про зак╕нчення сес╕╖ ╕ зателефонував у сус╕дн╓ село Глибоке, де перебував невеликий в╕йськовий гарн╕зон, сказавши, що через годину в╕н буде у них. В цей час Притула вийшов надв╕р. Капров почув автоматну чергу. В╕н вир╕шив, що це Притула лякав бандит╕в. Не встиг Капров пов╕сити слухавку, як в╕дчинились вх╕дн╕ двер╕ й пролунав постр╕л. Погасла гасова лампа. Куля потрапила в праве плече. Почалася стр╕лянина. Капров дек╕лька раз╕в вистр╕лив у в╕кно б╕ля телефону. У в╕кно навпроти в╕н кинув гранату ╕ п╕сля ╖╖ вибуху вискочив у в╕кно. Коли все стихло, Капров навмання п╕шов до Глибокого. Була четверта година. Йому надали медичну допомогу у в╕йськов╕й частин╕. Там в╕н ╕ заночував. Пов╕домили про бандпрояви в район╕.
Вранц╕ прибула сл╕дча група, що встановила: ╤ванц╕в, який сид╕в на лавц╕, був пов╕шений на дерев╕ б╕ля с╕льради. Притулу вбили б╕ля с╕льради. ╥хню зброю забрали бандити.
Богородчанський район в╕дзначався природною красою. Гори Прикарпаття були вкрит╕ чудовими смерековими ╕ буковими л╕сами. Села потопали у фруктових садах. Та й люди були напрочуд добр╕, гостинн╕ ╕, головне, працелюбн╕.
Ус╕ б╕ди, як╕ випали на ╖хню долю протягом стол╕ть, згуртували ╖х в ╓дину, дружну с╕м’ю. Я був св╕дком того, як при б╕д╕ сус╕д допомагав сус╕дов╕. Коли було потр╕бно, на допомогу приходило все село. Тому не дивно, коли на сход╕ Укра╖ни знову поширився голод у 1946-1947 роках, селяни зах╕дних областей допомагали сво╖м братам-укра╖нцям ус╕м, чим могли, — д╕лились останн╕м.
╤сторичн╕ под╕╖ склались так, що б╕льш╕сть населення зах╕дних областей Укра╖ни п╕дтримувало ОУН-УПА. У формуваннях УПА були в основному вс╕ т╕, хто м╕г носити зброю. В Радянську Арм╕ю потрапили т╕, котр╕ п╕д час проходження фронту були з р╕зних причин вдома.
Навесн╕ 1944 року почалася широкомасштабна операц╕я проти ОУН-УПА. С╕м’╖ загиблих вояк╕в ╕ тих, хто активно допомагав ОУН-УПА, виселялись за меж╕ Укра╖ни. Радянська пропаганда називала все населення зах╕дних областей Укра╖ни — бандер╕вцями.
П╕сля в╕йни повертались солдати з Радянсько╖ Арм╕╖. Населення не називало ╖х переможцями, бо вони не воювали за самост╕йну, незалежну ╕ соборну Укра╖ну, а воювали за радянську владу в ╕нтересах Рос╕╖, яка завжди прийде ╖м на допомогу, — так думало населення Зах╕дно╖ Укра╖ни.
Вл╕тку до мене звернувся житель села Горохолино, ╕нвал╕д Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни ╤ групи (на протезах) Петро Григорович Сердюк з проханням допомогти йому в придбанн╕ дек╕лькох лист╕в жест╕ або шиферу, а також двох складометр╕в жердин. П╕сля дощ╕в у к╕мнати прот╕ка╓ вода, свин╕ занадились в город ╕ знищують усе, що вирощено з такими труднощами. ╤нвал╕д розпов╕в, що з╕ сво╓ю скаргою в╕н звертався до багатьох прац╕вник╕в райвиконкому, але вони посилали його один до одного, мотивуючи тим, що в╕дсутн╕ як╕сь л╕м╕ти. Лише один з прац╕вник╕в виконкому порадив йому звернутись в райком парт╕╖. «Ось я ╕ прийшов до вас з великою над╕╓ю, що ви допоможете ╕нвал╕дов╕ в╕йни, захиснику Батьк╕вщини», — зак╕нчив сво╓ прохання ╕нвал╕д.
З його проханням я п╕шов до першого секретаря райкому парт╕╖ Фещенка. В╕н мене уважно вислухав ╕ сказав:
— Д╕йсно, зараз ╕нвал╕дов╕ н╕хто не допоможе, бо у нас для цього нема╓ л╕м╕т╕в.
Я на це заперечив:
— ╤ все ж ми повинн╕ допомогти ╕нвал╕ду В╕тчизняно╖ в╕йни, визволителю в╕д н╕мц╕в. В╕н повернеться додому, там його зустр╕нуть знайом╕, як╕ вийшли з повинною з банд, ╕ що вони йому ╕ в╕н ╖м скаже?
На це перший секретар райкому парт╕╖ Фещенко роздратовано сказав:
— Я його на фронт не посилав! Держава посилала, то нехай вона про них ╕ дума╓! А в мене зараз ╓ важлив╕ш╕ справи: хл╕бозагот╕вля, пос╕вна, аг╕тац╕я проти ОУН-УПА, л╕созагот╕вля в Карпатах, а також посилена аг╕тац╕я населення з орган╕зац╕╖ ╕ створення колгосп╕в. Бачиш, ск╕льки в мене справ? Так що допомогти тво╓му ╕нвал╕дов╕ у мене нема╓ н╕ часу, н╕ можливост╕.
Я розгублено спитав:
— А що я повинен в╕дпов╕сти ╕нвал╕дов╕ на його прохання?
Перший секретар райкому Фещенко роздратовано зак╕нчив:
— А що хочеш, те й скажи!
З такою ж самою ситуац╕╓ю я з╕ткнувся у 1988 роц╕, коли очолював Сарненську районну орган╕зац╕ю ╕нвал╕д╕в В╕тчизняно╖ в╕йни Р╕вненсько╖ област╕.
Члени нашого ком╕тету готували матер╕али на районний пленум про стан обслуговування ╕нвал╕д╕в. Цей пленум, як завжди, проводився за безпосередньо╖ участ╕ першого секретаря райкому ╕ голови райвиконкому.
Техн╕чний секретар райкому Лагола, яка п╕сля виходу на пенс╕ю стала членом нашого ком╕тету, спитала:
— А для чого це вам потр╕бно?
╤ дал╕, незважаючи на наш╕ нерозум╕юч╕ погляди, продовжила:
— Пам’ята╓те, як нещодавно ви проводили таку ж саму широку нараду з ╕н╕ц╕ативи райкому парт╕╖, на як╕й були присутн╕ вс╕ кер╕вники районних орган╕зац╕й, в╕д яких залежало виконання розпорядження про «Статус ветеран╕в в╕йни». П╕дсумовуючи цю широку нараду, перший секретар райкому попередив, що до кер╕вник╕в п╕дпри╓мств ╕ орган╕зац╕й, як╕ безв╕дпов╕дально ставляться до виконання вимог «Статусу ветеран╕в в╕йни», будуть вживати найр╕шуч╕ших заход╕в.
П╕сля наради я п╕д╕йшла до секретаря райкому ╕ спитала: «Як╕ заходи мен╕ потр╕бно запланувати, щоб найближчим часом покращити роботу з виконання положень «Статусу ветеран╕в в╕йни».
Перший секретар мен╕ в╕дпов╕в:
— Жодних заход╕в планувати не потр╕бно. Ми й так багато часу витратили на п╕дготовку ╕ проведення ц╕╓╖ наради. У нас ╓ важлив╕ш╕ справи: п╕дготовка до вибор╕в, виконання загот╕вл╕ с╕на ╕ силосу, хл╕бозагот╕вля, виконання план╕в здач╕ молока ╕ м’яса держав╕ ╕ багато ╕нших нев╕дкладних справ.
Лагола зак╕нчила:
— Раджу вам не проводити цього заходу, бо в╕н, кр╕м марно витраченого часу, н╕чого не дасть. А для райкому цей зах╕д потр╕бен лише для того, щоб поставити галочку про його проведення.
Вже вкотре я пригадав слова нашого командувача 50-╖ арм╕╖ генерал-лейтенанта Болд╕на, який з╕брав нас, оф╕цер╕в, перед наступом наших в╕йськ вл╕тку 1943 року.
Генерал сказав:
— Дорогие мои однополчане! Вы уже знаете об успешном разгроме крупной группировки фашистов в районе Курска и Белгороде. Наши войска перешли в решительное наступление. Наша задача — поддержать и развить этот успех!
Завтра наш Западный фронт переходит в наступление. Мы выполним с честью свой воинский долг! Мы должны освободить нашу землю от немецких оккупантов. Мы должны освободить западные страны от фашизма!
Вы понимаете, дорогие однополчане, что многие из нас не доживут до победы, но мы должны знать, что вернувшиеся домой после разгрома фашистов будут встречены как победители и освободители! Оставшихся в живых ожидают большие перемены в нашей жизни после войны.
Расскажите солдатам перед наступлением, — продовжував генерал, — что многие ошибки, допущенные руководством нашей страны, будут устранены. Колхозы будут распущены. Они экономически себя не оправдали. Крестьяне получат землю и будут свободно работать на этой земле. Будет прекращена опозорившая себя антирелигиозная пропаганда. Во время войны мы все убедились в том, что представители всех вероисповеданий принимают активное участие в разгроме ненавистного врага. После войны верующие будут иметь возможность строить свои храмы: церкви, соборы, синагоги, мечети.
Я желаю всем вам, дорогие однополчане, дожить до долгожданного Дня Победы! — зак╕нчив св╕й виступ генерал.
З кожним роком свого життя я все б╕льше переконувався, наск╕льки об╕цянки мого генерала були далек╕ в╕д д╕йсност╕, в як╕й все було навпаки.

(Продовження буде)

Степан ХМАРНИЙ


Фото з 1939 року, зроблене у Львов╕. Тод╕ деяка частина льв╕в’ян ще свято в╕рила, що радянська влада д╕йсно визволить ╖х з-п╕д польського гн╕ту ╕ з’╓дна╓ Сх╕дну ╕ Зах╕дну Укра╖ну. Нав╕ть деяк╕ поляки щиро в╕рили в соц╕альну ╕ класову справедлив╕сть...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 14.11.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14302

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков